Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Населення і трудові ресурси

На території Північно-Східного району проживає 5466,2 тис.осіб, в т.ч. в Харківській обл. — 2768,4 тис.осіб, в Сумській — 1187,8 тис.осіб, в Полтавській — 1509,9 тис.осіб (на 1.07.2008 р.).

В останні роки в районі спостерігається від'ємний природний приріст населення. Це можна пояснити багатьма причинами. Серед них: виїзд населення, переважно сільського у великі міста, на Донбас, у Придніпров'я, впливає на зниження показника народжуваності економічна криза. В ПС збільшується частка осіб пенсійного віку у складі населення (близько 20%). Тому загострюється питання забезпечення господарства району трудовими ресурсами.

В районі зосереджено 12,4% трудових ресурсів України, які мають наступну структуру зайнятості:

- промисловість – 31,5%

- сільське та лісове господарство – 19,7%

- транспорт та зв’язок – 7,0%

- інше – 19,0%

- невиробнича сфера – 22,8%

Середня густота населення району — 65,07 осіб/км²(1.07. 2008 р.). Найбільша густота населення в Харківській обл. — 87,8 осіб/км. Тут склалася велика Харківська міська агломерація з ядром у Харкові (1461,0 тис.осіб). У складі агломерації міста: Чугуїв, Мерефа, Старий Салтів, Дергачі, Люботин та ряд селищ міського типу.

У Сумській обл. найбільшим містом є обласний центр — м.Суми (278 тис.осіб), всі інші міста належать до середніх і малих: Конотоп, Шостка, Ромни, Охтирка, Путивль та ін.

Обласний центр Полтава налічує 306 тис. осіб. З інших міст слід назвати Кременчук, Лубни, Миргород, Диканьку.

Всього у Північно-Східному районі виділяють 70 адміністративних района, 47 міст, 19 з яких мають республіканське та обласне значення, 102 селища міського типу, 1235 сільради, 6216 сел.

Обласні центри мають розвинуті трудові потоки — маятникову міграцію з зони субурбанізації; особливо потужна міграція характерна для Харкова (друге місце за кількістю мігрантів після Києва). Маятникова міграція здійснюється як автомобільним транспортом, так і залізничним. З меншимрадіусом дії існує маятникова трудова міграція в середніх містах району: Шостці, Конотопі, Лубнах та ін.

Ситуація з природним приростом залишається катастрофічною, за перше півріччя 2008 року маємо наступні показники (‰).

Область	Народжуваність	Смертність	Природний приріст	Дитяча смертність	Шлюби	Розлучення
Україна	10,1	17,0	-6,9	10,4	5,0	3,5
Сумська	8,4	19,6	-11,2	11,4	4,0	3,4
Полтавська	8,9	18,8	-9,9	9,0	4,3	3,9
Харківська	9,0	16,9	-7,9	8,6	4,7	3,7

Кожна область мас свої особливості у розподілі населення за статтю і віковими категоріями. Загальна тенденція, характерна для населення району— зменшення народжуваності, збільшення частки людей похилого віку. Величина частки людей старіше працездатного віку в Сумській обл. — (25,8% всього населення області). Тут 15,9% чоловіків і 33,5% жінок похилого віку. Для Харківської обл. характерні такі дані: 28,5% жінок і 13,7% чоловіків похилого віку в структурі населення; в Полтавській обл.— відповідно 28,3% жінок і 13,3% чоловіків непрацездатного віку.

Національний склад населення району такий: 79,0% українців, 19,0% росіян, 0,7% євреїв, 0,5% білорусів та 0,8% - представників інших національностей.

В епоху Київської Русі територія Полтавської обл. входила в Переяславське князівство. У XVI ст. Полтавщина перебувала в складі Литви, а в XVI ст. підпала під владу Польщі, наприкінці XVIII ст. увійшла до Чернігівського намісництва.

Значних втрат область зазнала у роки Другої світової війни. У 60—80-х роках на її території зникло багато сіл у зв'язку з "укрупненням колгоспів" і виселенням людей з малих "неперспективних" сіл.

