Підготовка звітності за результатами реалізації соціальних проектів — МегаЛекции
Главная | Обратная связь
МегаЛекции

Підготовка звітності за результатами реалізації соціальних проектів




Лекція 7. Менеджмент розробки та реалізації соціальних проектів

План

1. Обґрунтування актуальності проекту

2. Вибір об’єкта

3. Мета і завдання проекту, напрями практичної діяльності

4. Оформлення проекту

Впровадження соціальних проектів

Підготовка звітності за результатами реалізації соціальних проектів

 

 

Обґрунтування актуальності проекту

Слово “проект” все частіше вживається у різних сферах нашого життя – в економіці, соціальній сфері, політиці, навіть у нашому повсякденні. Незалежно від сфери застосування, проект має такі ознаки:

- спрямованість на досягнення конкретної мети;

- базування на координованому виконанні пов’язаних між собою дій;

- обмеженість у часі виконання, визначеність певної дати початку і закінчення;

- наявність певного бюджету;

- певною мірою неповторність і оригінальність[1].

Реалізація будь-якого проекту складається з кількох етапів: розробки (планування), практичного впровадження та оцінювання досягнень.

Етап розробки соціального проекту розпочинається з визначення напряму діяльності. В подальшому розробляється концепція проекту, що передбачає:

· визначення актуальності проекту, цілей і завдань та кінцевих результатів, яких планується досягти;

· вибір об’єктів, на які переважно спрямовуватимуться зусилля проекту;

· розробка логічної моделі реалізації проекту (теоретичної основи діяльності), що визначає форми роботи та етапи досягнення очікуваних результатів;

· планування окремих видів проектної діяльності; визначення та обґрунтування потрібних ресурсів, здійснення базової оцінки[2]. Після вироблення концепції складається бюджетна документація проекту.

Кінцевим етапом розробки соціального проекту є його захист – презентація для групи виконавців і спонсорів. У випадку зовнішнього фінансування цей етап є вирішальним, оскільки від того, наскільки якісно й аргументовано розроблена документація проекту, залежить його майбутнє.

Початковим етапом розробки проекту є визначення напряму діяльності. Як напрям діяльності у межах проекту може бути обрано один з аспектів соціальних потреб і проблем дітей та молоді: профілактика негативних явищ, підготовка молоді до самостійного життя, активізація роботи в громаді, формування здорового способу життя тощо.

Фактори, які впливають на вибір напряму роботи:

- загальнодержавні потреби – напрями соціальної діяльності, які визначаються як пріоритетні на рівні держави;

- регіональні особливості, місцеві потреби – враховують специфіку соціальних проблем населення конкретної території;



- напрями соціальної роботи, передбачені у діяльності організації;

- досвід організації у розв’язанні тих чи тих проблем.

Як правило, міжнародні та вітчизняні фонди і установи, що підтримують і стимулюють реалізацію соціальних проектів з розв’язання будь-яких соціальних проблем населення України, оголошують конкурси на підтримку програм з визначених тем і напрямків діяльності. При оголошенні конкурсу надає перелік пріоритетних соціальних проблем дітей, молоді, жінок і сім’ї, на розв’язання яких повинні бути спрямовані конкурсні проекти.

Джерелами інформації щодо загальних потреб соціальної сфери також є показники державної статистики, публікації в засобах масової інформації, запити міжнародних громадських організацій. Проте такий рівень окреслення соціальних проблем населення є загальним і не дозволяє виділити конкретні потреби, які можна задовольнити у межах реалізації соціального проекту.

При визначенні соціального напряму роботи істотними є проблемні питання, що турбують населення певного регіону або ж характерні для певної соціальної групи, вікової категорії тощо. Окрім загального визначення напряму роботи, аналіз таких проблем дозволяє виокремити цільову групу соціального проекту, завдання й кінцеві результати роботи.

Взагалі вибір напрямку діяльності – це завжди компроміс між бажаним (хотіли б цим зайнятися) і можливим (наявність спеціалістів, можливість отримання фінансування тощо). Проте, спираючись на соціально обумовлені фактори, вибір напрямку діяльності випливає із загального усвідомлення конкретної соціальної потреби, що надалі дозволяє сформувати цілі проекту, об’єкти та етапи реалізації. Але сам процес “усвідомлення” не має чіткої фіксації і суттєво залежить від особистості спеціаліста, який є ініціатором проекту. Цей етап передує підготовці схеми роботи і його можна назвати етапом задуму проекту[3]. Такий процес в своїй основі є творчим, суб’єктивним, його важко спрогнозувати.

На початку формулювання ідеї напрям роботи визначений, проте немає чіткого розуміння, що саме і в якій послідовності має бути здійснено для реалізації задуманого. В соціальній сфері в межах одного напрямку і мети діяльності існує велика кількість варіантів її досягнення. Наприклад, ваша організація бажає здійснити щось в напрямку формування здорового способу життя дітей і молоді. Ця ідея може набути вигляду будь-якого проекту з організації дозвілля дітей і молоді, а може зреалізуватися у формі інтерактивного театру, лекторію, будь-якого гуртка тощо. Або ви бажаєте допомогти адаптуватися неповнолітнім, які повернулися з місць позбавлення волі. В цьому випадку ви можете розробити проект організації їх змістовного дозвілля, проект їх психологічної підтримки, проект сприяння їх працевлаштуванню або навчанню, чи навіть проект створення Центру соціальної адаптації неповнолітніх, які звільнилися з місць позбавлення волі. Всі наведені вище приклади – це приклади різних варіантів розв’язання однієї соціальної проблеми.

