Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Матеріали для застосування та інші пояснювальні матеріали

Ті, кого наділено найвищими повноваженнями (див. параграф 11)

Д1. Структури управління варіюються залежно від юрисдикції та суб'єкта господарювання, відображаючи вплив різних культурних та правових традицій, а також розмір і характеристики власності. Наприклад:

• у деяких юрисдикціях існує наглядова рада (повністю або здебільшого не є виконавчою), яка юридично відокремлена від виконавчої ради (правління), тобто дворівнева структура. В інших юрисдикціях як наглядові, так і адміністративні функції становлять юридичну відповідальність єдиної або об'єднаної ради, тобто структура є однорівневою;

• у деяких суб'єктів господарювання ті, кого наділено найвищими повноваженнями, обіймають посади, які є невід'ємною частиною юридичної структури суб'єкта господарювання, наприклад директорів компанії. В інших, наприклад деяких державних суб'єктів господарювання, відповідальність за управління покладається на орган, який не входить до складу суб'єкта господарювання;

• у деяких випадках дехто або всі з тих, кого наділено найвищими повноваженнями, беруть участь в управлінні суб'єктом господарювання. В інших—до складу тих, кого наділено найвищими повноваженнями, та управлінського персоналу входять різні особи;

• у деяких випадках ті, кого наділено найвищими повноваженнями, несуть відповідальність за затвердження³ фінансової звітності суб'єкта господарювання (в інших випадках цю відповідальність несе управлінський персонал).

Д2. У більшості суб'єктів господарювання управління є колективною відповідальністю органу управління, наприклад ради директорів, наглядової ради, партнерів, власників, комітету з управління, ради управителів, довірених осіб чи еквівалентних осіб. Проте у деяких суб'єктів господарювання меншого розміру управління може бути відповідальністю однієї особи, наприклад власника-менеджера, немає інших власників, або однієї довіреної особи. Якщо управлінн колективною відповідальністю, на певну групу осіб, напранім аудиторський комітет, може покладатися відповідальність за конкретні завдання, щоб допомогти органу управління виконати відповідальність, або навіть одну особу. В інших випадках певна група осіб або одна особа може нести законодавчо ідентифіковану відповідальність, яка відрізняється від відповідальності орі ннц управління.

Д3. Така різноманітність означає, що в цьому МСА неможливо визначиш м» всіх аудитів особу (осіб), яким аудитор має повідомляти інформацію певні питання. Крім того, у деяких випадках відповідну особу (осіб), нкм слід повідомляти інформацію, не можна чітко ідентифікувати, виходів із застосовної законодавчої бази або інших обставин завдання, наприкінці у суб'єктів господарювання, в яких структура управління офіційнії ні визначена, таких як суб'єкти господарювання, що належать родині, денІ безприбуткові організації та деякі державні суб'єкти господарювання, У таких випадках аудитору може бути потрібним обговорити та узгодиі и)і стороною, яка наймає його, відповідну особу (осіб), яким елм повідомляти інформацію. При прийнятті рішення про особу (осіб), яким слід повідомляти інформацію, важливо розуміння аудитором структури та процесів управління суб'єкта господарювання, яке він отримпн відповідно до МСА 315. Відповідна особа (особи), яким еліц повідомляти інформацію, можуть варіюватися залежно від питаним, інформацію про яке слід повідомляти.

Д4. МСА 600 містить конкретні питання, про які аудитори групи мають повідомляти інформацію тим, кого наділено найвищими повноваженнями. Якщо суб'єкт господарювання є компонентом групи, відповідна особа (особи), яким аудитор компоненту повідомлмі інформацію, залежить від умов завдання та питання, інформацію про я по слід повідомляти. У деяких випадках кілька компонентів можуп. займатись одним і тим самим бізнесом у межах однієї й тієї самої системи внутрішнього контролю та використовувати одні й ті самі обліком практики. Якщо ті, кого наділено найвищими повноваженнями, цих компонентів є одними й тими самими (наприклад, спільна рала директорів), дублювання можна уникнути за допомогою одночасного розгляду цих компонентів з метою повідомлення інформації.

Повідомлення інформації певній групі осіб із тих, кого наділено найвищими повноваженнями (див. параграф 12)

Д5. Під час розгляду повідомлення інформації певній групі осіб із тих, кого наділено найвищими повноваженнями, аудитор може брати до уваги такі питання, як:

• сфери відповідальності певної групи осіб та органу управління;

• характер питання, інформацію про яке слід повідомляти;

• відповідні законодавчі або нормативні вимоги;

• чи має повноваження певна група осіб вживати заходів у зв'язку із повідомленою інформацією та чи може вона надавати додаткову інформацію і пояснення, які можуть знадобитись аудитору.

