Поняття зближення національних законодавств і узгодженого правового розвитку

Процес зближення національних законодавств передбачає такі елементи:

• вироблення загального курсу правового розвитку;
• здійснення заходів щодо подолання правових розходжень;
• вжиття заходів щодо вироблення спільних, спільних або єдиних юридичних правил.

В одних сферах зближення відбувається швидше, оскільки відображає велику ступінь однорідності регульованих суспільних відносин і їх меншу політизованість. Наприклад, подібне явище спостерігається в сфері виробничих, торговельних відносин, у сфері екології.

В інших сферах - в політичній, соціально-культурній - зближення може відбуватися більш повільно і не настільки масштабно огляду на прагнення держав зберегти своє національно-історичну своєрідність і забезпечити повноту вираження політичних інтересів і свободу дій суверенної державної влади.

Обсяги і напрями зближення національних законодавств залежать від курсів політики держав і від їх відносин між собою. Близькі за економічним рівнем розвитку, державним устроєм і політичним режимом країни проводять курс на зближення законодавств масштабно і протягом тривалого часу. Такі, приміром, скандинавські країни. Інші держави визначають такий курс рідше, в тих обставинах, що змінилися, які їх до цього спонукають.

На тривалість курсів зближення нац-х зак-ств впливають багато факторів - економічні, політичні, ідеологічні, географічні, демографічні, культурологічні та їх неоднакове поєднання в конкретно-історичній обстановці.

Поняття «зближення законодавства» означає загальний курс держав на визначення загальних напрямів узгодженого розвитку національних законодавств, на подолання правових відмінностей і вироблення загальних правових рішень. Нерідко поряд з цим поняттям і навіть замість використовується поняття «гармонізація законодавства».

Узгоджений правовий розвиток держав можна розглядати стосовно таких основних напрямів і форм його забезпечення:

• зближення законодавства, коли визначається загальний курс держав у даній сфері, напрями, етапи зближення, способи зближення;
• гармонізація законодавства, коли узгоджуються загальні підходи, концепції розвитку національних законодавств, виробляються загальні правові принципи та окремі рішення;
• прийняття модельних законодавчих актів;
• уніфікація законодавства, коли розробляються і вводяться в дію загальнообов'язкові одноманітні юридичні норми (правила).

В рамках кожного з названих напрямів використовуються переважно ті чи інші правові акти. У першому випадку - програми, плани, модельні акти і т. п., у другому випадку - наукові концепції і т. п., в третьому випадку - загальні норми, правові стандарти і т. п. Причому юридична сила цих актів неоднакова, оскільки вони можуть бути програмними, нормативно-орієнтуючими, рекомендаційними, безпосередньо-імперативними, обов'язково схваленими. Співвідношення їх між собою завжди рухомо, воно змінюється з урахуванням завдань узгодженого правового розвитку.

Юридичними засобами узгодженого правового розвитку є:

• загальний юридичний режим (інвестування, оподаткування і т. д.);
• вирівнювання рівнів правового забезпечення (пенсій, допомог і т. д.);
• визнання юридичних документів (дипломів про освіту та інші);
• запровадження спрощеного порядку (набуття громадянства і т. д.);
• договори про правове співробітництво;
• угоди про правову допомогу;
• загальний правовий простір (для координації дій у сфері науки, техніки, освіти);
• рівний юридичний захист суб'єктів;
• процедури узгодження правових актів;
• загальне визнання міжнародно-правових документів (декларацій, пактів, конвенцій і т. п.).

Модельні закони

Модельний закон являє собою законодавчий акт рекомендаційного характеру, що містить типові норми і дає нормативну орієнтацію для законодавства. Він не є обов'язковим для законодавчих органів і служить для них нормативно-орієнтуючим стандартом. Модельні закони розрізняються за видами: одні приймаються законодавчим органом федерації для її суб'єктів, інші - міждержавним об'єднанням для держав-членів, треті - міжнародними організаціями в якості правового зразка, четверті - розробляються вченими-юристами та фахівцями і носять доктринальний характер.

Слід підкреслити властивість модельних актів бути своєрідним "мостом" між нормами міжнародного і внутрішнього права, здатність "вплітатися" у тканину названих нормативних систем. Модельні закони безпосередньо "вбирають" в себе принципи, норми міжнародного права, "переводячи" їх в нормативно-концентрованому вигляді в національні законодавчі акти.

Така модифікація полегшується тим, що чимала частина міжнародно-правових документів структурується нині по об'єктах регулювання та у формах, дуже близьких до актів внутрішнього права. В якості прикладу можна навести Конвенцію про свободу асоціації та захист права на організацію, Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку, Конвенцію про трудові відносини на державній службі, Основні принципи незалежності судових органів, Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх, Європейську хартію про місцеве самоврядування.

Найчастіше суб'єктом прийняття модельних актів виступають міжпарламентські асамблеї. Модельним законам властивий рекомендаційний характер. За змістом модельні закони можуть містити або нормативну концепцію і загальні принципи регулювання в тій чи іншій сфері, норми-дефініції, або бути чітко структурованим правовим актом, виступаючим в якості "батьківського" нормативного зразка, моделі для "дочірніх" актів національного законодавства (з широким вибором правових альтернатив). Іноді модельний закон краще приймати до, іноді після національних актів.

Модельні закони отримують силу в межах того чи іншого державного утворення після прийняття, визнання та схвалення їх - в будь-якому обсязі - національним парламентом.

Модельні законодавчі акти виникають у федераціях, в рамках міждержавних об'єднань і в межах регіонів.

Зміст і форми модельних актів розрізняються за масштабами можливої ​​дії і суб'єктам, які їх приймають, за ступенем впливу на законотворчість держав і державних утворень.

В рамках СНД визнано, що під модельним законодавчим актом доцільно розуміти типовий законодавчий акт, що приймається інститутами Співдружності Незалежних Держав у сфері їх спільних інтересів, що має рекомендаційний характер і адресується парламентам держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав для використання в їх законодавчій діяльності.

Можливі наступні види модельних законодавчих актів:

- загальні принципи;

- основні начала;

- зразковий закон;

- модель кодексу;

- основні умови;

- основні положення.