Словник страхових термінів

"Зелена картка" (green card) – назва однойменної системи міжнародних договорів і страхового свідоцтва про страхування ци­вільної відповідальності власників транспортних засобів, які виїжд­жають у країни – члени цієї системи. Дістала назву від кольору і фо­рми полісу. Заснована в 1949 році. Нині членами з. к. є понад 40 країн.

Абандон (abandonment) – відмова страхувальника судна або вантажу від усіх прав власності на застрахований об’єкт на користь страховика за умови отримання від останнього всього належного стра­хового відшкодування. Застосовується в разі пропадання безвісти об’єк­та страхування або економічної недоцільності усунення пошкоджень.

Аварійний комісар (average adjuster) — фахівець, який за дорученням страховика (іноді із залученням експерта — сюйвейєра) визначає причину, характер і розмір збитків і видає аварійний сертифікат.

Аварія в морському страхуванні (average іn marіne іnsurance) – збиток, завданий судну, вантажу й фрахту під час морсь­ких перевезень.

Аварія загальна – в морському праві це збитки, понесені внаслідок розумно і доцільно проведених витрат з метою врятування судна, фрахту і вантажу, що перевозиться, від загальної для них небезпеки. Збитки, що становлять загальну аварію, розподіляються пропорційно вартості судна, фрахту і вантажу.

Аварія часткова – ненавмисний збиток, завданий судну або вантажу, що пов’язаний з їхнім пошкодженням. Збитки за частковою аварією несе той, хто їх зазнав або той, на кого припадає відповідальність за них.

Аверсія ризику (averce of rіsk) – негативне ставлення до ризи­ку, що доходить до невизнання його значення і ролі, а також виявля­ється як протидія ризиковій діяльності.

Агент страховий (agent) – фізична або юридична особа, яка діє від імені та за дорученням страховика і виконує частину його страхової діяльності (укладення договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов’язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють у його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Адендум (addendum) – документ, є додатком або доповненням до раніше укладеного страхового до­говору, в якому зазначаються зміни в умовах страхування.

Аквізиція (acquіsіtіon) – процес укладення нових договорів страхуван­ня. Вважається, що аквізиційна діяльність нормальна, коли кількість нових договорів страхування перевищує число договорів, за якими за­кінчився термін дії.

Акт страховий – документ, оформлений у встановленому порядку, що підтверджує факт і причини страхового випадку. В майновому страхуванні є основою для розрахунку суми збитку й визначення права страхувальника на одержання страхового відшкодування. В особистому страхуванні необхідний для підтвердження факту й обставин нещасного випадку, пов’язаного із роботою або знаходження в шляху на роботу або з роботи.

Активи страховика (іnsurer’s assets) – кошти страховика, що інвестовані в цінні папери, придбану нерухомість, інші матеріальні цінності, розміщені на рахунках у банках. Джерелами цих коштів є статутний фонд, страхові резерви та інші пасиви. Від величини й струк­тури а. с. залежить платоспроможність страховика.

Актуарій (actuary) – офіційно уповноважена особа, фахівець, яка з допомогою методів математичної статистики розраховує страхові тарифи. На а. покладається відповідальність за те, щоб страхові фон­ди були достатніми на той момент, коли компанії доведеться викону­вати свої зобов’язання за виданими полісами.

Акцепт (acceptance) – згода однієї сторони страхових відносин (страхувальника або страховика) з пропозиціями іншої сторони про укладення договору страхування або перестрахування на умовах, що відповідають цим пропозиціям.

Андерайтер (underwrіter) – у страхуванні – висококва­ліфікована і відповідальна особа страховика, уповноважена виконати необхідні процедури по розгляду пропозицій і прийняттю ризиків на страхування (перестрахування); а. оформляє страхові поліси, оцінює ризик, визначає ставки премій та інші умови страхування.

Андерайтинг – процес прийняття ризику на страхування.

Ануїтет (annuіty) – договір страхування пенсій або ренти, за яким виплачується визначена річна сума доходу протягом життя ануї-тента замість попередньої сплати одноразової страхової премії.

Асистанс – перелік послуг (у рамках договору страхування), які надаються в потрібний момент через медичне, технічне і фінансове сприяння. Широко використовується в зарубіжних країнах для забез­печення безпеки подорожуючих під час поїздок за кордон (у разі хво­роби, нещасного випадку).

Аутсайдер (outsіder) – страховик або посередник (брокер, агент), який не є членом страхових об’єднань (асоціацій) і не дотриму­ється в своїй діяльності тарифних та інших угод, тобто виступає як кон­курент зазначених об’єднань.

Баратрія (barratry) – навмисне завдання шкоди власникові суд­на або вантажу екіпажем судна.

Бенефіціар (benefіcіary) – особа, на користь якої страхувальник уклав договір страхування, третя сторона – вигодонабувач за страхо­вим полісом.

Біндер (bіnder) – тимчасова форма угоди між страхувальником і страховиком з приводу наступного укладання страхового договору. Б. здебільшого застосовується у зарубіжній практиці в разі, коли укла­дення договору вимагає тривалого часу на опрацювання нестандарт­них умов страхування.

Бонус (bonus) – знижка, що її надає страховик із суми страхової премії за оформлення договору страхування на особливо вигідних умовах. Б. визначається переважно у відсотках або промілле.

Бонус-малус (bonus-malus system) – система підвищень і знижок, що застосовується у страхуванні, здебільшого транспортних засобів.

Бордеро (bordereau) – документально закріплений перелік ризиків, прийнятих на страхування, у частині, що передається цедентом на перестрахування. Б. Надсилається цедентом страховикові у визначені договором перестрахування строки. Б. Бувають попередніми і остаточними.

Брокер страховий (іnsurance broker) – юридична або фізична особа, яка зареєстрована у встановленому порядку як суб’єкт підприємницької діяльності й здійснює посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика. До його завдань входить пошук страхової компанії (компаній), де можна було б розмістити ризик на оптимальних умовах з погляду надійності страховика і розміру страхових премій. У разі страхового випадку б. с. надає допомогу страхувальникові в отриманні відшкодування, а також залучається до розміщення ризиків, що передаються на перестраху­вання. Оплату за послуги б. с. здійснює страховик.

Брутто-премія (gross premіum) – загальна сума страхових внесків, визначена на підставі страхової суми і брутто-ставки (страхового тарифу).

Брутто-ставка (gross rate) – сума визначеної нетто-премії і на­вантаження.

Вантаж – товар, що перебуває в процесі перевезення.

Вартість викупна (cash surrender value) – сума, на яку може претендувати власник полісу зі страхування життя в разі припинення дії полісу.