Полтавська обл. — важливий центр національно-культурного відродження української нації, формування української літературної мови. Більшість міст і сіл Полтавської обл. тісно пов'язана з іменами видатних людей України — письменників, діячів просвіти і культури. Серед них Григорій Сковорода (1722—1794 рр.) з с. Чорнухи, відомий байкар — Леонід Глібов з с.Веселий Поділ; видатний живописець Василь Боровиковський (1757—1825 рр.) родом з Миргорода. Автор поеми "Енеїда" Іван Котляревський — полтавчанин, був директором Полтавського театру, створив п'єсу "Наталка-Полтавка", а музику до однойменної опери написав відомий композитор Микола Лисенко (народжений в с. Гриньки). З ім'ям Миколи Гоголя пов'язані Великі Сорочинці, Миргород і Диканька. Громадський діяч, історик, фольклорист Михайло Драгоманов (1841 —1895 рр.) народився у Гадячі. В Полтаві народився Мстислав (Степан Скрипник) — світлійший патріарх Київський і всієї України. Багато полтавчан, цвіт української інтелігенції, було репресовано у 30-х роках. Серед них Микола Зеров (1890—1937), поет, літературознавець. Ряд діячів культури з Полтавської землі живуть за кордоном; Василь Барка-Очерет — у США, Н.Левицька-Холодна — в США, Д.Нитченко-Чуб — в Австралії, П.Одарченко — в США, вони стали відомими письменниками.

У Полтаві жила легендарна Маруся Чурай (1625—1650 рр.), авторка пісень "За світ встали козаченьки", "Ой не ходи, Грицю" та ін.

Родом з Полтавщини композитор Георгій Майборода (автор опери "Мілана") і його брат Платон Майборода (пісні "Рушник", "Білі каштани").

Сумська обл. з IX ст. у складі Київської Русі—України входила до складу Переяславського і Чернігівського, а з середини XII ст. — Новгород-Сіверського князівств. У ті часи виникли міста-фортеці. З 1503 р. усі чернігово-сіверські землі опинилися під владою Московської держави; м. Путивль став важливим прикордонним містом.

Область зазнала голоду і розрухи в період Громадянської війни, колективізації, великих руйнацій у роки Другої світової війни. У післявоєнний час індустріальними центрами стали міста Суми, Шостка, Ромни, Конотоп. Багато славетних імен пов'язано з Сумщиною. Це — М.Маркевич (1804—1860), історик, етнограф, родом з с.Дунайці; Георгій Нарбут (1886—1920) — графік, ректор Академії мистецтв України, з с.Нарбутівка; Г.Базилевич (1750—1802) — перший український вчений-мінералог, народ, у Глухові; Панько Куліш (1819—1897) — письменник, літературознавець, політичний і культурний діяч, народ, у с.Вороніж; відомий оперний співак Борис Гмиря (1903—1969), народ, в Лебедині. Один з перших українських етнографів — з м.Кролевець — Григорій Калиновський у другій половині XVIII ст. видав "Опис весільних українських обрядів".

Територія Харківської обл. з X ст. входила до складу Київської Русі—України. У XVI ст. почалося активне заселення території українцями. З метою зміцнення південних кордонів, для захисту від набігів кримських татар були збудовані міста-фортеці Бєлгород, Воронеж та ін. З 1651 р. козаки заселяли слободи — нині міста Харків, Суми, Лебедин. У зв'язку з цим край і одержав назву "Слобожанщина", або Слобідська Україна.

У XVII ст. існував полковий територіальний поділ, чотири полки називалися: Харківський, Острогозький, Сумський і Охтирський. В 1734 р. в них було 40 сотень, які формувалися на території Харківщини. Виникли міста: Валки, Вовчанськ, Зміїв, Мерефа та ін. Полкова форма автономії була ліквідована Катериною II, а у 1835 р. утворена Харківська губернія. Важливими осередками культури на Слобожанщині були монастирі — Святогорський, Лебединський, Краснокутський, Курязький, Зміївський.

У XIX ст. культурним осередком не лише Харківщини, але й всієї України став Харківський університет, де ректором був відомий державний діяч, учений-освітянин Василь Каразин (народ, в с.Кручик на Харківщині).

Харків став не лише регіональною столицею Слобідської України. Він перетворився у великий індустріальний науковий і культурний центр всієї України.

У роки після Другої світової війни Харків став "мозковим" центром фізики, хімії, кібернетики, організатором багатогалузевого машинобудівного комплексу України, в тому числі — приладобудування, авіаційної промисловості, галузей космічного комплексу, ініціатором диверсифікації найновіших галузей індустрії, нових технологій у виробництві.

Харків був столицею України з 1919 по 1934 р., але, втративши столичну функцію, залишився провідним індустріальним і науковим центром України. Видатних людей науки і культури дала харківська земля. Серед них: Сергій Васильківський (1854—1917) — живописець, з м.Ізюм; Григорій Квітка-Основ'яненко (1778— 1843) — письменник, народився в с.Основа; Петро Панч (1891 —1978) — письменник, народився у м.Валки; Я.Степовий-Якименко (1883—1921) — композитор, педагог, з Харкова.

Багато діячів культури були репресовані в 30-ті роки: Ю.Вухналь-Ковтун (1906—1937), письменник; О.Досвітній-Скрипаль (1891 —1934), письменник; Майк Йогансен (1895—1937), письменник; Гнат Хоткевич (1877—1938), письменник і композитор.

