Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Класифікація стратегій по відношенню до закордонних філій.

1. Етноцентризм – цінності та інтереси материнської компанії є головними в стратегічних рішеннях.

2. Поліцентрізм – головна компанія максимально враховує специфіку умов приймаючої країни. Стратегічні рішення змінюються від країни до країни, в яких діє компанія.

3. Регіоцентрізм – поєднання власних інтересів фірми з інтересами своїх регіональних відділень.

4. Геоцентрізм – інтегрування рішень в єдину глобальну систему.

Інтереси однієї країни не ставляться вище інтересів іншої і в склад керівництва входять особи різних національностей

Існує декілька альтернативних стратегій проникнення на закордонні ринки, а саме:

— стратегія непрямого експорту;

— стратегія прямого експорту;

— стратегія ліцензування;

— стратегія створення спільного підприємства;

— стратегія прямого інвестування.

Міжнародна комерційна практика показує, що найчастіше компанії використовують дві основні стратегії проникнення, а саме — прямий і непрямий (опосередкований) експорт.

Варіанти організації прямого експорту:

а) створення експортного відділу, в обов’язки якого входить здійснення продаж за кордоном та організація збору необхідної інформації про ринок;

б) використання власних торгових представників для пошуку закордонних клієнтів;

в) звернення до закордонних дистриб’юторів чи агентів, наді-лення їх винятковими чи обмеженими правами представляти ви-робника в конкретній країні;

г) створення закордонного відділу продаж або дочірньої компанії, що дозволяє виробникові користуватися ефектом безпосередньої присутності на ринку і здійснювати контроль збуту.

Непрямий експорт — єдиний прибутковий спосіб виходу на зовнішній ринок у випадку обмеженості ринку. Непрямий продаж означає, що виробник діє через іншу фірму в країні базуван-ня, направляючи свою продукцію на міжнародний ринок.

- Оцінка альтернативних зарубіжних ринків – процес пошуку і дослідження нових ринків збуту як на національному так і міжнародному рівні з метою розширення масштабів своєї діяльності і максимізація результатів діяльності (прибутку) у ході якого відбувається збір інформації щодо об’ємів нового ринку, конкурентного оточення, цінової політики та ін.;

- Міжнародний стратегічний альянс - це відносно тривала міжорганізаційна угода із співробітництва, яка передбачає спільне використання ресурсів та (або) структур управління двох чи більше самостійних фірм із декількох країн для реалізації завдань, пов'язаних з місією кожної з них.;

- Типи міжнародних стратегічних альянсів – снують наступні типи стратегічних альянсів:

• Комплексний альянс (comprehensive alliance) - формується у випадку, коли компанії-учасниці альянсу домовляються про спільне здійсненні декількох етапів процесу впровадження товарів і послуг на ринок (НДДКР, проектування, виробництво, маркетинг і розподіл). Більшість комплексних стратегічних альянсів мають статус спільних підприємств, що дозволяє їм самостійно здійснювати бізнес-процеси і об'єднувати зусилля для отримання синергетичного ефекту за рахунок збільшення загального розміру бізнесу і загальних ресурсів.

• Функціональні альянси охоплюють тільки одне функціонально напрямок діяльності партнерів. До числа функціональних стратегічних альянсів належать виробничі, маркетингові, фінансові та науково-технічні альянси.

• Виробничі альянси (production alliance) - це функціональний стратегічний альянс, в рамках якого дві або більше компанії займаються виробництвом продукції або наданням послуг на спільно використовуваному або спільному підприємстві.

• Маркетингові альянси (marketing alliance) - це функціональний альянс, в рамках якого дві і більше компанії спільно займаються організацією маркетингу або обмінюються досвідом у цій сфері.

• Фінансові альянси (financial alliance) - це функціональний альянс двох і більше компаній, які прагнуть скоротити фінансові ризики, пов'язані з реалізацією того чи іншого проекту. Існують різні варіанти участі партнерів у фінансовому стратегічному альянсі: фінансування в рівних частках, одностороннє фінансування в обмін на використання досвіду іншої компанії та ін

• Науково-технічні альянси (research and development alliance) передбачають спільне проведення наукових досліджень в процесі розробки інноваційних технологи. Ці альянси, як правило, не мають статусу спільних підприємств. Формами їх спільної діяльності є обмін науковими знаннями, відвідування лабораторій, взаємний обмін ліцензіями на нові технології.;

Проблеми функціонування стратегічних альянсів є такими несумістність партнерів, обмеженість доступу до інформації, конфлікти при розподілі доходів, втрата автономності, зміни умов ведення бізнесу.