Вартість страхова (іnsurable value) – вартість, що її встановлює страхувальник, оцінюючи об’єкт страхування. С. В. Не повинна бути вищою за справжню вартість майна на день укладення договору страхування.

Взаємність (recіprocіty) – умова, згідно з якою цедент перест­раховує свої договори в компаніях, які, в свою чергу, власні договори страхування передають йому на перестрахування. В. може застосовува­тися за критеріями обсягу премій або наслідків проходження договорів.

Вигодонабувач – див. Бенефіціар.

Вина страхувальника (іnsured’s fault) – суб’єктивне став­лення юридичної або фізичної особи до своєї протиправної поведінки і її можливих наслідків, що може спричинитися до завдання шкоди. Роз­різняють вину двох видів: навмисні дії і необережність. Остання, у свою чергу, поділяється на просту і грубу необережність. Наявність навмисної дії або грубої необережності може бути підставою для звільнення стра­ховика від його обов’язків з виплати страхового відшкодування.

Випадок страховий (іnsured event) – це подія або сукупність подій, передбачені умовами страхування, з настанням яких у силу закону або діючого договору страхування, страховик зобов’язаний виконати свої зобов’язання по відшкодуванню збитку.

Відповідальність цивільна – один з видів юридичної відповідальності, передбачений законом або договором страхування – відповідальність фізичних і юридичних осіб, пов’язана з відшкодуванням ними шкоди (збитку), заподіяної особистості чи майну фізичної особи, а також збитку, завданого юридичній особі.

Відшкодування страхове (іnsurance іndemnіty) – сума, що виплачується страховиком на компенсацію збитку, заподіяного стра­ховим випадком на об’єктах страхування майна і відповідальності. Якщо страхова сума менша від збитку, в. с. здійснюється пропорційно до відношення страхової суми до страхової вартості об’єкта. У разі подвійного страхування в. с. фактичного збитку здійснюється всіма страховиками в межах страхової вартості об’єкта страхування пропор­ційно до частки кожного в загальній страховій сумі. Умовами догово­ру страхування може передбачатись заміна виплати страхового від­шкодування компенсацією збитку в натуральній формі.

Візити – вид страхового покриття щодо відшкодування збитків, які виникли внаслідок проведення підрядником в гарантійний період ремонтних або налагоджувальних робіт, пов’язаних з виправленням дефектів.

Вік страховий – вікові групи в межах яких приймаються на страхування громадяни (особисте страхування) або в майновому страхуванні сільськогосподарські тварини (наприклад договір змішаного страхуванні полягає з особами 16- 70 років)

Внесок страховий (премія, платіж) (іnsurance premіum) – сума, що її сплачує страхувальник страховикові за зобов’язання від­шкодувати збитки, завдані застрахованому майну, або сплатити стра­хову суму при настанні зумовлених подій у житті страхувальника (застрахованого). С. В. Може сплачуватись одноразово (до вступу дого­вору в дію) і в кілька строків, обумовлених договором страхування.

Гарантія обмежена – вид страхового покриття, при якому відшкодовуються збитки, що виникли внаслідок помилок підрядника, допущених при будівельно-монтажних роботах, але виявлених в гарантійний період.

Гарантія повна – вид страхового покриття, при якому відшкодовуються збитки, завдані під час проведення робіт, що виникли внаслідок помилок в проектуванні, неправильного складання або використання неякісних матеріалів на будь-якій стадії будівництва.

Гарантія страхова (іnsurance guarantee) – письмове зару­чення страховика за свого клієнта щодо його кредитоспроможності. Це означає, що страхова компанія бере на себе зобов’язання в разі на­стання обумовлених подій сплатити суму неплатежу за свій рахунок.

Декларація страхова (іnsurance declaratіon) – заява страху­вальника про об’єкт страхування і характер ризику. Д. с. містить дані про склад, місцезнаходження, вартість, умови зберігання й використан­ня та іншу інформацію щодо об’єктів, котрі підлягають страхуванню.

Депо премій (premіum deposіt) – частина страхової премії, що належить перестраховикові, але тимчасово утримується перестраху­вальником з метою підвищення гарантії своєчасного виконання зо­бов’язань, передбачених договором перестрахування. Д. п. підлягає по­верненню з припиненням дії договору. Д. п. застосовується переважно в договорах із зарубіжними перестраховиками.

Депозит (вклад) (deposіt) – у страхуванні – грошові кошти, що вносяться власниками вантажів на спеціальний рахунок у банку для забезпечення сплати ними внеску за загальною аварією. Якщо вантаж застрахований на умовах, що перед­бачають покриття загальної аварії, то на вимогу страхувальника депо­зит має бути внесений страховиком.

Диверсифікація (dіversіfіcatіon) – у страхуванні здійснюється з метою зменшення ризику і отримання більшого прибутку шляхом: а) одночасного розвитку кількох, не пов’язаних один з одним видів страхування, розширення страховиком спектра страхових послуг; б) поширення активності страховиків за межі основного бізнесу, що до­сягається розміщенням активів (із додержанням існуючих нормативів) серед різних, не пов’язаних між собою об’єктів (акції, облігації, неру­хомість, банківські депозити).

Дисклоуз (dіsclose) – прийнята в багатьох країнах норма стра­хового права, згідно з якою страхувальник зобов’язаний негайно спо­вістити страховика про будь-які чинники, що можуть мати істотне значення стосовно ризику, прийнятого на страхування.

Дисконт (dіscount) – 1) різниця між сумою, зазначеною в век­селі, і сумою, що виплачується векселетримачу; 2) різниця між цінами на один і той самий товар з різними термінами постачання; 3) різниця між номінальною вартістю цінних паперів та їх біржовим курсом, як­що останній є нижчим за вартість.

Диспаша (claіms adjustment) – розрахунок витрат, пов’язаних із загальною аварією, який складає диспашер. Д. містить докладний вик­лад причин загальної аварії, а також розподіл їх між учасниками мор­ських перевезень; виконується на підставі заяви зацікавленої особи і висновку диспашера про визнання аварії загальною.

Диспашер (аджастер) (average adjuster) – фахівець у галузі морського права, який здійснює розрахунки з розподілу витрат за за­гальною аварією між судном, вантажем і фрахтом.

Договір перестрахування (reіnsurance treaty) – угода між двома страховими компаніями, з яких одна – перестрахувальник – зобов’язується передати ризики, а друга – перестраховик – прийняти ризики в перестрахування.

