Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Ушкодження .Закриті механічні ушкодження (травми)

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 4Следующая ⇒

ПЛАН

1. Поняття про травму.

2. Обстеження травматологічних хворих.

3. Види закритих травм м’яких тканин.

3.Особливості діагностики, надання першої медичної допомоги та лікування.

4.Вивихи, їх види, діагностика лікування.

5. Поняття про переломи кісток.

6. Синдром тривалого роздавлювання, або травматичний токсикоз.

7. Роль фельдшера в лікуванні травматичних хворих.

8. Особливості догляду за травматологічними хворими.

Анатомічні або функціональні порушення, які виникають у тканинах чи внутрішніх органах дії факторів зовнішнього середовища, називається травмою, або ушкодженнями. Дія може бути механічною (удар, здавлювання, розтягнення), фізичною (тепло, холод, електричний струм, радіоактивне випромінювання), хімічною (кислоти, луги, отрути), психічною (переляк, страх).

Травматологія – учення про ушкодження, їх лікування профілактику.

Ортопедія – учення про лікування і профілактику природжених і набутих захворювань опорно – рухового апарату.

Сукупність травм певних груп населення, які виникають на певній території за визначений проміжок часу., називається травматизмом.

Розрізняють виробничий і невиробничий травматизм. Травма вважається виробничою, якщо людина була травмована на робочому місці під час виконання службових обв’язків, а також по дорозі на роботу чи з роботи. Якщо потерпілий працює на державному підприємстві, то з 1 – го дня йому оформляють листок непрацездатності зі 100% оплатою. У різ невиробничої травми листок непрацездатності видають із 6 – го дня, і оплачується він відповідно до прийнятих у галузі правил – з урахуванням стажу роботи, посади та ін. На перші 5 днів видається довідка про тимчасову непрацездатність у зв’язку з травмою, яка не оплачується. Розрізняють сільськогосподарський, промисловий, транспортний, військовий, побутовий і спортивний травматизм.

Травматизм займає місце серед причин непрацездатності. Смертність від травм наприкінці 80 – х років в Україні становила близько 230 на 10000населення, у США – близько 80,в європейських країнах -= близько 40 – 50. Приблизно половину випадків становить побутовий травматизм, близько % - транспортних 1 5 – 6% – виробничий.

Травма може бути одиничною, множинною, поєднаною і комбінованою. Одинична, або ізольована, травма – це ушкодження одного органа або кінцівки в межах одного сегменту. Множинна травма характеризується ушкодженням багатьох ділянок тіла в межах однієї системи. Поєднана травма – це ушкодження опорно – рухового апарату і внутрішніх органів. Комбінована травма виникає під дією механічних і немеханічних факторів.

Організація травматологічної допомоги. Вона складається з таких ланок: першої допомоги, евакуації потерпілого в лікувальний заклад, амбулаторного і стаціонарного лікування, реабілітації.

Першу допомогу може надати як лікар, так і фельдшер медпункту на підприємстві. Вона може надаватися іншими особами в порядку само – і взаємодопомоги. На місці події слід провести транспортну іммобілізацію і знеболювання, накласти пов’язку, спинити кровотечу і провести базову серцево – легеневу реанімацію.

Евакуацію потерпілих займається служба швидкої допомоги, рідше їх транспортують працівники міліції або приватні особи ( у разі дорожньо – транспортної пригоди).

Допомога 90% травматологічних хворих надається в амбулаторіях і поліклініках. Амбулаторне лікування в травматологічних хворих проводяться у спеціалізованих травматологічних пунктах, які мають відповідне оснащення (для проведення рентгенологічного дослідження і первинної хірургічної обробки рани, накладання звичайних і гіпсових пов’язок). У травматологічному пункті проводять комплексне лікування хворого до виписки на роботу. Тут також проводять реабілітаційне лікування.

Стаціонарне лікування травматологічних хворих здійснюється в спеціалізованих відділеннях міських і районних лікарень, у клініках при кафедрах травматології і ортопедії медичних інститутів, університетів і академій, науково – дослідних інститутах травматології і ортопедії.

Захворювання й ушкодження опорно – рухового апарату потребують тривалого лікування, втрачені функції відновлюються повільно. У зв’язку з цим зростає роль реабілітації. Реабілітацію проводять у травматологічних стаціонарах, травматологічних пунктах і поліклініках за місцем проживання пацієнта, а також у реабілітаційних центрах і санаторіях.

