Семінар 3.Співвідношення й взаємодія міжнародного і внутрішньодержавного права
(2 год.) 1. Значення проблеми співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права. 2. Теорії співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права: 2.1 теорія примату національного права над міжнародним; 2.2 дуалістична теорія; 2.3 теорія примату міжнародного над національним правом; 2.4 теорія координації. 3. Доктрина міжнародного права про здійснення його норм у внутрішньодержавній сфері.
Завдання для самостійної роботи (4 год.) I. За допомогою вивчення основної та додаткової літератури закріпити знання наступного понятійного апарату до теми та надати пояснення на семінарі: співвідношення внутрішньодержавного і міжнародного права; взаємодія міжнародного і внутрішньодержавного права; міжнародний (національний) правопорядок; імплементація норм міжнародного права; рецепція норм міжнародного права (загальна, часткова), легітимація; інкорпорація, трансформація, відсилання, ратифікація, узгодження норм двох систем права, трансформаційні норми; паралельна правотворчість, уніфікація, перетворення. II. Дати юридичний аналіз наступним доктринальним положенням і визначити концептуальну позицію авторів: 1. „Якщо ми допускаємо, що держава юридично підпорядкована міжнародному правопорядку, більш високому, ніж національний правопорядок, то держава, тобто національний правопорядок, не може бути суверенним, тобто бути вищою правовою владою. Держава відрізняється від інших корпорацій, що знаходяться усередині держави, тільки безпосереднім підпорядкуванням міжнародному праву” (Kelsen H. Principles of International Law. – N.Y., 1952. – Р.110). 2. „... ніяк не можна визнати, що міжнародний договір одночасно є або стає законом будь-якої держави. Договір і закон відмінні один від одного, як різні правопорядки, до якого вони відповідно належать. … договір є обіцянкою, яка набуває обов'язкового значення в силу основної норми “ pacta sunt servanda” у той час як закон є наказ, який зобов'язує в силу основної норми, яка примушує згідно з даним правопорядком, до підпорядкування даним наказам ” (Анцилотти Д. Курс международного права права. – М., 1961. Т. 1. – С. 345-346).
3. „... що стосується ієрархії міжнародних договорів у внутрішньому праві України, то, незалежно від характеру і виду міжнародного договору, вони повинні у разі колізії їх положень з внутрішнім правом, мати перевагу над нормами останнього, у тому числі й тими, що мають характер Іех роsterior. Те ж саме має стосуватися й міжнародно-правових зобов'язань України звичаєвого характеру” (Взаємодія міжнародного права з внутрішнім правом України / За ред. д.ю.н., проф. В.Н.Денісова. – К., 2006. – С. 39). 4. „... міжнародне і національне право є самостійними системами норм із своєю специфікою, притаманною кожній системі” (Блищенко И. П. Международное и внутригосударственное право. – М., 1960. – С. 115, 194, 199, 222). 5. „...міжнародне і внутрішньодержавне право не відірвані одне від одного і не становлять єдиної правової системи, міжнародне і внутрішньодержавне право - найскладніші соціальні системи, що знаходяться у тісних зв'язках і у стані активній взаємодії, взаємовпливу” і “ найбільш прийнятною і широко використовуваною формою вирішення суперечностей, виникаючих між внутрішньодержавним і міжнародним правом, є узгодження двох правових систем” (Буткевич В.Г. Соотношение международного и внутригосударственного права. – К., 1981. – С. 271, 209-280). 6. “An increasing number of jurists wish to escape from the dichotomy of monism and dualism, holding that the logical consequences of both theories conflict with the way in which international and national organs and courts behave. Thus Sir Gerald Fitzmaurice challenges the premiss adopted by monists and dualists that international and municipal law have a common field of operation. The two systems do not come into conflict as systems since they work in different spheres. Each is supreme in its own field. However, there maybe a conflict of obligations, an inability of the state on the domestic plane to act in the manner required by international law: the consequence of this will not be the invalidity of the internal law but the responsibility of the state on the international plane. Rousseau has propounded similar views, characterizing international law as a law of co-ordination which does not provide for automatic abrogation of internal rules in conflict with obligations on the international plane” (Brownlie I. Principles of Public International Law. – Oxford, 2003. – Р. 33-34).
6. “Each system is supreme in its own field, and neither has a hegemony over the other. And yet any generalities can only provide a background to the complex relations between the two systems” (Brownlie I. Principles of Public International Law, 2003. – Р. 53).
Рекомендована література: див.: семінар 4.
Читайте также: II. Права и обязанности должностных лиц Воспользуйтесь поиском по сайту: ©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...
|