Особливості надання земель оздоровчого призначення

Землі оздоровчого призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Законодавством установлені певні особливості, що відрізняють порядок надання, вилучення і зміни цільового призначення земель оздоровчого призначення від порядку надання, вилучення і зміни цільового призначення земель інших категорій. Землі оздоровчого призначення, що знаходяться в комунальній власності, надаються і вилучаються, а їхнє цільове призначення змінюється рішенням відповідної місцевої ради. Землі оздоровчого призначення, що знаходяться в державній власності в межах сіл, селищ, міст районного підпорядкування, надаються і вилучаються, а їхнє цільове призначення змінюється рішенням відповідної районної державної адміністрації; у межах міст Києва і Севастополя – відповідно Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями; у межах міст обласного підпорядкування – обласними державними адміністраціями; у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) підпорядкування – Радою міністрів Автономної Республіки Крим; за межами населених пунктів – Кабінетом Міністрів України. Проекти відводів, що розробляються в зв'язку з наданням, вилученням або зміною цільового призначення земельних ділянок оздоровчого призначення до їх затвердження проходять державну землевпорядну експертизу безпосередньо в Державному комітеті України по земельних ресурсах.

У ч. 3 ст. 83 і в ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу встановлюються обмеження на передачу з державної і комунальної власності в приватну власність земель під об'єктами оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну й історико-культурну цінність. Поряд з контролем за приватизацією оздоровчих установ і юридичним закріпленням меж окремих категорій земель, важливим засобом захисту правового режиму земель оздоровчого призначення є державний облік лікувальних ресурсів, які складають оздоровчу цінність даної категорії земель. Такий облік здійснюється за допомогою створення і ведення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів, порядок створення й ведення якого визначається постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року^[5].

Державний кадастр природних лікувальних ресурсів являє собою звід відомостей про кількість, якість та інші важливі характеристики всіх природних лікувальних ресурсів, виявлених і підрахованих на території України, а також можливі обсяги, способи і режими їхнього використання. У кадастр включаються відомості у формі текстових, цифрових і графічних (картографічних) матеріалів з видів (типів) природних лікувальних ресурсів: мінеральні і термальні води, лікувальні грязі й озокерит, ропа лиманів і озер, морська вода, природні об'єкти і комплекси зі сприятливими для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань кліматичними умовами.

Для створення і ведення кадастру використовуються відомості з документованих джерел інформації, зокрема: про медико-біологічну оцінку (бальнеологічний висновок) якості і цінності природних лікувальних ресурсів, визначенні методів їх використання; про природні об'єкти і комплекси зі сприятливими для лікування кліматичними умовами, їх екологічних та інженерно-геологічних характеристиках; про експлуатаційні запаси, обсяги видобутку, підготовки, переробки і характер використання родовищ лікувальних підземних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів; про інженерну і транспортну інфраструктуру територій поширення природних ресурсів; про географічне положення природних лікувальних ресурсів; інші відомості, отримані шляхом проведення спеціальних натурних спостережень, аналітичних робіт тощо.

Кадастр застосовується для здійснення ефективного поточного і перспективного використання природних лікувальних ресурсів у санаторно-курортному лікуванні, медичній реабілітації, рекреації населення; забезпечення раціонального видобутку, використання та охорони природних лікувальних ресурсів; створення сприятливих умов для лікування, профілактики захворювань і відпочинку людей; удосконалення системи проведення природоохоронних заходів, створення округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів; рішення інших питань, пов'язаних з використанням природних лікувальних ресурсів. Для оперативного задоволення потреб центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і громадян у наданні відомостей з кадастру створюється автоматизована система його ведення на основі використанні ГІС-технологій. Ведення кадастру покладене на спеціальний урядовий орган у складі Міністерства охорони здоров'я України – Державний департамент із питань діяльності курортів (Держкурорт), що діє на підставі Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 425 від 6 травня 2001 року^[6].

Порядок створення і ведення Державного кадастру природних територій курортів затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 23 травня 2001 року^[7]. Державний кадастр природних територій курортів є зводом відомостей у текстовій, цифровій та графічній (картографічній) формі про правовий статус, належність, режим, географічне положення, площу, кліматичні особливості, види та запаси природних лікувальних ресурсів, якісні характеристики природних територій курортів, їх лікувальну, профілактичну, реабілітаційну, природоохоронну, наукову, рекреаційну та іншу цінність. Відомості про природні території курортів включаються до Кадастру за адміністративно-територіальним принципом та за видами природних лікувальних ресурсів, а саме: мінеральних і термальних вод, лікувальних грязей та озокериту, ропи лиманів та озер, акваторій морів, кліматичних, ландшафтних, екологічних та інших умов.