Обстеження травматологічних хворих. Воно складається з опитування, огляду, пальпації, визначення об’єму рухів у суглобах, вимірювання довжини кінцівок і дослідження їх функцій, рентгенологічного і лабораторних досліджень. Під час опитування хворого необхідно з’ясувати час, місце,обставини і причини нещасного випадку; силу і напрямок удару або тиску, положення тулуба і кінцівок у момент травми. Обов’язково потрібно уточнити вид травматизму. При виробничому травматизмі потрібно уточнити, чи було складено акт про нещасний випадок за формою Н - 1 і чи є в трав матованого екземпляр цього акту. Якщо акту у хворого немає, необхідно про це повідомити керівника підприємства.

За наявність захворювань опорно – рухового апарату необхідно з’ясувати давність хвороби, її особливості, а також, яке лікування застосовувалось і його ефективність.

Оглядаючи травматологічного й ортопедичного хворого, необхідно оголити не тільки ушкоджену, а й здорову кінцівку(щоб порівняти їх). При деформації хребта слід оглянути весь тулуб. Звертають увагу на положення хворого (активне, пасивне, вимушене), характер ходи, рухів кінцівок і тулуба, наявність їх патологічної установки.

Оглядають шкіру. Потрібно звернути увагу на колір шкіри, наявність шкірних захворювань, саден. Ран, крововилив.

Необхідно також звернути увагу на пропорційність будови тіла, форму суглобів, наявність складок у незвичайних місцях та ін.

Натягнутою сантиметровою лінійкою потрібно визначити вісь верхньої кінцівки (пряма лінія, що проходить від центру голови плечової кістки спереду через виросток плечової кістки до голови ліктьової кістки) і весь нижньої кінцівки (пряма лінія, що походить від верхнього переднього ості через медіальний край надколінка до першого між пальового проміжку).

Відхилення поздовжньої осі кінцівки назовні називається вальгусним, а досередини – варусним. Зміна положення осі кінцівки може бути зумовлена пере розгинанням або деформацією (шаблеподібна, кутова тощо). Важливе значення має характер ходи хворого. Щадна хода спостерігається за наявності болю, качина – при двобічному вивиху стегна, паралітична – при залишкових явищах поліомієліту, ушкодженні нервів тощо.

Під час пальпації можна встановити точну локалізацію болю, консистенцію тканин і форму суглобів, виявити місцеве підвищення або зниження температури, визначити ущільнення м’яких тканин і кісткових виступів, а також крепітацію і хруст відламків.

Обстежуючи хворого, слід визначити об’єм рухів кінцівок і тулуба. Визначають активні рухи в сагітальному і фронтальному напрямках, ротаційні рухи навколо осі та пасивні рухи. Амплітуду рухів у тому чи іншому суглобі виміряють кутоміром. Визначають ступінь рухливості суглоба (суглоб нерухливий, ригідний та ін).

При анкілозах потрібно визначити характер установки кінцівки: згинання, розгинання, приведення, відведення, ротація.

При контрактурах необхідно з’ясувати їх походження (неврогенна, суглоба, м’язова, рубцева). Визначають, чи є надмірні (надмірні згинання, відведення, ротація та ін.) та патологічні рухи.

Дослідження хребта проводять у вертикальному або горизонтальному положенні. Визначають ступінь вираженості фізіологічних вигинів хребта (фізіологічний кіфоз у ділянці грудних хребців). Лінія відростків повинна бути рівною.

Дослідження місця ушкодження. Ушкоджену частину тіла треба порівняти із симетричною. Під час пальпації необхідно з’ясувати біль у разі навантаження на вісь. Пальпацію слід проводити дуже обережно.

Обстежуючи місце ушкодження, можна виявити низку специфічних симптомів: кісткову крепітацію, патологічну рухливість, підшкірну емфізему тощо.

Не слід забувати про можливість ушкодження судин і нервів. Звертають увагу на вираженість венозного малюнка, похолодання кінцівки, наявність набряку та збереженість іннервації дистальніше від зони ушкодження.

