Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Педагогічні функції, уміння та техніка вчителя

Для забезпечення професійно-технічної підготовки майбутнього вчителя фізичної культури кожен викладач СПД має усвідомити функції спортивного педагога і «озброїти» його умінням реалізовувати ці функції.

1.3.1. Педагогічні функції вчителя

Для того, щоб учитель фізичної культури став майстром у розв'язанні педагогічних завдань, йому необхідно цілеспрямовано розвивати свої загальнопедагогічні й спеціальні (з урахуванням специфіки своєї професії) здібності, включаючи і рухові.

Відзначимо, що праця вчителя фізичної культури, незважаючи на велику питому вагу рухового компонента, є розумовою. Результати його професійної діяльності залежать, як і у вчителів інших предметів, головним чином від величини й обсягу розуму. Для того, щоб стати професіоналом, учитель фізичної культури повинен багато знати. Зокрема, він має оволодіти теорією навчання і виховання, знаннями предметів медико-біологічного циклу, теорією і методикою фізичного виховання, методикою застосування ТЗН, комп'ютерних технологій.

Педагогічна діяльність учителя, як відомо, реалізується сукупністю різноманітних дій у певних педагогічних ситуаціях, які підпорядковані навчально-виховній меті, і спрямована на вирішення конкретних педагогічних завдань. Упорядкована сукупність таких дій забезпечує виконання певної педагогічної функції учителя.

Усі педагогічні функції поділяють на дві групи. До першої входять: орієнтаційна, розвиваюча, мобілізуюча (та, що стимулює розвиток) й інформаційна, основою яких є дидактичні, академічні, авторитарні, комунікативні здібності людини. В процесі професійно-педагогічної підготовки учителя слід діагностувати рівень розвитку цих здібностей і цілеспрямовано формувати ті з них, прояв яких виявився недостатнім.

Узагальнення матеріалів багатьох досліджень другої групи (організаційно-структурних) функцій дозволяє визначити, що до неї входять такі педагогічні функції: конструктивна, організаторська, комунікативна і гностична (дослідницька). Практична педагогічна діяльність забезпечується реалізацією саме цих функцій, тому розглянемо їх детально.

Конструктивна функція учителя забезпечує:

— визначення мети і завдань навчально-виховного процесу;

— відбір навчального матеріалу, який слід засвоїти учням, його систематизацію;

— проектування діяльності учнів із засвоєння навчального матеріалу;

— проектування власної майбутньої діяльності і поведінки у взаємодії з учнями;

— підбір адекватних засобів, методів і методичних прийомів,
способів організації і форм навчальної, тренувальної і виховної роботи;

— виявлення невідповідності між запланованим і досягнутим
результатом.

Організаторська функція реалізується через:

— забезпечення різноманітних видів навчальної діяльності учнів;

— організацію учнівського колективу, його згуртування і на-цілення на вирішення навчальних завдань;

— організацію позакласної і позашкільної роботи з фізичного виховання учнів;

— матеріально-технічне забезпечення педагогічного процесу;

— організацію власної діяльності і поведінки під час безпосередньої взаємодії з учнями на уроках і позаурочних заняттях (розподіл робочого часу, інструктування, контроль, дозування навантаження тощо).

У процесі оволодіння організаторськими уміннями майбутні педагоги в процесі практики поступово досягають таких рівнів:

— репродуктивного, при якому особа діє за інструкцією, або наслідує організаторські дії учителя, чи інших осіб;

— адаптивного, при якому студент пробує застосувати досвід організаторських дій в нових, але типових ситуаціях;

— моделюючого, при якому студент за завданням педагогів планує і реалізує організаторські дії, які забезпечують виконання певних колективних завдань учнів, або завдань окремих дітей;

— творчого, при якому студент проявляє достатню самостійність та ініціативу, організовуючи педагогічно доцільну діяльність учнів; уміє ставити мету і завдання, забезпечити їх виконання, оцінити результати діяльності.

