Характеристика правової системи Японії

Правова система Японії характеризується давнім історичним походженням. Відокремлене положення і сильний вплив звичаїв і традицій, ритуалів тривалий час ускладнювали вплив правових ідей і концепцій інших держав. Правова система Японії протягом тривалого часу розвивалася під впливом Китаю. Відносини з Китаєм створювали деякий "коридор впливу", і в Японії спостерігається той же вакуум правових шкіл та юридичних професій. Так само як і в Китаї, в Японії провідною філософсько-правовою течією було Конфуціанство.

Ідеї права в Японії ​​були замінені політико-етичними нормами: послухом нижчих верств - вищим, васалів - сюзерену, особистим приписом феодалів і військових. Особливу роль відігравали в Японії і до цього часу відіграють правила зовнішньо-пристойної поведінки - поступливість, примирення, доброзичливість, патерналізм, що виключають зовнішній тиск на японців. Саморегуляція і самовизначення в Японії шануються дуже високо.
Кардинальні зміни у правосвідомості громадян і юридичному житті Японії настають з кінця 60-х рр.. XIX століття, коли на зміну феодальному устрою держави приходить більш централізоване управління. Інтенсивні торгові зв'язки і промисловий підйом в той час обумовили привнесення ідей і зразків "західного права". Переводяться на японську мову французькі та німецькі кодекси. Певний вплив на розвиток правової системи Японії забезпечило і англійське право. До кінця XIX в. в Японії вступають в дію Цивільний і Торговий кодекси, Конституція, дарована імператором, закони про поділ країни на департаменти і комуни.

Після Другої світової війни японське право зазнало сильного впливу американського права "переможців" і будується багато в чому за його зразкам. В той період було прийнято чимало нових законів у сфері економіки і соціального розвитку. Від європейського права було запозичено ідеї публічного і приватного права.

Однак, сфера правового регулювання залишається не настільки широкою, оскільки одним із основних засобів регулювання суспільних відносин залишаються звичаї і традиції, норм, історично запропонованих для різних верств населення. Мирові угоди часто переважали і до цього часу переважають процедури розгляду судових спорів в Японії.
В юридичній науці Японії розвиваються різні напрямки - і соціологія права, і марксистські концепції і консервативні правові погляди вчених юридичного факультету Токійського університету, і відданість європейським правовим школам. На думку японських юристів, до Другої світової війни право в Японії поділялося на сім галузей - конституційне, адміністративне, цивільне, торгове, кримінальне та цивільно-процесуальне та кримінально-процесуальне. Потім з'являються право соціального забезпечення, господарське право, виділяються підгалузі медичного, освітнього права. За традицією правової сім'ї континентальне право ділиться на публічне і приватне. Закон, договори, урядові укази та інші акти є основними джерелами права.

Сучасна система права Японії веде своє походження від німецького і французького права. Р. Давид відносить японське право до романо-германської правової сім'ї. На думку Скакун О.Ф., японське право не повністю вписується у романо-германський тип правової системи. Особливістю сучасного японського права є те, що воно за своєю структурою нагадує західне, але воно діє у своїй власній традиційної культурної середовищі, що формується століттями в умовах відсутності тривалих контактів із західною культурою. Тому при схожості моделей права практика його функціонування істотно відрізняється. Таким чином, дія японської моделі права виявляється зовсім іншою, ніж модель західного права.

До 1945 р. система права Японії грунтувалася на поєднанні традиційних феодальних принципів, частково запозичених із системи права імператорського Китаю, і принципів континентальної системи права в його статичному (державницькому) варіанті.

Правова система Японії перейняла з системи континентального права наступні ознаки:

• розподіл права на публічне і приватне;
• структурний поділ системи права на галузі та підгалузі;
• кодифікація права.