Страхування професійної відповідальності

Страхування професійної відповідальності пов'язане із можливі­стю пред'явлення претензій особам за наслідки по­милок, допущених ними під час виконання професій­них обов'язків, зазначених у страховому полісі. Це вид захисту від претензій з професійної діяльності. Претензії страхувальнику, не пов'язані з виконан­ням ним професійних обов'язків, не підлягають стра­ховому захисту.

У страхуванні професійної відповідальності виді­ляють дві групи ризиків:

1) ризики, пов'язані з можливістю заподіяння третім особам тілесних пошкоджень та шкоди здоров'ю. Такі випадки трапляються в роботі лікарів, хірургів, дантистів, фармацевтів, водіїв транспортних засобів, що працюють за наймом, тощо;

2) ризики, пов'язані з можливістю заподіяння матеріальних збитків, куди включають термін втра­ти права на пред'явлення претензій. Вони пов'язані з діяльністю архітекторів, будівельників, консуль­тантів тощо. Термін втрати права на пред'явлення претензій встановлюється законодавством.

Передбачається, що вина страхувальника, який підлягає страхуванню з даного виду, може проявля­тися двояко: у формі необачності, недбалості, некваліфікованого виконання своїх обов'язків та у формі навмисних дій. Вину в формі навмисних дій страхувальника може встановити тільки суд.

Страховий випадок — помилка, допущена стра­хувальником під час виконання професійних обо­в'язків, яка призвела до матеріальних збитків або втрати здоров'я, заподіяння тілесних пошкоджень чи смерті третіх осіб.

Розмір страхового відшкодування визначаєть­ся договором страхування при добровільному стра­хуванні. При обов'язковому — мінімальна страхова сума визначається чинним законодавством або зго­дою сторін.

Якщо претензії до одного страхувальника пред'яв­ляють відразу кілька осіб і обсяг спричинених збит­ків перевищує загальний ліміт відповідальності стра­ховика, обумовлений договором, то відшкодування здійснюється пропорційно відношенню суми завда­них збитків до загального ліміту відповідальності страховика.

Ставки платежу визначаються стосовно кожного виду професійної діяльності, що підлягає страхуван­ню, окремо. Ставки залежать від професії, віку, ста­жу роботи, дати отримання кваліфікації, дати підви­щення кваліфікації, загальної кількості службовців, які підлягають страхуванню за цим видом. Визна­чають розмір страхового платежу два головних чин­ники: загальна чисельність службовців, зайнятих діяльністю, відповідальність за яку підлягає страху­ванню, та встановлений ліміт відповідальності.

За цим видом страхування, як правило, передба­чається франшиза. До неї, за вимогою страховика, можуть додаватися витрати, пов'язані з роботою не­залежних експертів щодо встановлення суми збитків.

Відповідальність за помилки або упущення, що їх припустилася особа під час виконання професійних обов'язків, базується на законодавчих та нормативних актах, які регламентують зобов'язання сторін в тій чи іншій сфері діяльності. Основу професійної відповідальності становить порушення контракту між професіоналом та клієнтом щодо надання послуг. Будь-яка особа, що придбає послугу, розраховує на компетентність та сумлінність професіонала. Якщо клієнтові завдано шкоди, він має право притягти до відповідальності професіонала в судовому порядку.

Головним джерелом претензій до професіоналів є упущення, помилки або хибні дії, які призвели до фінансових збитків клієнтів або третіх осіб. Природа шкоди залежить від характеру професійної діяльності.

Відповідальність професіонала полягає в додержанні необхідної обережності та майстерності під час виконання своїх обов'язків. При цьому він не обов'язково має бути компетентним в усіх питаннях. Рівень кваліфікації професійного працівника має бути не нижчим від рівня, якого один професіонал очікує від іншого в тій самій професіональній сфері.

Захистом проти висунених претензій може бути доказ, що професіонал не перевищив своїх повноважень, був обережний та що його дії відповідали рівню кваліфікації, яка вимагається від професіоналів в цій галузі. Він повинен переконати суд, що діяв чесно та розумно.

Страховик зобов'язується згідно з договором страхування виплатити страхувальникові компенсацію за будь-яким позовом третьої сторони за шкоду, заподіяну їй страхувальником через недбалість або помилку. Як правило, договір страхування укладається згідно з принципом «заявлених позовів». Позов може бути сплачений страховиками, якщо він пред'явлений під час дії договору страхування, незалежно від часу та місця, де сталася помилка або виникла підозра щодо її наявності.

Договір страхування зобов'язує страхувальника негайно повідомляти про будь-який позов або намір притягти його до відповідальності.

Як правило, виключається відповідальність, що виникає з таких причин:

1) через дискредитацію та наклеп, поговір (хоча такий ризик може бути включений за додаткову плату);

2) через нечесність, шахрайство, кримінальні дії страхувальника.

Можуть виключатися позови щодо ліквідації пошкоджень, а також пов'язані з місцевими умовами, трудовим законодавством і т. ін.

Поліс покриває всі позови, які були подані в період його дії. Не має значення, коли припустилися необережності, що викликала позов, — під час дії цього полісу або раніше. Тому страхувальник має бути дуже уважним, відповідаючи на запитання страховика під час укладання договору страхування. Це дозволить страховикові надати адекватне страхове покриття. Щоб уберегти себе від можливої лавини «довгохвостих позовів», страховик може передбачити в договорі ретроспективну дату. Позови, шкоди за якими було завдано до такої дати, страховик не приймає.

Договір страхування передбачає покриття робіт, виконуваних у межах країни. Під час виконання робіт за кордоном страхувальник має додатково повідомляти страховика, щоб розширити страхове покриття.

Здебільшого встановлюється сукупний ліміт відповідальності за весь період страхування. Ліміт за однією подією, одним позовом, як правило, не застосовується. Проте договір передбачає поновлення ліміту за додаткову платню.

Премія визначається за одним із принципів:

1) відсотки від річного грошового обігу страхувальника плюс фіксовані суми премій за кожну застраховану особу (тобто службовця);

2) згідно із сумами компенсацій з додаванням оплати за кожного службовця.

Здебільшого страхові премії становлять від 0,5 до 7% лімітів.

У страхуванні від наклепу, поговорі та дискредитації мають потребу особи, пов'язані з друком та виданням книжок, журналів, газет, ведучі телевізійних та радіопрограм. Позови можуть висуватися якщо через поговір завдано шкоди репутації інших осіб. Наклепи, поговори можуть викликати до них ненависть, зневагу, насмішки, завдати шкоди роботі. При цьому недостатньо самого лише ущемлення гідності та почуттів постраждалих. Має бути факт завдання шкоди репутації.

Зі страхового покриття виключаються претензії, що виникають внаслідок особистої злоби та недоброзичливості; богохульства; шкоди, яка стосується комп'ютерного програмного забезпечення. Можливість страхування може бути обмежена специфікою публікацій. Виключаються також позови, зроблені іноземними судами або внаслідок наклепу кримінального та міжнародного характеру.

Для фінансової зацікавленості страхувальника договір передбачає його участь у компенсаціях — від 10 до 20 % у кожному позові.

Страхування ризиків відповідальності страхувальника у зв'язку з нечесністю службовців не покриває нечесності партнерів та керівних працівників. Таке страхування не поширюється на шкоду страхувальникові (його грошовим коштам, власності і т. ін.) внаслідок нечесності службовців. Шкоду страхувальникові розумніше страхувати у того самого страховика, у якого одержано поліс професійної відповідальності з розширенням на ризики нечесності. На практиці можуть виникати обставини, які об'єднують два покриття.