Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Сутність та класифікація соціальних технологій

Стр 1 из 3Следующая ⇒

Менеджмент соціально-педагогічної діяльності

Спеціальність – соціальна педагогіка,

ІV курс

Модуль І І.

„Теорія і методологія менеджменту соціальної роботи”

Лекція 6. «Управлінські технології менеджменту організацій

Соціальної роботи»

1. Сутність та класифікація соціальних технологій

· сучасні аспекти соціальних технологій,

· визначення, типи соціальних технологій,

· основні види соціальних технологій,

· кваліфікаціїйні ознаки соціальних технологій

Специфіка та класифікація технологій в соціальній роботі

· визначення тежнологій соціальної роботи

· основне завдання тежнологій соціальної роботи

· фактори, що характеризують специфіку сучасних технологій соціальної роботи

· головні складові змісту технологізації соціальногої роботи:

· технологічні компоненти технологіхації соціальної роботи:

· етапи реалізації соціальних технологій:

· етапи соціальних технологій (схема)

· структура технологій соціальної роботи

· ефективність процесу технологізації

· класифікаційні ознаки групування соціальних технологій

· технологія узагальнення передового досвіду соціальної роботи:

· критерії оцінки досвіду соціальної роботи

· основне завдання розвитку технологій соціальної роботи

2. Типова технологія соціальної роботи

Сутність та класифікація соціальних технологій

Формування ефективної соціальної політики сьогодні можливе лише на основі технологізації соціальних процесів і за рахунок максимально ефективного використання соціальних ресурсів і їх можливостей.

Сьогодні як ніколи суспільство потребує управління, причому не стіхійного, а систематизованого. Управління – це усвідомлений, систематичний, спеціально організований вплив на суспільство з метою впорядкування та удосконалення його соціально-діяльнісної структури.

Вплив означає засоби, форми, прийняття рішень як глобальних, так і конкретних суспільних проблем, Мета впливу – оптимізувати функціонування обєктов, явищ, соціальних процесів. Тобто виникає нагальна необхідність технологізації соціальних процесів, зміст якої передбачає:

· розмежування, розділення процеса на внутрішні взаємоповязані етапи, фази, оперції;

· координації і поетапності дій, спрямованих на досягнення потрібного результату;

· однозначності виконання включених в технологію процедур і операцій.

Соціальні технології за звичай розуміються в двох аспектах.

По-перше, їх можна трактувати як засоби застосування теоретичних висновків тої чи іншої наук у вирішенні практичних задач. Суспільні науки мають справу насамперед з практичними задачами, повязаними з функціонуванням і удосконалення соціальних обєктів, під якими в даному випадку треба розуміти не тільки групи, верстви людей, окремих індивідів, але й соціальні явища і процеси.

По-друге, під соціальними технологіями мають на увазі сукупність прийомів, методів і дій, які застосовуються для досягнення поставлених цілей в процесі соціального розвитку, для вирішення тих чи інших соціальних проблем.

Термін “соціальні технології” зявився у вітчизняному суспільствознавстві порівняно недавно.

Соціальні технології – це єдиний тип технологічного процесу, що значною мірою базується на “суб’єкт-суб’єктних” відносинах. Без співпраці учасників соціального процесу, спільних дій індивіда, сім’ї, групи, яким надається соціальна допомога чи підтримка, неможливо покращити ті обставини, які послужили причиною застосування соціальних технологій.

Соціальні технології в психолого-педагогічній літературі розглядаються як сукупність методів, прийомів та впливів, що застосовуються для досягнення мети соціального розвитку. Типовим є погляд на соціальні технології як узагальнення набутих і систематизованих знань, досвіду, умінь і практики роботи суб’єктів соціальної діяльності. Соціальні технології також розглядаються як сукупність способів професійного впливу на соціальний об’єкт з метою його покращення, забезпечення оптимізації функціонування при можливому тиражуванні даної системи впливу.