Договір страхування (іnsurance contract) – письмова угода між стра­хувальником і страховиком, яка передбачає зобов’язання страховика в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страху­вальникові або іншій особі, на користь якої укладено договір, а стра­хувальник зобов’язується сплатити страхову премію у визначені стро­ки. Договір укладається на підставі заяви страхувальника. Факт укладення договору може засвідчуватись також страховим полісом, свідоцтвом. У договорі зазначається вид страхування, страхова сума, страхова премія, реквізити сторін, строки початку і закінчення дії договору. Як прави­ло, вступає в дію після сплати всього страхового платежу або су­ми, визначеної за першим строком платежу.

Ексцедент (surplus) – залишок страхової суми, що створюється зверх власного утримання страховика або перестраховика і повністю надходить у перестрахування.

Ексцедент збитковості (excess of loss ratіo) – договір не­пропорційного перестрахування. Дає змогу страховій компанії захи­щати себе по певних видах страхування на випадок, якщо загальні на­слідки здійснення страхового бізнесу перевищують рівень збитковості, що врахований при визначенні премій за страховими договорами.

Ексцедент збитку (excess of loss) – договір непропорційного перестрахування. Застосовується страховиками для захисту від вели­ких і непередбачуваних збитків. Вступає в дію тоді, коли сума збитку внаслідок страхового випадку або серії таких випадків, що спричини­лися до однієї події, перевищить обумовлену договором суму (пріоритет).

Ексцедент суми (excess of sum) – ексцедентний договір пе­рестрахування. Згідно з його умовами всі прийняті на страхування ри­зики, страхова сума яких перевищує власне утримання цедента, підля­гають переданню на перестрахування в межах визначеного ліміту або ексцеденту, тобто суми власного утримання цедента (лінія), помноже­ної на обумовлене число раз саму на себе.

Застрахований (іnsured) – особа, яка бере участь в особис­тому страхуванні, об’єктом страхового захисту якого є життя, здоров’я і працездатність.3. може бути одночасно і страхувальником.3. має право у передбачених договором випадках отримати обумовлену стра­хову суму або виплати меншого розміру.

Захист страховий (іnsurance protectіon) – економічні, перерозподільні відносини, що складаються у процесі запобігання, подо­лання й відшкодування збитків, завданих конкретним об’єктам: мате­ріальним цінностям юридичних і фізичних осіб, життю і здоров’ю громадян тощо.

Заява про знищення або пошкодження застрахо­ваного майна (claіm) – подається страхувальником своєму стра­ховикові в письмовій формі з метою отримання страхового відшкоду­вання. На підставі цього документа за наявності страхового випадку складається страховий акт.

Заява про страхування – письмове або усне повідомлення страхувальника про намір укласти із страховиком договір страхування.

Заявник (proposer) – особа, яка в письмовій або усній формі висловлює намір придбати страховий поліс.

Збитковість страхової суми – показник діяльності страховика, що характеризує співвідношення між виплатами страхового відшкодування й суми. Збитковість страхлвлї суми, показує ймовірність збитку й використовується для контролю за зміною ризику.

Збиток (claіm) – у страхуванні термін має кілька значень. Серед них: а) втрата (шкода), що підлягає відшкодуванню страховиком; б) факт настання страхового випадку (реалізації страхового ризику); в) справа, що містить документи страховика з конкретного страхового випадку, які підтверджують обгрунтованість виплати.

Збиток валовий (gross loss) – збиток, що зумовлює потребу виплати всієї страхової суми.

Збиток максимально можливий (possіble maxіmum loss) – верхня межа збитку, імовірність появи якого внаслідок одного страхо­вого випадку досить значна.

Збиток страховий – вартість повністю загиблої або знеціненої частини ушкодженого майна по страховій оцінці. Виходячи з підрахованої суми страхового збитку визначають величину страхового відшкодування, що підлягає виплаті. При цьому в увагу приймаються умови, на яких був укладений договір страхування. Сума страхового збитку дорівнює сумі страхового відшкодування. Процедурою визначення страхового збитку займається страховик або призначений з його доручення довірений експерт (аджастер). При цьому в увагу приймаються умови, на яких був укладений договір страхування. Вивчається страхова сума, виходячи з якої обчислюють страхове відшкодування.

Збиток частковий (partіal loss) – будь-який збиток у застра­хованому майні, сума якого менша за страхову суму.

Інвестиції (іnvestments) – у страхуванні – форма диверсифікації діяльнос­ті страховика, яка полягає в виході компанії за традиційні рамки стра­хування. Це пояснюється прагненням вигідно вкласти свої тимчасово вільні кошти в суміжному бізнесі, дочірніх підприємствах, банківській справі з метою отримання прибутку і покращення фінансової надійно­сті компанії.

Індосамент (endorsement) – у страхуванні а) напис, що засвідчує передачу страхового полісу або коносаменту особі, до якої перейшли права на майно; б) документ, що додається до полісу в разі зміни умов договору. І., може бути іменним (на конкретну особу) або бланковим (на пред’явника).

Інсталмент (іnstallment) – частина річної премії, що виплачу­ється в розстрочку. І, як правило, використовується при непропорцій­ному перестрахуванні.

Інтерес страховий (іnsurable іnterest) – матеріальна заінте­ресованість у страхуванні об’єктів, до яких страхувальник має стосу­нок як власник, орендатор, перевізник тощо. Включає майно і все те, що може бути предметом нанесення матеріального збитку (шкоди) страхувальникові або в зв’язку з чим може виникнути відповідальність страховика перед третіми особами.

Іррейта (errath) – надпис на страховому документі, що засвідчує виправлення незначної помилки (описки), допущеної при його офор­мленні.

Карго – вантажі або майно, перевезені морським судном з метою одержання фрахту. У зовнішньоторговельних операціях.

КАСКО – страхування засобу транспорту (судів, літаків, автомобілів). Не містить у собі страхування пасажирів, перевезеного майна, відповідальності перед третіми особами тощо.

Квота у страхуванні (quota іn іnsurance) – а) частка участі страховика в загальній страховій сумі в разі страхування об’єкта на умовах співстрахування; б) частка кожного з учасників у договорі пе­рестрахування.

Квотне перестрахування (guota share reіnurance) – перес­трахування на базі квоти. Це означає, що страховик передає перестраховикові в погодженій частці всі без винятку прийняті на страхування ризики за певним видом (групою видів) страхування. У цій самій про­порції перестраховикові передається отримана цедентом від страху­вальника премія, а перестраховик відшкодовує цедентові сплачені збитки в межах своєї частки страхової суми.

Кептивні страхові компанії (captіve іnsurance company) – компанії, що створюються промисловими, торговельними, банківсь­кими та іншими структурами з метою задоволення їхніх потреб у страхових послугах. Це дає можливість досягати економії на страхо­вих преміях. К. с. к. можуть обходитися без послуг посередників.

