 |
Посівання у регіонах України.
|
|
|
|
Заходять до хати, скидають шапку і відразу ж, з порога:
На Лівобережжі:
Ходить Ілля на Василя,
Носить пугу житяную,
Де замахне — жито росте,
Роди, Боже, жито, пшеницю,
Всяку пашницю;
У полі ядро, а в домі добро,
Дай, Боже!
– Спасибі, племіннику, каже дядько, гарно примовляєш.
– На ось тобі трохи грошей на книжку
– Вчися, щоб дурнем не був!
За це я дядькові руку поцілував: такий у нас був звичай. Як я хотів уже йти з хати, то дядина – до мене:
– Чого ж ти, Свириде, вже ідеш?...
Сідай на лаві, хай у нашій хаті все добро сідає: кури, гуси, качки, рої та... старости, бо ж маємо дорослу дівку!
Я сів, а щоб мені сидіти недурно, то дядина медяника дали..., згадує своє перше посівання наш старий знайомий, добродій Свирид Галушка.
Перший посівальник на Новий рік звичайно буває і першим «полазником» – приносить до хати щастя. За народнім віруванням дівчата щастя не приносять – тільки хлопці, а тому й посівати дівчатам не годиться [14].
На Слобожанщині першого посівальника господиня просить сісти на порозі – «щоб кури сідали та курчат висиджували».
Зерно після посівальника збирають і віддають курям – «щоб добре неслися», а горох зберігають аж до весни. Весною, коли повилуплюються гусенята, їх «загодовують» цим горохом – «щоб великі росли».
Колись були такі добрі господині, що сміття з хати не виносили від Святого Вечора аж до Нового року – «щоб не винести з ним і своєї долі». Ранком на Новий рік те сміття все ж таки виносили і сипали на одну купу в саду; там його підпалювали, воно горіло, і вогонь той мав чудодійну силу – ним обкурювали садові дерева, «щоб ліпше родили». Гуцули стрибають через такий вогонь, примовляючи на врожай.
|
|
|
На Західному Поділлі від Різдва до Нового року хату замітають на дві половини. Частину сміття, що від середини до порога, виносять зразу ж, а те, що від середини до покуття, зберігають до Нового року. А ранком на Новий рік те сміття виносять із хати, висипають на воротах і запалюють; коли ж вогонь розгориться, стрибають через нього всі: господар, господиня, діти від найстаршого до найменшого, а після дітей – кінь, корова, вівця, коза, свиня, собака, кіт – всяке створіння, яке є в обійсті – «щоб всяка нечисть на вогні залишилась і в новий рік увійти чистими!»
На Київщині сіном, що було постелене на столі під скатеркою на Святий Вечір, господар перев'язує ранком на Новий рік овочеві дерева в саду – «щоб нечисть на деревах не заводилась».
Неродючі дерева «страшать»: стукають сокирою по стовбуру та погрожують зрубати, якщо і далі не будуть родити. Звичайно це роблять діти – брат з сестрою. Сестра – мале Дівча – вилазить на грушу чи яблуню і від імені цього дерева «проситься», а брат – хлопчак у татових чоботах та в дідовій шапці, з сокирою в руках – грає роль господаря. І ось між ними відбувається такий діалог:
– Не рубай мене, буду вже родити.
– Ні, зрубаю. Чому не родило?... Кажи!
– Бійся, Бога, не рубай. Буду родити краще від усіх! – далі проситься плаксивим голосом «дерево».
– Гляди ж, – погрожує сокирою «господар», – як не вродиш цього року, то на той рік зрубаю і спалю!
Після такого «страшення» дерево перев'язують перевеслом. Іноді «для страху» дерево злегка надрубують.
У перший день Нового року до всього уважно приглядаються, бо все має віще значення. Стоячи в церкві під час утрені, селянин придивляється, як свічі горять: якщо ґніт палаючої свічки зігнувся гачком – буде врожай цього року; якщо ж ґніт стирчить на свічці, ніби порожній колос на стеблі, – жди неврожаю.
Якщо ніч проти Нового року тиха і ясна, буде щасливий рік не тільки для людей, а й для худоби. [15].
|
|
|
Якщо сонце весело зійде, увесь рік буде щасливий, а особливо добрий буде врожай садовини. Якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на збіжжя.
Перед тим, як сісти за стіл обідати, батько синові дає пиріг і каже: «їж, сину, та пам'ятай: якщо тобі трапиться зимою збитися з дороги, то згадай, з чим ти їв на Новий рік пиріг — і відшукаєш дорогу».
Залежно від вдачі, люди говорять: «Піду до церкви, щоб Господь сподобав, щоб я зміг цілий рік ходити до храму Божого!» або: «Нап'юся горілки, щоб цілий рік було за що випити!»
«На Новий рік не годиться пити по одній чарці, а все по дві, щоб старі в парі жили, а молоді собі пару знайшли!» – так промовляють за новорічним обідом, коли гостей приймають.
«Мій батько, царство йому небесне, – згадує Свирид Галушка, – дуже любили вареники. На Новий рік мама, було, як наварять повну макітру – їж, скільки хочеш!... Ото тато, бувало, перед тим, як узятися до вареників, примовляють: «Вареники-мученики, сиром вам боки набивали, маслом очі заливали, в чавуні кипіли – за нас, грішних, такі муки терпіли!»