Визначення: Соціальні технології

– сукупність методів, прийомів і впливів, що використовуються для досягнення мети соціального розвитку

– узагальнення набутих і систематизованих знань, досвіду умінь і практики роботи субєктів соціальної діяльності

– сукупність способів професійного впливу на соціальний обєкт з метою його покращення, забезпечення оптимізації функціонування при можливому тиражуванні певної системи впливу.

Визначають такі основні види соціальних технологій:

– Правового забезпечення функціонування суспільства;

– Політичні технології адміністратичвного регулювання;

– Економічного функціонування суспільства;

– Інформаційного забезпечення засобами масової інформації та компютерної мережі;

– Духовно-культурного розвитку;

– Забезпечення соціального функціонуівання суспільства.

Аналіз основних підходів до групування соціальних технологій дозволяє визначити такі їх кваліфікаціїйні ознаки:

1. Рівень суспільних відносисн

2. Характеристика практичного втиілення технології в організаційний процес

3. Місце здійснення експериментальної перевірки та апробації

4. Масштабність соціальних операцій

Кваліфікаційна ознака	Назва технології	Додаткова характеристика
Залежно від рівня суспільних відносин	макротехнології мезатехнології мікротехнології	· Технології суспільства · Технології рівня міста, населеного пункту · Розраховані на невеликі людські спільноти
За ступенем практичного втілення в організаційний процес	іноваційні конструктивні традиційні	· Такі методи і прийоми іноваційної діяльності, які спрямовані на впровадження іновацій в суспільстві, на реалізацію ініціатив, які спричиняють якісні зміни в різних сферах соціального життя, що призводять до раціонального використання матеріальних й інших ресурсів у сіспільстві. Майже не розроблені · Розроблені на рівні практичного застосування · Впровадженні в суспільну практику
За місцем експериментальної перевірки та апробації	кабінетні лабораторні польові	· Отримані на основі інформаційно-логічного аналізу · Отриманні в експериментальних, штучно створених умовах · Отримані в реальному соціальному середовищі
За масштабністю соціальних операцій	глобальні регіональні локальні	· Застосовуються привирішенні загальнолюдських проблем. Такі знання, методи, чи способи, які сприяють з'ясуванню і вирішенню не тільки внутрішніх, але й світових тенденцій. ЇХ впровадження прямо або опосередковано стосується життя людей, їх життєдіяльності, соціальної захищенності. розвитку, звязку суспільствааа і природи · Спрямовані на вивчення та реалізацію закономірностей теріторіальної організації соціального життя та планомірного його змінювання. Застосовуються тідльки в умовах окремих регіонів · Застосовуються з метою вирішення проблем обмеженого кола людей
Залежно від сфери докладання зусиль	Інтелектуальні Історичні Технології соціальної злагоди Політичні Демографічні Адміністративно-управлінські Психологічні технології Технології розвязання конфліктів Педагогічні технології	· Спрямовані на розвиток і стимулювання мисеневої діяльності людей, розвиток їх творсих здібностей · Передбачають усвідомлення історичного досвіду по законах соціальної технологізації, тобото технологізацію історичних знань яу умови політичного, економічного, духовного і соціального діагностування · Являють собою методи, шляхи досягнення згоди більшості населення у вирішенні найбільш актуальних питань суспільного життя, їх взаємодії · Являють собою вид методи вирішення політичних проблем, розробки політики, її реалізації, здійснення політичної діяльності · Націлені на вивчення механізму відновлення населення і розробка засобів зміни його чисельності, складу, розміщення · Способи безпосереднього (прямого) оперативного впливу на обєкт · Способи впливу на психологічні процеси, якості, явища і стосунки, методи впливу на установки, характер, реакції, волю особистості, міжособиста взаємодія · Спрямовані на зміну параметрів процесів, які відбуваються усередині людини.

Розуміння соціальної роботи як інтегрованого, універсального виду діяльності, спрямованого на задоволення соціально-гарантованих та особистісних інтересів і потреб людей, перш за все соціально-незахищених верств населення, дозволяє визначати два типи соціальних технологій:

§ соціальні програми, що містять певні засоби та способи діяльності;

§ саму діяльність, побудовану відповідно до таких програм.

