Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Принципи страхування

Оскільки страхування є системою економічних відносин, потрібно чітко зрозуміти на яких принципах ґрунтується дія страхування. Страхування, як

наука, відокремлює наступні принципи:

- вільний вибір страхувальником страховика, страховиком – виду страхування;

- страховий ризик;

- страховий інтерес;

- максимальна сумлінність;

- відшкодування збитків в межах реально заподіяних втрат;

- франшиза;

- суброгація;

- контрибуція;

- співстрахування та перестрахування;

- диверсифікація.

Розглянемо стисло зміст цих понять.

Вільний вибір страховика і виду страхування. В певній мірі цей принцип застосовується лише при проведенні добровільних видів страхування, де вільність вибору з обох сторін очевидна. При цьому мають місце дві операції

– перша – оферта, чи пропозиція однієї з сторін другій вступити в договірні відношення (може мати письмову чи усну форми);

– друга – акцепт чи прийняття пропозиції другою стороною на умовах, які були закладені в договорі. Договір страхування укладається лише в письмовій формі. Після його підписання страхувальник отримує від страховика страхове свідоцтво – поліс.

Страховий ризик. Страховий ризик поняття в страхуванні дуже багатопланове (нараховується біля двадцяти його тлумачень). Розглянемо його переважне трактування - страховий ризик, це ймовірна подія (сукупність подій), на випадок яких здійснюється страхування.

Здійснення страхової події є реалізацією ризику і єдиною підставою для здійснення страховиком страхової виплати.

Страховий інтерес. Страховий (майновий) інтерес передбачає що договір страхування, при його виконанні, гарантує власнику будь-якого майна, відшкодування конкретних збитків. Тобто страхувальник, повинен мати майновий інтерес до конкретного об’єкту і щоб вкладені в об’єкт кошти не були втрачені внаслідок страхової події.

Цей принцип випливає з права власності або володіння тим чи іншим об’єктом. Якщо з’ясується, що страхувальник не є власником майна (тобто не має майнового інтересу), договір страхування буде вважатись недійсним.

Максимальна сумлінність. Цей принцип є дуже важливим у взаємовідносинах між сторонами, бо лише за умов високого довір’я між страхувальником та страховиком можливе укладання та виконання договорів страхування.

Відшкодування збитків у межах реально заподіяних втрат. Цей принцип побудовано на тому, що матеріальний і фінансовий стан страхувальника після відшкодування збитків має бути таким самим, як і до страхового випадку.

(Страхування не є засобом збагачування!) Відхилення від реальних збитків можливе тільки у бік зниження, наприклад на суму франшизи.

Франшиза. Це передбачена договором страхування частина збитків, що в разі настання страхової події не відшкодується страховиком.

Розрізняють умовну та безумовну франшизу:

- умовна франшиза, засвідчує право звільнення страховика від відповідальності за шкоду, якщо її розмір не перевищує розміру франшизи, і збиток підлягає відшкодуванню повністю, якщо його розмір перевищує франшизу;

- безумовна франшиза свідчить, що відповідальність страховика визначається розміром збитку за мінусом франшизи.

Застосування франшизи поєднує страхування з елементами самострахування.

Суброгація. Принцип суброгації (регресного позиву)полягає в переданні страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми страхового відшкодування. Цього права страховик набуває лише тоді, коли зробить виплату страхового відшкодування.

Лише після цього до нього перейде право виявити винного у збитку, засновуючись на законі доказати його провину та стягнути з нього виплачену суму страхового відшкодування.

Контрибуція. Право страховика на звернення до інших страховиків, які за переданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим же конкретним страхувальником по одному і тому ж об’єкту страхування, з пропозицією розділити витрати на відшкодування збитків.

Сумарне виплачене відшкодування усіма страховиками не повинне перевищувати реальну і дійсну вартість збитку.

Співстрахування і перестрахування. Цей принцип полягає в тому, що коли прийнятий ризик значною мірою перевищує фінансовою спроможність страховика перед страхувальником, то він проводить дії по перерозподілу відповідальності за взятий на страхування ризик серед інших страховиків.

Співстрахування – це страхування об’єкта за одним спільним договором кількома страховиками.

Перестрахування – це операція між двома страховими компаніями, при якій одна з них (цедент) передає від свого імені частину ризику іншій компанії (перестраховикові).

Диверсифікація. Розповсюджування активності страховика за межи основного бізнесу. Згідно Закону України “Про страхування” в нашій країні така “активність” дуже обмежена. Закон надає право страховикам займатися лише страхуванням, перестрахуванням та фінансовою діяльністю яка пов’язана з формуванням та розміщенням страхових резервів, а також управління ними.

⇐ Предыдущая 1 23