Дані Кадастру застосовуються для здійснення більш раціонального поточного і перспективного використання природних територій курортів відповідно до затвердженої містобудівної документації у санаторно-курортному лікуванні, медичній реабілітації, розвитку туризму та рекреації населення; ефективного проведення природоохоронних заходів; проведення моніторингу природних територій курортів; забезпечення ефективного збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про стан довкілля і природних лікувальних та рекреаційних ресурсів на територіях курортів та прогнозування їх змін під впливом господарської діяльності; розроблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо використання природних територій курортів; вирішення інших питань, пов'язаних з використанням та облаштуванням природних територій курортів.

Надання земель оздоровчого призначення для використання за цільовим призначенням громадянам і юридичним особам треба відрізняти від створення курортів і оголошення тих чи інших територій курортними. Підставою для ухвалення рішення про оголошення природної території курортною є наявність на ній природних лікувальних ресурсів, а також необхідної інфраструктури для їхньої експлуатації й організації лікування людей. Напрямки спеціалізації санаторно-курортних закладів визначаються Держкурортом і Мінздравом України з урахуванням лікувальних властивостей природних лікувальних ресурсів курортів.

Перелік населених пунктів, віднесених до курортних, установлений відповідною постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1996 року^[8]. До курортів Південного узбережжя Автономної Республіки Крим належать: м. Алушта, с-ще Бондаренкове, с-ще Виноградне, с-ще Карабах, с-ще Лаванда, с-ще Лазурне, с-ще Партеніт, с-ще Розове, с-ще Семидвір'я, с-ще Утьос, с-ще Чайка, с. Верхня Кутузовка, с. Запрудне, с. Ізобільне, с. Кипарисне, с. Лаврове, с. Лучисте, с. Малий Маяк, с. Нижня Кутузовка, с. Нижнє Запрудне, с.Пушкіно; м. Алупка, м. Місхор, м. Ялта, с-ще Берегове, с-ще Ботанічне, с-ще Виноградне, с-ще Восход, с-ще Відрадне, с-ще Гаспра, с-ще Голуба Затока, с-ще Гурзуф, с-ще Кацівелі, с-ще Кореїз, с-ще Краснокам'янка, с-ще Курпати, с-ще Лівадія, с-ще Массандра, с-ще Меллас, с-ще Олива, с-ще Ореанда, с-ще Паркове, с-ще Понизівка, с-ще Санаторне, с-ще Совєтське, с-ще Сімеїз, с-ще Форос, с.Високогірне, с. Гірне, с. Данилівка, с. Куйбишеве, с. Лінійне, с. Оползневе, с. Охотниче, с. Партизанське.

На Південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим розташовані курорти: с. Генеральське, с. Зеленогір'я, с. Малоріченське, с. Привітне, с. Рибаче, с. Сонячногірське, м. Старий Крим, с-ще Ельтиген, с-ще Коса Тузла, с-ще Підмаячне, с. Завітне, с. Набережне, с. Челядінове, с. Южне, с. Яковенкове, м. Судак, с-ще Новий Світ, с. Веселе, с. Морське, с. Сонячна Долина, м. Феодосія, с-ще Коктебель, с-ще Курортне, с-ще Орджонікідзе, с-ще Приморське, с-ще Щебетовка, с. Берегове.

Західне узбережжя Автономної Республіки Крим відоме такими куротрами як: м. Євпаторія, м. Саки, с-ще Углове, с. Берегове, с. Піщане, с-ще Заозерне, с. Аврора, с. Портове, с. Стерегуще, с. Володимирівка, с. Вітине, с. Лимане, с. Ліснівка, с. Михайлівка, с. Молочне, с. Оріхове, с. Попівка, с. Прибережне, с. Уютне, с. Штормове, с. Миколаївка, с-ще Чорноморське, с-ще Озерівка, с. Водопійне, с. Володимирівка, с. Громове, с. Знам'янське, с. Мар'їне, с. Міжводне, с. Новосільське, с. Новоульяновка, с. Окунівка, с. Оленівка, с. Сєверне, с. Сніжне, м. Щолкіне, с. Заводське, с.Золоте, с. Калинівка, с. Кам'янське, с. Курортне, с. Мисове, с. Нижньозаморське, с. Нововідрадне, с. Осовини, с. Пісочне, с. Семенівка, с. Соляне, с. Юркине.

До курортів Чорноморського узбережжя Миколаївської області відносяться: с. Вікторівка, с. Коблеве, с. Морське, с. Рибаківка, м. Очаків, с. Василівка, с. Покровка, с. Покровське, с. Чорноморка.

