Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Тема № 6 право міжнародних організацій

Семінарське заняття № 7 (2 години):

Навчальні питання:

1.Поняття, джерела права міжнародних організацій.

2.Юридична природа міжнародної організації. Похідна і функціональна правосуб’єктність. Ознаки міжурядової організації. Внутрішнє право міжнародних організацій. Види міжнародних організацій.

3.Організація Об’єднаних Націй: Статут, цілі, принципи, членство. Система органів ООН. Спеціалізовані установи ООН.

4.Регіональні міжнародні організації. Загальна характеристика регіональних організацій, їх різновиди.

Теми для рефератів:

1. Правосуб’єктність міжнародних організацій.

2. Цілі і напрями діяльності Організації Об’єднаних Націй.

Методичні вказівки:

В межах даної теми потрібно розкрити функції, структуру, міжнародну правосуб’єктність і правові основи діяльності міжнародних організацій, дати класифікацію цих організацій і показати їхню роль у міжнародному співробітництві.

Відповідаючи на перше питання слід зауважити, що міжнародні організації відіграють значну роль в міжнародних відносинах і в міжнародному праві. Вони ефективно сприяють гармонізації міжнародних відносин, ліквідації напруженості в них і врегулюванню конфліктів. Після визначення права міжнародних організацій необхідно розглянути джерела права міжнародних організацій, до яких відносяться статути міжнародних організацій, інші міжнародні угоди, міжнародні звичаї, акти міжнародних організацій. При цьому увагу доцільно приділити Віденській конвенції про право договорів між державами й міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями від 21 травня 1986 року, Віденській конвенції про представництво держав у їхніх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру від 14 березня 1975 року, Статуту Організації Об’єднаних Націй 1945 року, Конвенції про привілеї та імунітети ООН від 13 лютого 1946 року, Конвенції про привілеї та імунітети спеціалізованих установ ООН від 21 листопада 1947 року та інші.

Розкриваючи друге питання слід зауважити, що міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій має похідний (вторинний) характер, оскільки міжнародні організації констатуються як суб’єкти міжнародного права на основі угод первинних суб’єктів – держав. Юридичною основою діяльності міжнародної організації є міждержавна угода (статут) або угоди (установчі акти), що представляють собою міжнародні договори. Особливу увагу потрібно приділити класифікації і основним ознакам, властивих будь-яким міжнародним організаціям: участь у них суверенних держав, договірна основа, наявність визначених цілей, система постійно діючих органів, володіння міжнародною правосуб’єктністю, відповідність міжнародному праву.

Третє питання присвячене вивченню діяльності Організації Об’єднаних Націй, що є універсальною міжнародною організацією з питань підтримки міжнародного миру і безпеки та розвитку співпраці між державами. Аналіз діяльності ООН не буде повним без розкриття правової природи цієї організації, її цілей (ст. 1 Статуту ООН) та принципів (ст. 2 Статуту ООН). Розглядаючи головні органи ООН і спеціалізовані установи ООН потрібно приділити увагу організаційній структурі, функціям та повноваженням. Необхідним є визначення ролі України в створенні та участі в діяльності ООН.

Завершуючи розкриття теми слід зазначити, що у системі міжнародних об’єднань особливе місце належить регіональним організаціям. Питання про правомірність їх створення є особливо важливим, оскільки тепер Україна є членом таких регіональних організацій, як Рада Європи, ОБСЄ, СНД тощо. Крім того, стратегічною метою України є набуття членства в найвпливовіших європейських регіональних організаціях. Вивчаючи міжнародні регіональні організації потрібно дати їх характеристику і вказати на їх різновид.

ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Венская Конвенция о представительстве государств в их отношениях с международными организациями универсального характера от 14 марта 1975 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_254.

2. Венская Конвенция о праве договоров между государствами и международными организациями или между международными организациями от 21 марта 1986 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/ods.asp?m=A/CONF.129/15.

3. Договор о Европейском Союзе (Маастрихтский договор) от 7 февраля 1992 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/en/treaties/dat/11992M/htm/11992M.html.