- Типи організаційних структур міжнародних компаній;

Глобальна продуктова структура (global product design) - тип організаційної структури, відповідно до якого глобальна відповідальність за певні товари або родини товарів розподіляється між окремими підрозділами, що входять до складу компанії.

Глобальна географічна структура (global area design) - тип організаційної структури, який передбачає концентрацію діяльності компанії в певних регіонах світу.

Глобальна функціональна структура (global functional design) - тип організаційної структури, що передбачає створення відділів або підрозділів, які несуть відповідальність за реалізацію однієї з функцій компанії (фінанси, виробництво, маркетинг, НДДКР, управління трудовими ресурсами) в світовому масштабі. Такий тип структури називається також U-подібний.

Глобальна структура, орієнтована на споживача (global customer design) - тип організаційної структури, що припускає концентрацію діяльності компанії навколо певних сегментів або груп споживачів, кожна з яких вимагає особливого досвіду чи уваги.

Глобальна матрична структура (global matrix design) - складний тип організаційної структури міжнародної компанії, яка формується в результаті накладення організаційної структури одного типу на діючу організаційну структуру іншого типу.

- Особливості управління персоналом в міжнародних організаціях

Менеджери міжнародних компаній мають розуміти природу індивідуальних особливостей представників різних культур, а також аспекти поведінки, що мають особливе значення для успішної роботи міжнародних компаній.

Поведінка індивіда в тій чи іншій організації формується під впливом сукупності індивідуальних особливостей, які визначають образ дій цього індивіда в тій чи іншій ситуації. Набір індивідуальних особливостей, в свою чергу, залежить від типу особистості.

Тип особистості (personality) це відносно стійкий набір психологічних характеристик, що відрізняє одного індивіда від іншого. У визначенні типу особистості велику роль відіграють як біологічні фактори, так і фактори, обумовлені впливом зовнішнього середовища, в тому числі культурної.

Іншими особистісними характеристиками, що впливають на поведінку працівників в організаціях, є локус контролю, впевненість у своїх силах, авторитарність і самооцінка.

Локус контролю (locus of control) - переконаність, що основна відповідальність за свій успіх чи невдачу покладається на саму людину (внутрішній локус контролю) або на зовнішні сили (зовнішній локус контролю).

Впевненість у своїх силах (self-efficacy) - особистісна характеристика, яка визначає уявлення індивіда про свою здатність виконувати ту чи іншу задачу.

Авторитарність (authoritarianism) - особистісна характеристика, яка визначає ступінь переконаності індивіда в прийнятності проведення відмінностей між людьми в плані їх повноважень і статусу в рамках ієрархічних соціальних систем. Людина з високим ступенем авторитарності може беззастережно виконувати вказівки посадових осіб, що володіють високим статусом і більш широкими повноваженнями. Навпаки, людина з низьким ступенем авторитарності може піддавати ці вказівки сумніву, висловлювати незгоду з вищестоящим керівництвом і навіть відмовлятися від їх виконання. Ця особистісна характеристика в значній мірі перетинається з концепцією ставлення до влади Хофстеде.

Самооцінка (self-esteem) - це особистісна характеристика, що визначає ступінь переконаності індивіда в тім, що він гідний поваги і заслуговує його. Люди з високою самооцінкою схильні до більш високого рівня мотивації і здатні забезпечити більш високу продуктивність праці в порівнянні з людьми з низькою самооцінкою.

До числа інших важливих факторів, що визначають поведінку індивіда, відносяться його установки, здатність сприйняття, творчі здібності і стійкість до зовнішніх впливів.

Установка (attitudes) - це комплекс переконань і поглядів індивіда по відношенню до конкретних ідей, ситуацій або іншим людям. Види установок:

• Задоволеність чи незадоволеність роботою (job satisfaction, dissatisfaction) - це установка, яка показує, наскільки працівник задоволений своєю роботою або в якому ступені він виражає себе в цій роботі.

• Прихильність організації (organizational commitment) - установка, що відображає ідентифікацію працівником своєї ролі в організації, а також його лояльність по відношенню до неї.

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 56