Д6. Під час прийняття рішення, чи потрібно також повідомляти інформацію (повністю чи в формі резюме органу управління), на аудитора може впливати його оцінка того, наскільки ефективно та прийнятно певна група осіб повідомляє доречну інформацію органу управління. Погоджуючи умови завдання, аудитор може чітко зазначити, що, якщо це не забороняється законодавчим або нормативним актом, він зберігає за собою право повідомляти інформацію безпосередньо органу управління.

Д7. Аудиторські комітети (або подібні певні групи осіб під різними назвами) існують у багатьох юрисдикціях. Хоча їхні конкретні повноваження та функції можуть відрізнятись, повідомлення аудитором інформації аудиторському комітету, якщо він існує, може стати ключовим елементом у повідомленні інформації тим, кого наділено найвищими повноваженнями. Принципи розумного управління передбачають, що:

• аудитора регулярно запрошуватимуть на засідання аудиторського комітету;

• голова аудиторському комітету та в разі потреби інші члени аудиторського комітету періодично підтримуватимуть зв'язок із аудитором;

• аудиторський комітет зустрічатиметься з аудитором без управлінського персоналу принаймні щороку.

Якщо всі ті, кого наділено найвищими повноваженнями, беруть участь в управлінні суб'єктом господарювання (див. параграф 13)

Д8. У деяких випадках всі ті, кого наділено найвищими повноваженнями, беруть участь в управлінні суб'єктом господарювання, і застосування вимог до повідомлення інформації модифікується для визнання такої ситуації. У таких випадках повідомлення інформації особі (особам), що несуть відповідальність за управління, може недостатньо інформувати всіх тих, кому аудитор повідомляв би інформацію в інших випадках в їх компетенції наділених найвищими повноваженнями. Наприклад, компанії, в якій всі директори беруть участь в управлінні суб'гнінм господарювання, деякі з цих директорів (наприклад, відповідальна за маркетинг) можуть не знати про значні питання, які обговорюю! м и і іншим директором (наприклад, відповідальним за складання фінансової звітності).

Питання, про які слід повідомляти інформацію

Відповідальність аудитора стосовно аудиту фінансової звітності (див.параграф 14)

Д9. Відповідальність аудитора стосовно аудиту фінансової звітності чани вноситься до листа-зобов'язання або до іншої письмової уіодм прийнятної форми, яка зазначає узгоджені умови завдання. Надання тим кого наділено найвищими повноваженнями, копії такого зобов'язання або іншої письмової угоди прийнятної форми може буЩ належним способом повідомлення їм інформації про такі питання,

• Відповідальність аудитора за виконання аудиту відповідно до МСА який спрямований на висловлення думки про фінансову звітність, Тому питання, інформацію про які слід повідомляти за вимогами МСА, містять значні питання, які виникають унаслідок аудиту фінансової звітності та є важливими для тих, кого наділено найвищими повноваженнями з нагляду за процесом фінансоиоі звітності.

• Той факт що МСА не вимагають, щоб аудитор розробляв процедури з метою ідентифікації додаткових питань, інформацію про які слід повідомляти тим, кого наділено найвижчими повноваженнями

• Відповідальність аудитора, якщо це застосовно, за повідомлення інформації про певні питання відповідно до вимог законодавчих чи нормативних актів.

Д10. Законодавчий чи нормативний акт, угода йз суб’єктом господарювання або додаткової вимоги, застосовні до завдання, можуть передбачати більш розширене повідомлення інформації.

Наприклад:угода із суб’єктом господарювання може передбачати, що слід повідомляти інформацію про певні питання, якщо вони виникнуть у наслідок послуг;повноваження аудитора державного сектору можуть передбачати повідомлення інформації про питання, які привернули увагу в наслідок іншої роботи, наприклад аудитів результатів діяльності

Запланований обсяг та час аудиту (див. параграф 15)

Д11. Повідомлення інформації стосовно запланованого обсягу та часу аудиту може:

а) допомогти тим, кого наділено найвищими повноваженнями, краще зрозуміти наслідки роботи аудитора, обговорити з аудитором питання ризиків і концепцію суттевості та ідентифікувати аспекти, щодо яких вони можуть просити аудитора виконати додаткові процедури;

б) допомогти аудитору краще зрозуміти суб'єкт господарювання та його середовище.

Д12. Під час повідомлення інформації тим, кого наділено найвищими повноваженнями, щодо запланованого обсягу та часу аудиту потрібна обережність, щоб не поставити під загрозу ефективність аудиту, зокрема якщо дехто чи всі ті, кого наділено найвищими повноваженнями, беруть участь в управлінні суб'єктом господарювання. Наприклад, повідомлення інформації про характер і час детальних аудиторських процедур може зменшити їх ефективність, роблячи їх надто передбачуваними.