4. Конвенция о привилегиях и иммунитетах Объединенных Наций от 13 февраля 1946 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/privileg.shtml.

5. Конвенция о привилегиях и иммунитетах специализированных учреждений от 21 ноября 1947 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/specagencies_privileges.shtml//

6. Лиссабонский договор о внесении изменений в Договор о Европейском союзе и Договор об учреждении Европейского сообщества от 13 декабря 2007 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/JOHtml.do?uri=OJ:C:2007:306:SOM:EN:HTML.

7. Північноатлантичний договір від 4 квітня 1949 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/950_008.

8. Статут Ради Європи від 5 травня 1949 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_001.

9. Статут Співдружності Незалежних Держав[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/997_033.

10. Устав Организации Объединенных Наций от 26 июня 1945 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/charter/.

11. Угода про створення Співдружності Незалежних Держав від 8 грудня 1991 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/997_077.

12. Валеев Р.М. Организация Объединенных Наций – 6о лет // Московский журнал международного права. – 2005. – № 4. – С. 39 – 55.

13. Энтин Л.М. Право Европейского Союза. Новый этап эволюции: 2009-2017 годы /Л.М. Энтин. – М.: Аксиом, 2009. – 300 с.

14. Зайцева О.Г. Международные межправительственные организации /О. Г. Зайцева. – М.: Наука, 1983. – 167 с.

15. Конституційні акти Європейського Союзу (в редакції Лісабонського договору) / пер. Г. Друзенка та С. Друзенко, за заг. ред. Г. Друзенка. – К.: «К.Ш.С.», 2010. – 536 с.

16. Копійка В. В. Європейський Союз: історія і засади функціонування: навч. посібник / В. В. Копійка, Т. І. Шинкаренко. – К.: Знання, 2009. – 751 с.

17. Косов Ю.В., Торопыгин А.В. Содружество независимых государств: Институты, интеграционные процессы, конфликты и парламентская дипломатия: Учеб. пособие / Ю.В. Косов, А.В. Торопыгин. – 2-е изд., доп. – М.: Аспект Пресс, 2009. – 256 с.

18. Международное право / Вольфганг Граф Витцтум [и др.]; пер. с нем. / [В. Бергман, пред., сост. ]; [науч. ред. и сост. указ. Т. Ф. Яковлева]. – М.: Инфотропик Медиа, 2011. – 992 с.

19. Международное право: Сборник документов: Учеб пособие / Н. Т. Блатова, Г. М. Мелков. – М.: Ид риор, 2011. – 704 с.

20. Международное право: учебник для бакалавров / И. В. Гетьман-Павлова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрайт, 2013. – 709 с.

21. Международное право: учебник /отв. ред. Г. В. Игнатенко, О. И. Тиунов. 6-е изд., перераб. и доп. – М.: НОРМА, 2013. – 752 с.

22. Международное публичное право: учебник / [Л. П. Ануфриев, К. А. Бекяшев, Е. Г. Моисеев, В. В. Устинов [и др.]; ответ. ред. К. А. Бекяшев. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Проспект, 2009. – 1008 с.

23. Міжнародне право: словник-довідник/ [С. М. Перепьолкін, Т. Л. Сироїд, Л. А. Філяніна]; за заг. ред. Т. Л. Сироїд. – Х.: Юрайт, 2014. – 408 с.

24. Млінішин В.Б. Роль України у створенні ООН // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 3. – Одеса: Вид-во Одеського інституту внутрішніх справ. – С. 20 – 25.

25. Право международных организаций / под ред. И.П. Блищенко, А.Х. Абашидзе. – М: РУДН, 2013. – 597 с.

26. Правовая система Европейского Союза: монография / М. Н. Марченко, Е. М. Дерябина. – М.: Норма, 2012. – 704 с.

27. Щокін Ю., Свояк Д. Юридична природа привілеїв та імунітетів міжнародних міжурядових організацій та їх персоналу // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 4. – С. 132 – 142.

⇐ Предыдущая 3 4 5 6 789 10 11 12 Следующая ⇒