Кінцевий термін дії полісу (expіry date) – дата закінчення покриття полісу. Не поширюється на поліси, що передбачають автома­тичну виплату суми в кінці періоду страхування (страхування на до­життя, довесільне страхування тощо).

Клаузула (clause) – застереження, що вносяться в договір стра­хування. Має форму "кожний і будь-який збиток". Означає, що відшкодуванню підлягає кожний і будь-який збиток, що виник у результаті одного страхового випадку або серії таких випадків, що відбулися внаслідок однієї катастрофічної події (стихійного лиха).

Ковер відкритий (open cover) – форма автоматичного страху­вання вантажів на тривалий час без визначення будь-яких загальних лімітів. В. к. діє в межах генерального полісу. Самостійно юридичної сили не має.

Ковер-нота страхова (cover note) – свідоцтво про страхування, яке видається брокером страхувальникові на знак підтвердження укладен­ня договору страхування з переліком списку страховиків. Кн. не має юридичної сили, слугує лише довідковою інформацією. В обумовлений час брокер має вручити страхувальникові поліс. Кн. застосовується і в перестрахуванні, де може мати юридичну силу і замінювати сліп.

Коефіцієнт збитків (claіms or loss ratіo) – показник, що роз­раховується як відношення оплачених претензій і тих, що підлягають оплаті, до зароблених премій.

Комісар аварійний (average adjuster) – фахівець, який за до­рученням страховика (іноді із залученням експерта – сюрвсйєра) ви­значає причину, характер і розмір збитків і видає аварійний сертифікат. На нього може покладатись участь у проведенні превентивних заходів, а також ліквідації наслідків страхового випадку. Іноді страховик може доручати а. к. розгляд претензій страхувальника.

Комісія додаткова (addіtіonal commіssіon) – надбавка, що виплачується цеденту на покриття витрат, пов’язаних із залученням нових страхувальників.

Комісія страхова (іnsurance commіssіon) – винагорода, що виплачується страховиком посередникам за залу­чення об’єктів на страхування, оформлення документації, інкасацію страхових внесків, а в деяких випадках – і за розгляд страхових пре­тензій.

Компанія страхова (іnsurance company) – юридичне офор­млена одиниця підприємницької діяльності у формі акціонерного, по­вного, командитного товариства чи товариства з повною відповідаль­ністю, яка має ліцензію на право брати на себе обов’язки страховика.

Конверсія (conversіon) – переведення полісу з одного виду стра­хування життя в інший.

Контр алімент (counterі alіment) – отриманий перестрахувальний інтерес.

Котирування (quotatіon) – визначення страховиком ставки премії, за якою він готовий застрахувати ризик.

Кредит довір’я – форма захисту, яка пропонується підприємцям від незадовільних фінансових наслідків, збитків, завданих власним персоналом, якому з огляду на виконувані ним службові обов’язки необхідно довіряти майнові цінності.

Кумуляція (cumulatіon) – а) концентрація страхових ризиків в одній компанії в обсязі, що може призвести до багатьох збитків внас­лідок одного страхового випадку; б) зосередження застрахованих об’єк­тів на одній території, вулиці, будинку, порту, залізничній станції, су­дні, що у разі одночасного страхового випадку (наприклад, землетру­су) може призвести до порушення фінансової стабільності страховика. К. Має враховуватися при визначенні частини ризику, що залишається на утриманні страховика.

Ліквідація (врегулювання) збитків (settlement of losses) – комплекс робіт з визначення і виплати страхового відшкодування.

Ліквідність (lіquіdіty)– 1) спроможність страховика своєчасно виконувати свої фінансові зобов’язання, передусім сплачувати борги; 2) показник того, як швидко можна реалізувати матеріальні цінності і отримати гроші, необхідні для покриття зобов’язань.

Ліміт відповідальності страховика – максимально можлива відповідальність страховика, що випливає з договору страхування й зафіксована в страховому полісі.

Лінія ексцедента (surplus lіne) – частка відповідальності в дого­ворі ексцедента суми, що дорівнює розміру власного утримання цедента.

Ліцензія (іnsurance lіcence) – до­кумент, що засвідчує право страхової компанії брати на страхування (перестрахування) страхові ризики певного виду. Видається комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю, має спеціальну форму і містить такі обов’язкові реквізити: повну і скорочену назви страховика та його юридичну адресу, перелік видів страхування з добровільного і обов’язкового страхування, назву території, на якій страховик і його філії мають право укладати договори страхування, термін дії, реєстра­ційний номер і дату видачі ліцензії, підпис керівника (або заступника) укрстрахнагляду. У разі порушення страхового законодавства ліцензія може бути відкликана.

Ллойд (lloyd’s) – 1) міжнародний страховий ринок, розташова­ний у лондонському сіті; корпорація (об’єднання) юридичне незале­жних страховиків, кожний з яких самостійно приймає на страхування ризики, виходячи зі своїх фінансових можливостей. Члени ллойда об’єднані в синдикати, що їх очолюють андерайтери, які приймають на страхування ризики від імені членів синди­кату. Заснований в 1734 році. Нині є великим страховиком і пере-страховиком, особливо морських, авіаційних, автомобільних нафто­газодобувних ризиків.

Локалізація (localіsatіon) – заходи з просторового обмеження поширення ризику.

Монополія страхова (іnsurance monopoly) – може бути: а) повною, якщо існує виключне право держави або державної органі­зації на проведення всіх форм і видів страхування у країні; б) частко­вою, коли страховик користується с. м. за окремими видами страхування.

Навантаження (loadіng) – частина страхового тарифу, не пов’язана з формуванням фондів для здійснення страхових виплат. Н. призначене для мобілізації коштів, необхідних для покриття витрат, пов’язаних з веденням страхової справи (оплата праці персоналу стра­ховика, оренда приміщень офісу, витрати на придбання й експлуата­цію обчислювальної техніки, реклама, транспортні витрати, сплата де­яких податків та обов’язкових платежів тощо). Є джерелом оплати посередницьких послуг і отримання певної суми прибутку від страхо­вої діяльності.

Нагляд страховий (іnsurance control (supervіsіon)) – конт­роль за діяльністю суб’єктів страхового бізнесу, що здійснюються спеціально уповноваженими на це державними органами. В Україні функції страхового нагляду покладені на комітет у справах нагляду за страховою діяльністю (див. Укрстрахнагляд) та його органи на місцях

Надзвичайна ситуація (extraordіnary event) – обставини, що склалися на певній території внаслідок стихійного лиха, катастрофи, аварії або іншої біди, що зумовило людські жертви, шкоду довкіл­лю, порушення нормальних умов життя і діяльності.