Додаткові методи обстеження травматологічних хворих. Рентгенологічне дослідження дозволяє з’ясувати характер ушкодження, визначити лінію перелому, наявність і характер зміщення; у складних випадках рентгенографію можна доповнити комп’ютерною томографією і дослідженнями ядерно – магнітного резонансу.

За допомогою лабораторних досліджень (клінічний аналіз крові, загальний аналіз сечі та ін.) оцінюють величину крововтрати, виявляють ознаки ушкодження внутрішніх органів (гематурія, підвищення рівня креатині ну в плазмі, трансаміназ тощо). УЗД, ендоскопічні методи (у тому числі лапало – і торакоскопія) дозволяють виявити ушкодження внутрішніх органів.

Для діагностики ушкодження судин застосовують ангіографію, допплерографію і реовазографію.

Д о закритих ушкоджень м’яких тканин відносять забій, розтягнення, розрив і струс.

Забій – це закрите механічне ушкодження м’яких тканин чи органів без видимого порушення їх анатомічної цілості.

Розрізняють одиничні та множинні зобої. Вони можуть виникати в ділянці прикладання сили травмую чого агента і на відстані від неї. Механізм ушкодження різні: тупий предмет, яким нанесено удар, рухається, а тіло не рухається; тупий предмет не рухається, а тіло рухається в його напрямку.

Забій м’яких тканин передусім супроводжується болем різної інтенсивності. Під час огляду виявляють набряк м’яких тканин. Він з’являється вже через кілька годин після отримання травми і протягом доби наростає. Через кілька годин після травми виникає крововилив, яки досягає свого максимуму на

2 – гу – 3 – тю добу. ЗХ часом він набуває синьо – багряного, зеленуватого і жовтого забарвлення. Якщо судини розташовані глибоко, синець з’являється лише через кілька днів у віддалених від місця травми ділянках.

Гематома утворюється в разі розриву великої судини в тканинах. Вона може бути між м’язами, під фасцією, у підшкірній жировій клітковині. У разі поверхневого розташування гематоми визначається симптом флуктуації.

Гемартроз виникає при травмуванні ділянки суглоба, коли крововилив виникає в його порожнині. Для гемартрозу характерна рівномірна деформація суглоба.

Надаючи невідкладну допомогу, необхідно впевнитися в тому, що в потерпілого немає інших, більш важких ушкоджень. Місцево застосовують холод (прикласти до забитого місця міхур з льодом, обробити шкіру в ділянці ушкодження хлоретилом, помістити кінцівку під проточну холодну воду, забинтувати її мокрим бинтом). Для обмеження рухів у ділянці ушкодженого суглоба накладають стиснуту пов’язку. Для зменшення набряку надають кінцівці підвищеного положення. З 2 – 3 – ї доби після травми для прискорення розсмоктування гематоми і зменшення набряку застосовують теплові процедури (грілка, УФ – опромінення, УВЧ – терапія).

Великі гематоми пунктують, після чого накладають стисну пов’язку. У разі нагноєння гематоми проводять розтин гнояка.

Розтягнення – це ушкодження тканини з частковими розривами їх при збереженні анатомічної цілості. Воно виникає при різних рухах. Часто ушкоджуються зв’язки суглобів, особливо гомілково – стопного. Клінічна картина при розтягненні нагадує таку при забої. У ділянці суглоба спостерігають біль, припухлість і гематома. Порушують функції суглоба. Невідкладна допомога полягає в застосуванні холода (місцево) і накладання стисної пов’язки для зменшення об’єму рухів і запобігання наростанню гематоми. З 3 – ї доби призначають теплові процедури.

Розрив – це закрите ушкодження тканини або органа з порушенням її анатомічної цілості. Розрізняють розриви зв'язок, м’язів і сухожилків. Сильний рух або раптове скорочення м’язів призводить до розтягнення тканин, яке перевищує бар’єр еластичності, що спричинює порушення цілості органа.

Розрив сухожилків спостерігається в разі раптового і сильного скороченням’язів. Клінічно розрив сухожилка проявляється гострим болем у момент травми, порушенням функції відповідного м’яза і його скороченням. Крововилив звичайно незначний, між кінцями розірваного сухожилка можна про пальпувати щілину. Невідкладна допомога полягає в транспортній іммобілізації. Лікування закритих розривів сухожилків оперативне (зшивання розірваного сухожилка з подальшою іммобілізацією).

