Фактори запобігання проявам корупції.

Фактори запобігання проявам корупції: політичний, нормативно правовий, організаційний, економічний, кадровий, морально-психологічний.

До політичного фактору слід віднести загальну політичну ситуацію, що склалася в державі, політичний курс країни, розподіл влади в коаліції та діяльність опозиції, оскільки саме ці елементи даного механізму безпосередньо впливають на реалізацію функцій держави державними службовцями, а також на порядок та особливості формування системи державної служби та її провадження на місцях. Недоліком також є зміни в управлінській вертикалі зі зміною владних сил.

Економічний фактор має першим проблемним аспектом, що потребує вирішення, кризові явища в економіці України, що поглиблюються відсутністю чіткої й зрозумілої економічної політики в державі; значним податковим тиском та заплутаністю процедур оподаткування; відсутністю сприятливого режиму діяльності вітчизняного виробника, особливо щодо сплати податків, обов’язкових платежів до бюджету, одержання бюджетних кредитів, що штовхає до постійного пошуку протиправних шляхів вирішення цих питань.

Крім того економічний фактор характеризується правовою незахищеністю суб’єктів підприємницької діяльності від протидії чиновників державного апарату на всіх рівнях; відсутністю інвестиційної альтернативи «тіньовим» капіталам; значним розшаруванням населення за обсягом доходів, унаслідок чого на тлі збільшення кількості заможних людей значна частина державних службовців не має навіть помірного достатку, що об’єктивно породжує сприятливі умови для корупційних проявів; розбалансованістю та некерованістю банківської системи; тощо.

Як елемент економічного механізму подолання корупції є політика декларування доходів відповідними посадовими особами.

Іще одним фактором подолання корупційних проявів є нормативно-правовий фактор, який включає такі інструменти, як законодавче, нормативне та програмне забезпечення функціонування державної служби. Антикорупційну базу можна умовно поділити на дві складові: 1) антикорупційне законодавство прямої дії (Закони України «Про державну службу», «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про статус депутатів» тощо);

2) антикорупційне законодавство опосередкованої дії (наприклад, Кримінальний Кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення тощо).

Наступним фактором подолання корупційних проявів є організаційний, одним із елементів якого є створення спеціальних органів чи визначення спеціальної відповідальної особи всередині самих органів виконавчої влади всіх рівнів, на яких би покладалася функція контролю і відповідальності за подолання та запобігання корупції у сфері державної служби.

Координацію реалізації органами державної влади визначеної Президентом України антикорупційної стратегії та інформування громадськості про вжиті заходи щодо запобігання і протидії корупції має здійснювати спеціально уповноважений орган з питань антикорупційної політики, який в установленому порядку утворюється Президентом України. В новому законі вбачається підпорядкування спеціально уповноваженого органу з питань антикорупційної політики Президенту, а не уряду, як це було раніше.

Спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії корупції, до основних завдань яких віднесено виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень, є органи прокуратури, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, якщо інше не передбачено законом. Слід звернути увагу на те, що координацію діяльності правоохоронних органів з питань протидії корупції здійснюють у межах наданих повноважень, визначених законами, Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.

Кадровий фактор подолання корупції складається з таких інструментів, як добір та професіоналізація кадрів не лише безпосередньо для державної служби, але й для органів, які покликані вести боротьбу з корупцією. Сьогодні дослідники констатують низький рівень професіоналізму співробітників правоохоронних органів, через що допускаються порушення чинного законодавства. Для усунення даної проблеми необхідно посилити професіоналізацію працівників правоохоронних органів шляхом навчання та перепідготовки в спеціально створених чи вже чинних структурах.

Список використаних джерел

1. Деякі питання реалізації державної антикорупційної політики: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 черв. 2008 р. № 532 // ЛІГА: ЕЛІТ 7.7.3 ІАУ «ЛІГА», ЛІГА БІзнесІнформ, 2006.

2. Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів: Постанова Кабінету Міністрів України від 9 берез. 2006 р. № 268 // ЛІГА: ЕЛІТ 7.7.3 ІАУ «ЛІГА», ЛІГА БІзнесІнформ, 2006.

3. Азаров, М. Ю. Проблеми практичного застосування Закону України «Про боротьбу з корупцією» / М. Ю. Азаров. – Режим доступу: www.akmf.org.

4. Великий тлумачний словник української мови. – Режим доступу: www.slovnyk.net.

5. Веприк, В. Сизифов труд на коррупционной ниве / В. Веприк // Слово. – 28 лип. 2008 р. – Режим доступу: www.slovo.odessa.ua.

6. Гайдук, А. В. Заходи адміністративного примусу у боротьбі з корупцією в Україні: автореф. дис. … канд. юрид. наук / Гайдук А. В.; Київ. нац.ун-т внутр. справ. – К., 2006. – 21 с.

7. Камлик, М. І. Напрями протидії корупції в Україні / Камлик М. І. – Режим доступу: www.akmf.org.

8. Оболенський, О. Ю. Державна служба: навч. посіб. / О. Ю. Оболенський. – К.: КНЕУ, 2003. – 344 с.

9. Яременко, С. Запровадження в Україні норм доброчесної поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави / С. Яременко, А. Козловський // Вісн. держ. служби України. – 2008. – № 1. – С. 7 – 11.