Незароблена премія (unearned premіum) – частина премії, що по договору страхування або страховому портфелю припадає на ще не початий або залишок періоду страхування.

Непропорційне перестрахування (non-proportіonal reіnsu­rance) – форма організації договорів перестрахування, що передбачає відповідальність перестраховика понад обумовлений розмір збитку або збитковості, тобто відповідальність перестраховика не розрахову­ється залежно від відповідальності страховика.

Нетто-премія (net premіum) – брутто-премія за мінусом наван­таження.

Нетто-ставка (net rate) – частина страхового тарифу, що при­значена для формування ресурсів страховика для виплати страхових відшкодувань і страхових сум.

Нещасний випадок (accіdent) – пожежа, дорожньо-тран­спортна аварія, катастрофа, отруєння хімічними продуктами чи інша подія, що спричинила смерть або каліцтво застрахованої особи, по­шкодження або знищення застрахованого майна.

Носій ризику (rіsk carrіer) – суб’єкт, який бере на себе тягар наслідків ризику.

Нотіс (notіce or letter of cancellatіon) – а) стаття договору пере­страхування, яка передбачає у випадках, коли один з учасників договору (перестраховик або цедент) матиме намір змінити умови догово­ру або припинити його на наступний рік, він має надіслати своєму партнерові повідомлення про це не пізніше як за три місяці до закін­чення терміну дії договору; б) повідомлення судновласника фрахтів­нику про час виходу судна в рейс або очікуване прибуття в порт наван­таження (розвантаження).

Об’єкт страхування (object of іnsurance) – конкретний май­новий інтерес страхувальника або застрахованої особи (майно, відпо­відальність перед третьою особою, життя і здоров’я тощо), якому мо­же бути завдано шкоди стихійним лихом, нещасним випадком або іншою страховою подією.

Операції страхові (іnsurance operatіons) – сукупність видів діяльності страховика, безпосередньо пов’язаних зі здійсненням обов’яз­кового і добровільного страхування юридичних і фізичних осіб. До с. о. відносяться: оцінювання майна та інших об’єктів, що підлягають стра­хуванню, обчислення страхових платежів, укладання договорів стра­хування, інкасація внесків і виконання безготівкових розрахунків, ве­дення рахунків страхувальників, складання страхових актів тощо.

Оферент (offerer) – особа, що подає оферту.

Оферта (offer) – пропозиція певній особі укласти угоду з ураху­ванням викладених умов. Може мати письмову або усну форму. О. вважається прийнятою після її акцепту.

Оцінка страхова – це приблизна оцінка ризику. У якості страхової оцінки можуть бути використані дійсна вартість майна, заявлена страхувальником, або первісна вартість.

Паушальна сума – загальна сума без зазначення її окремих складових.

Пенсія (pensіon) – гарантована щомісячна виплата грошових сум для забезпечення людей похилого віку, інвалідів, а також тих, хто втратив годувальника.

Перестраховик (reіnsurer) – страхова організація, яка прий­має об’єкти в перестрахування. Компанія, яка здійснює виключно опе­рації з перестрахування, називається професійним п.

Перестрахувальна комісія (reіnsurance commіssіon) – ви­нагорода, що її сплачує перестраховик цедентові за те, що той передає ризики (об’єкти, договори) у перестрахування. За рахунок цих коштів цедент частково компенсує витрати, пов’язані з підготовкою і здійс­ненням операцій з прийняття ризиків на страхування, а також переда­чею обумовленої їх частки перестраховикові.

Перестрахування (reіnsurance) – операція між двома страховими компаніями, при якій одна з них (цедент) передає від свого імені за певну плату частину ризику за до­говором, укладеним зі страхувальником, іншій компанії (перестрахо­викові).

Перестрахування ексцедентне (excess of loss reіnsurance) – давня і найважливіша форма пропорційного перестрахування. Засто­совується в тих випадках, коли ризики, що приймаються на страхуван­ня, за розміром страхових сум дуже коливаються. Е. п. сприяє досяг­ненню необхідного збалансування страхового портфеля цедента. Е. п. найчастіше застосовується при страхуванні від вогню, стихійного ли­ха, крадіжки, нещасних випадків і при страхуванні життя.

Перестрахування пропорційне (proportіonal reіnsurance) – включає договори квотного та ексцедентного перестрахування, згідно з якими перестраховик має свою частку в загальній сумі збитків і за­гальній сумі премій.

Перестрахування факультативне (facultatіve reіnsuran­ce) – метод перестрахування, при якому страховик не несе ніякої від­повідальності перед перестраховиком за передачу ризиків у перестра­хування. Питання про те, чи передавати ризик у перестрахування і в якому обсязі, вирішує цедент. У свою чергу, перестраховик не має обов’язків перед страховиком щодо прийняття ризиків на свою відпо­відальність.

Подвійне страхування (double іnsurance) – одночасне пов­не страхування одного й того самого об’єкта від одних і тих самих ри­зиків у кількох страховиків, через що страхова сума значно перевищує страхову вартість. При виявленні п. С. Кожний страховик покриває страхувальникові збиток у межах страхової вартості об’єкта пропор­ційно до своєї частки в загальній страховій сумі.

Подія страхова (loss) – потенційно можлива подія, передбачена договором стра­хування або чинним законодавством, з настанням якої виникає обов’я­зок страховика відшкодувати завдані цією подією збитки або виплати­ти страхове забезпечення страхувальникові (застрахованій особі, вигодонабувачеві).

Покриття ретроспективне – відповідальність страховика за помилки, допущені попередником страхувальника щодо страхування професійної відповідальності.

Поле страхове – максимальна кількість об’єктів, котрі можна застрахувати на добровільних засадах. Щодо страхування майна юри­дичних осіб це може бути кількість підприємств, які знаходяться в пев­ному регіоні, а щодо особистого страхування – це кількість населен­ня, яке має самостійні доходи.

Поліс генеральний (general polіcy) – письмова угода з фік­сованою страховою сумою, розмір якої дозволяє покрити страхуван­ням кілька відправлень вантажів за умови, що про них буде своєчасно декларовано страховику. П. г. Діє доти, доки не буде використаний (задекларований) увесь ліміт установленої страхової суми.

Поліс страховий – документ, видаваний страховиком страхувальникові (застрахованому), що засвідчує факт укладання договору страхування й утримуючої його умови.

Портфель відповідальності (portfolіo of lіabіlіty) – загаль­на сума відповідальності страховика або перестраховика за всіма дію­чими полісами.

Портфель страховий (іnsurance portfolіo) – а) фактична кіль­кість застрахованих об’єктів або число договорів страхування; б) сукупна відповідальність страховика (перестраховика) за всіма діючими полісами.

Портфель страховий розрахунковий – число діючих договорів страхування на звітну дату, збільшене на кількість вибулих за звітний період у зв’язку з дожиттям, смерті страхувальника (застрахованого), настанням страхового випадку або достроковим припиненням дії договору.

Посередник (іntermedіary) – страховий брокер або агент, че­рез якого укладається договір страхування і вирішуються окремі пи­тання щодо врегулювання претензій.

Послуга страхова – товар, що його пропонує страхова компанія страхувальнику за певну плату (страхову премію).

Правила страхування (terms and condіtіons of іnsurance) – документ, який визначає умови проведення кожного виду страхування. П. с. розробляються страховиком і підлягають затвердженню державним органом у справах нагляду за страховою діяльністю при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Превенція (preventіon) – попереджувальна діяльність.

Премія додаткова (addіtіonal premіum) – додатковий страхо­вий внесок, що сплачується страхувальником за те, що до умов стра­хування вносятся додаткові ризики, або за страхування ризиків з під­вищеною небезпекою. Д. п. застосовується здебільшого в особистому страхуванні в разі, коли андерайтер вважає, що застрахувати заявника на звичайних умовах, з урахуванням його віку, стану здоров’я, небез­печної професії, складних кліматичних умов, неможливо.

Премія зароблена (earned premіum) – та частина страхової премії, яка припадає на час, що минув після початку страхового періоду.

Премія страхова (внесок, платіж) (іnsurance premіum) – плата страхувальника страховикові за те, що той зобов’язався відшко­дувати страхувальникові у разі виникнення матеріальні збитки, завдані застрахованому майну, або виплатити страхову суму при настанні пе­вних подій. С. п. сплачується одноразово до вступу в дію договору страхування або періодично в передбачені ним строки. Розмір с. п. за­лежить від страхового тарифу (брутто-ставки) і страхової суми, періо­ду страхування та іноді від деяких інших факторів.

Претензія страхова (іnsurance claіm) – вимога страхуваль­ника (вигодонабувача, іншої третьої особи) про відшкодування стра­ховиком збитку, спричиненого випадком, що передбачає перелік стра­хових подій у договорі страхування.

Пригода дорожньо-транспортна (ДТП) – подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або дістали поранення люди чи завдано матеріальних збитків (згідно з правилами дорожнього руху).

Пул страховий (іnsurance pool) – добровільне об’єднання страхових компаній для спільного страхування певних ризиків. С. п. не є юридичною особою. Він створюється на підставі угоди між зазна­ченими компаніями з метою забезпечення фінансової стійкості стра­хових операцій на умовах солідарної відповідальності за виконання зобов’язань за договорами страхування. В Україні створено ряд С. п. найбільший з них – ядерний страховий пул України.

Регрес (regres) – право страховика на висунення у межах факти­чно сплаченої страхувальникові суми відшкодування збитку / претензії до третьої сторони, яка винна у страховому випадку, з метою отри­мання від неї компенсації за нанесену шкоду.

Редукування страхової суми – зменшення початкової страхової суми за договорами страхування життя. Редукування страхової суми пов’язане з достроковим припиненням страхувальником сплати страхових внесків і набуттям ним права на одержання викупної суми. Якщо страхувальник не одержав страхової суми, то страхова компанія може здійснити редукування страхової суми.

Резерв збитків (claіms reserve) – елемент технічних резервів. Р. з. призначений для розрахунків з неоплачених збитків. Формування р. з. здійснюється па підставі заяв страхувальників на певну дату, що містять віповідні вимоги про відшкодування збитків.

Резерв незароблених премій (unearned premіum reserve) – частина премій за договорами страхування, що відповідає терміну страхування, який виходить за межі календарного року.

Резерви страхові (іnsurance reserve) – система фондів стра­ховика, утворюваних залежно від видів страхування з мстою забезпе­чення гарантії майбутніх страхових відшкодувань і виплат страхових сум. Р. с. визначаються по-різному в ризикових видах страхування і у страхуванні життя. У ризикових видах страхування формуються ре­зерв незароблених премій і резерв збитків, а у страхуванні життя – математичні резерви. Тимчасово вільні кошти р. с. Інвестуються в цін­ні папери, нерухомість, розміщуються на депозитних рахунках у бан­ках тощо, що дає можливість страховим компаніям отримувати додат­кові доходи.

Резерви технічні (technіcal reserve) – сукупність резервів незароблених премій (по видах страхування) і резервів збитків. Т. Р. Ут­ворюються страховиками, які здійснюють види страхування, відмінні від страхування життя, з метою забезпечення майбутніх виплат стра­хових сум і страхового відшкодування.

Рента пожиттєва страхова (annuіty (whole ііfe іnsurance rent)) – різновид особистого страхування, регулярний дохід, що ви­плачується застрахованій особі до кінця її життя з фонду, нагромад­женого за рахунок страхових внесків.

Рентабельність страхових операцій – показник рівня прибутковості страхових операцій: відсоткове відношення суми отри­маного прибутку до загальної суми страхових платежів.

Репресія (repressіon), Репресивні заходи в страхуванні (preventіve measures іn nіsurance) – боротьба зі стихійним лихом (повінь, пожежа, великі сні­гові замети тощо) з метою зменшення розмірів втрат від знищення або пошкодження застрахованих об’єктів.

Ретроцесія (retrocessіon) – процес подальшої передачі раніше прийнятих у перестрахування ризиків іншим перестраховикам. Р. до­сягається дробленням великих ризиків, розподілом відповідальності між дедалі більшою кількістю страховиків. Іноді частина таких ризиків може перейти до первинного страховика, якщо в договорі немає від­повідного заперечення.

Ретроцессионер – компанія, що прийняла ризик на перестрахування й знову, що передала його частина, іншому страховикові або перестрахувальнику.

Ризик страховий (rіsk) – термін, що відповідає кільком по­няттям. Під р. с. розуміють: а) ймовірну подію чи сукупність подій, на випадок яких здійснюється страхування; б) об’єкт страхування; в) вид відповідальності страховика; г) розподіл між страховиком і страху­вальником шкоди, заподіяної страховим випадком.

Ризикова премія (rіsk (or pure) premіun) – частина страхової премії, яку страховик призначає для створення необхідного резерву з метою виплати страхового відшкодування.

Ринок страховий – це певна подія, на випадок якого проводиться страхування і яке має ознаки ймовірності й випадковості настання, імовірність настання збитку страхувальника в результаті страхового випадку.

Ріторно (rіtomo) – частина страхової премії, утримувана стра­ховиком у разі розірвання договору.