На території Одеської області розташовані курорти: м. Одеса, с-ще Затока, с-ще Сергіївка, с. Косівка, с. Курортне, с. Миколаївка, с. Попаздра, с. Приморське, с-ще Гвардійське, с-ще Ліски, с. Вапнярка, с. Крижанівка, с. Нова Дофінівка, с. Сичавка, с. Грибівка, с. Дальник, с. Кароліно-Бугаз, с. Санжійка, с. Іллічівка; с. Лебедівка, с. Приморське, с. Тузли

Курортами Херсонської області є: м. Гола Пристань, с. Більшовик, с. Залізний Порт; с. Приморське, с. Хорли, м. Скадовськ, с-ще Лазурнее, с. Красне.

До курортів Закарпатської області належать: с. Сойми, с-ще Чинадієве, с. Кваси; с-ще Поляна, с. Голубине, с. Шаян.

На терені Івано-Франківської області розміщені курорти: м. Яремча, с-ще Ворохта, с. Микуличин, с. Татарів, с. Яблуниця, с. Новий Мізунь, с. Мислівка, с. Шешори; с. Черче.

Львівська область відома такими курортами, як: м. Трускавець, с-ще Східниця, с-ще Великий Любінь, с. Модричі, с. Опака, с-ще Брюховичі, м. Сколе, с-ще Верхнє Синьовидне, с-ще Славське, с. Гребенів, с. Корчин, м. Моршин, с. Лисовичі, с. Смерічка, с. Розлуч, с-ще Івано-Франкове, с-ще Немирів, с-ще Шкло.

У Вінницькій області знаходиться курорт м. Хмільник; у Донецкій області – м. Слов'янськ, м. Слов'яногірськ, м. Новоазовськ, с-ще Сєдове, с-ще Ялта, с. Мелекине, с. Урзуф; у Дніпропетровській області – с. Новотроїцьке, с. Орлівщина; у Запорізькій області – м. Бердянськ, с. Новокостянтинівка, с. Строганівка, м. Приморськ, с-ще Кирилівка; у Житомирській області – с. Дениші; у Київській області – с-ще Конча-Заспа, с-ще Пуща-Водиця, м. Ірпінь, с-ще Буча, с-ще Ворзель; у Полтавській області – м. Миргород; в Рівненській області – с-ще Степань; в Тернопільській області – с-ще Скала-Подільська, с. Скоморохи, с-ще Гусятин, с-ще Микулинці, с. Конопківка; у Харківській області – с-ще Березівське, с-ще Пісочин, с. Рай-Оленівка; в Херсонській області – м. Генічеськ, с. Генічеська Гірка, с. Стрілкове, с. Щасливцеве; в Хмельницькій області – с-ще Сатанів, с. Слобідка Сатанівська, с. Маків.

Підготовку і подачу клопотань про оголошення природних територій курортними можуть здійснювати центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування або інші зацікавлені підприємства, установи, організації та громадяни. Клопотання про оголошення природних територій курортними повинні містити обґрунтування необхідності оголошення територій курортними, характеристику природних лікувальних ресурсів, їхніх лікувальних факторів, кліматичних, інженерно-геологічних та інших умов, сприятливих для лікування, медичної реабілітації і профілактики захворювань, інших цінностей природних територій, що пропонуються для оголошення; відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання та про власників і користувачів природних територій, а також відповідний картографічний матеріал.

Клопотання про оголошення природних територій курортними подаються на розгляд у відповідні органи державної влади і місцевого самоврядування. Відповідно до закону, вони в місячний термін розглядаються: стосовно природних територій державного значення – Держкурортом з урахуванням пропозицій Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських рад; стосовно природних територій місцевого значення – відповідними місцевими органами виконавчої влади з питань діяльності курортів. У випадку задоволення клопотання Держкурорт чи його місцевий орган погоджує це клопотання з власниками або користувачами земельних ділянок.

На підставі результатів узгодження клопотань даний орган виконавчої влади і його структурні підрозділи (органи) на місцях забезпечують розробку проектів оголошення природних територій курортними. Такі проекти підлягають державній екологічній та санітарно-гігієнічній експертизам, що проводяться відповідно до Законів України «Про екологічну експертизу»^[9] та «Про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення»^[10].

У випадку позитивного висновку даних експертиз по проектах оголошення природних територій курортними, відповідні матеріали передаються: стосовно курортів державного значення – Держкурортом у Кабінет Міністрів України; стосовно курортів місцевого значення – місцевими органами виконавчої влади з питань діяльності курортів у Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську і Севастопольську міські державні адміністрації.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року^[11], проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій оздоровчого призначення розробляються згідно з законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, з метою збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу, створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей.

Рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення приймає Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України. Рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення приймають Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради за поданням відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Надання земельних ділянок для створення або розширення курорту здійснюється на підставі розробки техніко-економічних обґрунтувань використання землі та проектів відводів земельних ділянок з урахуванням затверджених округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони, схем медичного зонування.