 |
Структура та зміст заключення експерта - криміналіста.
|
|
|
|
3.1. Зміст висновку експерта
Нерідко під висновком експерта розуміють тільки відповіді експерта на поставлені йому слідчим чи судом питання. На підставі проведених ним досліджень експерт встановлює нові фактичні дані і викладає їх у своїх відповідях, і саме ці дані є доказами в справі, якщо вони сформульовані в категоричній формі, а не є припущенням. Ймовірний висновок експерта не може бути покладений в основу вироку.[8]
У висновку експерта повинно бути зазначено:
1) коли, де, ким (прізвище, освіта, спеціальність, науковий ступінь і вчене звання, посада експерта) проведена експертиза;
2) підстава проведення експертизи;
3) хто був присутній при проведенні;
4) питання, що були поставлені перед експертом;
5) матеріали, які експерт використав;
6) дослідження, які провів експерт;
7) відповіді на поставлені запитання.
Коли при проведенні експертизи експерт виявить факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання, він вправі на них вказати в своєму висновку (ст. 200 КПК).
За своїм змістом висновок експерта може бути: категоричним, вірогідним, приблизним, умовним, альтернативним.
3.2. Структура висновку експерта
Кримінально-процесуальний кодекс не визначає структуру висновку експерта, але в юридичній літературі він умовно поділяється на три частини:
1. вступну;
2. дослідницьку;
3. висновки.
У вступній частині зазначається найменування експертизи, приводяться відомості про експерта (експертів), перераховуються одержані на експертизу матеріали.
В дослідницькій частині описується процес експертного дослідження та його результати, а також робиться наукове тлумачення встановлених фактів.
|
|
|
Висновки – це відповіді на поставлені перед експертом запитання. Експерт має право за власною ініціативою зробити висновок з питань, які перед ним не ставились, якщо вони мають, на його думку, значення для справи.[13; с. 101]
Вступна й дослідницька частини висновку експерта як документа теж мають важливе доказове значення. Їх аналіз дає змогу слідчому, прокурору, суду, а також потерпілому, обвинуваченому, захиснику та іншим заінтересованим учасникам процесу правильно оцінити кваліфікованість, обгрунтованість і повноту відповідей експерта, їх придатність для встановлення обставин, які входили до предмета доказування в справі.[8]
3.3. Порядок постановки запитань перед експертом, відповіді на які він повинен відобразити у своєму висновку
Відповідно до ст. 273 КПК ухвала суду (постанова) повинна бути складена як окремий документ з наведенням у ній мотивів прийнятого рішення про призначення експертизи та чітким переліком питань, що стосуються предмета останньої. В ухвалі (постанові) має бути зазначено, які подані учасниками судового розгляду питання і з яких мотивів відхилено.
При цьому суд виконує такі процесуальні дії:
1) з'ясовує обставини, що мають значення для дачі експертного висновку;
2) пропонує учасникам судового розгляду письмово подати питання, які вони бажають порушити перед експертами;
3) оголошує ці питання, а також питання, запропоновані судом;
4) заслуховує думки учасників судового розгляду з приводу поданих питань;
5) у нарадчій кімнаті обмірковує всі питання, виключає ті з них, що виходять за межі компетенції експерта або не стосуються предмета доказування, формулює питання, які він порушує перед експертом з власної ініціативи, остаточно визначає коло питань, що виносяться на вирішення експертизи, і виносить ухвалу (постанову) про її призначення;
6) оголошує в судовому засіданні ухвалу (постанову) про призначення експертизи і вручає її експертові.[10; с. 142]
|
|
|
3.4. Складання спільного висновку при комісійній чи комплексній експертизі
Напрацьовано практику, коли за наслідками комісійної експертизи складається й підписується спільний висновок. Експерт, не згодний з висновком інших експертів, складає свій висновок окремо.
За наслідками комплексної експертизи складаються та підписуються спільний висновок або окремі його частини. При підписанні експертами окремих частин висновку в кожній з них викладаються хід й наслідки проведених досліджень.[10; с. 138] У висновку повинно бути вказано, які дослідження провів кожний експерт, які факти він особисто встановив і яких дійшов висновків. Кожний експерт вправі підписати спільний висновок або ту частину його, яка відображає хід і результати проведених ним особисто досліджень. Якщо підставою остаточного висновку є факти, встановлені іншим експертом, то про це також повинно бути вказано у висновку. Така практика заслуговує на схвалення, оскільки вона дозволяє повно й об'єктивно дослідити висновки експертизи та дати їм правильну оцінку в сукупності з іншими доказами у справі.
|
|
|
III. Зовнішній зміст джерела права
IV. Внутрішній зміст джерела права. Аналіз конкретних норм
IV. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ ЗА ТЕМАМИ
V. Зміст теми заняття.
Актуальність вивчення змістового модулю
Бесіда за змістом прочитаного.
Бюджетне управління, його суть, зміст та значення для реалізації стратегії.
В змісті початкової школи
Вимоги до виконання і змісту розділу «Безпека життя і діяльності людини»
ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ЗВІТУ
