Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Правовий режим округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони земель оздоровчого призначення

Метою санітарної охорони курортів є збереження природних властивостей наявних лікувальних ресурсів, запобігання забрудненню, пошкодженню та передчасному виснаженню цих ресурсів. Для цього в межах курорту встановлюється округ санітарної (гірничо-санітарної) охорони, що являє собою територію земної поверхні, зовнішній контур якої збігається з межею курорту. Відповідно до Закону України «Про курорти», в межах цієї території забороняються будь-які роботи, що призводять до забруднення гранту, повітря, води, завдають шкоди лісу, іншим зеленим насадженням, сприяють розвитку ерозійних процесів і негативно впливають на природні лікувальні ресурси, санітарний та екологічний стан територій курортів.

Для курортів, які використовують родовища корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів (підземні мінеральні води, лікувальні грязі тощо), встановлюються округи гірничо-санітарної охорони. У разі використання пов'язаних між собою родовищ мінеральних вод, суміжних пляжів та інших природних лікувальних ресурсів декількома курортами для них може встановлюватись єдиний округ санітарної охорони.

Зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони створюються навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні і водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності. У межах зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняється діяльність, яка може призвести до заподіяння шкоди підземним і відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об'єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені.

Критерії та форми такого зонування добре видні на прикладі постанови Кабінету Міністрів України № 1269 від 14 липня 1999 року «Про затвердження Положення про Всеукраїнську дитячу оздоровницю – курорт Євпаторія», відповідно до якого курорт Євпаторія включає: курортну зону, яка має природні лікувальні фактори, об'єкти та споруди для їхнього використання, санаторно-курортні заклади відпочинку і культури, а також видовищні заклади, підприємства громадського харчування, торгівлі і побутового обслуговування, призначені для обслуговування дітей та їх батьків, які прибувають на курорт для лікування та оздоровлення; зону, у якій знаходяться житлові будинки, господарські будівлі, спорудження та інші об'єкти, які належать громадянам, що постійно проживають на території курорту; зону, у якій розміщені централізовані об'єкти господарювання; зону санітарно-гігієнічних і оздоровчих лісів.

Територія курорту Сатанів, що розташований в Хмельницькій області й належить до курортів державного значення, відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1992 року, поділяється на такі зони: курортна зона, межі якої визначаються обласною державною адміністрацією згідно з чинним законодавством, в якій розташовані природні лікувальні засоби, пристрої, споруди для їх використання, санаторно-курортні заклади та заклади відпочинку і культури, а також видовищні заклади, підприємства громадського харчування, торгівлі та побутового обслуговування, призначені для обслуговування осіб, що прибувають на курорт для лікування й відпочинку; зона, в якій знаходяться житлові будинки, громадські будівлі та споруди для населення, що постійно проживає на території курорту; зона, в якій розміщено централізовані господарські і технічні служби; зона внутрішніх природних ландшафтів та озеленювальних насаджень між окремими зонами.

Межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Верховною Радою України одночасно з ухваленням рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення. Межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів місцевого значення затверджуються відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими радами одночасно з ухваленням рішення про оголошення територій курортними територіями місцевого значення.

Режими округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Кабінетом Міністрів України, а курортів місцевого значення – Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до вимог законодавства про курорти. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про відходи» від 5 березня 1998 року^{^[19]}, забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів. Закон України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 року^{^[20]} в ст. 39 встановив заборону на застосування осадів стічних вод на землях оздоровчого призначення.

Округ санітарної охорони поділяється на три зони, що встановлюються в його межах у порядку розробки проектів землеустрою. Перша зона (зона суворого режиму) охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родовища лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких використовується для лікування, пляжі, а також прибережну смугу моря і прилягаючу до пляжів територію шириною не менш 100 метрів.