Існує кілька практичних прийомів задля усвідомлення та фіксації загального задуму:

1) на аркуші паперу записати задум у тому вигляді, як його було сформульовано, залишивши правку та доопрацювання аргументації на подальше;

2) обговорити свої наміри з однодумцями. У ході дискусії окресляться дещо чіткіші перспективи. Втім, навіть без обговорення, у процесі викладення ідеї зацікавленим слухачам, розробник має змогу чіткіше сформулювати власну пропозицію;

3) на папері зафіксувати бажані параметри майбутнього проекту і спробувати побудувати зв’язки між ними, подаючи їх якомога цілісніше, що дозволить прояснити задум, визначити конкретні напрями роботи.

Безперечно, не можна абстрактно визначити строк, протягом якого формується проектний задум. Слід передбачити, що від виникнення задуму до конкретної проектної документації ідея може істотно трансформуватися, проте жоден із проектів не може бути підготований без процесу “дозрівання”, під час якого обраний напрям діяльності набуває чітких практичних форм.

Визначення напряму діяльності дозволяє перейти до безпосереднього проектування – розробки концепції проекту. Концепція проекту – це основні положення, наведені у певній формі, що дозволяє визначити кінцеву мету роботи та шляхи її досягнення. Зазвичай концепція має містити такі складові: актуальність проекту; об’єкт діяльності; мета та завдання; види діяльності; очікувані наслідки роботи.

Етапом, необхідним для розробки та обґрунтування будь-якого соціального проекту, є дослідження вихідного стану соціальної проблеми, вивчення ситуації. Таке попереднє вивчення дозволяє чітко визначити окремі складові проекту – цілі, завдання, методи та шляхи реалізації, потреби як окремих цільових груп, так і самих виконавців. Проведення відповідного аналізу ситуації забезпечує аргументацію соціальної проблеми, дозволяє визначити передбачувану ефективність, а іноді й доцільність запропонованого напряму діяльності.

Теоретично аналіз ситуації (вивчення соціальної проблеми та її характеристик) може бути здійснено шляхом аналізу статистичних даних, застосуванням соціологічних методів або ж в інший спосіб. Стосовно статистичного аналізу існують значні труднощі, пов’язані з двома основними чинниками. По-перше, йдеться про деяку недосконалість системи збору і обрахунків даних для офіційної державної і відомчої статистики. Державна статистика досить часто пропонує вельми узагальнені показники, на підставі яких важко визначити характеристики окремих цільових груп; відомча – в багатьох випадках занадто специфічна, вона визначає параметри, цікаві й потрібні лише певному відомству, що нерідко не узгоджується з даними інших відомств. По-друге, істотні характеристики певних цільових груп взагалі коректно не обраховуються у статистичній практиці або важко піддаються обліку з об’єктивних причин.

Наприклад, ближчу до реальної, а не ту, що обмежується фактами зареєстрованих затримань або звертань кількість “дітей вулиці”, наркоманів, вагітних неповнолітніх, поширеність деяких захворювань, які передаються статевим шляхом, часто-густо визначають за оцінками експертів або екстраполяційними методиками. Однак вони також дозволяють вийти на показники, які є досить приблизними або й не відображають реальної дійсності.

Безумовно, найкраще розробляти проект для конкретної місцевості – села, району, міста, навчального або трудового колективу. В такому випадку статистичні дані матимуть не узагальнений, а конкретний вигляд, будуть пов’язані з конкретними людьми і з конкретними проблемами. В кожному населеному пункті або районі великого міста є дані про кількість “дітей вулиці”, кількість правопорушень, що їх скоїли діти й неповнолітні, про ті конкретні проблеми, які турбують даний район чи місто.

До речі, більшість міжнародних фондів і організацій, які надають фінансову підтримку на реалізацію проектів, віддають перевагу проектам, сфера поширення яких – невелике місто або район.

У зв’язку з вищезазначеними труднощами у застосуванні статистичного аналізу ситуації, в більшості випадків обґрунтоване визначення суті й масштабів соціальних проблем, а виходячи з них – і об’єктів діяльності, специфічних потреб клієнтів, необхідних заходів та форм роботи на потребу конкретних соціальних проектів, можна забезпечити лише застосовуючи соціологічні методи, які дозволяють коректно оцінити ситуацію. Детальне вивчення соціальних умов і обставин життя майбутніх учасників потребує досліджень не лише на регіональному чи обласному рівні, а й на рівні кожного міста і району, в яких впроваджуватиметься проект. Така робота дозволить визначити, яка соціальна проблема (кілька проблем) є найактуальнішою для певного населеного пункту.

Проте відсутність даних соціологічних досліджень на етапі розробки не є стримуючим фактором підготовки соціального проекту. В такому випадку можна порекомендувати використання інших методів вивчення ситуації.

