Співвідношення національного і міжнародного права

Поняття, предмет, функції міжнародного публічного права як галузь права

Міжнародне право – система юридичних норм, які регулюють міжнародні відносини з метою забезпечення миру, прав людини і співробітництва, це рішення і правові засоби їх застосування прийняті поважними суб’єктами для реалізації спільних інтересів. На відміну від національного права суб’єктами виступають – держави, міжнародні організації, фізична особа не виступає суб’єктом міжнародного права (крім деяких випадків).

Під предметом МП розуміють особливий вид соціальних відносин – це міжнародні відносини, що мають міждержавний характер. Отже, предметом міжнародно-правового регулювання є відносини між суб’єктами МП. До суб’єктів відносяться – держави, міжурядові організації, державо подібні утворення, народи і нації, що борються для самовизначення.

Головною функцією міжнародного права є забезпечення нормального функціонування міждержавної системи в межах, визначених нормами міжнародного права. Останнє діє у тісному взаємозв'язку з політикою, виявляючи відповідний вплив на функціонування міждержавної системи через встановлення прав та обов'язків суб'єктів міжнародного права, запровадження санкцій за невиконання цих обов'язків та ін.

Встановлюючи межі поведінки держав, норми міжнародного права цим самим упорядковують відносини між ними. Дотримуючись вимог норм міжнародного права, кожна держава розраховує на адекватну поведінку з боку інших держав.

Нормотворча функція міжнародного права знаходить свій прояв у процесі діяльності суб'єктів міжнародного права щодо вироблення, узгодження та визначення норм міжнародного права.

З приводу процесуальної функції міжнародного права необхідно зазначити, що нині вона лише формується, головним чином у рамках міжнародних організацій.

Серед різних функцій І. Лукашук виокремлює такі:

- гармонізація національних інтересів держав із загальнолюдськими інтересами;

- відвернення небажаного розвитку подій;

- інтернаціоналізація, інтеграція;

- інформаційно-виховна функція.

Співвідношення національного і міжнародного права

1. Міжнародне право акумулює досягнення національних систем права. За структурою міжнародне право наближається до їх структури (поділ на дві підсистеми — приватну і публічну, наявність галузей права — міжнародне економічне, космічне, повітряне, морське, гуманітарне тощо), що свідчить про вплив національного права на міжнародне.

2. Міжнародне право (у формі міжнародно-правового договору) служить одним із юридичних джерел національного права, допускає пряме «входження» норм міжнародного публічного і приватного права в конституційне, цивільне, кримінально-виконавче та інше право.

Безсумнівним є правило: міжнародне право має переважну силу над національним правом. Це основний принцип міжнародного права. Принцип верховенства міжнародного над внутрішньодержавним правом приймається державами або в законодавчому порядку, або на практиці. Маючи обов'язкову силу для держав, міжнародне право лишає на їх розсуд вирішення питання про застосування його норм у рамках внутрішніх правових систем.