Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Показники інтенсивності міжнародної торгівлі.

У світовій практиці для виміру зовнішньоторговельної інтенсивності країн використовується два типи показників: обсяг зовнішньої торгівлі (або експорту, або імпорту окремо) на душу населення країни та відношення експорту (або імпорту, або зовнішньоторговельного обігу окремо) до валового внутрішнього продукту (ВВП) країни.

4.1. Обсяг експорту, імпорту або зовнішньоторговельного обігу на душу населення

де Е_д – експорт на душу населення

І_д – імпорт на душу населення;

ЗТО_д – зовнішньоторговельний обіг на душу населення;

Е – вартість національного експорту за рік;

І – вартість національного імпорту за рік;

ЗТО – зовнішньоторговельний обіг країни за рік (Е + І);

Ч – чисельність населення країни на відповідний рік.

Ці показники широко використовуються в міжнародних зіставлення. Так, найбільші за обсягами експортери світу не характеризуються найвищими рівнями вивезення товарів на душу населення: США – 2840 дол., Японія – 3352, Італія 4180, Німеччина – 8300 дол. Лідерами за рівнем експорту на душу населення в сучасній світовій торгівлі є: Сінгапур 33 450 дол., Бельгія – 15 700, Ірландія – 14 510 дол., а також такі країни, як Норвегія, Швейцарія, Ісландія, Катар, Бахрейн та Об'єднані Арабські Емірати, де рівень цього показника коливається близько 10 тис. дол. '

4.2. Експортна квота. У міжнародних зіставленнях експортна квота використовується не тільки для характеристики рівня інтенсивності зовнішньої торгівлі країни, а й з метою оцінки рівня відкритості національного господарства, участі в міжнародному розподілі праці. Розраховується за формулою:

де Ке – квота експортна;

Е – річний обсяг експорту країни;

ВВП – валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

Використовуючи дані щодо експортної квоти країни в аналітичних цілях, слід брати до уваги такі закономірності:

- за стабільних (нормальних) умов відтворення експортна квота для кожної конкретної країни протягом певного історичні періоду зберігається більш-менш постійною;

- у великих країнах експортна квота, як правило, менша,ніж у малих;

- за відносно однакового рівня розвитку виробничих сил експортна квота тим більша, чим менший економічний потенціал країни;

- експортна квота країни тим вища, чим розвиненіші її виробничі сили, чим більше в її галузевій структурі виробництв з поглибленим технологічним розподілом праці, чим меншим є її економічний потенціал та забезпеченість власними природними ресурсами.

Зіставлення реальних експортних квот країн може виявити парадокси такого характеру:

- менш розвинуті країни, що експортують переважно сировину та імпортують, як правило, товари народного споживання, мають експортну квоту не меншу, а іноді навіть і більшу, ніж високорозвинуті країни, хоча спектр зовнішньоторговельнихвідносин у менш розвинутих країн також значно бідніший;

- у малих країнах експортні квоти можуть перевищувати обсяги валового внутрішнього продукту, причому іноді більше ніж у 2 рази, що може бути зумовлено наявністю великих обсягів реекспорту, який статистично належить до експорту, але до ВВП даної країни ніякого відношення не має, або спричинено розбіжностями в методиках визначення вартості експорту.

У міжнародних зіставленнях експортна квота часто також називається коефіцієнтом відкритості економіки і розраховується як по групах країн, так і по окремих країнах.

4.3. Імпортна квота як частка імпорту у валовому внутріш ньому продукті країни характеризує також рівень залежності країни від імпорту товарів і послуг. Розраховується за формулою:

де К_і – квота імпортна;

І – обсяг імпорту країни за певний рік;

ВВП – валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

У міжнародних зіставленнях використовується коефіцієнт імпортної залежності як світової економіки, так і економіки груп країн та окремих країн.

