 |
Тромбофлебіт глибоких вен
|
|
|
|
Це більш тяжке захворювання. Розрізняють флеботромбози і тромбофлебіт. При флеботромбозі тромб утворюється в просвіті здорової судини, він не фіксований або слабо фіксований до стінки судини і становить велику небезпеку, оскільки може легко відірватись і мігрувати в легеневу артерію, спричинивши ТЕЛА. Через 2— З дні внаслідок вторинних змін в ендотелії судини тромб фіксується до інтими судини. При гострому тромбофлебіті тромб утворюється на зміненій ділянці судини в результаті травми, дії інфекційних токсинів, інших агентів, тому він рано і щільно фіксується до стінки судини.
Етіологія
Вважається, що хворобу спричинюють такі чинники:
• бактеріальна інфекція;
• травма;
• фізичне перенапруження;
• онкологічні захворювання;
• тривалий постільний режим;
• післяродовий період;
• ДВЗ-синдром.
Класифікація
За локалізацією розрізняють тромбози: підключичної вени, вен верхніх кінцівок і шиї, правого передсердя, глибоких вен гомілки, ниркових вен та ілеофеморальний тромбоз.
Клінічна картина
Глибокий флеботромбоз проявляється тупим розпиральним болем, збільшенням об'єму кінцівки через стійкий набряк нижче рівня ураження, посиленням болю при ходьбі і скороченням відповідних м'язів, наявністю болючості за ходом судинно-нервового пучка.
Лікування
Консервативна терапія: проводиться в хірургічному стаціонарі.
1. Постільний режим з піднесеним положенням кінцівки протягом 7—10 днів.
2. Антикоагулянти — гепарин, фраксипарин, фенілін, дикумарин.
3. Тромболітична терапія — фібринолізин, стрептокіназа, урокіназа.
4. При мігруючому тромбозі встановлюють кава-фільтр у нижню порожнисту вену.
5. Трентал, курантил.
|
|
|
ПОСТТРОМБОФЛЕБІТИЧНА ХВОРОБА
Зазвичай починається з гострого тромбофлебіту глибоких вен, який призводить до порушення відтоку глибокими венами. Це супроводжується набряком кінцівки, ціанозом, відчуттям тяжкості в ній. Поступово з'являються і прогресують трофічні розлади: індурація і пігментація шкіри в нижній третині гомілки, а потім утворюються трофічні виразки.
Лікування
I. Консервативне. Раз у 5—6 міс проводиться курс судинної терапії:
• дезагреганти (аспірин, курантил, трентал);
• антикоагулянти;
• ангіопротектори і венотонізуючі засоби (детралекс, троксевазин).
II. Оперативне втручання проводиться при повній закупорці вен і полягає у відновленні венозного відтоку від кінцівки.
Висновок
Матеріал лекції підібрано згідно теми і відповідає сучасним уявленням та дослідженням в медицині з питань синдрому порушення кровообігу. В стислій формі висвітлені питання про види змертвінь, тромби і емболії, значне місце відведено в лекції питанням клінічного перебігу, профілактиці та лікуванні пролежнів, трофічних виразок та нориць. Особливу увагу приділено догляду за хворими після оперативних втручань при даному виді патології.
Лекція може бути використана як основний лекційний матеріал.
Література
1.Кіт О.М., Ковальчук О.Л., Пустовойт Г.Т. Медсестринство в хірургії.- Тернопіль.: Укрмедкнига, 2002. – С. 454 – 460.
2. Ковальчук О.Л., Сабадишин О.О., Маркович О.В.Медсестринство в хірургії.- Тернопіль.: Укрмедкнига, 2002. – С. 462 – 465.
3. Усенко О.Ю., Білоус Г.В., Путинцева Г.Й.. Хірургія.- К.: ВСВ, Медицина, 2010. – С. 221 – 225.
4. Роздольський І.В. Посібник з хірургії.- К.: Здоров’я, 2003. – С. 265 – 272.
|
|
|
