Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Суть міжнародної торгівлі

Міжнародний розподіл праці та спеціалізація, в основі яких лежить принцип порівняльних переваг, заклали підвалини для виникнення світового ринку, який розвивався на основі внутрішніх ринків, поступово виходячи за національні межі. Еволюція ринку йшла за схемою: внутрішній ринок - національний ринок - міжнародний ринок - світовий ринок.

Внутрішній ринок - це форма господарського спілкування, при якій все, призначене для продажу, реалізується самим виробником всередині країни. Національний ринок - це внутрішній ринок, частина якого орієнтована на іноземних покупців. Міжнародний ринок - сукупність частин національних ринків, які безпосередньо пов’язані із закордонними ринками. Світовий ринок - сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, заснованих на міжнародному розподілі праці та інших факторів виробництва.

Світовий ринок характеризується такими рисами:

- він є категорією товарного виробництва, яке вийшло за національні межі в пошуках збуту своєї продукції;

- він проявляється у міждержавному переміщенні товарів, що знаходяться під впливом не тільки внутрішніх, але й зовнішніх попиту та пропозиції;

- він оптимізує використання факторів виробництва і підказує виробнику, в яких саме галузях та регіонах вони можуть бути використані найбільш ефективно;

- він виконує санаційну роль, оскільки вибраковує з міжнародного обміну товари (а інколи також і їхніх виробників), які не здатні забезпечити міжнародний стандарт якості при конкретних цінах.

Товар, що знаходиться на світовому ринку у фазі обміну, виконує інформаційну функцію, бо він повідомляє середні параметри сукупного попиту та сукупної пропозиції, за допомогою яких кожний з учасників може оцінити та адаптувати параметри свого виробництва. Як сфера міждержавного обміну товарами, світовий ринок має зворотній вплив на виробництво, показуючи йому, що саме, скільки і для кого треба виробляти. З цієї точки зору світовий ринок є первинним по відношенню до виробника і виступає центральною категорією теорії міжнародної економіки.

Розвиток світового ринку товарів на рубежі 19-20 століть привів до інтенсифікації міжнародного економічного спілкування, яке поступово стало виходити за межі міждержавного обміну товарами. Бурхливий розвиток продуктивних сил та зростання потужності фінансового капіталу призвели до виникнення світового господарства. При переході товарного виробництва від стадії світового ринку до стадії світового господарства виникає міжнародне переміщення не тільки товару, але й факторів його виробництва, перш за все капіталу та робочої сили. Таким чином, категорія світового господарства стосується вже не тільки сфери обігу, але й сфери виробництва.

Світове господарство - це сукупність національних економік країн світу, пов’язаних між собою мобільними факторами виробництва.

Характерні риси сучасного світового господарства такі:

- розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва, перш за все у формах вивозу-ввезення капіталу, робочої сили та технології;

- зростання на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, що розташовані в декількох країнах, в першу чергу в межах транснаціональних корпорацій;

- економічна політика держав, що передбачає підтримку міжнародного руху товарів та факторів виробництва на двосторонній та багатосторонній основі;

- виникнення економіки відкритого типу в межах багатьох держав та міждержавних об’єднань.

Світове господарство, таким чином, є більш високою, ніж світовий ринок, стадією розвитку ринкової економіки, яка включає окрім традиційної міжнародної торгівлі ще й вивіз капіталу, міжнародну міграцію робочої сили, торгівлю технологією, а також підприємства, що виникають на цій основі і є міжнародними за своїм характером. Регулюється світове господарство за допомогою заходів національної (наприклад, надання державних гарантій інвестицій) та міждержавної економічної політики (наприклад, укладання угод про уникнення подвійного оподаткування). В межах світового господарства економіка окремих країн світу стає все більш відкритою та орієнтованою на міжнародне економічне співробітництво.

В сучасному світі виробляти всі види товарів, створювати та вдосконалювати всі типи факторів виробництва не може жодна, навіть багата, країна. Міжнародна економіка стає тим механізмом, який може забезпечити досягнення цих цілей в інтересах всіх країн. В другій половині 20 століття ринкова економіка перейшла до нової, більш високої, ніж світове господарство, якості і стала міжнародною. Ознаками міжнародної економіки є:

- розвинена сфера міжнародного обміну товарами на базі міжнародної торгівлі;

- розвинена сфера міжнародного руху факторів виробництва, перш за все у формах вивозу-ввезення капіталу, робочої сили та технології;

- міжнародні форми виробництва на підприємствах, розташованих в декількох країнах, в першу чергу в межах транснаціональних корпорацій;

- самостійна міжнародна фінансова сфера, не пов’язана з обслуговуванням, ні міжнародного руху товарів, ні міжнародного руху факторів виробництва;

- система міжнаціональних та наднаціональних, міждержавних та недержавних механізмів міжнародного регулювання з метою збалансованості і стабільності економічного розвитку;

- економічна політика держав, що базується на принципах відкритої економіки.

Як бачимо, перша ознака виступає характеристикою світового ринку, перші три ознаки в сукупності характеризують світове господарство, а всі шість ознак разом є характеристикою міжнародної економіки в цілому.

Найважливішою ознакою і світового ринку, і світового господарства, і міжнародної економіки є міжнародна торгівля.

Міжнародна торгівля – це сфера міжнародних товарно-грошових відносин, що представляє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу.

По відношенню до однієї певної країни, як правило, використовується термін “зовнішня торгівля держави”, по відношенню до торгівлі двох країн між собою - “міждержавна, двостороння торгівля”, а по відношенню до торгівлі всіх країн одна з одною – “міжнародна або світова торгівля”. Міжнародна торгівля складається з двох зустрічних потоків товарів (послуг) – експорту та імпорту і характеризується торгівельним сальдо та торгівельним оборотом.

Експорт – продаж товару, що передбачає його вивіз за кордон.

Імпорт – купівля товару, що передбачає його ввезення з-за кордону.

Торгівельне сальдо – різниця між вартісними обсягами експорту та імпорту.

Торгівельний оборот – сума вартісних обсягів експорту та імпорту.

Участь в міжнародній торгівлі характеризується позитивними рисами для національної економіки:

1. інтенсифікується виробничий процес в національних господарствах з деяких напрямків, а саме:

- посилюється спеціалізація;

- створюється можливість масового виробництва;

- підвищується рівень завантаження устаткування;

- зростає ефективність впровадження нової техніки та технологій;

2. розширення експорту спонукає до збільшення зайнятості, що має важливі економічні та соціальні наслідки. Відповідно до деяких оцінок, збільшення експорту промислових товарів, еквівалентне 1% ВВП, викликає зростання частки промислового сектора в загальній зайнятості на 0,62 - 0,78 %;

3. активна участь в міжнародній торгівлі створює умови для прискорення прогресивних структурних зрушень в національних господарствах;

4. надходження від експорту - суттєве джерело накопичення капіталу на потреби промислового розвитку. В силу цього найвищі темпи економічного розвитку характерні для тих країн, де швидко розширюється зовнішня торгівля, особливо експорт, наприклад, Німеччина в 50-60-х роках, Японія - в 70-80-х, нові індустріальні країни в 90-х.;

5. збільшення зовнішньоторгового обміну сприяє синхронізації економічного циклу в світовій економіці.

⇐ Предыдущая 123 4 Следующая ⇒