Д13. Питання, інформацію про які повідомлено, можуть включати:

• як аудитор пропонує розглядати значні ризики суттєвого викривлення внаслідок шахрайства чи помилок;

• підхід аудитора до внутрішнього контролю, що стосується аудиту;

• застосування концепції суттєвості в контексті аудиту.

Д14. Інші питання планування, які можуть бути прийнятними для обговорення з тими, кого наділено найвищими повноваженнями, включають:

• якщо у суб'єкта господарювання є підрозділ внутрішнього аудиту, міра, якою аудитор використовуватиме роботу внутрішнього аудиту та як зовнішні і внутрішні аудитори можуть найкраще співпрацювати, конструктивно доповнюючи один одного;

• думки тих, кого наділено найвищими повноваженнями, щодо:

о відповідної особи (осіб) в структурі управління суб'єкта господарювання, яким слід повідомляти інформацію;

о розподілу відповідальності між тими, кого наділено найвищими повноваженнями, та управлінським персоналом;

о цілей і стратегій суб'єкта господарювання та відповідних бізнес-ризиків, що можуть призвести до суттєвих викривлень;

о питань, які, як вважають ті, кого наділено найвищими повноваженнями, потребуватимуть особливої уваги піл аудиту, та аспектів, для яких вони просять виконати доданими процедури;

о повідомлення значущої інформації регуляторним органам;

о інших питань, які, як вважають ті, кого наділено найвищими повноваженнями, можуть впливати на аудит фінансам звітності;

• ставлення, обізнаність та заходи тих, кого наділено найвищими повноваженнями, щодо: а) внутрішнього контролю суб'їмк господарювання та його важливості для суб'єкта господарював ни включаючи, як ті, кого наділено найвищими повноваженнями наглядають за ефективністю внутрішнього контролю, виявленії чи можливості шахрайства;

• заходи тих, кого наділено найвищими повноваженнями, у відпоїти«на розробки у стандартах бухгалтерського обліку, практик«* корпоративного управління, правилах реєстрації на фондових біржв| та інші аналогічні питання;

• дії тих, кого наділено найвищими повноваженнями, у відповіді, ші інформацію, яку аудитор повідомляв раніше.

Д15. Хоча повідомлення інформації тим, кого наділено найвищими повноваженнями, може допомогти аудитору планувати обсяг і чщ аудиту, воно не змінює особистої відповідальності аудитора іВ визначення загальної стратегії та плану аудиту, включаючи характер, чиї і обсяг процедур, потрібних для отримання достатніх та прийнятнії* аудиторських доказів.

Значущі результати аудиту (див. параграф 16)

Діб. Повідомлення інформації про результати аудиту може включати запиі додаткової інформації тим, кого наділено найвищими повноваженнями, щоб доповнити отримані аудиторські докази. Наприклад, аудитор може підтвердити, що розуміння фактів та обставин, які стосуються конкретних операцій чи подій тими, кого наділено найвищими повноваженнями, таке саме.

Значні якісні аспекти облікових практик (див. параграф 16 а)

Д17. Як правило, концептуальні основи фінансової звітності дають змогу суб'єкту господарювання робити облікові оцінки та судження щодо облікових політик і розкриття інформації в фінансовій звітності. Відверто та конструктивне повідомлення інформації про значні якісні аспекти облікових практик суб'єкта господарювання може включати коментарі щодо прийнятності значних облікових практик. У додатку 2 ідентифіковано питання, які можна включати до

нікого повідомлення.

Значні труднощі, які виникають унаслідок аудиту (див. параграф 16 6)

Д18. Значні труднощі, які виникають унаслідок аудиту, можуть включати, наприклад:

• значні затримки в наданні управлінським персоналом потрібної інформації;

• надто короткий час, за який слід завершити аудит;

• неочікувані великі зусилля, необхідні для отримання достатніх та прийнятних аудиторських доказів;

• недоступність очікуваної інформації;

• обмеження, які вводить для аудитора управлінський персонал;

• небажання управлінського персоналу за вимогою зробити або розширити оцінку здатності суб'єкта господарювання продовжувати безперервну діяльність.

За деяких обставин такі труднощі можуть становити обмеження обсягу, що призводить до модифікації аудиторської думки⁷.

