Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Страхування комерційних ризиків

Сферою страхування в цьому випадку виступає комерційна діяльність страхувальника. З усієї сукупності ризиків в контексті цього виду страхування під підприємницькими ризиками розуміються такі, що безпосередньо випливають з процесу виробництва і обумовлені ним.

Дане страхування є одним із найскладніших видів. Відповідальність страховика по страхуванню комерційних ризиків полягає у відшкодуванні страхувальникові втрат, що виникли внаслідок несприятливої, непередбаченої зміни кон’юнктури ринку й погіршення інших умов для здійснення комерційної діяльності.

Можливі два варіанти встановлення страхової суми:

· в межах капітальних вкладень;

· включає капітальні витрати та нормативний очікуваний прибуток.

Термін дії договору страхування в цьому випадку буде визначатися нормативним строком окупності капітальних витрат.

Особливістю розглянутого виду страхування є те, що виплата відшкодування відбувається лише після закінчення строку страхування, коли виявляються остаточні результати комерційних операцій.

Виключеннями з відповідальності страховика є:

· окремі види діяльності (наприклад, торгово-посередницька, азартні ігри, тоталізатори тощо);

· війни й воєнні дії;

· рішення державних органів і політичні перевороти;

· зміни курсу валюти тощо.

Страхування варто проводити із установленням франшизи та ліміту відповідальності страховика.

Тарифи даного страхування корелюють зі ставками страхування кредитів, оскільки в обох випадках вони встановлюються під впливом ринкового механізму.

Досить сучасною формою є страхування від перерв у виробництві внаслідок знищення або пошкодження застрахованого майна, яке широко розповсюджене в ринковій економіці. Одночасне страхування майна і втрат від перерв у виробництві вважається вигідним як для страхувальника, так і для страховика, адже зазвичай обидва договори містять захист від одних і тих же ризиків. Крім того, якщо за обома договорами відповідальність несе один страховик, то він зацікавлений якнайшвидше відновити застраховане майно аби уникнути значних виплат у зв’язку з компенсацією втрат від перерви у виробництві.

Об’єктом страхування тут є фінансові втрати від перерви у виробництві, які включають:

· поточні витрати страхувальника із продовження господарської діяльності в період вимушеної перерви у виробництві;

· втрати прибутку від вимушеної перерви у виробництві.

Договором страхування вони можуть покриватися як разом, так і кожна окремо.

Суттєвою особливістю цього виду страхування є те, що відповідальність страховика, як правило, настає не одразу і має обмежений період. Границею, починаючи з якої виникає відповідальність страховика, може бути:

· франшиза в грошовому вираженні;

· час простою, протягом якого страхувальник одержує право на одержання страхового відшкодування.

Зазвичай умови страхування передбачають встановлення межі, починаючи з якої виникає така відповідальність і граничний термін такої відповідальності.

У разі настання матеріального збитку, який призвів до перерви у виробництві, розмір страхового відшкодування визначається на основі розміру поточних витрат щодо здійснення застрахованої діяльності і прибутку, отриманого страхувальником від цієї діяльності за період, який дорівнює 12 місяцям до дати настання матеріального збитку. Страхове відшкодування визначається у вигляді різниці між страховою сумою й фактичними фінансовими результатами від застрахованої діяльності.

Поряд із загальними виключеннями відповідальності страховика (намір страхувальника, воєнні дії й т.д.) у даному страхуванні виключається з відшкодування додатковий збиток, викликаний зупинкою виробництва:

· через зміну первісного проекту відновлюваного об’єкта;

· реконструкції ушкодженого об’єкта;

· планового ремонту;

· заборони владою проведення відбудовних робіт;

· недоліку в страхувальника матеріальних, трудових і фінансових ресурсів для усунення простою.

Дії сторін при настанні страхового випадку аналогічні діям при страхуванні майна підприємств від вогню та інших небезпек.

Серйозним ризиком є заподіяння шкоди третім особам через споживання товарів і послуг, що їх виробляє підприємство. Міжнародними торговельними установами та договорами наявність полісу страхування відповідальності товаровиробника розглядається як обов’язкова умова допуску на ринок. Метою цього страхування є:

· захист підприємства від фінансових втрат, пов’язаних з компенсацією шкоди, заподіяної споживачам його продукції в разі висування останніми претензій,

· захист майнових інтересів постраждалих осіб, пов’язаних із шкодою через вживання ними неякісних товарів.

При укладенні договору страхування у ньому зазначаються види продукції, а також тара, у якій зберігаються товари, маркування й упаковка, оскільки і вони можуть бути причиною ушкоджень.

Страхова сума визначається у вигляді ліміту відповідальності. Страховий тариф встановлюється залежно від розміру товарообігу підприємства-страхувальника (у вартісному або натуральному вираженні). Договори страхування укладаються, як правило, на строк, що відповідає гарантійному строку на продукцію даного страховика.

Характерним для цього виду страхування є те, що шкода може проявитися не відразу після вживання споживачем певного товару, а через деякий термін. У зв’язку з цим заяви страхувальників на відшкодування збитків досить часто дуже "розтягнуті" у часі, що породжує проблеми створення відповідних страхових резервів, оцінки ризиків, розрахунку тарифів.

⇐ Предыдущая 35 36 37 38 394041 42 43 44 Следующая ⇒