Правовий статус континентального шельфу та морського дна (Району)

Континентальний шельф - це затоплена морем частина материкової території. Необхідність міжнародно-правового регулювання режиму континентального шельфу є природним наслідком досягнень науки і науково-технічного прогресу. Континентальний шельф багатий нафтою, газом, у його надрах залягають залізо, марганець і т.п. Досягнення техніки дозволили почати ефективну експлуатацію надр і багатств континентального шельфу.Міжнародно-правовий режим континентального шельфу, в якому зацікавлені прибережні держави, регламентує Конвенція про континентальний шельф, прийнята на Женевській конференції по морському праву 1958. Згідно з конвенцією прибережна державава має суверенні права досліджувати й розробляти природні багатства континентального шельфу. Без згоди цієї держави інша країна не може приступити до таких розробок. Відповідно до Конвенції про континентальний шельф, континентальний шельф - це морське дно (включаючи йогонадра), що простирається від зовнішньої межі територіального моря до встановлених міжнародним правом меж, над яким прибережна держава здійснює суверенні права з метою розвідки і розроблення його природних багатств.

У Конвенції 1958 року сформульовані в основному нові норми права, тим самим здійснений внесок у прогресивний розвиток міжнародного права. Вона вперше в міжнародно-узгодженому порядку дала юридичне поняття термінаконтинентальний шельф, визначила його правовий статус, визнавши і закріпивши за всіма прибережними державами суверенні права надконтинентальним шельфом із метою розвідки і розробки його природних багатств. Природні ресурси континентального шельфу включають мінеральні й інші неживі ресурси морського дна і його надр, а також живі організми, що належать до «сидячих видів», тобто організми, що у період, коли можливий їхній промисел, або знаходяться в нерухомому стані на морському дні або під ним, або не здатні пересуватися, інакше як знаходячись у постійному фізичному контакті з морським дном або його надрами. Права прибережної держави на континентальному шельфі не торкаються правового статусу вод, які покривають, і повітряного простору над ним.

Оскільки морський простір над континентальним шельфом продовжує залишатися відкритим морем, усі держави мають право здійснювати судноплавство, польоти, рибальство, прокладати підводні кабелі і трубопроводи. Водночас встановлений особливий режим розвідування і розроблення природних ресурсів. Прибережна держава має право в цих цілях будувати відповідні споруди й установки, створювати навколо них зони безпеки (до 500 м). Здійснення прав прибережної держави не повинно обмежувати прав судноплавства й інших прав інших держав. Прибережна держава також управі визначати траси для прокладки кабелів і трубопроводів, дозволяти будувати установки і проводити бурильні роботи, споруджувати штучні острови. Україна має суверенні права стосовно розвідування, розроблення і зберігання природних ресурсів, як живих, так і неживих, на морському дні, що утворює континентальний шельф України й у його надрах. Ці права реалізуються відповідно до законодавства України про континентальний шельф і Кодексом України про надра. Відповідно до Кодексу України про надра 1994 року надра є виключною власністю народу України і даються тільки в користування. Угоди або дії, що порушують право власності народу України на надра, є недійсними. Ділянки континентального шельфу, як використовувані, так і не використовувані, входять у державний фонд надр.

Поняття та правовий статус морського дна. За межами 200 морських миль континентального шельфу (а якщо континентальний шельф розповсюджується за цю межу, тобто до 350 миль, то за ним) знаходиться морське дно (далі для стислості - морське дно), що є спільною спадщиною людства. Правовий статус морського дна за межами континентального шельфу ', а також діяльність на ньому визначаються частиною XI Конвенції ООН з морського права 1982 р. та Угоди 1994

Відповідно до ст. 137 Конвенції 1982 г.ні одна держава не може претендувати на суверенітет або суверенні права або здійснювати їх у відношенні якої б то не було частині морського дна або йогоресурсів і жодна держава, фізична або юридична особа не можуть привласнювати яку б то не було їх частина. Ніякі претензії такого роду або здійснення суверенітету або суверенних прав і ніяка така привласнення не зізнаються.

Район морського дна і його ресурси є спільною спадщиною людства (ст. 136 Конвенції 1982 р.) 2.Ето, зокрема, означає, що простору морського дна і його мінеральні ресурси належать усьому людству. Країни, що розвиваються вправі претендувати на частину прибутку, одержуваної іншими країнами від експлуатації мінеральних ресурсів морського дна. Жодна держава, його компанія не має права без дозволу Міжнародного органу з морського дна (умовно - МОД) здобувати ресурси морського дна. Отже, не є легітимними домагання на корисні копалини, їх придбання або видобуток всупереч порядку і правилам, встановленим частиною XI Конвенції 1982 р. і Угодою 1994 про здійснення положень цієї Конвенції.

Таке ж зобов'язання поширюється на міжнародні організації щодо діяльності на морському дні, здійснюваної цими організаціями.

Держави-учасники, які є членами міжнародних організацій, вживають належних заходів для забезпечення застосування відповідних положень Конвенції 1982 р. і Угоди 1994р.

Будь-яка діяльність на морському дні здійснюється на благо всього людства незалежно від географічного положення держав, як прибережних, так і не мають виходу до моря, і з особливим урахуванням інтересів і потреб, що розвиваютьсядержав і народів, які не досягли повної незалежності або іншого статусу самоврядування.

Правовий статус морського дна складається з наступних елементів.

1.Морское дно відкрито для використання виключно в мирних цілях усіма державами, як прибережними, так і не мають виходу до моря, без дискримінації і без шкоди для інших положень Конвенції 1982 р. і Угоди 1994

2.Морскіе наукові дослідження на морському дні здійснюються виключно в мирних цілях і на благо всього людства. Держави - учасники Конвенції 1982 можуть здійснювати морські наукові дослідження і зобов'язані сприяти міжнародному співробітництву шляхом участі в міжнародних програмах та заохочення співробітництва в проведенні досліджень фахівцями різних країн іМОД.

3.Учітиваются права та інтереси прибережних держав при розробці родовищ ресурсів, які знаходяться також у межах національної юрисдикції. У тих випадках, коли діяльність на морському дні може призвести до розробки ресурсів, що знаходяться в межах національної юрисдикції, потрібна попередня згода зацікавленого прибережного держави.

4.Любая діяльність на морському дні не повинна приводити до забруднення середовища. З цією метою МОД приймає відповідні норми, правила і процедури з метою захисту і збереження природних ресурсів і запобігання завдання збитків флорі та фауні морського середовища.