У Харкові розпочиналося українське культурне відродження 1920—1930 років, так зване "розстріляне відродження". У Харкові жили і творили Микола Хвильовий, Лесь Курбас, географ Степан Рудницький, була створена організація письменників, театр "Березіль".

Трудові навики населення ПС району тісно пов'язані з народною творчістю. Тут розвиваються народні промисли. Кролевець — старовинний центр народної творчості, відомий своїми рушниками, обрусами, де в орнаменті переважають яскраво-червоний і білий кольори. Майстрами художньої кераміки здавна славиться Опішня на Полтавщині. Тут виникли гончарні промисли: опішнянська обливна кераміка з рясним рослинним орнаментом кулястих форм, нанесеним технікою гравірування на жовто-зелену поверхню. Провідними центрами килимарства стали Решетилівка, Миргород, Нові Санжари, Диканька.

ПРИРОДНІ УМОВИ І РЕСУРСИ

Північно-Східний район розташований у таких природних зонах: східна частина Українського Полісся (зона мішаних лісів), Лісостепова зона (Сумська і Харківська лісостепові фізико-географічні області) та північна частина Степової зони. Зональність впливає на територіальну різноманітність розміщення сільського і лісового господарства, будівництва, транспорту, економічну ефективність галузей господарства.

Рельєф. На північному сході та сході ПС Придніпровська низовина переходить у південно-західні відроги Середньоруської височини, що глибоко розчленовані долинами річок і яружно-балковою мережею.

У Полтавській обл. розташована акумулятивна лесова рівнина; на південному сході Харківської обл. -— початок Сіверсько-Донецької терасової долини. Вздовж північно-східної межі району проходять схили Воронезького криста лічного масиву, який прорізують долини приток Дніпра і Сіверського Дінця. Західна частина ПС зайнята Дніпровсько-Донецькою западиною, до якої приурочені поклади нафти і газу.

У л андшафтному відношенні в ПС виділяються такі природні області: Українське Полісся; Північна лісостепова область Полтавської рівнини; Південна Лісостепова область у східній частині Придніпровської низовини; Сумська Лісостепова область в межах Середньоруської височини; Харківська лісостепова область на схилі Воронезького кристалічного масиву і частині Дніпровсько-Донецької западини; Степова область Придніпровської лівобережної низовини.

Клімат. дві кліматичні зони — атлантико-континентальна (основна частина) і континентальна (південний схід району). Зима порівняно холодна (середні температури січня -8, -6 °С). Період зі стійким сніговим покривом триває 100—115 днів, безморозний період — 150—160 днів, Літо тепле, на півдні — жарке (середні температури липня +18, +21,5 С). Кількість опадів становить 450-600 мм/рік.

Період активної вегетації — 145—160 днів; суми активних температур — 2300—3000°С.

Ґрунти. В Поліссі дерново-слабоопідзолені, дерново-середньоопідзолені та сірі лісові ґрунти. У Лісостеповій частині району (Харківська і Полтавська області) на вододілах малогумусні чорноземи, на крутих правобережжях річок опідзолені чорноземи та сірі лісові ґрунти, у Степовій зоні — типові чорноземи, опідзолені чорноземи у перехідних районах між Лісостепом і Степом.

Рослинний покрив. В Поліссі поширені широколистяні ліси — субори і сугрудки; на піщаних терасах річок бори невеликими масивами. У Лісостеповій зоні є луки, степові ділянки з орними угіддями. Зустрічаються ліси на терасах річок, дібров (сосна, бук, липа, ясен, клен). На півдні і сході Лісостепу широколистяні ліси, урочища балок з чагарниковою і різнотравно-лучно-степовою рослинністю. У Краснокутському райо'ні широко відомий Шарівський парк, створений в 90-х роках XIX ст.

Тваринний світ Північно-Східного району різноманітний. Його представники залежать до поліської і європейської лісостепової округи. З копитних збереглися косуля, звичайний олень, лось. У лісах живуть кабани, білки, соні. Для Лісостепу і Степу характерні різноманітні гризуни. Серед птахів — горобці, перепели, сіра куріпка, польові жайворонки. У степовій частині — зайці, ховрашки, байбаки, хом'яки, лисиці.

Корисні копалини. Основну частину Лівобережжя займає Дніпровсько-Донецька западина, що розміщена між Українським щитом і Воронезьким кристалічним масивом. Тут на великій глибині залягають докембрійські кристалічні породи, а ближче до поверхні — осадові палеозойські та мезозойські відклади. Дніпровсько-Донецька западина — важливий нафтогазоносний район. Кожна область у складі ПС має свої особливості у розміщенні корисних копалин.

