Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Загальні положення майнового страхування.

Майнове страхування здійснюється переважно у формі добровільного страхування, за винятком державного та комунального майна, переданого в оренду. Страхувальниками можуть бути будь-які підприємства й організації та фізичні особи. У майновому страхуванні діють наступні основні вимоги, правила й звичаї:

· за договорами майнового страхування може бути застрахована будь-яке майно або його частина;

· юридичні й фізичні особи можуть страхувати майно як за його повною оцінкою (дійсною вартістю), так і в певній частці;

· при страхуванні майна страхова сума не може перевищувати його дійсної вартості на момент укладання договору. Під дійсною вартістю майна найчастіше розуміється відновна (балансова) вартість;

· сторони не можуть заперечувати страхову вартість майна, вказану в договорі страхування, за винятком випадків, коли страховик доведе, що він був навмисно уведений в оману страхувальником;

· у майновому страхуванні при укладанні договору страхування не на повну вартість майна діють системи пропорційного відшкодування (відшкодування так само відноситься до завданого (понесеного) збитку, як страхова сума за договором до дійсної вартості майна) або першого ризику (виплата страхового відшкодування здійснюється в розмірі збитку, але в межах страхової суми (перший ризик) повністю, а збитки понад страхову суму (другий ризик) не погашаються);

· однією з умов майнового страхування є обов’язкове визначення франшизи.

В умовах страхування передбачається перелік страхових ризиків, які визначають різні види страхування майна. Визначення переліку страхових випадків здійснюється на основі двох підходів (методів):

· метод виключення, який припускає, що в загальних умовах і правилах конкретного виду страхування міститься перелік страхових випадків, при настанні яких страховик не несе відповідальності, тобто страхове відшкодування не виплачується. В усіх інших випадках загибелі та/або ушкодження майна страхове відшкодування виплачується;

· метод включення, що припускає, що в умовах і правилах страхування міститься повний перелік страхових випадків, при настанні яких виплачується страхове відшкодування. У всіх інших випадках страховик не несе відповідальності за збитки.

Вартість застрахованого майна визначається на основі:

· основних фондів підприємства – балансової вартості з урахуванням зносу;

· товарно-матеріальних цінностей – фактичної собівартості або цін, що діяли на день укладання договору;

· об’єкти незавершеного будівництва – у розмірі матеріальних і трудових витрат, фактично здійснених на час страхового випадку;

· незавершене виробництво – вартості витрачених на момент страхового випадку сировини, матеріалів і вкладеної праці;

· експонати виставок, музейні коштовності, колекції, авторські роботи, антикваріат – згідно з експертною оцінкою або представленими страхувальником документами.

Укладення і припинення договору майнового страхування здійснюються на підставі письмової заяви страхувальника, складеної у двох екземплярах за встановленою формою. Договір оформляється видачею страхового свідчення (поліса).

Договори страхування майна можуть бути укладені термін до одного року, на один рік або на невизначений строк із щорічним перерахунком вартості майна й суми річних платежів. Договір, укладений на невизначений строк, вважається продовженим на наступний рік за умови внесення до закінчення поточного року не менше50 % страхового платежу за наступний рік. У разі укладання договору страхування на строк, менший від одного року, платежі обчислюють, виходячи з 1/12 частини за кожний місяць дії договору.

Договір набуває чинності з наступного дня після сплати всієї суми або певної частини обчислених платежів.

При укладанні договору страхувальник повинен повідомити страховика про усі відомі йому обставини, що впливають на ступінь ризику. При навмисному порушенні страхувальником цієї обставини страховик має право розірвати договір. Після подання заяви на страхування страхувальник не має права збільшувати ступінь ризику або допускати її збільшення без згоди страховика. Страхувальник повинен негайно сповіщати страховика про кожний випадок збільшення ступеня ризику, як тільки він довідається про такому, навіть якщо збільшення відбувається не з волі страхувальника.

Під подвійним (багаторазовим) страхуванням розуміється страхування того самого майна у різних страховиків на суму, що перевищує його дійсну вартість. Відносно подвійного страхування діють наступні правила:

· якщо страхувальник страхує вже застраховане майно в інших страхових організаціях, він повинен негайно в письмовому виді повідомити страховика відомості про інших страхувальників і страхові суми;

· якщо страхувальник навмисно або через недбалість порушує це зобов’язання, то страховик вправі розірвати договір;

· якщо договором страхування передбачена франшиза, то страхувальник не має права укладати інші договори страхування у відношенні цієї франшизи;

· якщо при настанні страхового випадку відносно застрахованого майна діяли також інші договори страхування, відшкодування збитку розподіляється пропорційно співвідношенню страхових сум, у яких майно застраховане кожним страховиком, і кожний страховик виплачує відшкодування лише в частині, що доводиться на його частку.

У випадку, якщо страхувальникові й страховикові не вдалося дійти згоди при врегулюванні розміру страхового відшкодування після настання страхового випадку, а також на вимогу однієї зі сторін для визначення розміру збитку, може призначатися експертиза. При призначенні експертизи слід дотримуватися таких вимог:

· будь-яка сторона, призначивши свого експерта, може зажадати від іншої сторони призначити другого експерта;

· експерти призначаються до початку експертизи;

· страховик не має права призначити як експертів осіб, що є конкурентами страхувальника або мають із ним ділові контакти, а також осіб, що служать у конкурентів або у ділових партнерів страхувальника.

Висновок експертів повинен містити:

· список знищеного, ушкодженого або загубленого майна, а також його страхову вартість на час настання страхового випадку;

· для ушкодженого майна – обґрунтування суми збитку;

· істотні факти страхового випадку;

· понесені витрати.

Якщо страхувальник виявляє місцезнаходження втраченого майна або повертає у своє володіння яке-небудь втрачене раніше майно, він зобов’язаний негайно сповістити про це страховикові в письмовому виді і повернути відшкодування або надати майно в розпорядження страховика.

⇐ Предыдущая 31 32 33 34 353637 38 39 40 Следующая ⇒