Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Група обсягових індикаторів

Сукупність показників розвитку міжнародної торгівлі можна поділити на сім груп: обсягові (абсолютні), результуючі, структурні, інтенсивності, ефективності, динаміки та зіставлення. Основою системи показників розвитку міжнародної торгівлі є група обсягових індикаторів, до складу якої входять експорт, реекспорт, імпорт, реімпорт, зовнішньоторговельний обіг, генеральна торгівля, спеціальна торгівля та фізичний обсяг торгівлі.

1.1. Експорт (від. лат. exportare – вивозити) – вивезення товарів, робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, в т. виключних прав на них, з митної території країни за кордон зобов'язання їх зворотного ввезення. Факт експорту фіксується в момент перетину товаром митного кордону, надання послуг і права на результати інтелектуальної діяльності. Як експорт може зараховуватися продаж товарів і послуг іноземним особам, фірмам, організаціям та спільним підприємствам без вивезення їх за кордон.

За визначенням статистичної комісії ООН, експорт – це вивезення з країни товарів:

вироблених, вирощених або добутих у країні;

раніше ввезених з-за кордону та:

1. перероблених на митній території;

2. перероблених під митним контролем;

реекспорт – вивезення (експорт) товарів:

1. раніше ввезених, але не перероблених у країні (з міжнародних товарних аукціонів, товарних бірж, консигнаційних складів тощо);

2. з територій вільних зон;

3. з приписних складів.

1.2. Імпорт (від лат. importare– ввозити) – ввезення робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, в т ч. виняткових прав на них, на митну територію країни з-за кордону без зобов'язання про зворотне вивезення. Цей процес характеризує показник «імпорт», який розраховується у вартісних одиницях за певний період, найчастіше, за рік. Обсяги імпорту однорідних, порівняних товарів можуть розраховуватись у кількісних одиницях (цукор, пшениця, цемент тощо).

За визначенням статистичної комісії ООН, імпорт – це завезення до країни товарів:

1) іноземного походження з країни-виробника або країн посередника з метою:

- кінцевого споживання;

- переробки для вивезення або для кінцевого споживання;

2) для переробки під митним контролем;

3) з територій вільних зон і приписних складів;

4) реімпорт – ввезення товарів, раніше вивезених, але не перероблених.

Статистична комісія ООН рекомендує при обліку країн-контрагентів користуватися методом «країна виробництва – країна споживання», а якщо це неможливо, то методом «відвантаження – поставка». Ця концепція ґрунтується на тому, що абсолютна більшість вантажів у міжнародній торгівлі відвантажується з тих країн, де вони виробляються, до тих, де вони споживатимуться.

До складу товарного експорту та імпорту не включаються:

- поставки, що здійснюються на безоплатній основі (гуманітарна допомога, дари тощо);

- товари, що поставляються в рахунок внесків до фонду техніч ної допомоги ООН та інших міжнародних економічних організації"

- вартість транзитних товарів;

- особистий багаж фізичних осіб та посилки приватного характеру)

Фактично обсяги експорту та імпорту є основою для розрахунку інших показників розвитку міжнародної торгівлі. Джерела інформації про ці обсяги за певний період та на певну дату є дані митної статистики та платіжного балансу країни, які дещо відрізняються за моментом обліку та типом ціни.

1.3. Зовнішньоторговельний обіг – сума вартості експорту та імпорту країни або груп країн за певний період: рік, квартал, місяць. Зовнішньоторговельний обіг показує загальні обсяги зовнішньоторговельної діяльності, тобто експорту та імпорту в цілому:

ЗТО=Е+І,

де ЗТО – зовнішньоторговельний обіг;

Е – обсяг експорту (у вартісних одиницях);

І – обсяг імпорту (у вартісних одиницях).