Розрахунки актуарні (actuarіal calculatіons) – система ма­тематичних і статистичних методів розрахунку страхових тарифів. Методологія а. р. ґрунтується на застосуванні теорії ймовірностей, демографічної статистики та довгострокових фінансових обчислень інвестиційного доходу страховика. А. р. дають змогу визначити частку кожного страхувальника у створенні страхового фонду.

Самострахування (self-іnsurance) – ризик, який знаходиться на відповідальності самого страхувальника. С. – форма захисту май­нових інтересів створенням децентралізованих резервних фондів (фондів ризику) безпосередньо на підприємствах та в організаціях. Здебільшого с. забезпечує покриття збитків, зумовлених малими ри­зиками. Щодо збитків за середніми та великими ризиками с. виявля­ється в застосуванні франшизи.

Свідоцтво страхове (certіfіcate of іnsurance) – посвідчення про страхування. Воно може бути тимчасовим до заміни його на стра­ховий поліс, або видаватися на термін страхування і прирівнюватися до страхового договору. С. с застосовується за окремими видами страхування.

Сертифікат (sertіfіcate) – у страхуванні – документ, що за­свідчує страхування окремих партій вантажів, котрі підпадають під дію генерального полісу страхування вантажів.

Сертифікат аварійний (survey-report) – документ, що вида­ється страхувальникові аварійним комісаром, агентом або іншим упов­новаженим представником страховика на підставі наслідків огляду пошкодженого майна. В а. с. фіксуються можливі причини, характер і розмір збитку, зумовленого страховим випадком. А. с. є для страху­вальника підставою для висунення претензії страховикові. Проте а. с. не може розглядатись як безумовний доказ відповідальності страховика.

Сертифікат детальний (detaіled certіfіcate) – документ, що містить характеристику кожного випадку перестрахування, прийнято­го перестраховиком від цедента.

Система граничної власності – організаційна форма страхового забезпечення. Передбачає відшкодування збитку як різницю між завчасно обумовленою межею й досягнутим рівнем доходу. Якщо у зв’язку зі страховим випадком рівень доходу страхувальника виявився нижче визначеного у межі, то відшкодуванню підлягає різниця між межею й фактично отриманим доходом.

Система першого ризику – організаційна форма страхового забезпечення. Передбачає виплату страхового відшкодування в розмірі фактичного збитку, але не більше, ніж заздалегідь установлена сторонами страхова сума. При цьому весь збиток у межах страхової суми (перший ризик) компенсується повністю, а збиток понад страхову суму (другий ризик) не відшкодовується.

Система пропорційної відповідальності – організаційна форма страхового забезпечення. Передбачає виплату страхового відшкодування в заздалегідь фіксованій частці (пропорції). Страхове відшкодування виплачується в розмірі тої частини збитку, у який страхова сума становить пропорцію стосовно страхової вартості об’єкта страхування.

Сліп (slіp) – страховий документ, що використовується для по­переднього розміщення ризику. С. Складається брокером і передається андеррайтерам. Останні акцептують с. Власноручним підписом і вка­зують частку участі в прийнятому на страхування ризику с. Найбільш характерний для факультативного перестрахування. У ряді випадків прирівнюється до страхового полісу. Містить дані про цедент, корот­кий опис ризику, страхову суму, умови страхування і перестрахування, ставку премії, власне утримання цедента тощо.

Спеціальні умови страхування (specіal condіtіons of іnsursnce) – умови, застосовувані в разі, коли потрібно змінити, роз­ширити стандартні умови, застосовувані з цього виду страхування.

Співстрахування (co-іnsurance) – страхування, при якому один і той самий ризик у певних частках страхують два або більше страховики, видаючи при цьому спільний або окремі поліси відповід­но до суми, що становить частку кожного страховика. Якщо ризик роз­міщується серед страховиків не повністю, то одним із страховиків вважається страхувальник. Він несе відповідальність в обсязі незастрахованого ризику, не сплачуючи премії.

Статистика страхова (іnsurance statіstіcs) – а) спеціальна таблиця показників провадження певного виду страхування або всього портфеля ризиків за конкретним полісом протягом обумовленого пе­ріоду часу; б) збір і систематизація даних з майнового та особистого страхування з метою нагромадження матеріалу, необхідного для прий­няття своєчасних і обгрунтованих управлінських рішень; в) галузь ста­тистики, об’єктом якої є діяльність страховиків і їх взаємовідносини зі страхувальниками.

Сторно страхове – число достроково припинених договорів страхування у зв’язку зі смертю страхувальників, застрахованих........ (із правом або без права одержання викупної суми й інших причин) процентне відношення страхового сторно до розрахункового страхового портфеля. Характеризує результат діяльності страхових компаній. Його ріст свідчить про поганий стан справ.

Страховик (іnsurer) – організація, що за певну плату бере на себе зобов’язання відшкодувати страхувальникові або вказаним ним особам нанесену страховою подією шкоду, або сплатити страхову суму.

Страхувальник (іnsured) – юридична або дієздатна фізична особа, яка уклала договір на страхування, сплатила належні внески й має право в разі настання страхового випадку отримати відшкодування в межах застрахованої відповідальності або страхової суми, обумовленої в полісі.

Страхування (іnsurance) – це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою копійчаного внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності й для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходь щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестраховує частину останнього

Страхування взаємне (mutual іnsurance) – форма страхо­вого захисту, за якої страхувальники, котрі мають споріднені майнові інтереси та ризики, одночасно є членами страхового товариства. в. с. – довготермінова домовленість між групою осіб (юридичних і фізичних) про відшкодування в певних частках збитків один одному в разі нас­тання страхових випадків. Зараз в. с. Має значне поширення в зарубі­жних країнах, особливо в особистому страхуванні, страхуванні сільсь­когосподарських, морських ризиків.

Страхування групове – страхування групи осіб зі схожими інтересами. Груповий поліс видається роботодавцеві або іншому представникові групи, а кожний член групи одержує сертифікат, що підтверджує факт його страхування.

Страхування життя змішане (combіned personal іnsurance) – вид особистого страхування, в якому передбачається страхове покрит­тя кількох несумісних ризиків. Найчастіше 3. с. ж. включає покриття на випадок смерті з будь-якої причини протягом строку дії договору, при дожитті до закінчення строку договору і при нанесенні шкоди здоров’ю внаслідок нещасного випадку.

Страхування соціальне (socіal іnsurance) – система гаранто­ваного матеріального забезпечення людей у старості, у разі втрати праце­здатності, при вагітності та в інших обумовлених законом випадках за ра­хунок коштів спеціальних фондів, що акумулюються державою з внесків підприємств, організацій і установ згідно з визначеними нормами.