Щодо другого типу, то тут частіше використовують термін “технології соціальної роботи (діяльності)”. Технології соціальної роботи розглядаються як технології забезпечення соціального функціонування суспільства.

2. Специфіка та класифікація технологій в соціальній роботі

Технології соціальної роботи – це сукупність форм, методів та прийомів, що застосовуються соціальними службами, окремими закладами соціального обслуговування, соціальними працівниками з метою досягнення успіху соціальної роботи та забезпечення ефективності реалізації завдань соціального захисту населення.

Визначення:

– єдиний тип технологічного процесу, що значною мірою базується на “субєкт-обєктних “ відносинах. Без співпраці учасників соціального процесу, сумісних і усвідомлених дій індивіда, сімї, групи, яким надається соціальна допомога чи підтримка неможливо покращити ті обставити, які послужили причиною застосування соціальних технологій

– алгоритм реалізації соціальних процесів

– сукупність знань про методи та засоби здійснення конкретних дій, сукупність прийомів та операцій, які реалізуються у визначеному порядку, певній послідовності, для досягнення певних змін у соціальному становищі та самопочутті клієнта.

Основне завдання:

Розробка методів і методик результативного та раціонального цілеспрямованого соціального впливу, застосування технологій як способу оптимізації соціально-педагогічного результату.

Фактори, що характеризують специфіку сучасних технологій соціальної роботи:

– Динамічність (гнучкість), яка проявляється в постійній зміні та формі роботи;

– Неперервність, що визначається потребою постійної підтримки контакту з клієнтом;

– Циклічність, тобто стереотипне, законномірне повторення етапів, операцій;

– Дискретність соціальної роботи як технологійчного процесцу, яка напроявляється в нерівномірній ступені впливу на клієнта на різних етапах діяльності.

Головні складові змісту технологізації соціальної роботи:

– Розмежування процесу на внутрішні етапи, фази

– Координація зусиль всіх підрозділів

– Визначення поетпапності дій

– Визначення алгоритму виконання всіх технологічних операцій

– Корекція дій залежно від змін у цьому процесі.

Технологічні компоненти технологізації соціальної роботи:

Структурний компонент технологізації містить суть поняття керованих та некерованих соціальних ситуацій та можливої післядії (результату тамнаслідку).

Функціональний компонент дозволяє визнати такі механізми здійснення соціальних завдань як заборона, настанова, дозвіл, обмеження, орієнтування, спрямування.

Нормативний компонент технологізації соціальної роботи означає встановлення закономірностей, принципів та правил.

Операційний компонент технологізації означє виокремлення певних процедур та операцій та їх подальшу координаццю та синхронізацію.

Інструментальний компонент технологізації передбачає усталення всіх наявних способів здійснення соціального регулювання, а саме: нормативного, традиційно-ритуального, конвенційного (неформальні зобровязання, угоди), лоціночного, статусного (вплив нв статус людини), символічного психотерапевтивного, чсоціоекологічного (вплив на життєве середовище), раціонального (переконання), сугестивного (навіювання), стисмулюючого, селекційного, ситуаційного.

Етапи реалізації соціальних технологій:

Теоретичний, предбачає обгрунтування мети і обєкту технологічного впливу, виокремлення складових компонентів (елементів), зясування соціальних звязків між ними;

Методичний, повязаний з добиранням методів, засобів впливу, обробкою інформації, її аналізом, вибором принципів трансформації рензультатів аналізу в висновки та рекомендації

Процедурний, повязаний з практичною діяльністю по апробації обраної послідовності викоричстання інструментарію.

Визначення етапів соціаьлних технологій дає можливфість розробки алгоритму їх реалізації. Логіку розвитку етапів соціальних технологій можна представити у вихгляді схеми.

	Первинне цілепокладання

Пошук джерел інформації		Збирання, аналіз та обробка даних

	Конкретизація мети

	Проектування

	Вибір можливих варіантів дій

	Вибір інструментарію

	Організаційно-процедурна робота

	Очікуваний результат