Вивчення думки експертів. Наприклад, з метою вивчення масштабів і причин розповсюдження легких наркотиків серед молоді конкретного населеного пункту найкраще провести стандартизоване опитування молоді. Проте для якісного проведення такого дослідження мають залучатися професіонали; інакше молоді люди уникнуть опитування або дадуть неправдиві відповіді. Вивчити ситуацію можливо в ході бесід із вчителями, медичними працівниками, працівниками правоохоронних органів, батьками – всіма особами, хто певним чином стикається з цією проблемою. Корисним буде врахування думки молодих людей, які вже вийшли з “ризикової” вікової групи і можуть поділитися думками стосовно теми, що вивчається. Зіставлення різних поглядів та пропозицій, отриманих під час бесід, дозволять ґрунтовно підійти до розробки проекту.

Використання досвіду реалізації аналогічних проектів. Можливо використовувати досвід реалізації інших проектів, якщо вона відбувалася за подібних умов, у разі небезпідставного припущення, що відпрацьована технологія буде ефективною і у вашому випадку. Цей метод називається використання успішного досвіду (best practice). Принциповою умовою використання такої методики є врахування типу поселення (неможливо порівнювати проекти, що реалізуються у великому місті – і в селі, можливості курортних міст – і районних центрів).

Результати вивчення ситуації у вигляді опису ситуації (характеристики умов) кладуться в основу обґрунтування актуальності проекту, наочно демонструють необхідність і напрями роботи.

Актуальність проекту визначається тим, наскільки значимою для суспільства (громади, групи людей, організації з огляду на потреби яких будується проект) є соціальна проблема, на розв’язання якої спрямовується проектна діяльність[4]. Рівень розв’язання соціальних проблем напряму залежить від масштабів реалізації проекту.

У випадку, якщо в межах соціального проекту не передбачено проведення професійного соціологічного дослідження (через організаційні або фінансові обмеження), можна використовувати певну схему формулювання актуальності соціальної проблеми:

1. Викладення стислого формулювання соціальної ситуації, що потребує змін. Як штамп може бути використано такий початок:

- “Досі нічого не робиться для...” Продовження речення має акцентувати увагу на певній нерозв’язаній соціальній проблемі. Наприклад, “... залучення молоді до волонтерської діяльності”;

- “Виявилися малоефективними всі заходи щодо...” Таке трактування демонструє, що проблема порушувалася раніше, проте не була розв’язана належним чином. Розробники проекту враховують помилки попередніх розробок і пропонують концептуально нові підходи розв’язання проблеми.

Можуть бути використані інші штампи, що обґрунтовують доцільність та ефективність проектної пропозиції. Наприклад: “Заходи, що впроваджувалися раніше, використовували застарілі методики...”; “З прийняттям нових положень законодавства, виникла можливість...

Наведені приклади речень-штампів демонструють можливість обґрунтування новизни та індивідуальності пропонованої роботи. Проте під час розробки проекту формулювати проблему слід спираючись на конкретну ситуацію, добираючи аргументи відповідно до напряму соціальної проблеми та реальних можливостей її розв’язання.

2. Після загального формулювання соціальної проблеми, обґрунтовуючи її актуальність, необхідно визначити: чия це проблема (об’єкт соціальної роботи), її масштаби (рівень реалізації), яким чином пропонується розв’язати її (завдання проекту), наслідки, що виникають у разі, якщо дану проблему не буде розв’язано.

Відповідь на ці питання є важливою для усвідомлення завдань, які має розв’язувати проект. На етапі розробки важливо виокремити таку проблему, яка є реальною для розв’язання у межах даного соціального проекту.

Наприклад:

загальна проблема – високі темпи розповсюдження ВІЛ/СНІДу серед молодих людей в Україні;

конкретна проблема – відсутність у молоді знань про шляхи розповсюдження ВІЛ/СНІДу або відсутність у молоді переконань щодо обов’язковості дотримання правил безпечного сексу як шляху запобігання захворюванню на ВІЛ/СНІД;

загальна проблема – високий рівень правопорушень і злочинності в молодіжному середовищі;

конкретна проблема – відсутність у старшокласників знань про основи законодавства України, кримінальну та адміністративну відповідальність або відсутність можливості у неповнолітніх, які стоять на обліку в кримінальній міліції у справах неповнолітніх, змістовно проводити своє дозвілля.

Крім загального формулювання соціальної проблеми, мають бути обов’язково наведені кількісні показники, що демонструють її загальну структуру і масштаби, обґрунтовують необхідність і напрями проведення соціальної роботи. Ці показники базуються на інформації, отриманій під час попереднього вивчення ситуації (про що йшлося вище) і мають переконливо доводити потребу і можливість розв’язання конкретної соціальної проблеми у межах пропонованого проекту.

 

Вибір об’єкта

Важливим питанням розробки проекту є вибір об’єктів соціального проекту. Необґрунтований вибір об’єкта ставить під сумнів успіх проекту ще до початку його впровадження, незалежно від мети, задіяних ресурсів, кваліфікації персоналу тощо.