На території першої зони (зони суворого режиму) забороняється: користування надрами, не пов'язане з використанням природних лікувальних ресурсів, розорювання земель, провадження будь-якої господарської діяльності, а також інші дії, що впливають або можуть вплинути на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікувальні фактори курорту та його екологічний баланс; прокладка кабелів, у тому числі підземних кабелів високої напруги, трубопроводів, інших комунікацій; спорудження будь-яких будівель і інших об'єктів, не пов'язаних з експлуатаційним режимом і охороною природних і лікувальних факторів курорту; скидання дренажно-скидних і стічних вод; влаштування стоянок автомобілів, пунктів їхнього обслуговування (ремонт, мийка тощо); влаштування вигребів (накопичувачів) стічних вод, полігонів рідких і твердих відходів, полів фільтрації та інших споруд для прийому і знешкодження стічних вод і рідких відходів, а також кладовищ і скотомогильників; проїзд автотранспорту, не пов'язаний з обслуговуванням цієї території, використанням родовищ лікувальних ресурсів або природоохоронною діяльністю; постійне і тимчасове проживання громадян (крім осіб, що безпосередньо забезпечують використання лікувальних факторів).

На території першої зони (зони суворого режиму) дозволяється здійснювати діяльність, пов'язану з використанням природних лікувальних факторів, на підставі науково обґрунтованих висновків і результатів державної санітарно-гігієнічної та екологічної експертиз, виконувати берегоукріплювальні, протизсувні, протиобвальні, протикарстові та протиерозійні роботи, будувати хвилеломи та інші гідротехнічні споруди, а також влаштовувати причали. Забудова цієї території (нове будівництво реконструкція, реставрація, капітальний ремонт та упорядкування об'єктів містобудування) здійснюється відповідно до законодавства, державних стандартів і норм, затвердженої містобудівної документації.

Друга зона (зона обмежень) охоплює територію, з якої відбувається стік поверхневих і ґрунтових вод до місця виходу на поверхню мінеральних вод або до родовища лікувальних грязей, до мінеральних озер і лиманів, місць неглибокої циркуляції мінеральних і прісних вод, що формують мінеральні джерела; природні і штучні сховища мінеральних вод і лікувальних грязей та територію, на якій знаходяться санаторно-курортні заклади і заклади відпочинку і яка призначена для будівництва таких закладів; парки, ліси й інші зелені насадження, використання яких без дотримання вимог природоохоронного законодавства і правил, передбачених для округу санітарної охорони курорту, може привести до погіршення природних і лікувальних факторів курорту.

На території другої зони (зони обмежень) забороняється: будівництво об'єктів і споруджень, не пов'язаних з безпосереднім задоволенням потреб місцевого населення і громадян, які прибувають на курорт; проведення гірських і інших видів робіт, не пов'язаних з безпосереднім упорядкуванням території; спорудження поглинаючих колодязів, створення полів підземної фільтрації; забруднення поверхневих водойм під час здійснення будь-яких видів робіт; влаштування звалищ, гноєсховищ, кладовищ, скотомогильників, а також накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, інших відходів, що приводять до забруднення водойм, ґрунту, ґрунтових вод, повітря; розміщення складів пестицидів і мінеральних добрив; здійснення промислової вирубки зелених насаджень, а також будь-яке інше використання земельних ділянок і водойм, що може призвести до погіршення їх природних і лікувальних факторів; скидання у водні об'єкти сміття, стічних, підсланевих і баластних вод, витікання таких вод та інших речовин із транспортних (плавучих) засобів і трубопроводів.

Усі багатоквартирні будинки в межах другої зони (зони обмежень) повинні мати водопровід і каналізацію. Туалети в приватних будинках в обов'язковому порядку повинні бути обладнані водонепроникними вигребами. Території тваринницьких ферм асфальтуються і по периметру огороджуються та обладнаються водовідвідними канавами з водонепроникними відстійниками для поверхневих вод. При в'їзді на територію ферм споруджуються капітальні санпропускники з дезинфекційними бар'єрами.

У випадку масового поширення небезпечних і карантинних шкідників і хвороб рослин у парках, лісах і інших зелених насадженнях за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою дозволяється використання нетоксичних для людини і таких, що швидко розкладаються в навколишньому природному середовищі, пестицидів.