Світовий товарообіг – сума вартості експорту та імпорту у країн світу (вартість усіх товарів, що перетинають державні кордони). Вартість світового експорту завжди менша (приблизно на 3–6%) за вартість імпорту на суму фрахту на страхування внаслідок того, що майже всі країни оцінюють експорт за цінами ФОБ а імпорт більшості країн обліковується за цінами СІФ (FOB<СІF).

1.4. Генеральна (загальна) торгівля – прийняте у міжнародній статистиці позначення зовнішньоторговельного обігу з урахуванням вартості транзитних товарів. Показує загальне зовнішньоторговельне «навантаження» на країну, включаючи обсяги ввезення, вивезення та транзиту товарів:

ГТ=Е+І+Т,

де ГТ – генеральна (загальна) торгівля;

Е – вартість експорту;

І – вартість імпорту;

Т – вартість транзитних товарів, перевезених через територію країни.

У міжнародній торгівлі транзит умовно поділяють на два види: прямий та опосередкований. Прямий транзит – це провезення товарів однієї країни до іншої через територію третьої без складування. Товари прямого транзиту в підсумки зовнішньої торгівлі не включаються, але обліковуються:

- за видами транспортних засобів;

- за кількістю перевезеного вантажу;

- за країнами відправлення та призначення.

Опосередкований транзит – це провезення товарів однієї країни до іншої через територію третьої з розміщенням їх на митних складах. Він обліковується як реекспорт та включається до загального імпорту та експорту.

Транзит вантажів як пересування товарів під митним контролем між країнами, в т. ч. через територію іноземних держав здійснюється на основі багато- і двосторонніх угод між зацікавленими країнами. Такі угоди регулюють порядок та умови транзиту, маршрути руху, гарантії щодо вантажів, транспортних засобів і супроводжуючих осіб. Транзитний рух звільнюєте від мита, податків і зборів, за винятком зборів, які стягуються за конкретні послуги, що надаються при транзиті. Загальною є вимога, щоб транзитні товари залишалися в незмінному стані на час транспортування, крім змін внаслідок природного зносу, збитків за нормальних умов збереження та транспортування, а також не використовувались у будь-яких інших цілях, крім транзиту.

Сучасне міжнародне право не містить безумовної норми, щодо вільного транзиту. Кожна держава дає дозвіл на транзитчерез свою суверенну територію, керуючись національними законам, постановами та нормами. Будь-яка держава має право відмовити в транзиті через територію, не обґрунтовуючи це рішення жодними причинами. Однак для внутрішньоконтинентальних країн існує право вільного транзиту через територію сусідньої країні що має вільний вихід до моря (океану). Така норма існувала раніше у вигляді торговельного звичаю, а згодом була зафіксована в декількох міжнародних документах: Хартії економічних прав обов’язків держав (ООН, 1974 р.), Конвенції щодо транзитної торгівлі внутрішньоконтинентальних країн (1964 р.) та Конвенції ООН з морського права (1982 р.).

1.5 Спеціальна торгівля – експорт та імпорт, зумовлені існуванням двох систем обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі

- спеціальної системи обліку для деяких видів товарів;

- загальної системи, що застосовується до всіх товарів.

Спеціальний експорт включає:

- національний експорт;

- перевезення товарів після переробки під митним контролем;

- націоналізовані товари.

Загальний експорт складається зі спеціального експорту та імпорту.

Спеціальний імпорт включає:

- товари, ввезені для внутрішнього споживання або переробки;

- товари, ввезені для переробки під митним контролем;

- товари, ввезені для переробки на приписних митних складах.

Загальний імпорт складається зі спеціального імпорту та вартості товарів, що знаходяться на приписних складах.

1.6. Фізичний обсяг зовнішньої торгівлі – оцінка експорту та імпорту товарів у незмінних цінах одного періоду (як правило, року) для отримання інформації щодо руху товарної маси без впливу коливання цін. Індекс фізичного обсягу розраховується за формулою:

⇐ Предыдущая 123 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