Загальновідомо, що за умов обмеженого фінансування найефективнішим вважається впровадження адресних соціальних проектів, спрямованих на конкретні цільові групи населення або реалізацію екологічних завдань. Проте об’єктом діяльності соціального проекту можуть стати люди, які безпосередньо надають соціальні послуги, – суб’єкти соціальної роботи (вчителі, школярі, соціальні працівники, волонтери, спеціалісти тощо). Така ситуація можлива за потреби проведення в межах проекту навчання, формування громадської активності, підвищення кваліфікації спеціалістів тощо.

На етапі розробки слід передбачити також необхідність роботи з особами, які можуть бути партнерами і впливати на позитивне розв’язання соціальної проблеми; це, зокрема, керівники державних та громадських організації, політики.

В межах одного соціального проекту можна передбачити кілька рівнозначних або нерівнозначних об’єктів: одна або кілька цільових груп клієнтів, які отримують допомогу; цільові групи учнів, волонтерів, фахівців, яких потрібно навчити методики надання допомоги; група спеціалістів, які мають розробити методику проведення навчання; цільові групи спеціалістів, яких необхідно переконати в необхідності сприяння реалізації проекту тощо.

Виходячи з сказаного, вибір об’єкта соціального проекту полягає в тому, щоб визначити цільову групу (або кілька груп), яка потребує допомоги щодо обраного напряму реалізації проекту і робота з якою має ефективно вплинути на зміну показників визначеної соціальної проблеми.

Основні критерії вибору об’єкта соціального проекту[5]:

- відповідність об’єкта ідеології проекту. Якщо проект орієнтований на запобігання ВІЛ/СНІДу, недоцільно об’єктом обирати жінок, які постраждали від насильства, або тих, хто вживає алкоголь. Доцільніше дослідницьким шляхом визначити ту цільову групу або кілька груп, які найбільше “сприяють” поширенню інфекції;

- відповідність об’єкта меті проекту. Якщо метою проекту визначена робота з вихованцями інтернатного закладу, то недоцільно включати до проекту роботу з дітьми-сиротами, що живуть у сім’ях;

- відповідність об’єкта тим чинникам, які найбільше впливають на клієнтів соціальної роботи. Наприклад, у роботі з дітьми, які перебувають у стані бродяжництва, слід передбачити роботу з їхніми батьками та спеціалістами, які працюють у закладах для таких дітей;

- врахування внутрішньої структури об’єкта. У випадку наявності кількох груп клієнтів, що є характерними для вибраного об’єкта, слід передбачити особливості роботи з кожною із визначених категорій клієнтів. Так, при виборі об’єктом реалізації проекту обдарованої молоді слід провести аналіз складових груп цього загального поняття: художники, поети, спортсмени тощо.

Щодо соціальних проектів, що реалізуються у навчальних закладах, їх об’єктами є переважно молодіжна аудиторія: діти, підлітки, молодь: “обдаровані діти, діти-сироти, діти з малозабезпечених та багатодітних сімей”, “студенти вищих навчальних закладів I–IV рівнів акредитації” тощо.

Дуже часто організації при розробці проекту намагаються звести роботу до впливу на одну цільову групу. В такому випадку не враховується необхідність проведення підготовки спеціалістів, розробки нових технологій роботи, ці пункти не враховуються при розробці завдання проекту, що погіршує результати роботи.

Наприклад, при проведенні роботи з правового виховання учнів 6–11 класів загальноосвітніх шкіл за новою методикою інтерактивного навчання до об’єктів соціального проекту повинні бути включені: учні 6–11 класів загальноосвітніх шкіл (ті, на кого спрямоване виховання), вчителі-організатори загальноосвітніх шкіл, працівники кримінальної міліції у справах неповнолітніх, працівники служб у справах дітей, працівники центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (якщо вони проводять роботу з правового виховання учнів загальноосвітніх шкіл) – спеціалісти, які проводять роботу з правового виховання. В даному випадку вони проходять освітні тренінги з метою освоєння нової методики і підготовки для її впровадження.

Визначення однієї або кількох цільових груп, які мають бути об’єктом соціальної роботи в межах певного соціального проекту, є непростим процесом, який передбачає дослідження конкретної ситуації та врахування всіх факторів впливу.

 

Мета і завдання проекту, напрями практичної діяльності

На початку розробки програми діяльності слід чітко визначити мету проекту – що передбачається досягти в ході його реалізації. Формулювання мети проектної діяльності має бути споріднене з окресленою соціальною проблемою.

Безперечно, на етапі розробки не можна передбачити, які відхилення від бажаного результату можуть виникнути в ході практичної діяльності. Мету проекту можна розглядати як ідеальне уявлення розробників про результати майбутньої діяльності. Вона не є абсолютним передбаченням результатів, а бажаними наслідками роботи. Очікувані результати проекту на практиці досягаються з певними припущеннями стосовно сформульованої мети, і що ефективнішою буде робота, то достовірніше отримані результати відповідатимуть передбаченій меті.

Формулювання мети має відповідати певним вимогам[6].

- Мета має бути досяжною в межах даного проекту. Досить часто задля надання значимості проектної діяльності розробники за мету визначають заздалегідь недосяжні показники “сприяння становленню і зростанню молодих наукових кадрів, підтримка перспективної та ініціативної молоді”, “залучення молодих українських громадян до державотворення”. Такі визначення є занадто загальними, їх можна формулювати на рівні напрямків діяльності, а ніяк не мети конкретного проекту.

- Мета повинна формулюватися як безумовна. Не можна визначати мету за певних припущень, ставити її в залежність від досягнення показників чи виникнення нових обставин (наприклад: “Метою проекту визначено проведення екологічного рейду, за умови підтримки громадських організацій”);

- Мета має передбачати вимірюваний кінцевий результат. Такий результат має бути сформульованим в дещо узагальненій формі, проте визначення мети має містити не гасла, а більш-менш конкретні цілі, досягнення яких можна проконтролювати, виміряти та оцінити.

У розробників проектів, які реалізуються за сторонньої фінансової підтримки, часто виникає бажання сформулювати мету, споріднену із загальнонаціональним напрямом соціальної політики, щоб підкреслити значимість запланованої роботи. В результаті проектна пропозиція не дає уявлення про справжні наміри та кінцеві результати проекту, тоді як чітке визначення мети як кінцевих результатів роботи дозволяє як самим виконавцям, так і спонсорам орієнтуватися в передбачуваному позитивному соціальному ефекті.

Наведемо деякі варіанти формулювання мети проекту. Наприклад, проект, спрямований на підтримку громадянської активності учнів.

неправильно сформульована мета: сприяння формування активної громадянської позиції дітей та молоді;

правильно сформульована мета: сприяння формування активної громадянської позиції учнів старших класів школи шляхом залучення їх до проведення 3 екологічних десантів з прибирання та озеленення території населеного пункту.

Проект, спрямований на організацію правового виховання дітей і молоді:

неправильно сформульована мета: сприяння правовому вихованню дітей і молоді;

правильно сформульована мета: ознайомити учнів 1–4 класів десяти загальноосвітніх шкіл міста з положеннями Конвенції ООН про права дитини шляхом проведення серії інтерактивних занять.

Послідовність досягнення поставленої мети визначається при формулюванні завдання проекту. Завдання – це практичні кроки, спрямовані на досягнення мети. При цьому розробникам слід чітко зазначати, наскільки кожний наступний крок сприятиме досягненню кінцевого результату. При розробці проектної документації завдання формулюються зразу ж після мети, що дозволяє детально її конкретизувати.

Основна вимога до формулювання завдань – конкретність і практична наочність результатів їх виконання.

Часто проектні пропозиції містять об’ємні і неконкретні завдання, кожне з яких може бути виділене в окремий проект або програму. Аналіз такого проекту не дозволяє скласти уявлення про те, яким чином буде досягнуто бажаного результату, які показники є критеріями оцінки позитивного виконання роботи.

Наприклад, у проекті з метою проведення “комплексної підготовки дітей до самостійного життя” передбачена реалізація таких завдань:

- вироблення у вихованців практичних вмінь, знань, навичок, які знадобляться їм після закінчення школи;

- запобігання негативним проявам та пропаганда здорового способу життя у дитячому та молодіжному середовищі;

- підтримка творчих ініціатив дітей та молоді, сприяння їхньому змістовному дозвіллю;

- формування політико-правової культури дітей, лідерських якостей, заохочення їх до активної участі у суспільних процесах;

- інформаційне забезпечення реалізації державної політики щодо дітей.

Перелічені напрями роботи можуть бути заявлені як напрями реалізації державної програми, але не як завдання конкретного соціального проекту. Подібні формулювання не дозволяють зрозуміти, що ж саме конкретно передбачено здійснити і яким чином можна простежити досягнення запланованого результату.

Враховуючи специфіку розробки соціальних проектів, при формулюванні завдань слід дотримуватися певних рекомендацій[7]. Речення, що формулює ціль/завдання, повинно починатися із дієслова в неозначеній формі, яке характеризує дію, що виконуватиметься (наприклад, поліпшити, удосконалити, навчити, збільшити тощо). За змістом речення має відображати такі основні положення:

- конкретизувати очікуваний результат (наприклад, підготувати до самостійного життя);

- конкретизувати об’єкт (наприклад, підготувати учнів до самостійного життя);

- конкретизувати строк досягнення дії (наприклад, протягом навчального року підготувати учнів до самостійного життя);

- конкретизувати зусилля, що плануються, – шляхи, засоби, обсяги тощо (наприклад, протягом навчального року підготувати учнів до самостійного життя в ході проведення циклу тренінгів);

- конкретизувати, якщо це можливо, кількісні характеристики очікуваного результату, які можуть підтвердити досягнення цілі/виконання завдання (наприклад, протягом навчального року підготувати учнів трьох випускних класів до самостійного життя в ході проведення циклу тренінгів);

- конкретизувати, що і коли буде зроблено, не деталізуючи, як і чому це має бути зроблено (наприклад, протягом навчального року підготувати учнів трьох випускних класів школи № 4 до самостійного життя в ході проведення циклу тренінгів).

При розробці завдань проекту слід враховувати можливості і професійний рівень його учасників, які безпосередньо працюватимуть над його реалізацією. Так, якщо повернутися до вищенаведеного прикладу, не можна висувати завдання на зразок “навчити валеологічних навичок”, якщо серед учасників проекту немає підготованих спеціалістів. У такому разі одним із завдань проекту має стати підготовка учасників до такої діяльності, тобто має бути передбачено проведення навчання спеціалістів щодо форм і методів проведення тренінг-курсу із валеології.