Третя зона (зона спостережень) охоплює всю сферу формування і споживання гідромінеральних ресурсів, лісові насадження навколо курорту, а також території, господарське використання яких без дотримання встановлених для округу санітарної охорони курорту правил може несприятливо впливати на гідрогеологічний режим родовищ мінеральних вод і лікувальних грязей, ландшафтно-кліматичні умови курорту, на його природні і лікувальні фактори.

На території третьої зони (зони спостережень) забороняється: будівництво підприємств, установ і організацій, діяльність яких може негативно впливати на ландшафтно-кліматичні умови, стан повітря, ґрунту та вод курорту; спуск на рельєф неочищених промислових і побутових стічних вод, проведення вирубок зелених насаджень (крім санітарних рубок).

Зона спостережень водночас є межею округу санітарної охорони курорту і на її території дозволяється проведення видів робіт, що не впливають негативно на лікувальні і природні фактори курорту, не погіршують його ландшафтно-кліматичних, екологічних і санітарно-гігієнічних умов. Таким чином, у межах округу санітарної (гірничо-санітраної охорони), за загальним правилом, забороняється передача земельних ділянок у власність і надання у користування для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

Законодавчі акти

Про охорону навколишнього природного середовища. Закон України від 25 червня 1991 року. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.

Про основи містобудування. Закон України від 16 листопада 1992 року. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 52. – Ст. 683.

Про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення. Закон України від 24 лютого 1994 року. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218.

Про екологічну експертизу. Закон України від 9 лютого 1995 року. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 8. – Ст. 54.

Про планування і забудову територій. Закон України від 20 квітня 2000 року. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 31. – Ст. 250.

Про курорти. Закон України від 5 жовтня 2000 року із змінами від 19 січня 2006 року. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 50. – Ст. 435.

Про нафту і газ. Закон України від 12 липня 2001 року. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 50. – Ст. 262.

Генеральна схема планування території України. Затверджена Законом України від 7 лютого 2002 року. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 30. – Ст. 204.

Про землеустрій. Закон України від 22 травня 2003 року. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 282.

Про охорону земель. Закон України від 19 червня 2003 року. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 349.

Про екологічну мережу. Закон України від 24 червня 2004 року. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 45. – Ст. 502.

Перелік населених пунктів, віднесених до курортних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1996 року. //Урядовий кур'єр від 23 січня1997 року.

Положення про Всеукраїнську дитячу оздоровницю – курорт Євпаторія. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 року. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 29. – Ст. 58.

Положення про Державний департамент із питань діяльності курортів (Держкурорт), затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 425 від 6 травня 2001 року. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 20. – Ст. 843.

Порядок створення і ведення Державного кадастру природних територій курортів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 23 травня 2001 року. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 21. – Ст. 953.

Порядок створення і ведення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 872 від 26 липня 2001 року. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 31. – Ст. 1397.

Концепція розвитку морського берега Криму на 2006-2016 роки. Схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2005 року. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 34. – Ст. 124.

Концепція розвитку санаторно-курортної галузі. Схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 року. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 17. – Ст. 785.

[1] Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.

[2] Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 50. – Ст. 435.

[3] Офіційний вісник України. – 2003. – № 17. – Ст. 785.

[4] Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 45. – Ст. 502.

[5] Офіційний вісник України. – 2001. – № 31. – Ст. 1397.

[6] Офіційний вісник України. – 2001. – № 20. – Ст. 843.

[7] Офіційний вісник України. – 2001. – № 21. – Ст. 953.

[8] Урядовий кур'єр. – 23.01.1997.

[9] Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 8. – Ст. 54.

[10] Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218.

[11] Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 282.

[12] Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 36. – Ст. 340.

[13] Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 50. – Ст. 262.

[14] Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 30. – Ст. 204.

[15] Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 52. – Ст. 683.

[16] Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 31. – Ст. 250.

[17] Офіційний вісник України. – 1999. – № 29. – Ст. 58.

[18] Офіційний вісник України. – 2005. – № 34. – Ст. 124.

[19] Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 36. – Ст. 242.

[20] Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 349.

⇐ Предыдущая 1 2 34