Функції посередників

Чим ширша мережа посередників, тим більше потенційних стра­хувальників може довідатися про ту чи іншу страхову компанію та скористатися її послугами.

Посередники, як правило, оперативно реагують на зміни ринкової кон'юнктури страхових послуг, що дозволяє страховику пропонувати такі види страхування, які користуються найбільшим успіхом на ринку.

За допомогою посередників страховик отримує можливість ко­ристуватися джерелом первинної інформації про те, чого прагнуть страхувальники, як вони сприймають ті чи інші види страхування, що пропонують їм посередники. Це дає змогу страховій компанії розширити коло страхувальників та удосконалити страхові продукти.

Страховий агент або страховий брокер допомагає страховику запобігти складних переговорів зі страхувальником, який у більшості випадків незнайомий з елементарними поняттями страхової справи та неготовий безпосередньо вести переговори зі страховиком. (Наприклад, може виявитися, що ризик був неправильно оцінений, у результаті страховий поліс не буде забезпечувати належний страховий захист). За допомогою ж посередників інтереси страховика і страхувальника будуть забезпечені шляхом досягнення позитивного результату.

У країнах з розвиненою ринковою економікою роль посередника все частіше виходить за межі простого встановлення контактів між страховиком і страхувальником. Його завдання стають дедалі різно­манітнішими і складнішими. Він здійснює вивчення ризику, аналіз необхідних гарантій, формулювання умов договору, обробку статис­тичних даних тощо. Після вивчення ринку посередник направляє страхувальнику пропозицію про страхування, яка містить:

· вид договору та назву страховика;

· за якими видами ризиків надаються гарантії;

· які об'єкти доцільно застрахувати;

· можлива франшиза;

· розмір страхової премії;

· термін дії договору;

· умови його припинення.

Якщо необхідно, ці умови обговорюються зі страхувальником, що може призвести до змін у проекті договору. Коли страхувальник погоджується з кінцевим варіантом договору, посередник складає його остаточний варіант.

Виконуючи ці функції, посередник стає ніби дослідницьким бюро страховика: вивчає дійсні та майбутні потреби страхувальників і розробляє нові види гарантій відповідно до матеріального рівня клієнта.

Посередник повинен добре володіти методами контролю ризику, профілактики страхових випадків, мінімізації їхніх наслідків. Таким чином, він побічно бере участь у створенні загальної концепції безпеки.

У країнах Європейської Співдружності спостерігається чітка тенденція щодо уніфікації вимог, які пред'являють до страхових посередників. Серед них можна виділити такі:

• віковий ценз;

• відповідна кваліфікація (сертифікати або дипломи визна­ченого зразка, стаж

роботи в страхових або брокерських компаніях тощо);

• наявність поліса обов'язкового страхування професійної відповідальності;

• фінансові гарантії;

• відсутність у минулому банкрутств та ін. Обов'язковою умовою діяльності посередників є їхня поперед­ня реєстрація. Як правило, передбачаються різноманітні проце­дури реєстрації залежних і незалежних посередників.

Наприклад, у Франції брокери відносяться до торгових про­фесій і підлягають реєстрації у Торговій Палаті; у Великобританії існує спеціальний орган - Рада з реєстрації страхових брокерів. Орган, який здійснює реєстрацію, часто є і контролюючою інстанцією.

Розвиток інституту посередництва, залучення до цієї діяльності професіоналів може послужити сильним імпульсом для розвитку рин­ку страхових послуг у цілому.

Зараз в Україні діє "Положення про порядок провадження діяль­ності страховими посередниками" та "Положення про особливі умови діяльності страхових брокерів", які регулюють діяльність страхових посередників на ринку страхових послуг і спрямовані на посилення захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій, громадян.