Аналіз проектної мети і завдання має значно більше прикладне значення, ніж інколи вважають розробники проекту. Дуже часто соціальні проекти мають складні для формулювання, незрозумілі, нечітко визначені або взагалі невизначені мету та завдання. Кожному спеціалістові не раз доводилося знайомитися з довгим переліком банальних формулювань, “загальних місць”, що презентувалися як офіційні цілі соціальних проектів (на кшталт “поліпшити стан...”, “підвищити обізнаність...”, “сприяти розвитку...” тощо).

Розробники часто висувають нереальні завдання, що не узгоджуються з можливостями та функціональними обов’язками задіяних спеціалістів, ресурсів організації. В такому випадку розробники забувають, що завдання проекту мають узгоджуватися з напрямом роботи, наявними ресурсами, умовами впровадження, врешті-решт – здоровим глуздом.

Існують проекти, в яких завдання підмінюються формами роботи. В такому випадку метою, по суті, визначається процес, а наслідки роботи нібито не мають принципового значення. Діяльність оцінюється кількісними показниками залучених клієнтів та проведених заходів, тоді як соціальний ефект такої роботи відсувається на другий план або ж зовсім не враховується.

Наприклад, мета соціального проекту формулюється як “зміцнення партнерської мережі молодіжних громадських організацій”. Поставлене завдання передбачає “проведення зльоту молодіжних організацій області”. В цьому випадку завдання замінюється формою роботи. Безперечно, в ході проведення зльоту може бути проведено організаційні заходи щодо налагодження партнерських зв’язків між громадськими організаціями. Проте зліт виступає як форма досягнення очікуваного результату, а завдання має стосуватися саме досягнення мети проекту: “формування партнерської мережі молодіжних громадських організацій в ході проведення зльоту”. В обґрунтуванні проекту має бути дано опис того, що саме автори вкладають у поняття “партнерської мережі” і якими засобами планують зміцнити її. В такому випадку звіт про реалізацію проекту має вміщувати не лише кількісні показники проведення зльоту, а й засвідчувати результати діяльності партнерської мережі молодіжних громадських організацій: обмін досвідом, спільні проекти, презентація найвдаліші технологій тощо.

Викладене свідчить, що починати розробку соціального проекту потрібно з чіткого визначення мети, конкретизації завдань, тобто всебічного аналізу та осмислення змісту окремих етапів діяльності і проекту в цілому.

Визначення мети і завдань соціального проекту, об’єктів, на які спрямовуватиметься соціальна робота в межах його реалізації, є обов’язковими, але ще недостатніми умовами успіху. Потрібно уявляти і передбачати, яким чином будуть досягнуті прогнозовані цілі, тобто передбачити конкретні види діяльності, що будуть реалізовані в межах проекту.

При проектуванні шляхів практичної реалізації поставлених завдань розробники повинні мати абсолютно чітке усвідомлення, що між метою, напрямками практичної діяльності і результатами проекту має існувати стійкий причинно-наслідковий зв’язок: визначивши конкретну мету діяльності, розробники мають запропонувати види роботи, в результаті яких буде досягнуто максимально наближений до запроектованого результат.

Враховуючи специфіку соціальної роботи, на етапі вивчення ситуації слід передбачити прогнозування реакції об’єкта на певний вид діяльності. Наприклад, при розробці проектів, спрямованих на профілактику шкідливих звичок, слід враховувати, що отримання інформації про негативний вплив на здоров’я прямо не впливає на зміну поведінки. Тобто інформування населення (проведення семінарів, розповсюдження буклетів) не передбачає відмову від куріння або ж вживання алкоголю, враховуючи короткотривалість проекту, обмеженість форм роботи, зміну аудиторії тощо. Соціальний ефект залежить від багатьох складових, його не можна прорахувати на підставі проведення лише інформаційної кампанії.

Не можна сподіватися, що проведення серії лекцій серед молоді щодо шкідливості куріння приведе до зміни стереотипів, дозволить через півроку зменшити кількість молодих людей, які курять. Отже, при проектуванні інформаційних заходів, як передбачуваний результат має бути визначено не “зменшення кількості осіб, які курять та вживають алкоголь”, а “підвищення рівня інформованості щодо негативного впливу на здоров’я шкідливих звичок”.

Окремівиди діяльностісоціального проекту– це найменша структурна одиниця діяльності, яка має закінчений вигляд і характеризується наявністю таких ознак[8]:

· конкретна мета, яка відповідає тактичній меті проектної діяльності;

· процес, який відповідає конкретній меті і має визначені стадії (початок, розвиток і закінчення);

· незмінні істотні умови діяльності, які на всіх стадіях процесу уможливлюють вимірювання і коректне порівняння показників, які є інформативними стосовно цього процесу;

· результат, який можна виміряти.

