I) групову, 2) потокову.

Групова форма організації технологічних процесів характеризується наявністю:

- конструктивно-технологічних (або тільки технологічних) ознак спільності виробів, що підлягають виготовленню;

- єдності засобів технологічного оснащення;

- спеціалізації робочих місць.

Поряд з першими двома вимогами, досить докладно розглянутими раніше, виконання вимоги спеціалізації робочих місць, т, е, закріплення виготовлення групи виробів за робочим місцем на тривалий термін (рік, квартал, місяць і т.д.), обов'язково.

Розглянемо умови спеціалізації робочих місць стосовно до видів технологічних процесів. Це дозволить визначити ступінь раціональності їхнього застосування в залежності від обсягів виробництва.

Відповідно до стандарту ЕСТПП 14,312-74 для цього доцільно використовувати показник відносної трудомісткості К д _і.

Стосовно до однієї операції обробки групи деталей за груповою технологією цей показник можна виразити в такий спосіб

 

(1)

 

де- m - кількість найменувань деталей, що мають технологічні ознаки спільності, введених у групу;

- tшт_і - штучний час і-й деталі операції, нормо-мін;

- N_і - програма випуску виробу в планованому періоді, шт.;

- Кв - середній коефіцієнт виконання норм часу;

- F - фонд часу роботи верстата в планований період, ч.

При цьому значення показника відносної трудомісткості повинне бути близьким до одиниці. Якщо допустити, що у виробничому підрозділі (цеху, ділянці) усі робочі місця спеціалізовані на період одного місяця, то загальне для них значення m буде відповідати значенню коефіцієнта закріплення операцій ДО₃, тобто ДО₃ = m (ДО₃ визначається за ДСТ 3.1108-74).

Деталі підбираю в групу насамперед шляхом набору деталей, що мають конструктивно-технологічні ознаки спільності, тобто шляхом підбора деталей декількох типорозмірів, або виконань одного типу.

Позначимо кількість таких деталей через n₁. Як правило, в умовах одиничного, дрібносерійного і навіть середньосерійного виробництва показник відносної трудомісткості К_д низький, значно менше одиниці. Тоді підбирають у групу деталі, що мають ті жтехнологічні ознаки спільності, але відрізняються від перших конструкцією. При цьому варто звертати увагу на спільність баз або на можливість створення змінних настановних і затискних елементів у спеціалізованому пристосуванні.

Таким чином, додатково до групи деталей n₁ послідовно підбирають підгрупи деталей, кожна з яких складається з декількох (або з одного) типорозмірів (відповідно n_1, n_2, … n_z), підраховують і підсумовують для них значення tшт N доти, поки не буде задовольнятися умова К _д = 1. Тоді n₁ + n₂ +n₃ + … +n_z = m

 

(2)

 

 

При роботі з типовою технології, коли вдається створити велику групу праценасиченості з деталей, що мають конструктивно-технологічну спільність, тобто з декількох типорозмірів або виконань n, залежність, обумовлена умову спеціалізації робочого місця, спрощується:

 

(3)

 

 

При масовому виробництві, коли цій умові задовольняє закріплення однієї операції одиничного технологічного процесу, залежність ще більш спрощується:

 

(4)

 

Отже, спеціалізація робочого місця, що забезпечує досягнення на ньому найвищої продуктивності, може бути здійснена при будь-якому обсязі виробництва за рахунок правильного вибору виду технологічного процесу, тобто при раціональної ТПП на основі ЕСТПП.

 

⇐ Предыдущая1234Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: