Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Ринки іноземних валют різних країн утворюють світовий валютний ринок.

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 4

На валютному ринку обмін валюти здійснюється за валютним курсом.

Валютний курс – це ціна однієї національної валюти, яка визначена у грошових одиницях інших країн.

Наприклад, в середині січня 2002 року в Україні один долар можна було придбати за 5,30 гривні.

Номінальний обмінний курс (NER, або e) – це відносна ціна двох валют, тобто пропорція їхнього обміну одна на одну.

Пряма котировка оцінює одиницю іноземної валюти певною кількістю національної:

де e_f- номінальний обмінний курс іноземної валюти до національної;

- кількість національної валюти, запропонованої в обмін на іноземну;

- кількість іноземної валюти, запропонованої в обмін на національну.

Курс національної валюти є кількістю іноземної валюти, яку можна купити або продати за одиницю національної валюти на певний момент часу (обернена котировка):

де e_d – номінальний обмінний курс національної валюти.

Валютний курс відіграє важливу роль у світовому господарстві і в національній економіці. З його допомогою можна порівняти ціни на товари та послуги, вироблені в різних країнах.

Розрізняють плаваючий (гнучкий) і фіксований валютний курс.

1. Коли курс обміну національних валют між собою залежить від попиту і пропозиції на валюту, - це гнучкий чи плаваючий курс.

2. Коли держава втручається в цей процес, центральний банк встановлює фіксований валютний курс.

Більшість країн, починаючи з 70-х років, користується валютним курсом, в основі якого лежить гнучкий курс.

Значні коливання під впливом попиту і пропозиції характерні для валютних курсів як сильних, так і слабих валют.

На попит і пропозицію іноземної валюти, а отже на валютний курс, опосередковано впливає вся сукупність як внутрішніх, так і зовнішніх економічних відносин країни.

Серед факторів, що безпосередньо впливають на динаміку курсу валют, слід виділити: національний доход та рівень витрат виробництва, реальну купівельну спроможність грошей, рівень інфляції в країні, стан платіжного балансу, рівень процентних ставок в країні, довіру до валюти на світовому ринку тощо.

Зміни курсу валюти неоднаково впливають на різних суб’єктів ринку. При незмінних зовнішніх та внутрішніх цінах зміна курсу валют змінює відносні ціни.

Наприклад, здешевлення гривні робить вітчизняні товари на внутрішньому ринку – дорожчими. Відповідно, якщо складається протилежна ситуація, це погіршує позиції національних експортерів, але йде на користь споживачам імпортних товарів в країні.

Негативні наслідки зниження вартості валюти, крім споживачів, відчувають також виробники, які у виробництві використовують імпортну сировину, матеріали, обладнання – відбувається зростання витрат і, як наслідок, падіння прибутку, або збитковість виробництва.

Коливання валютного курсу впливають на зміну сукупного попиту і сукупної пропозиції, тобто мають макроекономічні наслідки. Закономірно, що в більшості країн валютний курс розглядається як важливий об’єкт регулювання при проведенні державної економічної політики, а систему плаваючих валютних курсів часто називають системою коригованих “плаваючих” валютних курсів.

Потреба в коригуванні валютних курсів виникає у зв’язку з необхідністю досягнення збалансованості зовнішніх розрахунків. Оцінка збалансованості дається на основі платіжного балансу країни – систематизованого запису всіх операцій з активами та грошовими коштами. Рахунки платіжного балансу відображають операції країни з іншим світом і об’єднуються за видами угод.

Основні статті платіжного балансу:

- Баланс товарів та послуг;

- Товарний баланс;

- Баланс послуг;

- Операції з капіталом та фінансові операції;

- Резервні активи.

В процесі розвитку економічних відносин і поглиблення міжнародного поділу праці розвивається міжнародна валютна система.

Міжнародна валютна система включає:

- Національні валюти і міжнародну ліквідність;

- Валютний курс;

- Валютні ринки;

- Міжнародні валютно-фінансові організації;

- Міждержавні угоди та домовленості.

Міжнародна валютна система – це форма організації міжнародних валютних відносин, обумовлена розвитком світового господарства і юридично закріплена міждержавними угодами. З середини 70-х років діє Ямайська Валютна система. Згідно з її принципами, золото перестало бути тією базою, на основі якої визначався валютний курс. Якщо раніше співвідношення між валютами визначалося на основі їх золотого вмісту. то зараз - на основі купівельної спроможності валют, під впливом попиту та пропозиції. Із введенням Ямайської валютній системи відбулася повна демонетизація золота. Золото стало звичайним товаром, який Центральні банки та уряди країн продають та купують на світовому ринку золота. Та демонетизація золота не означає, що країни відмовилися від своїх золотих запасів. Але все більша кількість країн відмовляється від визначення золотого вмісту своїх національних валют. На сьогодні жодна валюта світу вільно на золото в банку (за своїм золотим вмістом) не обмінюється; золото купується як будь-який інший товар.

Окрім міжнародної валютної системи існують також регіональні валютні системи. Яскравим прикладом є функціонування валютної системи країн – членів Європейського Співтовариства. Європейське Співтовариство – до 1992 року Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС) – група західноєвропейських держав, які здійснили інтеграцію своїх економік, об’єднавшись в економічний союз. На початок 1998 року до ЄС входили Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Франція, Швеція, Німеччина, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія. У ЄС створено єдиний внутрішній ринок знято обмеження на вільне переміщення товарів, капіталів, робочої сили між країнами, сформовано єдину валютну систему. Засноване 25 березня 1957 року ЄС часто називають Європейським Союзом.

Валютою регіональної валютної системи країн – членів ЄС виступає євро. Євро – спільна регіональна валюта країн Європейського Співтовариства, що запроваджена Європейською комісією на Раді міністрів економіки й фінансів країн ЄС 1 травня 1998 року. До монетарного союзу з 1 січня 1999 року входять 11 країн з 15 країн цього економічного об’єднання, а саме: Австрія, Бельгія, Італія, Ірландія, Іспанія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Фінляндія, Франція і Португалія. У 1999-2001 роках євро мало обіг нарівні з національними валютами цих країн, щоправда, лише в безготівкових розрахунках. Євро замінило національні валюти повністю з 1 січня 2002 року, коли в обіг були введені банкноти і монети. Введення єдиної валюти в країнах – членах ЄС свідчить про високий рівень інтеграційних процесів в економіках цих країн.

Висновки:

· Країна має порівняльні переваги у виробництві певного товару, якщо вона може виробляти цей товар з нижчою внутрішньою альтернативною вартістю, ніж потенційний торговий партнер.

· Спеціалізація, яка базується на принципі порівняльних переваг, сприяє збільшенню обсягів виробництва в країнах, що торгують між собою.

· Міжнародна торгівля – це сфера міжнародних товарно-грошових відносин, що представляє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу.

· При здійсненні зовнішньої торгівлі держава, як правило, поєднує елементи політики лібералізації зовнішньої торгівлі з елементами протекціонізму.

· Співвідношення, в якому обмінюються національні грошові одиниці, або ціна грошової одиниці однієї країни, яка визначена в грошових одиницях іншої країни, називається валютним курсом.

· Формування валютної політики держави значною мірою залежить від встановленого режиму валютного курсу (фіксованого чи плаваючого).

· З розвитком міжнародних економічних відносин і поглиблення міжнародного поділу праці на основі національних валютних систем виникає світова валютна система.

⇐ Предыдущая 1 2 34