Наприклад, не можна розглядати як окремий вид проектної діяльності один тренінг із навчання молоді навичок відмови від куріння (хоча формально він матиме мету, процес і результат), тому що вимірювання показників засвоєння навчальної програми до, всередині і після одного тренінгу буде недостатньо інформативним. Отже, у випадку навчання молоді навичок відмови від куріння окремим видом проектної діяльності може бути не один тренінг, а серія тренінгів, яка відповідає теоретичним вимогам щодо тривалості та якості навчання.

В ході проектування практичної діяльності (розробки плану реалізації проекту) слід постійно дотримуватись логічного ланцюжка “дія – наслідок”, що базується на основі інтуїції, здорового глузду, попереднього досвіду тощо. Побудова логічної моделі реалізації проекту дозволяє чітко усвідомлювати послідовність дій, результати кожного із етапів роботи, спрямовані на очікуваний результат.

Розглянемо схему впровадження проекту, метою реалізації якого визначено активізацію діяльності місцевих молодіжних громадських організацій. Гіпотеза проекту полягає в тому, що активність молоді можливо підвищити і спрямувати на розв’язання соціальних проблем через залучення до діяльності громадських молодіжних організацій. Завдання проекту розроблені виходячи із таких міркувань:

1) створення дієвих молодіжних організацій на місцевому рівні можливе за умови наявності в активістів знань і навичок щодо створення та організації роботи молодіжних громадських організацій;

2) набуття певних знань і навичок лідерів дозволить створити на місцевому рівні молодіжні громадські організації, діяльність яких спрямована на розв’язання соціальних проблем самої молоді;

3) практична робота громадських молодіжних організацій можлива за умови розробки та реалізації соціальних проектів;

4) підготовка лідерів громадських молодіжних організацій щодо технологій підготовки, подання та реалізації соціальних проектів дозволить забезпечити матеріальну підтримку діяльності організацій у розв’язанні соціальних проблем молоді;

5) оптимізація діяльності молодіжних громадських організацій на місцевому рівні можлива за умови обміну досвідом роботи та підтримання партнерських стосунків між ними, реалізації спільних соціальних програм.

Із гіпотези проекту визначено такі завдання:

· підготовка активістів до організації діяльності місцевих громадських організацій;

· підготовка лідерів молодіжних громадських організацій до реалізації соціальних проектів місцевими;

· налагодження співробітництва між громадськими організаціями.

Розглянемо види діяльності, передбачені в ході реалізації проекту.

 

Завдання Види діяльності Технології реалізації
Підготовка активістів до організації роботи місцевих громадських організацій Створення тренінг-курсу з набуття лідерських навичок - Розробка програми навчання активістів - Розробка тренінг-курсу з набуття лідерських навичок - Підготовка (або запрошення) спеціалістів до проведення навчання
Проведення тренінгу з підготовки лідерів до організації роботи громадських організацій - Проведення організаційної роботи із залучення лідерів молодіжного руху до навчання - Проведення навчання
Допомога лідерам у створенні молодіжних громадських організацій на місцевому рівні - Підготовка інформаційного матеріалу щодо етапів створення молодіжних громадських організацій - Надання юридичних консультацій
Підготовка лідерів молодіжних громадських організацій до реалізації соціальних проектів Розробка програми підготовки лідерів громадських організація до розробки та реалізації соціальних проектів - Визначення питань, що потребують висвітлення в ході підготовки до розробки та реалізації соціальних проектів - Підготовка програми навчання щодо розробки та реалізації соціальних проектів
Інформаційне забезпечення проведення навчання - Підготовка роздаткового та інформаційного матеріалу щодо етапів розробки та реалізації соціальних проектів
Проведення семінару для лідерів молодіжних громадських організацій “Менеджмент соціальних проектів” - Організаційна робота із залучення учасників семінару - Проведення семінару
Налагодження співробітництва між громадськими організаціями Розробка програми семінару з налагодження співробітництва між молодіжними громад-ськими організаціями - Узагальнення досвіду створення та організації роботи молодіжних організацій учасниками проекту - Підготовка програми проведення семінару
Інформаційне забезпечення діяльності громадських організацій - Підготовка інформаційного буклета з даними про молодіжні громадські організації, що діють на місцевому рівні
Проведення семінару “Шляхи співробітництва” - Організаційна робота з залучення учасників семінару - Проведення семінару

 

Як видно із наведеного прикладу, планування окремих видів діяльності в проекті узгоджується з ідеологією проекту, метою та завданнями.

Планування роботи передбачає визначення переліку і порядку впровадження заходів з його реалізації (план реалізації проекту). У процесі складання плану розроблена концепція конкретизується організаційними діями: відповідно до поставлених завдань відбираються заходи, передбачається етапність досягнення мети, визначаються строки виконання робіт, ресурси окремих заходів, відповідальні виконавці, обсяги фінансування.

Найпростіший вигляд план реалізації проекту матиме, якщо оформити його у вигляді таблиці, в якій кожний рядок відповідає за зміст певного виду діяльності, а колонках подано параметри, що характеризують даний процес. Наприклад:

 

№/№ Вид діяльності Строк виконання Очікувані результати Відповідальний за виконання Необхідні ресурси
1.          

 

При плануванні соціального проекту слід дотримуватися ряду правил[9].

