Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Виникнення та етапи розвитку страхування

Лекція 1

ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ ТА РОЛЬ СТРАХУВАННЯ

Виникнення та етапи розвитку страхування

Страхування – найдавніша категорія соціально-економічних відносин між людьми. Елементи страхування були відомі ще за тисячі років до нашої ери. Первинний зміст поняття, що розглядається пов’язано зі словом “страх”. Людина, зустрічаючись із суперечностями між нею і природою, та між окремими суб’єктами виробничих відносин, відчувала страх за збереження свого майна, за можливість його втрати в зв’язку зі стихійними лихами, пожарами, пограбуванням та іншими непередбаченими небезпеками, несприятливими подіями.

Ризиковий характер функціонування будь-якої підприємницької діяльності – головна причина занепокоєння кожного власника майна за своє матеріальне благополуччя. Так, зокрема, виникла нагальна потреба попередження і відшкодування збитків, завданих стихійними лихами та нещасними випадками. Відносини, що складались в суспільстві з цього приводу, мають об’єктивний характер і формують зміст економічної категорії, яка носить назву “страховий захист”.

Життєвий досвіт дозволив людині зробити висновки про випадковий характер настання непередбачених надзвичайних випадків та нерівномірність нанесення збитків. Було також відмічено, що число зацікавлених господарств, частіше буває значно більш числа, що постраждали від різних негараздів.

В таких випадках солідарне розкладення збитків між зацікавленими господарствами помітно згладжувало наслідки стихії та інших негативних випадковостей. При цьому, чим більше господарств приймає участь в розподілі збитків, тим менша частина коштів припадає на кожного з учасників.

Такий підхід і привів до виникнення страхування, сутність якого складає солідарне замкнуте розкладення збитків (шкоди).

Найбільш простою формою розподілу збитків було натуральне страхування. За рахунок фуражу, зерна та інших продуктів, які легко можна було поділити, складався солідарний запас, який зберігався у спеціальних громадських приміщеннях і з якого надавалась допомога окремим постраждалим від небезпеки господарям.

Випадки страхування у грошовій формі також простежується з давніх давен. Так у шумерів (третє тисячоліття до н.е., одна із ранніх цивілізацій) торговцям видавали суми грошей у формі позики або створювали “спільні каси” для захисту їхніх інтересів на випадок втрати вантажу під час перевезення.

Закони вавілонського царя Хаммурапі (1792-1750 р.р до н.е.) вимагали укладання угоди між учасниками торговельного каравану про те, щоб разом нести збитки, які вони зазнають в дорозі від нападу розбійників, пограбуванню, крадіжок, тощо.

Очевидно, що така практика була виправдана і тому передавалась від одного покоління до іншого. Наприклад, на острові Родос у 916 році до н.е. був прийнятий Ордонанс, в якому була представлена система розподілу збитків на випадок аварії. Принципи, які були застосовані в цьому документі, збереглися до наших днів.

Найстаріші правила страхування викладені в одній з книг Талмуду. Якщо

у одного з погоничів віслюків зникала тварина, Талмуд наказував іншим погоничам передати йому другого віслюка, але ні в якому разі не гроші.

Так, ще в давні часи був закладений головний принцип: страхування – це захист від ризику, і воно ні в якому разі не може служити збагачуванню!

Перше страхування здійснювалось на принципах взаємодопомоги.

Багато свідчень дійшло до нас і про страхування ритуальних витрат в Стародавньому Римі. Воно також здійснювалось як взаємне страхування. Римляни нагромаджували потрібні на похоронні процесії та спорудження пам’ятників кошти у професійних колегіях та спілках. Закони Риму забезпечували правові гарантії цільового використання цих коштів.

Виникнення першого страхового товариства історики відносять до ХІІІ віку і поява його пов’язана із зародженням капіталістичних відносин, насамперед на морському транспорті та в торгівлі.

Так є дані, що в 1310 році в місті Брюгге (Німеччина) була утворена “страхова палата” яка проводила операції по захисту майнових інтересів купців та ремісничих гільдій.

Початковий період страхування будувався на договорі бодмереї. То було страхування “навпаки”, коли кредитор (страховик) виплачував страхову суму наперед, і якщо нічого не відбувалося, то ця сума поверталася страховику і плюс премія за бодмерею.

З зростанням попиту на страхові послуги виплачувати всім учасникам страхові суми наперед стало неможливо і це зумовило перехід до продажу страхових полісів, які давали володарю поліса право на подальше відшкодування збитків у разі настання страхової події.

З розвитком капіталізму страхування починає активно розвиватися. Видача першого морського полісу датовано 1347 роком. Ініціатива розвитку морського страхування та морського законодавства належить Англії і зв’язана з іменем страхової компанії “Ллойд”.

Історія “Ллойда” пов’язана з ім’ям Едварда Ллойда – утримувача кафе, виникнення якого відноситься до 1688 року. Перший крок до становлення “Ллойда”, як страхової одиниці, та придання їй організаційної форми був зроблений 13 грудня 1771 року, в якому 79 купців, андеррайтерів та брокерів підписали угоду:

“ Ми, андеррайтери, прийшли до згоди про внесок відповідних підписних сум в Банк Англії на ім’я комітету, який буде вибрано шляхом голосування для управління справами в приміщенні “Нового кафе Ллойда”.

