Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Тема № 1. 2 суб’єкти міжнародного права

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 13Следующая ⇒

Семінарське заняття № 3 (2 години):

Навчальні питання:

1. Поняття суб’єкта міжнародного права.

2. Держави – основні суб’єкти міжнародного права. Міжнародна правосуб’єктність федерацій, суб’єктів федерації.

3. Поняття та історія розвитку державного суверенітету. Право націй на самовизначення, форми його реалізації.

4. Індивід – суб’єкт міжнародного права.

5. Виникнення нових держав і їх міжнародне визнання. Види й форми міжнародного визнання. Практика застосування інституту визнання в сучасних міжнародних відносинах.

6. Правонаступництво держав.

Теми для рефератів:

1. Міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій.

2. Інститут визнання у міжнародному праві.

Методичні вказівки:

В межах даної теми потрібно дати повну характеристику суб’єктів міжнародного права, розкрити їх міжнародну правосуб’єктність, а також з’ясувати сутність інститутів визнання і правонаступництва, практику їх застосування в сучасних міжнародних відносинах.

Відповідаючи на перше питання насамперед необхідно дати визначення суб’єктів міжнародного права, як носіїв міжнародних прав і обов’язків, що виникають відповідно із загальновизнаними нормами міжнародного права. При цьому слід зауважити, що всі суб’єкти міжнародного права володіють міжнародною правосуб’єктністю, що свідчить про наявність у них певних міжнародних прав і обов’язків, і здатність бути учасником міжнародних правовідносин.

Розкриваючи друге питання потрібно з’ясувати основні ознаки міжнародної правосуб’єктності держав як основних суб’єктів міжнародного права. Важливо відзначити, що держави мають суверенітет, який знаходить своє відображення в праві держави здійснювати виключну юрисдикцію на всій своїй території. Розкриваючи міжнародну правосуб’єктність федерацій і конфедерацій необхідно вказати на відмінну здатність суб’єктів федерацій і конфедерацій виступати в якості суб’єктів міжнародного права.

Висвітлюючи третє питання потрібно зазначити, що в основі міжнародної правосуб’єктності держав лежить притаманна їм особлива політико-правова властивість – суверенітет. Саме суверенітет визначає характер прав і обов’язків держав як суб’єктів міжнародного права. Необхідно дослідити визначення суверенітету на різних історичних етапах, тлумачення якого відрізняється відповідно до певного періоду.

В межах третього питання слід звернути увагу на з’ясуванні сутності права нації як суб’єкта міжнародного на самовизначення, що передбачає право визначати свій суспільний і державний лад, право самостійно вирішувати державні питання та ін. При цьому потрібно розкрити мирні і немирні форми реалізації нацією зазначеного права.

Приступаючи до вивчення питання про правосуб’єктність індивідів, слід зазначити, що в доктрині існують різні думки з приводу того, чи може індивід бути суб’єктом міжнародного права. При цьому варто більш детально дослідити різні точки зору щодо наявності у індивідів міжнародної правосуб’єктності.

П’яте питання плану присвячене вивченню проблем визнання як важливого інституту міжнародного права, з’ясуванню його сутності і практики застосування. Слід відмітити, що визнання відіграє важливу роль для нових держав, що робить їх повноправним членами міжнародного співтовариства. Особливу увагу потрібно приділити формам (de jure, de facto, ad hoc) і видам визнання (держав, урядів, органів національного визволення і опору).

Останнє, шосте питання плану, присвячене вивченню питань правонаступництва в міжнародному праві. При розкритті даного питання слід звернути увагу на Віденську конвенцію про правонаступництво держав відносно договорів 1978 р., Віденську конвенцію про правонаступництво держав відносно державної власності, державних архівів і державних боргів 1983 р. Завершуючи розкриття даного питання потрібно вказати, що доктрина міжнародного права розрізняє повне та часткове правонаступництво. Окрему увагу доцільно приділити питанням правонаступництва Україною прав і обов’язків за міжнародними договорами СРСР. При цьому слід застосовувати Закон України “Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991 р.

ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Віденська конвенція про правонаступництво держав стосовно договорів від 23 серпня 1978 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_185.

2. Венская Конвенция о представительстве государств в их отношениях с международными организациями универсального характера от 14 марта 1975 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_254.

3. Договір про правонаступництво щодо зовнішнього державного боргу та активів Союзу РСР від 4 грудня 1991 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/997_155.

4. Конвенция о правопреемстве государств относительно государственной собственности, государственных архивов и государственных долгов от 8 апреля 1983 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/pdf/succession_archives.pdf.

5. Закон України “Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991 року № 1543 – ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 46. – Ст. 617.

6. Закон України “Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991 року № 1543 – ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 46. – Ст. 617.

7. Угода Глав держав Співдружності Незалежних Держав про власність колишнього Союзу РСР за кордоном від 30 грудня 1991 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/997_236.

