Якість і конкурентоспроможність товару.

Якість товару – це сукупність характеристик і властивостей товару, які зумовлюють його здатність задовольняти конкретні потреби в залежності від свого призначення.

Показники якості визначаються наступними параметрами:

1. функціональними – це використання основної функції, універсальність та виконання допоміжних функцій;

2. надійність товару – властивість товару виконувати задані функції, зберігає значення експлуатаційних показників у межах визначеного часу;

3. ергономічні властивості – властивості, які характеризують зручність і комфорт в експлуатації товару;

4. естетичні властивості – можливість товару виражати культурне значення (мода, стиль, форма товару, оригінальність);

5. гігієнічні властивості та безпека вживання товару – вплив товару на зовнішнє середовище та організм людини.

Система показників якості визначається на державному та міжнародному рівнях. В Україні з 1995 р. як національні були прийняті стандарти ISO серії 9000 (ДСТУ ISO 9000). Наявність сертифікату на відповідність вимогам стандартів зазначеної серії гарантує споживачу впевненість про відсутність браку чи інших недоліків у товарі.

Сертифікація – це дія, яка за допомогою сертифіката відповідності стверджує, що даний товар відповідає стандарту якості.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» (1993 р.), в Україні створено систему сертифікації продукції УкрСЕПРО, функціонування якої спрямоване на забезпечення необхідного рівня якості. Очолює і координує роботу в системі УкрСЕПРО Держстандарт України.

Розрізняють сертифікацію обов’язкову і добровільну (ринкову).

З 1 липня 1994 року введено обов’язкову сертифікацію для значної частини товарів та послуг, які увійшли до затвердженого переліку. Серед них продукти харчування, лікарські препарати, медтехніка, синтетичні мийні засоби, побутова техніка тощо.

За бажанням підприємств-виробників можна проводити добровільну сертифікацію продукції, яка не увійшла до затвердженого переліку. Така ініціатива набуває все більшого поширення, адже наявність сертифіката відповідності є нормою торговельних відносин у світі.

Якість продукції є основою її конкурентоспроможності.

Основними показниками конкурентоспроможності товару з позиції споживачів є його корисність та цінність.

Характеристикою технічних параметрів (показників якості) товару є його корисність, тобто сукупність властивостей, що обумовлюють здатність задовольняти визначені потреби відповідно до призначення товару.

До технічних параметрів конкурентоспроможності товарів належать:

1. Функціональні – характеризують технічні властивості товару, що визначають основні сфери його застосування та функції, які він має виконувати. Вони відображають сутність корисного ефекту, що досягається завдяки застосуванню даного товару в конкретних умовах споживання.
2. Параметри надійності – відображають ступінь безвідмовності, довговічності, ремонтопридатності, пристосованість до тривалого збереження товару.
3. Естетичні параметри – використовуються для моделювання зовнішнього сприйняття товару і мають відбивати саме ті його властивості, що є для споживача важливими. Естетичні параметри характеризують інформаційну виразність та раціональність форми товару, цілісність його композиції; досконалість виробничого виконання товару; стабільність товарного вигляду. Набір естетичних параметрів та їх ранжування за ступенем значущості можуть мінятися залежно від виду товару й групи покупців, для яких він призначений.
4. Ергономічні параметри – характеризують товар щодо його відповідності властивостям людського організму у процесі виконання ним трудових операцій та взаємодії з цим товаром. До них належать: гігієнічні, антропометричні, фізіологічні, психофізіологічні, психологічні.
5. Нормативні параметри – призначені для оцінки відповідності товару стандартам і нормам законодавства, що регламентує рівень деяких параметрів товару, і встановлюють обов’язкові межі, нижче яких ці параметри не можуть перебувати.

Економічні показники конкурентоспроможності товару належать до даної категорії, мають вартісну основу. Вони визначають рівень окремих елементів ціни споживання; тобто витрат покупця, пов’язаних з придбанням та експлуатацією товару.

Економічні параметри (цінові показники) складають ціну споживання. Ціна споживання обчислюється за формулою:

B_i = Ц_п + S Q_i – З_в, (5.1)

де В_і – витрати на придбання права власності на товар; Ц_п – ціна товару; Q_i – витрати споживання і -го виду; n – кількість видів витрат за час використання товару; З_в – залишкова вартість товару.

Ціна споживання може бути вищою за ціну товару, тому найбільш конкурентоспроможним є не той товар, що пропонують за мінімальну ціну на ринку, а той, у якого ціна споживання є мінімальною протягом строку його служби у споживача.

Витрати, пов’язані з експлуатацією товару, складаються з витрат на забезпечення виконання товаром його функцій (тобто на створення корисного споживчого ефекту), а також з витрат на відновлення його корисних властивостей.

Перші складаються з витрат на транспортування товару до місця його використовування, на зберігання, установку, освоєння, обслуговування, забезпечення паливом та енергією тощо; другі – з витрат на його ремонт у період експлуатації.

Основними проблемами аналізу ціни споживання є:

1. Додаткові витрати на дослідження ціни споживання.

2. Слабка поінформованість покупців про рівень ціни споживання на окремі товари.

3. Небажання виробників оцінювати ціну споживання, оскільки її рівень дуже помітний.

Забезпечення конкурентоспроможності товару на необхідному рівні обумовлює необхідність його кількісної оцінки. При оцінюванні конкурентоспроможності товару можна використовувати різні методи.