ішчні питання, які обговорюються з управлінським персоналом або підлягають ігодженню з управлінським персоналом (див. параграфіб в)

Д19. Значні питання, які обговорюються з управлінським персоналом або підлягають узгодженню з управлінським персоналом, можуть включати такі питання, як:

• умови бізнесу, які впливають на суб'єкт господарювання, бізнес-плани та стратегії, які можуть впливати на ризики суттєвого викривлення;

• стурбованість щодо консультацій управлінського персоналу з іншими бухгалтерами стосовно питань бухгалтерського обліку чи аудиту;

• обговорення або листування в зв'язку з першим або повторним призначенням аудитора стосовно облікових практик, застосування стандартів аудиту або гонорарів за аудит чи інші послуги.

Інші значні питання, що стосуються процесу фінансової звітності (див.

параграф 16 г)

Д20. До інших значних питань, що виникають унаслідок аудиту та безпосередньо стосуються тих, кого наділено найвищими повноваженнями з нагляду за процесом фінансової звітності, можуть належати такі питання, як суттєві викривлення фактів або суттєві розбіжності в інформації, що додається до перевіреної аудитором фінансової звітності, яка були виправлена.

Незалежність аудитора (див. параграф 17)

Д21. Вимагається, щоб аудитор дотримувався відповідних етичних шимі включаючи вимоги, що стосуються незалежності в зв'язку із завданними аудиту фінансової звітності^{^[1]}.

Д22. Взаємні стосунки та інші питання, а також застережні заходи, інформації про які слід повідомляти, варіюються залежно від обставин завдані зазвичай вони стосуються:

а) загроз незалежності, які можна класифікувати як загрози власниці інтересу, загрози власної оцінки, загрози захисту, загрози особіб стосунків та загрози тиску;

б) застережних заходів, передбачених представниками законодавчим чи нормативним актом, застережних заході н суб'єкта господарювання та застережних заходів у межах влаоїн систем і процедур фірми.

Повідомлення інформації, як вимагає параграф 17а, може ненавмисне порушення відповідних етичних вимог, оскільки стосуються незалежності аудитора та будь-яких вжитих запропонованих застережних заходів.

Д23. Вимоги до повідомлення інформації, що стосуються незалежний аудитора та застосовуються у випадку зареєстрованих на біржі суб'єктів господарювання, можуть також бути доречними у разі деяких іншії«суб'єктів господарювання, зокрема тих, що становлять значннії державний інтерес, оскільки внаслідок їх бізнесу, розміру нон корпоративного статусу вони мають широке коло зацікавлених осіб. Приклади суб'єктів господарювання, які не є зареєстрованими на біржі але повідомлення інформації щодо незалежності аудитора може бути доречним, охоплюють суб'єкти господарювання державного сектору, кредитні установи, страхові компанії та пенсійні фонди. З іншого боку, бувають ситуації, коли повідомлення інформації про незалежність має бути недоречним, наприклад, якщо всі ті, кого наділено найвищими повноваженнями, були поінформовані про відповідні факти завдяки їн діяльності з управління. Це, зокрема, ймовірно, якщо суб'єктом господарювання управляє його власник, а аудиторська фірма та мережо ні фірми мало залучаються суб'єктом господарювання, крім аудиту фінансових звітів.

Додаткові питання (див. параграф 3)

Д24. Нагляд за управлінським персоналом тих, кого наділено найвищими повноваженнями, включає забезпечення того, щоб суб'єкі господарювання розробив, застосовував та підтримував достатній внутрішній контроль, який стосується достовірності фінансової звітності, ефективності та результативності діяльності, а також дотримання вимог застосовних законодавчих і нормативних актів.

Д25. Аудитору може стати відомо про додаткові питання, які необов'язково стосуються нагляду за процесом фінансової звітності, але все-таки іімовірно, що вони є значущими для відповідальності тих, кого наділено найвищими повноваженнями, за нагляд щодо стратегічного напряму суб'єкта господарювання або його зобов'язань, пов'язаних з його підзвітністю. Такі питання можуть, наприклад, включати значні питання, що стосуються структури чи процесів управління, а також значних рішень чи дій старшого управлінського персоналу, які не були належно санкціоновані.

Д26. Визначаючи, чи слід повідомляти інформацію про додаткові питання тим, кого наділено найвищими повноваженнями, аудитор може обговорити такі питання, про які йому стало відомо, з управлінським персоналом відповідного рівня, якщо це прийнятно робити за конкретних обставин.

Д27. Якщо повідомляється інформація про додаткове питання, аудитору може бути доречним повідомити тим, кого наділено найвищими повноваженнями, що:

а) ідентифікація цих питань та повідомлення інформації про них не стосується мети аудиту, яка полягає у формулюванні думки про фінансову звітність;

б) стосовно цих питань не проводилось жодних процедур крім тих, які були потрібні для формулювання думки про фінансову звітність;

в) не проводилось жодних процедур, щоб визначити, чи існують такі інші питання.

⇐ Предыдущая 1 234 5 Следующая ⇒