8. Угода між Україною і Російською Федерацією про врегулювання питань правонаступництва стосовно зовнішнього державного боргу та активів колишнього Союзу РСР від 9 грудня 1994 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/643_055.

9. Угода між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15 січня 1993 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/643_037.

10. Угода про правонаступництво стосовно державних архівів колишнього Союзу РСР від 6 липня 1992 р. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/997_704?test=qY4Mfbtc78fVMXzUZiizBA94HI4tgs80msh8Ie6.

11. Баймуратов М. О. Міжнародне право: Підручник. – Суми: ВТД «Університетська книга»; Одеса: Астропринт, 2006.

12. Буткевич В. Г. Міжнародне право. Основи теорії: підручник / В. Г. Буткевич, В. В. Мицик, О. В. Задорожній; за ред. В. Г. Буткевича. – К.: Либідь, 2002. – 608 с.

13. Буткевич О.В. Історія міжнародного права. Підручник / О.В. Буткевич. – К: Ліра-К. – 2013. – 416 с.

14. Василенко В. А. Основы теории международного права / В. А. Василенко. – К.: Выща школа, 1988. – 288 с.

15. Захарова Н.В. Правопреемство государств /Н.В. Захарова. – М., 1973. – 127 с.

16. Колосов Ю.М. Действующее международное право: в 3-х т. / [Сост. Ю. М. Колосов, Э. С. Кривчикова]. – М.: Изд-во МНИМП, 1997. – Т. 1. – 850 с.

17. Курс международного права. В 7 т. / [Баскин Ю. А., Крылов Н. Б., Левин Д. Б. и др.; отв. ред. Р. А. Мюллерсон, Г. И. Тункин]. – М.: Наука, 1989. – Т. 1: Понятие, предмет и система международного права.

18. Лукашук И.И. Международное право. Общая и Особенная часть. Учебник / И.И. Лукашук.. – М.: Издательство БЕК, 1996.

19. Международное право: Учебник для вузов / Г.В. Игнатенко, В.Я. Суворова, О.И. Туинов и др. Под ред. Г.В. Игнатенко. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Высшая школа, 1999.

20. Международное право / Вольфганг Граф Витцтум [и др.]; пер. с нем. / [В. Бергман, пред., сост. ]; [науч. ред. и сост. указ. Т. Ф. Яковлева]. – М.: Инфотропик Медиа, 2011. – 992 с.

21. Международная правосубъектность: некоторые вопросы теории / отв. ред. Д. И. Фельдман. – М: Юрид. лит., 1971. – 188 с.

22. Міжнародне право: словник-довідник/ [С. М. Перепьолкін, Т. Л. Сироїд, Л. А. Філяніна]; за заг. ред. Т. Л. Сироїд. – Х.: Юрайт, 2014. – 408 с.

23. Міжнародне публічне право: підручник: у 3 т. /
[В. Ф. Антипенко, Л. Д. Тимченко, О. В. Бєглий, О. А. Радзівілл та ін.]; за заг. ред. В. Ф. Антипенка. – К.: НАУ, 2012. – Т. 1. – 420 с.

24. Міжнародне публічне право: підручник: у 3 т. /
[В. Ф. Антипенко, Л. Д. Тимченко, О. В. Бєглий, О. А. Радзівілл та ін.]; за заг. ред. В. Ф. Антипенка. – К.: НАУ, 2012. – Т. 2. – 348 с.

25. Нгуен Куок Динь. Международное публичное право: В 2-х т. Т. 1: Кн. 1: Формирование международного права. Международное сообщество / Пер. с фр. – К.: Сфера, 2000.

26. Ноговіцина Ю. Правонаступництво і континуїтет: єдність та розбіжності двох правових режимів // Український часопис міжнародного права. – 2003. - № 2. – С. 15 – 23.

27. Превезенцев О. Проблеми правонаступництва в сучасному міжнародному праві // Український часопис міжнародного права. – 2003. – № 2. – С. 25 – 30.

28. Пустогаров В.В. Члены федерации как субъекты международного права // Советское государство и право. – 1992. - № 1. – С. 43 – 53.

29. Саяпин С.В. К вопросу о международной правосубъектности индивидов // Московский журнал международного права. – 2005. - № 4. – С. 27 - 38.

30. Сироїд Т.Л. Міжнародне право: навчальний посібник / Т.Л. Сироїд. – Харків: ХНУВС, 2009. – 336 с.

31. Тимченко Л.Д. Правопреемство государств: опыт конца ХХ века: Учебное пособие. – Харьков: Университет внутренних дел, 1999.

32. Тункин Г.И. Теория международного права / Г.И. Тункин; под общей ред. проф. Л. Н. Шестакова. – М.: Зерцало, 2000. – 416 с.

33. Черниченко С.В. Еще раз о международной правосубъектности индивидов // Московский журнал международного права. – 2005. – № 4. – С. 11 – 26.

⇐ Предыдущая 1 234 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