Строк страхування вичікувальний – установлений страховим правом строк протягом якого страхувальник має право істотно переглянути свої рішення відносно раніше укладеного договору й зажадати від страховика повного повернення сплаченої страхової премії.

Суброгація (subrogatіon) – перехід до страховика права вимо­ги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках. Це право по­ширюється на страховика лише на суму фактично виплаченого ним страхового відшкодування.

Сума викупна – частина резервного внеску, що утворився за договором довгострокового страхування життя й пенсії на день припинення дії договору у зв’язку з редукуванням та підлягає поверненню страхувальникові. При цьому вертається не вся сума внесків, а тільки та частина за мінусом витрат і прибутку страховика, закладених у тарифну частку брутто-ставки.

Сума страхова (sum іnsured) – межа грошових зобов’язань страховика щодо компенсації завданих страховою подією збитків страхувальникові (застрахованому). С. с. за майновим страхуванням не повинна перевищувати вартості об’єкта. При добровільному страху­ванні життя с. с. не обмежується.

Суперкомісія (overrdіng commіsson) – комісія, яку отримує цедент від перестраховика в доповнення до основної комісії за витрати з ведення договору перестрахування.

Сюрвейєр (surveyor) – експерт, інспектор, агент страховика, який здійснює огляд судна, вантажів та іншого майна, що приймається на страхування. На підставі висновку с. Страховик приймає рішення про укладання договору страхування.

Таблиця смертності (mortalіty (lіfe) table) – статистична та­блиця, в якій містяться розрахункові показники, що характеризують смертність населення в різному віці і дожиття при переході від однієї вікової групи до іншої. Т. С. Складається в цілому за населенням і щодо чоловічої та жіночої статті. Використовується при проведенні актуар-них розрахунків.

Тантьєма (profіt commіssіon) – комісія з отриманого прибутку, яку перестраховик щорічно виплачує цедентові за наслідками прохо­дження договорів перестрахування. Застереження про т. Є формою за­охочення перестраховиком цедента за надану участь у договорах пере­страхування і обережне ведення справи.

Тариф страховий (іnsurance tarіff) – ставки страхових плате­жів з одиниці страхової суми за певний період. Складається з нет­то-ставки і навантаження. Їх сума дорівнює бутто-ставці.

Тендерне застереження (tender clause) – вимога в полісах зі страхування суден, яка зобов’язує страхувальника негайно сповіща­ти страховикові про всі аварії судна, що можуть бути об’єктом подан­ня претензій до страховика.

Термін страхування (іnsurance term) – період дії договору страхування. Звичайно починається не раніше від терміну сплати пер­шого внеску страхової премії і закінчується з наступом страхового ви­падку, за яким виплачена вся страхова сума, припинення дії договору через несплату чергових платежів або з інших причин, а також після закінчення визначеного договором терміну страхування.

Третя сторона (thіrd party) – особа, що не є страховиком або страхувальником за конкретним договором (полісом).

Утримання валове (gross lіne) – сумарний обсяг зобов’язань, узятих страховиком на свій ризик за всіма договорами страхування.

Утримання власне (retentіon) – обгрунтований рівень стра­хової суми, в межах якої страховик залишає на своїй відповідальності долю страхових ризиків, а решту передає на перестрахування.

Факти матеріальні (materіal facts) – обставини, що впливають на розрахунки андеррайтера при визначенні умов прийняття ним ризику.

Факультативно-облігаторний договір (facultatіve oblіga­tory treaty) – форма договору перестрахування, згідно з яким цедент не має права вибору щодо того, передавати ризик у перестрахування чи ні. Так само й перестраховик не має права відмовити в перестраху­ванні того чи іншого запропонованого ризику.

Фінансовий ринок (fіnancіal market) – ринок кредитів і фон­дових цінностей, в тому числі акцій, облігацій та інших цінних папе­рів. Складовою частиною ф. Р. Є страховий ринок.

Фонд страховий (іnsurance fund) – сукупність натуральних запасів і фінансових резервів суспільства, призначений для поперед­ження, локалізації і відшкодування збитків, завданих стихійними ли­хами, нещасними випадками та іншими надзвичайними подіями.

Хеджирування – метод страхування валютних ризиків від несприятливих змін курсу валют в майбутньому.

Цедент (перестрахувальник) (cedent) – страховик, що пе­редає за плату частину прийнятого за договором зі страхувальником ризику на перестрахування іншому страховикові або професійному перестраховикові.

Цесія (cessіon) – процес передання застрахованого ризику в пере­страхування.

Цесіонер (cessіonary) – особа, якій передається право власності. У страхуванні ц.

Частота страхових випадків (loss frequancy) – показник, що є елементом збитковості страхової суми. Ч. с. в. визначається від­ношенням числа страхових випадків до кількості застрахованих об’єктів або договорів страхування в розрізі видів страхування.

Шедула (schedule) – основний розділ полісу страхування повіт­ряних суден. Ш. містить інформацію про учасників договору страху­вання, експлуатантів, вигодонабувачів, екіпажі і повітряні судна, що приймаються на страхування, страхові суми, франшизи, терміни стра­хування тощо. Іноді як шедула може використовуватись складена за стандартною формою заява страхувальника.

Шкода (damage) – наслідок порушення прав, що охороняються законом, та інтересів суб’єктів цивільних правовідносин (держави, ор­ганізацій або громадян). Ш. Може бути майновою (наслідок правопорушень, що мають вартісну форму) або моральною (це моральні та фізичні страждання, спричинені правопо­рушенням. Не може бути виражена у грошовій формі).

Шомаж (shomage) – страхування втрати прибутку та інших фі­нансових втрат, зумовлених призупинкою виробництва внаслідок на­стання страхового випадку, наприклад повені, пожежі, осідання ґрунту.

 

[1] Даний підрозділ базується на матеріалі, викладеному у [35]

⇐ Предыдущая51525354555657585960

Поделиться:

Читайте также:

VI. Словник основних термінів і понять
Аналіз динаміки страхових платежів та страхового відшкодування.
Аналіз страхових виплат.
АНАЛІЗ ШТРАФНИХ САНКЦІЙ, СПЛАЧЕНИХ ЗА ПОРУШЕННЯ ТЕРМІНІВ ЕКСПОРТНИХ УГОД
Біологічний словник
ВАРІАНТИ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ ДЛЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАВДАННЯ
Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь, 2001.
Величина страхових резервів
Види страхових гарантій та їх класифікація
Види страхових компаній та порядок їх створення

Воспользуйтесь поиском по сайту: