Страхування відповідальності за екологічне забруднення

Національні законодавства та міжнародні угоди покладають безумовну відповідальність за викиди небезпечних речовин у навколишнє середовище за принципом "платить забруднювач". При цьому заподіювач шкоди повинен компенсувати не лише прямі втрати, а й витрати на очищення забруднених водойм та ґрунту. Ця проблема гостро стоїть і в нашій державі, тому Законами України "Про страхування" та "Про охорону навколишнього природного середо­вища" визначено правові, економічні та соціальні страхування відповідальності за наслідки екологічного забруднення.

Забруднення – це будь-який викид або нагромадження шкідливих речовин у обсязі, який не може більше поглинатися навколишнім середовищем. За причинами вони бувають випадкові, що настали в результаті непередбачених подій та навмисні. Забруднювач несе відповідальність за забруднення навколишнього природного середовища та зниження якості природних ресурсів, а та­кож за порушення законодавства про охорону навколишнього природ­ного середовища з будь-якої причини, але страхування його відповідальності можливе лише для перших двох випадків. Договором страхування може покривати не тільки випадко­ві забруднення, але й ризик поступового забруднення.

Об’єктом страхування є збитки, нанесені юридичним або фізичним особам через неодержання прибутків за час, необхідний для відновлення здоров’я, якості навколишнього при­родного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, прида­тного для використання за цільовим призначенням.

Забруднювача може бути звільнено від відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, тільки якщо він доведе, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих для віднесених до власників джерел підвищеної екологічної небезпеки, а для таких, що не віднесені, – як­що вони доведуть, що шкоду заподіяно не з їхньої вини.

Страхування відповідальності за шкоду, що заподіюється навколишньому середо­вищу, базується на таких умовах:

· компенсувати страхувальникові усі суми, присуджені за законом постраждалим третім особам у зв’язку з настанням страхового випад­ку, та судові витрати;

· страхуванням не покриваються нав­мисні дії або помилки, які збільшують ймовірність шкоди тре­тім особам;

· суми штрафів не включаються у страхове покриття;

· витрати з очищення наслідків забруднення а також витрати страхувальникові на превентивні заходи або на очищення його власного майна страховиком за цим видом страхування не відшкодовуються.

Через високі страхові премії, великі адміністративні витрати при превентивних заходах і страховикові, і страхувальникові вигідно партнерство на: строк не менш як 5…10 років. Географічні ліміти відповідальності страховика при цьому чітко обумо­влюються, особливо в разі використання транспортних засобів.

Страховики обмежують мак­симальну відповідальність грошовою сумою та періодом часу. Для обов’язкового страхування ліміти відповідальності в Україні часто встановлюються Постановами КМУ, а для добровільного вони визначаються Правилами страхування. Ліміти відповідальності в Європі не перевищують 20 млн. євро за будь-який і кожен збиток, хоча реальні збитки сягають мільярдів доларів.

Андерайтер спирається на всю зібрану статистичну інформацію, передбачається великий досвід андерайтера у страху­ванні екологічних ризиків, проте цей процес залишається дуже мало вивченим та надзвичайно складним. Часто провадиться спеціальна ек­спертиза для вивчення аспектів конкретних ризиків конкретних страхувальників.