 |
Навчальне завдання в структурі навчальної діяльності
|
|
|
|
Другим за рахунком, але найголовнішим за суттю компонентом навчальної діяльності є навчальне завдання. Адже практично уся навчальна діяльність може бути представлена як система навчальних завдань.
Першою і найсуттєвішою особливістю навчального завдання
є його спрямованість на суб'єкт (студента, учня), оскільки передбачає зміни в самому суб'єкті, якому належить вирішувати поставлене завдання.
До навчальних завдань висуваються такі вимоги:
— проектуватись повинна: система завдань, а не кожне окреме завдання;
— при конструюванні системи завдань треба прагнути, щоб вона забезпечувала досягнення як близької, так і далекої мети;
— реалізація навчальних завдань повинна забезпечити засвоєння системи засобів, необхідної і достатньої для успішного здійснення навчальної діяльності;
— студенти (учні) повинні усвідомити завдання і дії з їх вирішення та контролювати виконання цих дій;
— вирішуючи навчальне завдання, студенти (учні) повинні мати чітке уявлення про його суть і засоби розв'язання.
Вирішення завдання студентами (учнями) вимагає:
— його розуміння;
— прийняття завдання як необхідного для себе. Іншими словами, завдання повинно бути особистісно-значущим;
— вирішення завдання повинно викликати у студентів (учнів) позитивні емоційні переживання та бажання поставити і вирішити власні завдання.
У зв'язку з цими вимогами важливе значення має правильне, конкретне формулювання завдань і способи їх доведення до свідомості студентів (учнів).
Для прикладу наведемо конкретні завдання з вивчення перекиду назад, які треба вирішити на окремих уроках для засвоєння даної вправи.
Завдання:
1. Перевірити вміння учнів виконувати перекати.
|
|
|
2. Розучити опору на руки для перекиду назад.
3. Розучити опору на руки під час виконання перекиду назад.
4. Перевірити вміння працювати руками в перекиді назад.
5. Домогтися прямолінійного виконання перекату вперед.
6. Удосконалити групування в перекиді назад.
7. Домогтися енергійного переходу від вихідного положення до перекату.
8. Удосконалення опору на руки.
9. Перевірити вміння виконувати перекид назад загалом.
10. Удосконалення перекиду назад в мінливих умовах.
11. Поєднання перекиду назад з іншими діями.
Щодо способів доведення завдань до свідомості учнів необхідно зауважити, що їх повідомлення повинно забезпечити поєднання прагнення учнів вирішувати завдання і зусилля педагога. Тому під час повідомлення завдань уроку учитель прагне викликати зацікавленість учнів у їх розв'язанні.
Цьому сприяє висунення завдань, пов'язаних з потребою учнів. Наприклад, група хлопчиків, що відвідує секцію футболу, розучує на уроці перекиди. Вчитель пов'язує важливість опанування даних рухових дій з удосконаленням спортивної майстерності футболіста.
У процесі висунення завдань важливо створити в учнів чітке уявлення про шляхи їх вирішення. Цим формується свідоме ставлення й активність учнів при виконанні вимог учителя. Якщо відповідні завдання можна розв'язати різними способами, слід назвати їх і дати змогу учням обрати для себе кращий варіант. Це особливо слід практикувати на уроках зі старшокласниками.
Висунуте завдання повинно відповідати лімітові часу, а його формулювання має бути настільки доступне учням, щоб вони самі в кінці уроку могли оцінювати рівень його реалізації.
Уже в процесі постановки завдань учитель звертається до знань, які отримали учні з інших предметів. З одного боку, це сприяє формуванню переконання учнів у доцільності вимог вчителя фізкультури, а з іншого — підкреслює значущість знань з інших предметів у практичній діяльності учнів. Найчастіше на уроках фізичної культури використовуються знання учнів з предметів, що можуть пояснити сутність рухів та їхній вплив на організм.
|
|
|
На кожному уроці вчитель розв'язує багато завдань, але акцентує увагу на основних для даного заняття. Саме таких завдань, 
пов'язаних з навчанням, може бути на одному уроці не більше двох—трьох. їх учитель і оголошує на початку, а деталізує, у вигляді окремих завдань, в процесі всього уроку (передусім під час спеціального розділу підготовчої частини і в основній частині уроку). Водночас учитель подає інформацію про виховну й оздоровчу значущість даного заняття. Наприклад, націлюючи учнів на гру, вчитель нагадує про значення колективних зусиль у досягненні перемоги; вказує на час вдиху і видиху та їхню роль в успішному виконанні тих чи інших рухових дій; звертає увагу школярів на важливість дихання в енергетичному забезпеченні роботи.
Завдання уроку, їхнє доведення до свідомості учнів повинні бути тісно пов'язані з іншими формами фізичного виховання учнів, зокрема їх самостійною роботою.
Врешті-решт, слід застерегти майбутнього вчителя від формального ставлення (що, на превеликий жаль, часто трапляється) до висунення і особливо доведення до учнів завдань уроку та звернути увагу на необхідність при цьому враховувати вікові і статеві особливості, попередній досвід дітей і пов'язувати їх з наступною діяльністю. Пам'ятайте: на формальну постановку завдання учні відповідають формальним ставленням до уроку. Наведемо декілька конкретних формулювань завдань уроку:
освітні — ознайомити з прямолінійною постановкою ноги з передньої частини стопи при бігу по прямій; закріпити навичку відштовхування у стрибках в довжину з розбігу; навчити руху кисті в киданні малого м'яча; виробити правильну поставу під час бігу;
оздоровчі — розучити комплекс вправ для формування правильної постави; сприяти загартовуванню організму учнів; перевірити правильність побудови стопи учнів;
виховні — виховувати сміливість, охайність, товариськість тощо.
Отже, початком будь-якої діяльності є усвідомлення мети і здатність студентів відповісти на питання: «Для чого?», «З якою метою я це роблю?».
|
|
|