До 1911 року “Ллойд” займався виключно морським страхуванням. Далі Парламент Великобританії дозволив “Ллойду” проводити і всі інші види страхування, включаючи операції зв’язані з наданням гарантій.

З ХVII століття в багатьох європейських країнах виникають акціонерні страхові компанії. Страхові компанії Німеччини, Франції, Англії, Голландії займаються морським страхуванням, страхуванням на випадок пожежі, життя, ренти, а у сільський місцевості – страхуванням посівів, худоби.

З розвитком економіки, збільшенням кількості майнових інтересів зростає кількість страхових компаній, збільшується їх обіговий капітал та вкладення в інші галузі господарства. На початку 60-их років ХVIII століття на Заході нараховувалося вже біля 100 видів майнового і особистого страхування. Види страхування повністю відповідали потребам економіки, що розвивалася і страхування швидко розповсюджувалося на всі сфери життя та діяльності людини.

В ХІХ столітті страховики починають об’єднуватися у картелі, концерни. Один з великих концернів був створено у Берліні в 1874 році. Він діяв як міжнародний і складався з 16 страхових товариств, число яких невпинно зростало і через 50 років концерн об’єднував вже 230 страхових товариств.

Цікаві свідчення має у своєму розпорядженні наука про страхові відношення, які складалися у українських чумаків. Чумацтво виникло у 13 віці і до появи залізниці суттєво впливало на українську торгівлю. Чумаки їздили за рибою та сіллю до берегів Чорного та Азовського морів, потім продавали їх на ярмарках, купували там інші товари і розвозили ці товари по інших містах.

Чумаки перевозили товари караванами (гуртами) на візках, які тягнули воли. Звичаями чумацької торгівлі було встановлено, що в разі загибелі чи поломці візка, смерті вола, чи втраті вантажу, потерпілому на гроші гурту відшкодували збитки.

В царську Росію класичне страхування надійшло із Західної Європи в ХVIII столітті. І це свідчить, що історія нашого страхування також має глибокі коріння.

Першим за часом було морське страхування. Катерина ІІ, яка турбувалась про розвиток морською торгівлі, видала в 1781 році “Статут купецького водоводства”, який вміщував в собі постанову про морське страхування.

В цей же час у м. Москві, Петербурзі почали з’являтися філії англійських страхових компаній. Перше вітчизняне страхове товариство було засновано 1765 році в м. Рига.

Якщо говорити про територію сучасної України, то архівні матеріали дають підставу вважати, що перше страхове товариство було засноване на початку 1812 року у м.Феодосія.

В 1786 р. була встановлена державна монополія на страхову діяльність. Поступово склалися три основні системи страхування: акціонерна, взаємна, земська.

Найбільш поширеним ризиком того часу була пожежа. В 1827 р. було створено Перше російське товариство від вогню, а до 1913 року вже було більш 300 страховиків, в тому числі 13 акціонерних товариств, які здійснювали такий захист.

З відміною кріпосного права активізується розвиток страхової справи, орієнтований на сільську місцевість. Створюється система земського страхування. Кожне губернське земство проводило страхові операції в межах своєї губернії.

Суттєвий розвиток набуває взаємне страхування, яке обслуговує головним чином міське населення. Починалось воно з того, що великі домовласники об’єднувалися для страхування будівель від пожежі. Перші товариства виникли в м.Тулі та м.Полтаві (1863р.) Товариства взаємного страхування від вогню діяли в м.Києві, м.Харкові.

Наслідуючи приклад домовласників взаємне страхування почали проводити промисловці, потім виникли товариства взаємного морського та річкового страхування. Страхувальникам, які укладали договори страхування на кілька років підряд, надавалися пільги і навіть допускалося безплатне страхування за так званим “золотим полісом”.

В 1895 році було створено перше спеціалізоване “Товариство російського перестрахування”.

Розвиток страхування в Україні відбувався згідно з економічними, соціальними та правовими умовами, що існували в царській Росії. Важливим центром страхування була дореволюційна Одеса. Вона мала самостійні страхові товариства та велику кількість філій страхових компаній Петербургу, Москви та іноземних страховиків.

Події 1917 року внесли багато змін і у страхову справу. Вже через рік страхування оголошується державною монополією. Розвиток страхування протікає нерівномірно, зі значним відставанням від західних країн. Розвитку страхової справи в країні заважала наявність лише однієї страхової компанії – Держстраху СРСР, а отже, відсутність конкуренції, нормальних ринкових відносин.

Початок 90-х років в Україні ознаменувався великими політичними та економічними змінами, переходом до ринкової економіки, де складовою частиною нового господарського механізму, як у цивілізованих державах ринкової орієнтації, стає ефективна система страхування, яку спеціалістам страхової справи ще треба приводити у відповідність до світових стандартів.

12 3 Следующая ⇒