Особливість діяльності недержавних організацій у сфері соціальної роботи

Особливо гостро постала така проблема щодо діяльності недержавних організацій, які працюють в Україні на ниві соціальної роботи. З одного боку невідомо скільки таких організацій працюють в Україні, з другого – якої якості соціальну роботу (соціальні послуги) вони здійснюють.

Надання соціальних послуг в Україні традиційно було прерогативою держави. Однак, не можна залишати поза увагою існування недержавних організацій, які і здатні, і здебільшого забезпечують попит на соціальні послуги у громаді.
Недержавним організаціям може по праву належати передова роль у наданні соціальних послуг на рівні громади. НДО в середньому на п’ять років швидше, ніж державні, реагують на суперечливості тенденцій соціальної сфери. Ці організації найчастіше першими відповідають на потреби вразливих груп і беруть на себе розв’язання нових соціальних проблем. Завдяки своїй мобільності й творчим підходам вони здатні забезпечити виявлення та задоволення потреб різних соціальних груп, одночасно сприяючи розвиткові конкурентоспроможних соціальних послуг.

У своїй роботі НДО керуються потребами та інтересами своїх клієнтів, мають великий досвід допомоги їм, користуються довірою місцевих громад. Завдяки безпосередній наближеності до клієнтів вони можуть виконувати специфічні функції, які держава або не може виконувати або їх організація буде вимагати більших адміністративних і фінансових ресурсів.

Надання послуг через незалежного підрядника, а не через державні заклади - більш ефективне, тому що НДО намагаються застосовувати найбільш раціональну організацію та оплату праці.

НДО можуть використовувати такі ресурси, як волонтерська праця, ініціативність та активність членів організації, психологічна підтримка на засадах принципу "рівний-рівному", альтернативні матеріальні ресурси у вигляді пожертв, грантів, членських внесків, спрямовувати доходи від власної підприємницької діяльності на розвиток соціальних послуг.

Таким чином, підвищується роль недержавних неприбуткових організацій. Найбільш типові функції, які може виконувати недержавна організація у системі надання соціальних послуг:

· безпосереднє адресне надання соціальних послуг у громаді;- вивчення потреб й очікувань клієнтів;

· збір і акумулювання інформації про попит на послуги та зміни соціальної ситуації у громаді;

· участь у формуванні місцевих соціальних програм та планування розвитку системи соціальних послуг на місцевому рівні;

· здійснення громадського контролю за якістю надання соціальних послуг та ефективністю місцевих соціальних програм.

Однак наразі неможливо чітко вказати кількість НДО, які надають соціальні послуги вразливим групам людей. Офіційна статистика не веде обліку недержавних суб’єктів надання соціальних послуг. Також в Україні не проводилося спеціальних досліджень щодо виявлення недержавних надавачів соціальних послуг, їх спроможності, кількості та видів послуг, їхніх клієнтів, вартості послуг, які сьогодні надаються НДО. Лише 30 -35% (за даними різних досліджень) НДО друкують свої звіти.
Як правило, у статутах громадських організацій та благодійних фондів основними видами діяльності є представлення інтересів і допомога своїм членам або благодійницька діяльність, але не надання соціальних послуг. Найбільш поширеними видами діяльності НДО є захист інтересів, лобіювання, проведення тренінгів та надання консультацій, поширення інформації, вирішення соціальних питань, освітня діяльність.

Більшість із тих НДО, які мають великий досвід роботи в соціальній сфері, потужну матеріальну й методичну базу, створювалися у 1998-1999 роках, на які припадає пік формування недержавного сектора. Саме такі організації мають найбільші шанси отримувати бюджетні кошти і достойно конкурувати на ринку надавачів соціальних послуг.

Спектр соціальних послуг НДО охоплює такі соціальні сфери: розв'язання проблем інвалідності, робота з дітьми та молоддю, допомога сім’ям дітей-інвалідів, профілактика негативних явищ серед молоді, протидія епідемії ВІЛ/СНІДу, робота з бездомними та безпритульними, захист психічного здоров'я тощо. НДО можуть різнитися своїми організаційними структурами, обсягом та видами послуг, джерелами фінансування, поширенням діяльності на місцевому або національному рівні, спеціалізацією послуг чи специфікою клієнтів.

Зважаючи на вищезазначене, розвиток системи ліцензування у сфері соціальної роботи та соціальних послуг об’єктів ліцензування може здійснюватися таким чином:

· ліцензування надання соціальних послуг державними установами та недержавними організаціями людям похилого віку, інвалідам, які знаходяться під опікою системи закладів Міністерства праці та соціальної політики (здійснює вищеназване міністерство)

· ліцензування соціальної роботи, яку здійснюють державні установи та недержавні організації (у тому числі і соціальних послуг) з сім’ями, дітьми та молоддю (Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту).

Рис. 2. Система ліцензування соціальної роботи в Україні

Державним інститутом розвитку сім’ї та молоді Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту як провідною науковою установою з питань соціальної роботи було розроблено проект «Ліцензійні умови провадження професійної діяльності у сфері соціальної роботи» та механізми їх впровадження.

Наступним кроком щодо ліцензування професійної діяльності у сфері соціальної роботи вважаємо має бути розробка повного пакету документів для ліцензування провадження професійної діяльності у сфері соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю державних та недержавних організацій в Україні.