Правовий режим виключної (морської) економічної зони

В юридичній науці правовий режим виключної (морської) економічної зони (далі – В(м)ЕЗ) розглядають як сукупність закріплених у законодавстві правил та норм щодо раціонального використання, збереження та відтворення природних ресурсів цієї зони, які є обов’язковими для всіх користувачів. З огляду на те, що в еколого-правовій науці В(м)ЕЗ розглядається як комплексний природний об’єкт, складові якого інтенсивно використовуються в господарській діяльності та підлягають охороні, актуальним постало питання про їх роль у формуванні екологічної мережі України. Чітко сформульованої відповіді на це питання в екологічному праві [1] немає, а отже, до його вирішення необхідно підходити з логічною послідовністю.

Стаття 3 Закону України «Про екологічну мережу України» вiд 24 червня 2004 р. [2] екологічну мережу (далі – екомережа) визначила як: «єдину територіальну систему, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов’язань України підлягають особливій охороні». Окремою складовою екомережі, що має ознаки просторового об’єкта, певну площу, межі, характеристики та інше, є об’єкт екомережі. До об’єктів екомережі Законом України «Про екологічну мережу України» віднесені території та об’єкти природно-заповідного фонду, водного фонду, лісового фонду, сільськогосподарські угіддя екстенсивного використання (пасовища, сіножаті) тощо. Постає питання: чи належать В(м)ЕЗ України до водного фонду України? Стаття 3 Водного кодексу України [3] визначила, що до водного фонду України в цій галузі належать лише внутрішні морські води та територіальне море. Таким чином, В(м)ЕЗ не належить до водного фонду України, а отже не може бути об’єктом екомережі з огляду на визначення, що було надане у Законі України «Про екологічну мережу України». Водночас, слід проаналізувати це питання з огляду на природні ресурси В(м)ЕЗ, які є складовою біологічного різноманіття України.

Природні ресурси В(м)ЕЗ України є ресурсами загальнодержавного значення [4], а отже, відповідно до ст. 17 цього Закону України, вони можуть бути включені до переліку об’єктів екологічної мережі України. У ст. 5 Закону України «Про екологічну мережу України» наведений вичерпний перелік складових структурних елементів екомережі України. В(м)ЕЗ в ньому не згадується, але вона може бути такою складовою структурних елементів екологічної мережі України з огляду на п. «ж» ст. 5 цього Закону України, як територія, що є місцем перебування чи зростання видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України.

Частина 1 підпункту 5 розділу 5 Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки [5] передбачає формування транскордонних природоохоронних територій міжнародного значення як одного з заходів, здійснення якого спрямоване на збільшення площі національної екологічної мережі. Це не суперечить міжнародно-правовому режиму В(м)ЕЗ, а отже, цілком ймовірним є включення В(м)ЕЗ до цієї мережі.

Пункт 4 Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України уточнив, що ділянки моря можуть бути складовою структурних елементів екологічної мережі. На території В(м)ЕЗ України, як на території, що забезпечує збереження біологічного різноманіття та є середовищем існування рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин і тварин, може формуватися природний регіон, який є складовою екологічної мережі України [6]. Щодо екологічної мережі України В(м)ЕЗ може розглядатися як природний регіон, та як ключова територія чи екологічний коридор залежно від того, чи біорізноманіття мешкає там, чи мігрує через її територію: якщо мешкає, тоді В(м)ЕЗ може визначатися як ключова територія; якщо мігрує, тоді як екологічний коридор.

До природних регіонів, які є елементами національної екологічної мережі загальнодержавного значення, згідно з розділом 7 Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України, належать природні регіони, де зосереджено існуючі та такі, що створюватимуться природно-заповідні території. Насамперед, це прибережно-морські смуги та регіони континентального шельфу. Серед елементів національної екологічної мережі України є окремий природний коридор, що має міжнародне значення та є ланцюгом прибережно-морських природних ландшафтів Азовського і Чорного морів, який оточує територію України з півдня. З огляду на предмет цієї доповіді, слід зазначити, що В(м)ЕЗ України не згадується серед основних елементів національної екологічної мережі загальнодержавного значення, що були визначені у додатку 6 до Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки. Водночас позитивним є включення до цих елементів таких складових морського середовища:

1. Елемент екологiчної мережi: Азовський. Розташування (за фiзико-географiчними умовами): Азовське море. Основнi територiї та об’єкти – складовi екологiчної мережi: Казантипський, Опукський природнi заповiдники; нацiональнi природнi парки: Азово-Сиваський, Сиваський, Меотида.

2. Елемент екологiчної мережi: Чорноморський. Розташування (за фiзико-географiчними умовами): пiвнiчно-схiдний шельф Чорного моря; Основнi територiї та об’єкти – складовi екологiчної мережi: нацiональнi природнi парки: Велике фiлофорне поле Зернова, Мале фiлофорне поле, Джарилгач, Кiнбурнська коса.

3. Елемент екологiчної мережi: Прибережно-морський. Розташування (за фiзико-географiчними умовами): Прибережна Смуга Азовського i Чорного морiв; Основнi територiї та об’єкти – складовi екологiчної мережi: внутрiшнi морськi води, морськi коси, мiлини, пляжi, острови.

З огляду на зазначене слід констатувати, що визначення місця В(м)ЕЗ України в екомережі є індивідуальним та залежить від біологічних характеристик ресурсів цієї зони. Включення В(м)ЕЗ України та її природних ресурсів до переліку територій та об’єктів екомережі, згідно зі ст. 17 Закону України «Про екологічну мережу України» здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому враховується значення В(м)ЕЗ та її природних ресурсів з точки зору екології, ботаніки, зоології та ландшафтознавства.

У контексті формування Всеєвропейської екологічної мережі віднесення В(м)ЕЗ України до екологічної мережі є більш реальним. Програмою передбачається забезпечити поєднання національної екологічної мережі з екологічними мережами суміжних країн, що входять до Всеєвропейської екологічної мережі, шляхом створення спільних транскордонних елементів екологічної мережі у межах природних регіонів та природних коридорів тощо [7]. Хоча морські акваторії України поки що не розглядаються як складові Всеєвропейської екологічної мережі, на мою думку, вирішення цього питання є реальним. У цьому випадку ця зона може розглядатися як природний коридор, а Чорне море в цілому – як природний регіон.