Розрив зв'язок суглоба спостерігається в разі дії на суглоб раптової сили. У хворого з’являються в разі дії на суглоб раптової сили. У хворого з’являються біль і крововилив у м’які тканини, гемартроз у відповідному суглобі та порушення його функцій, набряк м’яких тканин. При розриві внутрішнього суглобових зв'язок кульшового і колінного суглобів до перерахованих вище симптомів приєднуються клацання і хруст у суглобі.

Невідкладна допомога при розриві зв'язок полягає в транспортній іммобілізації

(накладання черепашкоподібної пов’язки, іммобілізації шиною Крамера), а лікування – у забезпеченні функціонального спокою, тривалій іммобілізації ушкодженого суглоба.

Унаслідок сильного скорочення м’язів виникає розрив фасцій. Біль та набряк незначні. У місці розриву фасції промацується щілина, в яку під час скорочення випинається м’яз.

Невідкладна допомога полягає в накладанні тугої стисної пов’язки.

Лікування консервативне (функціональний спокій, накладання стиснутої пов’язки). Можливе оперативне лікування.

Розрив м’яза виникає внаслідок надмірного його розтягнення, напруження або скорочення. Він може бути повним ы частковим. Хворий відчуває в момент розриву сильний біль, після чого порушується функція ушкодженого м’яза. Пыд час пальпації в ділянці м’яза можна помітити дефект, який збільшується в разі його скорочення.

Частковий розрив м’яза лікують консервативно (функціональний спокій, накладання стиснутої пов’язки, пізніше масаж). Оперативне лікування доцільне в разі повного розриву м’яза зі значними розходженнями його кінців.

Надмірне розтягнення нервів спричинює їх розрив. Клінічна картина розриву нервів подібна до такої при інших видах закритої травми тканин.

Порушується чутливість у ділянці ушкодження. Лікування оперативне.

Струс – це механічна дія на тканини, яка призводить до порушення їх функціонального стану без явних анатомічних змін.

При струсі м’язів, кісток, суглобів і нервів, який спостерігається під час тривалої роботи з вібруючими інструментами, розвиваються патологічні зміни, які одержали назву, «вібраційної хвороби».

Вивих – це стійке зміщення суглобових кінцівок кісток, що спричинює порушення функції суглоба. Вивихнутою вважають дистальну частину з’єднання.

Часткове роз’єднання суглобових кінців називається підвивихом.

По повному вивиху і значному зміщенні суглобових кінців кісток їх суглобові поверхні не стикаються.

Розрізняють природжені і набуті (травматологічні) вивихи. Вивихи, які систематично повторюються і виникають при незвичайній механічній дії, називають звичними.

Зміщення суглобових поверхонь кісток супроводжується розривом суглобової капсули. Нерідко при цьому виникає ушкодження зв’язок і судин.

Хворий зазвичай скаржиться на деформацію суглоба, відсутність активних і пасивних рухів. Під час огляду привертає увагу деформація суглоба, згладженість його контурів, фіксація кінцівки у вимушеному положенні, параартикулярний набряк. Методом порівняної пальпації виявляється ділянки вивихнутої кістки, фіксацію кінцівки, зміну її довжини, болючість і різке обмеження пасивних рухів у суглобі.

Перша допомога – іммобілізація кінцівки, транспортування хворого в травматологічний пункт. Вправляти вивих можна тільки після рентгенологічного дослідження. Лікування полягає у вправлянні вивиху і фіксації кінцівки.

Патологічні підвивихи і вивихи виникають унаслідок запальних дегенеративно – дистрофічних і нейротрофічних уражень суглобів, розвитку злоякісних та доброякісних пухлин.

Лікування патологічних вивихів комплексне (лікування основного захворювання, ліквідація патологічного процесу у суглобі і проведення реконструктивно – відновних операцій на суглобах).

Переломом називається порушення цілості кістки, яке виникає внаслідок травми. Різноманітність переломів зумовлена механізмами їх виникнення, характером перелому, локалізацією відламків тощо. Розрізняють травматологічні (унаслідок ушкодження) і патологічні (унаслідок попередніх патологічних змін у кістці) переломи.

⇐ Предыдущая 1 234 Следующая ⇒