Принципи абсолютних та порівняльних переваг

Чому країни торгують між собою? Головних причин дві, а саме:

1. країни неоднаково забезпечені природними, людськими ресурсами та капітальними благами, відрізняються різним рівнем розвитку науки, техніки та технології;

2. ефективне виробництво різноманітних товарів та послуг потребує різних технологій та комбінацій ресурсів.

Хоча міжнародна торгівля виникла задовго до появи будь-яких теорій, що її обґрунтовують, вона була і залишається об’єктом аналізу різноманітних економічних шкіл. Сучасні теорії міжнародної торгівлі ведуть свій початок від класичної політекономії Адама Сміта та Давида Рікардо.

У відповідності з теорією абсолютних переваг А.Сміта, міжнародна торгівля є вигідною у тому випадку, якщо дві країни торгують такими товарами, які кожна з них виготовляє з меншими витратами, ніж країна партнер.

3 теорії А. Сміта випливало, що фактори виробництва наділені абсолютною мобільністю в середині країни, тобто переміщуються в ті райони, де вони одержують найбільшу абсолютну перевагу. Рано чи пізно внаслідок переміщення факторів абсолютна перевага одних регіонів перед іншими зникне і доходи на фактори вирівняються. В результаті цього може скластись враження, що торгівля повинна припинитись.

Проте Д. Рікардо розвинув теорію абсолютних переваг, доповнивши її поняттям альтернативної вартості, яка розглядається як робочий час, необхідний для виробництва одиниці одного товару, виражений через робочий час, необхідний для виробництва одиниці іншого товару. Давід Рікардо переконливо доказав, що міжнародна спеціалізація вигідна не тільки в тих випадках, коли яка-небудь держава має абсолютні переваги в виробництві і збуті даного товару в порівняні з іншими країнами. Не обов’язково, щоб витрати на виробництво цього товару були менші в порівнянні з витратами на аналогічні товари, які створенні за кордоном. Цілком достатньо, з точки зору Д. Рікардо, щоб ця країна експортувала ті товари, по яким в неї є порівняльні переваги.

У відповідності з теорією порівняльних переваг Д. Рікардо зробив висновок: країни повинні спеціалізуватись на виробництві тих товарів, альтернативна вартість яких нижча, тобто які вони можуть виготовляти з відносно низькими витратами у порівнянні з іншими країнами.

Така спеціалізація дозволяє мати вигоду від зовнішньої торгівлі навіть тій країні, в якій виробництво всіх товарів менш ефективне, ніж у країні – партнера в торгівлі.

Країна А має абсолютні переваги по відношенню до країни Б у виробництві певного товару, якщо вона виробляє цей товар з меншими витратами ресурсів. Але товарообмін між країнами може бути взаємовигідним навіть тоді, коли одна країна має абсолютні переваги у виробництві всіх товарів. Абсолютна перевага не має значення для визначення міжнародної спеціалізації та структури торгівлі. В цьому випадку мають значення тільки порівняльні переваги у виробництві товарів.

Якщо взяти до уваги розбіжності між країнами у співвідношенні витрат, то країна має порівняльні переваги у виробництві товару, якщо вона здатна виробляти цей товар з меншими альтернативними витратами, ніж її торгівельний партнер. Кожна країна завжди має порівняльні переваги в певному виробництві, навіть якщо вона не має абсолютних переваг в жодній галузі.

Аналіз показує, що в результаті міжнародної спеціалізації та вільної торгівлі, що базується на використанні принципу порівняльних переваг, сумарне виробництво товарів збільшується, а країни досягають такого рівня споживання, який перевищує їхні внутрішні виробничі можливості.