У Полтавській обл. родовища нафти розміщені у вигляді чотирьох "кущів": Глинсько-Розбишівський, Більський, Миргородський, Зачепилівський. Промислове освоєння родовищ сприяло створенню у районі паливно-енергетичного комплексу.

Важливу роль відіграє розробка Кременчуцької групи родовищ залізної руди. На цих рудах працює Полтавський гірничозбагачувальний комбінат. Поширена місцева будівельна сировина: глина, пісок, а також кам'яна сіль.

Сумська обл. у цілому має обмежену мінеральну базу. Регіональне значення мають такі нафтогазові родовища: Великобубнівське, Качанівське, Рибальське, Буреватське, Андріяшівське, Анастасівське.

Залягає кам'яна сіль, тут є також родовища гіпсу і поклади кам'яного вугілля (Роменське родовище).

Харківська обл. багата на природний газ, що залягає в її центральній частині. Тут розміщено близько 20 родовищ, які утворюють Шебелинсько-Ізюмський макрорайон. Найбільшими родовищами є Шебелинське газоконденсатне родовище в Балаклійському районі, Єфремівське, Проле тарське, Західно-Сосновське, Кегичівське. Ресурси природного газу сприяють розвитку органічної хімії в промисловому комплексі області (газ містить 118 різних вуглеводів).Також є невеликі поклади фосфоритів –Ізюмське родовище та поклади кам′яного вугілля – Созівське, Петрівське.

Водні ресурси. 383 річки довжиною понад 10 км кожна. Густота річкової мережі від 0,1 до 0,5 км/км².

Басейн Чорного моря — Дніпро з притоками Десна, Сула, Псел, Ворскла, Оріль, Самара та ін.; басейн Азовського моря — Сіверськип Донець з притоками Великий Вурлук, Уди, Мжа, Берека, Оскіл та ін. В районі налічується понад 76 водосховищ. Найбільші з них: Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Червонооскільське, Печенізьке. В долинах великих річок поширені озера заплавного походження. Річки беруть початок на схилах Середньоруської височини. Основні джерела їх живлення — сніг, підземні води. На р.Сіверський Донець розташоване Печенізьке водосховище, а на р.Оскол — Краснооскольське. Водні ресурси річок: Десна— 5,11 км³. Сейм — 2,61 км³, Оскол — 1,20 км³, Псел — 0,69 км³, Ворскла — 0,18 км³, Сіверський Донець — 0,52 км³. Середній річний обсяг загального стоку річок: Полтавська обл. — 51,5 км³, Сумська — 6,04 км³, Харківська — 3,6 км³. Регіональне значення мають мінеральні води Миргорода. Кількість водних ресурсів у Харківській області становить 1500-2000 млн м³/рік, в Полтавській — 1500-2000 млн м³/рік, в Сумській — 2000-2500 млн м³/рік. Водоспоживання в Харківській області становить 500-1000 млн м³/рік, в Полтавській -- 250-500 млн м³/рік, в Сумській — менше 250 млн м³/рік.

Рекреаційні ресурси: мальовничі ландшафти, водні об'єкти, джерела мінеральних вод («Миргородська», «Березівська»). В районі 45 санаторіїв і 11 будинків відпочинку. Відомі курорти: Полтавська область — Миргород, Харківська — Березівське і Рай-Єленівка.

Природоохоронні території: 472 території та об'єкти природо заповідного фонду (загальна площа 72,7 тис. га).

Об'єкти державного значення: відділ Українського степового заповідника — Михайлівська Цілина, 23 заказники (Бурлуцький, Катеринівський, Великоселецький, Гиряві Ісківці, Тракове, Куквинський, Пле-хівський, Солоне; ландшафтні — Вільхівщинський, Краснобережжя, Дейманівський, Старогутський, Середньосеймський, Шалигінський; ботанічні — Малоперещепинський, Банний Яр; орнітологічні — Михнівський, Журавлиний; гідрологічні — Андріяшівсько –Гудимівський, Бакирівськиіл, Біловодський, Хухрянський; лісовий — Великий Бір), 3 пам'ятники природи (Парасоцьке урочище, Боромля і Шелехів-ське озеро), Харківський ботанічний сад, Харківський зоопарк, Устимівський дендропарк, 27 парків — пам'ятників садово-паркового мистецтва (Краснокутський, Наталіївський, Старомерчанський, Шарівський та ін.).

Об'єкти місцевого значення — 156 заказників, 183 пам'ятники природи, 21 парк — пам'ятники садово-паркового мистецтва, 59 заповідних урочищ.

⇐ Предыдущая 123 4 Следующая ⇒