Зрозуміло, що не кожний студент може оволодіти організаторськими здібностями на творчому рівні. Проте найактивніші оволодівають ними, що дозволяє стверджувати: майбутній учитель за роки навчання може і повинен накопичувати досвід організаторської роботи, уміти організовувати фізкультурно-спортивне життя учнівського колективу.

Комунікативна функція передбачає:

— встановлення ділових і неформальних особистих стосунків, взаємовідносин з окремими учнями і групами учнів;

— ділове спілкування з іншими вчителями та адміністрацією школи;

— контакти з державними і громадськими фізкультурно-спортивними організаціями;

— налагодження взаємодії з батьками учнів;

— уміння знаходити меценатів (спонсорів).
Гностична функція передбачає вивчення:

— змісту і способів впливу на учнів, розуміючи їх внутрішній стан;

— вікових та індивідуальних особливостей учнів;

— особливостей процесу і результатів власної діяльності, її переваг і недоліків.

Гностична функція вчителя є провідною, оскільки пізнавальна діяльність в процесі навчання є основним видом діяльності, без якого неможливі (або стають неповноцінними) всі інші її види.

Гностична функція реалізується ефективно, якщо її кінцевим результатом є правильна самооцінка, самоконтроль, самосвідомість, самопроектування, самоуправління тих, хто навчає і навчається.

Без реалізації гностичної функції педагогічна діяльність учи
теля неефективна і формальна. Без неї неможлива педагогічна
творчість.

Реалізація професійних функцій вчителем визначає в значній мірі ту атмосферу, в якій працюють учні. Хороший вчитель опирається, перш за все, на глибокі знання змісту навчального матеріалу, на володіння методами викладання і на вміння розвивати у своїх учнів суспільно значущі мотиви для поглибленого засвоєння навчального матеріалу. Додамо, що характер атмосфери, в якій проходить навчання, дуже важливий для формування особистості учня. В процесі фізичного виховання вчитель допомагає учням краще пізнати самого себе, реалізувати свої сили і здібності.

Педагогічні уміння

Для реалізації педагогічних функцій учитель повинен володіти педагогічними уміннями.

Педагогічні уміння представляють собою сукупність різноманітних дій учителя. Вони виявляють індивідуальні особливості учителя і свідчать про його предметно-професійну компетенцію.

Всю різноманітність педагогічних умінь можна об'єднати у шість груп.

До першої групи відносяться уміння, що забезпечують реалізацію переважно конструктивних функцій, а саме:

— формувати педагогічні завдання;

— орієнтуватись на учня, як на активного співучасника навчально-виховного процесу, який розвивається, має власні мотиви і мету;

— передбачати і при потребі трансформувати педагогічні ситуації;

— гнучко змінювати педагогічні завдання;

— достойно виходити зі складних педагогічних ситуацій;

— передбачати близькі і далекі результати вирішення педагогічних завдань.

Друга група педагогічних умінь покликана забезпечити ефективні передумови педагогічної діяльності і включає три підгрупи. До підгрупи «чого навчати» входять:

— уміння формувати навчальну програму, виділяти в ній ключові ідеї навчального предмету, оновлювати його зміст;

— здатність формувати в учнів спеціальні уміння і навички, здійснювати міжпредметні зв'язки.

Підгрупа «кого навчати» передбачає уміння:

— вивчати індивідуальні можливості учнів;

— виявляти зону можливого розвитку учнів, умови їх переходу з одного рівня розвитку на другий, враховувати можливі складності;

— при плануванні й організації навчально-виховного процесу діяти згідно з мотиваціями учнів;

— розширювати простір для самоорганізації учнів;

— працювати з учнями, що мають різні здібності, формувати для них індивідуальні програми.

Підгрупа «як навчати» включає уміння:

— підбирати і застосовувати комплекси прийомів і форм навчання та виховання, враховувати при цьому затрати сил і часу учнів та вчителя;

— порівнювати й узагальнювати педагогічні ситуації та комбінувати їх;

— здійснювати індивідуальний підхід до учнів та організовувати їх самостійну навчальну діяльність;

— варіативно вирішувати педагогічні завдання.
Третя група включає переважно дидактичні уміння:

— використовувати набуті знання та передовий педагогічний досвід;

— хронометрувати і фіксувати процес і результати своєї праці;

— зіставляти труднощі учнів і якість своєї праці;

— бачити сильні і слабкі сторони своєї праці, оцінювати свій стиль, аналізувати свій досвід, порівнювати його з досвідом інших учителів;

— створювати умови психологічної безпеки у спілкуванні і реалізації внутрішніх резервів учнів.

Четверта група включає уміння психологічного забезпечення навчально-виховного процесу, а саме:

— зрозуміти позицію учня, «читати» його внутрішній стан, проявити інтерес до його особи та орієнтуватися на його розвиток;

— володіти засобами не вербального спілкування (міміка, жести тощо);

— стати на позиції учня;

— створити обстановку довіри і терпимості;

— використовувати переважно організуючий вплив, а не дисциплінуючий;

— користуватися демократичним стилем керівництва;

— подякувати учневі, а при потребі вибачитися перед ним;

— однаково ставитися до всіх учнів;

— відмовитися від корпоративного стереотипу «вчитель завжди правий»;

— з гумором ставитися до окремих моментів педагогічної ситуації, не зауважувати деяких негативних моментів, бути готовим посміхнутися, володіти тонами і півтонами, слухати і чути учнів, не перебивати їх мови і навчальних дій.

П'ята група умінь — це перш за все уміння, спрямовані на самореалізацію педагога, а саме:

— утримувати стійку позицію педагога, який розуміє значущість своєї професії, може долати труднощі в ім'я її соціальної цінності;

— реалізувати і розвивати свої педагогічні здібності;

— управляти своїм станом;

— здійснювати творчий пошук;

— створювати перспективу свого професійного розвитку, визначати особливості свого індивідуального стилю; використовувати все позитивне зі своїх природних даних;

— удосконалювати свої сильні сторони й усувати слабкі, бути
відкритим у пошуку нового, переходити з рівня майстерності на рівень творчості, новаторства.

Шоста група передбачає уміння контролювати стан і спрямовувати розвиток учнів. До них належать уміння:

— виявляти знання, навички учнів на початку і в кінці навчального року та оцінювати їх;

— оцінювати навчальну діяльність учнів та їх здатність до самооцінки та самоконтролю;

— виявляти педагогічні відставання й усувати їх;

— стимулювати готовність учнів до самонавчання і безперервного самовдосконалення;

— побачити особистість учня загалом у взаємозв'язку того, що він говорить, думає і які його вчинки;

— створювати умови для вдосконалення недорозвинених рис особистості окремих учнів.

Названі уміння піддаються свідомому вихованню і самовихованню. Залежно від їх співвідношення, рівня розвитку і конкретного поєднання формується індивідуальний стиль діяльності вчителя.

Формування індивідуального стилю значною мірою детерміноване особистими якостями людини, її здібностями. Є. А. Клімов¹ вважав, що людям професійної схеми «Людина— Людина» (а саме до неї він відносить педагогічну професію) притаманні такі здібності:

— керувати, навчати, виховувати, здійснювати корисні дії з обслуговування різних потреб людей;

— слухати, вислуховувати, спостерігати і співчувати;

— мовна (комунікативна) культура;

— спостережливість до проявів почуттів, розуму і характеру людини, до її поведінки, моделювання її внутрішнього світу;

— оптимістично підходити до людини з упевненістю, що вона завжди може бути кращою;

— глибока й оптимістична переконаність у правильності ідеї служіння народові;

— приймати рішення в нестандартних ситуаціях;

— високий рівень саморегуляції.

Водночас протипоказаннями для вибору професій цього типу Є.А. Клімов вважає:

— дефекти мови, невиразну мову;

— замкнутість;

— виражені фізичні вади;

— надмірна млявість, повільність;

— байдужість до людини.

Про роль особистих якостей у діяльності вчителя фізичної культури гімназії № 32 м. Києва заслуженого вчителя України І. Козєтова читай статтю «Здорові люди — сильна держава» у журналі «Фізичне виховання в школі». — № 3, 1999 року.

⇐ Предыдущая 1 234 Следующая ⇒