4.4. Зовнішньоторговельна квота:

де К_зт - квота зовнішньоторговельна;

Е,І - обсяг відповідно експорту та імпорту країни за певний рік;

ВВП– валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період

Інтенсивність внутрішньогалузевого обміну в міжнародній торгівлі відображає паралельний експорт та імпорт виробів тієї самої галузі даної країни (або групи країн) за певний період (частіше за рік) До внутрішньогалузевого обміну належать такі його види:

- обмін диференційованими виробами, в т. ч.:

а) виробами, що задовольняють однакові або схожі потреби, але потребують різних факторів виробництва (наприклад вовняні тканини);

б) виробами, що потребують однакових факторів виробництва, але задовольняють різні потреби (наприклад, бензин і парафін);

в) виробами, що диференціюються за якістю, стилем, дизайном тощо (наприклад, різні марки автомобілів);

- обмін деталями, вузлами, напівфабрикатами, які, беручи участь у створенні того самого кінцевого продукту, належать до однієї галузі;

- обмін функціонально однорідними виробами, який здійснюється за специфічних умов:

а) реекспорт, тобто імпорт товару з метою його подальшого експорту (з безмитних зон, після відповідної доробки тощо);

б) прикордонна торгівля (наприклад, товари, що мають високі витрати на перевезення відносно ціни самого виробу);

в) експорт та імпорт субститутів (товарів-замінників) у різні сезони року (особливо це стосується сільгосппродуктів).

Показники внутрішньогалузевої торгівлі розраховуються за методикою Грубела-Ллойда. Рівень внутрішньогалузевої торгівлі визначається як різниця загального обігу даної галузі та обсягу міжгалузевої торгівлі цієї галузі:

Н_і=(Е_і+І_і)-½Е_і-І_і½,

де Н_і – рівень внутрішньогалузевої торгівлі;

Е_і І_і – відповідно експорт та імпорт галузі і;

(Е_і + І_і) – вартість зовнішньоторговельного обігу галузі і;

½Е_і - І_і½ – абсолютна вартість різниці між експортом та імпортом виробів даної галузі, що дорівнює обсягу міжгалузевої торгівлі галузі і.

Інтенсивність внутрішньогалузевої торгівлі між країнами визначається за формулою:

де U_i – інтенсивність внутрішньогалузевої торгівлі між країнами;

Н_і – рівень внутрішньогалузевої торгівлі;

Е_і І_і – відповідно експорт та імпорт галузі.

Значення показника перебувають у межах:

0
Внутрішньогалузевий обмін відсутній	Обмін має виключно внутрішньогалузевий характер

Середній рівень інтенсивності внутрішньогалузевого обміну серед галузей даної країни або групи країн розраховується за формулою:

Контрольні запитання

1) На які групи можна поділити сукупність показників розвитку міжнародної торгівлі?

2) Охарактеризуйте сфери застосування обсягових показників розвитку міжнародної торгівлі.

3) Назвіть склад і методику розрахунку результуючих показників розвитку міжнародної торгівлі.

4) Які типи товарних структур експорту та імпорту використовуються в аналізі розвитку міжнародної торгівлі?

5) За якими ознаками структурують товарні потоки в міжнародній торгівлі?

6) Охарактеризуйте типи регіональних структур експорту та імпорту.

7) За якими показниками в міжнародній практиці оцінюється інтенсивність розвитку зовнішньої (міжнародної) торгівлі?

8) У чому полягають переваги та недоліки використання експортної квоти в міжнародних зіставленнях?

9) Чим викликана необхідність дослідження інтенсивності та рівня внутрішньогалузевого обміну в міжнародній торгівлі? Як він розраховується?

10) Охарактеризуйте сутність макроекономічних показників розвитку міжнародної торгівлі.

11) Як розраховується ефективність зовнішньоторговельної операції на рівні фірми?

Тема 3. Форми міжнародної торгівлі

⇐ Предыдущая 1 2 3 456 7 8 9 10 Следующая ⇒