Правило ресурсів. Ресурси, які можна не використовувати без істотної шкоди для досягнення мети, використовувати не слід. Зазвичай при реалізації соціальних проектів ресурси обмежені. Недостатність ресурсів враховується при плануванні заходів. У випадку, якщо певний вид ресурсів можна залучити без обмежень, таку можливість використовувати не варто. Залучення надмірних ресурсів веде до деформації проекту, відволікає їх від інших видів доцільного застосування.

Правило часу. Якщо проект виходить за межі визначених строків планування, доцільно поділити його на кілька проектів, що будуть послідовно виконуватися і спрямовуватися на досягнення запланованої мети. Це пов’язано з тим, що довгострокові проекти в процесі реалізації вимагають проведення суттєвої корекції видів та напрямів діяльності. У випадку етапності виконання не виникає потреби у принципових змінах запланованого переліку робіт.

Правило місця. У випадку, коли проект не може бути реалізовано за єдиними стандартами на великій території, краще поділити його на локальні проекти, визначивши власні стандарти та критерії їх реалізації відповідно до специфіки територіальних умов. Приведення роботи у відповідність до потреб конкретної території підвищує ефективність реалізації проекту і в цілому зменшує використання ресурсів.

Правило наслідків. Будь-який соціальний проект має позитивні і негативні наслідки. Завжди необхідно прагнути зменшити до мінімуму негативних і збільшити до максимуму позитивні наслідки його реалізації. В ході планування роботи необхідно передбачити превентивні заходи щодо запобігання негативним наслідкам діяльності.

Розрахований з визначенням строків, ресурсів і витрат план проекту є засобом управління діяльністю в межах проекту і контролю за його реалізацією.

 

Етап розробки проекту можна вважати цілком виконаним, коли самі розробники концептуально усвідомили проект, переклали ідею на практичну реалізацію і можуть обґрунтовано провести презентацію проекту. Для перевірки готовності виконавців до реалізації проекту можна використати технологію методу Р–М–Р (Результат–Метод–Ресурси)[10], що базується на відповідях на низку запитань:

Результати

- Чого ми прагнемо досягти, яка наша мета?

- Що ми намагаємося зробити?

- Яких результатів ми прагнемо досягти?

- Яка пріоритетність результатів?

- Який вигляд матиме “успіх”?

Методи

- Яким чином це слід зробити?

- Як нам цього досягти?

- Які альтернативні методи існують?

- Який із них найкращий?

- Яку систему оцінки ми використовуємо?

Ресурси

- Які спеціалісти нам потрібні?

- Скільки потрібно людей?

- Яка вартість реалізації?

- Скільки потрібно часу?

- Які додаткові ресурси потрібні?

Якщо на даний перелік запитань виконавці можуть відповісти без додаткового перегляду окремих деталей проекту, то можна вважати його готовим до стадії реалізації. Подібний перелік можна використовувати при підготовці презентації проекту, яка проходить у формі обговорення.

 

Оформлення проекту

Заключним етапом підготовки проекту є оформлення розробок у текстовому вигляді. Форма подачі проектної пропозиції зовнішньому користувачеві (представники органів державної влади, грантодавці, інші особи, зацікавлені у проведенні даної роботи) має бути не тільки доступною і цікавою, а й оформленою відповідно до аплікаційних форм.

Як правило, зовнішні користувачі, що виступають у ролі інвесторів підготовленого проекту, мають власні аплікаційні форми проектів. На перший погляд, усі вони різні, мають відмінні один від одного пункти. Насправді ж усі аплікаційні форми побудовані виходячи з логіки соціального проектування, що розглядалася вище.

Практика засвідчує типові помилки щодо оформлення проектної пропозиції, які негативно впливають на осіб, що приймають рішення про підтримку того чи того проекту:

1) проект написаний безграмотно, з використанням жаргонних висловів;

2) текст занадто “науковий”;

3) пропозиції подані у такій формі, що у читача виникають сумніви у тому, що самі автори впевнені у необхідності проведення даної роботи;

4) використовуються загальні формулювання, довгі вступи і відступи.

Із самого початку пропозиції повинно бути ясно, про що проект і який масштаб його реалізації. Велике значення має і обрання назви проекту. Не слід забувати, що назва проекту буде розміщена не тільки на папері (в аплікаційній формі та на фінансових документах, якщо ваша програма буде профінансована), а і на усіх інформаційних матеріалах – буклетах, банерах, звучатиме у програмах теле- і радіоновин. Тому обирайте яскраві й лаконічні назви, які добре запам’ятовуються і віддзеркалюють суть вашого проекту.

Наприклад, вдалими є назви програм Національної скаутської організації України “Пласт”: “Знай і люби Україну”, “Українська родина – українська держава”, “Вперед і вгору!” тощо. І приклади назв програм, які не лише важко запам’ятовуються, а й зовсім недоречні: “Сприяння молоді та особам групи ризику в набутті знань щодо здорового способу життя шляхом створення спортивно-інформаційних центрів у регіонах і проведення масових заходів у містах України”, “Розробка, апробація і впровадження в практику концепції комплексної соціально-психологічної програми профілактики наркоманії в молодіжному середовищі та ресоціалізації наркозалежної молоді та членів їхніх родин” тощо.

 

 





Читайте также:





©2015- 2018 megalektsii.ru Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.