Якщо частина неба закрита на Новий рік хмарами, в тій стороні буде урожай збіжжя – звідти треба сподіватися щастя. Сніг випаде в цей день, – щасливий рік буде.
Перший день Нового року – свято Василя. «Мій старший брат був Василь, – згадує Тиміш Степанович Піддубний.
– В цей день, було, всі родичі до нього з'їжджалися на обід – веселі то часи були! На столі таке стояло, що тепер і на виставці не побачиш – шинка, ковбаси, всякі припаси... Ех, та що й казати, – було до чого чарку випити та «дай, Боже!» промовити. А по обіді запрягали найкращі коні в «козирки» і з піснями та вигуками їхали «на прогін». Коні-змії не чують під собою ніг – санки летять, як на крилах, тільки сніг вихром розлітається на всі боки»![16].
Тексти посіванок /новорічних поздоровлень, віншувань/ з регіонів України.
Херсонщина: А в полі, полі сам Господь ходив,
Сам Господь ходив, зерно розносив.
Діва Марія Бога просила: «Уроди,
Боже, жито, пшеницю, Жито, пшеницю, всяку пашницю».
Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю».
Будьте здорові з Новим роком і з Василем. Дай, Боже!
Київщина: Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю.
|
|
|
На щастя, на здоров'я та на Новий рік,
Щоб уродило краще, як торік,
– Жито, пшениця і всяка пашниця,
– Коноплі під стелю на велику куделю.
– Будьте здорові з Новим роком та з Василем. Дай, Боже!
Поділля: Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця,
На щастя, на здоров'я та на Новий Рік,
Щоб уродило краще, як торік,
– Коноплі під стелю, а лен по коліна,
– Щоб вас, хрищених, голова не боліла.
– Вудьте здорові з Новим Роком. Дай, Боже!
Буковина: Сійся, жито, пшениця, всяка пашниця,
На цей Новий рік, щоб ся вродило ліпше, як торік.
Дай вам, Боже, в щасті, в здоров'ї дочекати
Від Нового року до Богоявління,
Від Богоявління – до ста літ,
Поки Пан Біг назначить вік! Дай, Боже!
Гуцульщина: Сійся, родися, всяка пашниця: жито, пшениця,
Ячмінь, овес, гречка, горох, сочевиця,
Та на цей новий рік най вам дасть Господь Бог,
Щобись-те біди-смутку не знали,
В щастю, здоров'ю многії літа проживали,
А по смерті царство небесне оглядали.
Гаразд вам, мир Божий зо всіма вами!
Ще тільки починає, було, розвиднятися, а тато вже будять малого:
— Вставай, сину, годі спати – пора посівати йти!
Хлопчик схоплюється з ліжка, швиденько одягається, умиваюється та – за рукавицю дідову, а в ній повно зерна: пшениці, жита, ячменю, вівса, гороху – всього по пригорщі і змішане разом. Це я собі ще звечора приготував, щоб було чим посівати.
— Спочатку вдома посівай, — каже батько, – а потім і до людей підеш!
Посівальник ставав перед образами, набрав жменю зерна з рукавиці, посівав і приказував: «На щастя, на здоров'я та на Новий рік, щоб родило краще, як торік – жито, пшениця та всяка пашниця... Дай, Боже!
— Спасибі тобі, сину, що ти нас обсипав щастям. На ось тобі гроші та будь завжди хорошим!
Отримавши від батька гріш – перший «дохід» за посівання, заховав заробіток у кишеню – на щастя.
— А тепер можна і до людей, – каже батько, – людям посівати!
І полазник-посівальник пішов... У двері постукає, для готиться, бо ж знає: в Новорічну ніч люди не замикаються – господарі посівальників ждуть.
… і заходить малий полазник з віншуванням:
| Маю радість я сьогодні І щасливий, бо мої Діти в хаті не голодні, Здоровенькі і в теплі. Маю радість я сьогодні І щасливий, бо Різдво, Ідучи з небес у гості, Наш поріг не обійшло. Маю радість я сьогодні А зі мною - вся рідня В божій вірі та спокої Дочекались цього дня... | Знов Ісус Христос родився Понад нами в світлі тім Щоб з дороги люд не збився В помислі низьким. Знов Ісус Христос родився Поруч з нами і для нас, Щоб людський дух не зломився У нерівний час. Чуб як Христос до мене І до ближніх промовля: - Все минемо, перейдемо. Із любов'ю до життя! |
|
|
|
Акт проголошення незалежності України.
Здійснює інші повноваження, визначені Конституцією ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.
Зміни індексу цін по всіх регіонах України за 2009-2011рр.
Категорії спорів у сфері захисту прав інтелектуальної власності та їх специфіка розгляду у судах України.
Коліївщина - новий етап у повстанській боротьбі народу України.
Міністерство аграрної політики України.
Морально – етичні норми, що історично склались у народу України.
Організовує роботу апарату Верховної Ради ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.
Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами ВСІЄЇ РУСІ УКРАЇНИ.
Порядок проходження стажування, програма та методика оцінювання стажування затверджуються Радою адвокатів України.
