Характеристика правової системи Індії. Поняття індуського права та національного права Індії

Індуське право – це право співтовариства, що засноване на кастовому поділі. В Індії зі стародавніх часів населення поділялося на певні верстви суспільства – «касти». Найвищою кастою (кастою правителів) були кшатрії, верховне духовенство було представлене кастою брахманів, каста торговців та ремісників мала назву - вайшьї, каста прислуги – шудри.

Індуська правова система заснована на релігії – індуїзмі. Вказана правова система відрізняється найглибшими релігійно-моральними витоками. Індуїзм визнає провідну роль заповідей і моралей для різних "каст". Духовні книги служили найважливішими путівниками людей і сприяли впровадженню в їх свідомість і поведінку уявлень про справедливість, сумління. Звичаї та рішення каст і громад служили вирішенню суперечок. Людина, згідно індуїзму розглядається як частина «цілого», відповідно, слухняність людини ґрунтувалася на релігійних нормах та уявленнях. Цим пояснюється те, що правові норми та судові прецеденти протягом тривалого часу не відігравали значної ролі і Індії.

Англійська колонізація Індії в XVI і XVIII ст. призвела до сильному впливу доктрини загального права. Але воно зм'якшувалося визнанням норм індуського права. І після проголошення незалежності Індії в 1947 р. країна стала розвивати свою правову систему. Конституція Індії, закони про шлюб та ін не тільки скасували багато норм індуського права, але і дали поштовх його оновленню та уніфікації.. Однак, наявність підтримуваних суспільством релігійних норм та низки територіальних традицій дещо стримують процес оновлення права Індії..

В сучасний період, не викликає сумніву те, що кастовий поділ суспільства та обумовлений ним різний правовий статус тих чи інших категорій суспільства протирічить нормам та принципам, що визнані світовим співтовариством.. Це обумовлює сучасну тенденцію розвитку правової системи Індії за західним зразком, сутність якої полягає у звільнення права Індії від релігійних догм. Йдеться про створення національного права Індії, яке включаєвсі закони Індії, що мають, як правило, загальне застосування, навіть якщо приватні положення цих законів обумовлюють, що вони не поширюються на окремі категорії громадян. Вказана система права має назву індійського права, на відміну від заснованого на релігії індуського права.

До теперішнього часу була виконана велика робота в напрямі кодифікації індуського права. У ході боротьби за національну незалежність обговорювався план повної кодифікації індуського права, і невдовзі після проголошення державної незалежності в 1947 р. уряд Індії представило на розгляд парламенту проект індуського кодексу, який повинен був охопити сімейне та спадкове право. Однак в результаті опору консервативних сил проект був знятий з порядку денного і уряд пішов по шляху підготовки окремих законопроектів. Така тактика вдалася. Першим у 1955 р. набув чинності Закон про шлюб, цим законом було уніфіковано шлюбне право індусів, також, вважається, що вказаний закон здійснив значний вплив на зміну світогляду суспільства Індії.

На сучасному етапі, судді Індії керуються насамперед новими законами і прецедентами. У подальшому відбулися подальші перетворення індуських правових інститутів, в результаті чого різко скоротилася сфера дії звичаїв. Так, наприклад, було дозволено усиновлення сиріт. Усиновлена ​​дитина була повністю зрівняний в спадкових правах з закононародженою дитиною. Була заборонена полігамія, узаконене розлучення через суд, реформовано спадкове право у бік розширення спадкових прав жінки, в результаті чого зменшилася юридична нерівність в правах чоловіка та жінки.

Юридичні довідники по індуському праву, як правило, не висвітлюють кастовий питання, оскільки він не відноситься до особистому праву. Однак, в Індії прийнято говорити про кастові інститути і кастову автономію. Вони зберігаються ст. 26 Конституції: «Усяке релігійна течія або секта, якщо вони не порушують громадський порядок мораль і охорона здоров'я, мають право: а) засновувати і утримувати заклади в релігійних чи благодійних цілях; б) здійснювати керівництво в питаннях релігії...» Отже, каста може накладати покарання на своїх членів, які порушили релігійні приписи. Якщо розбіжність носить релігійний характер, порушники можуть бути відлучені за відмову підкоритися. Таким чином, касти можуть підтримувати внутрішню дисципліну в питаннях поклоніння, харчування, шлюбу і в інших питаннях віри. Суд не повноважний переглядати кастові правила, він лише стежить за їх дотриманням та правильним застосуванням. Однак, суд може анулювати рішення касти, якщо воно містить виклик національному правосуддю.

Отже, сучасне індуське право являє собою приватне право індусів, видозмінене законами і звичаєм, ще діючим, наприклад, у Бірмі, Малайзії, Сінгапурі. Індуське право застосовується безпосередньо і опосередковано в зазначених вище країнах і в Східній Африці, де воно також видозмінене законодавством (Кенія Уганда).
Сучасне індуське право безпосередньо використовується при розгляді наступних питань:

· сімейне право - законність дітей, опікунство, усиновлення, шлюб, сім'я з трьох і більше поколінь і поділ майна, спадкування майна померлого, включаючи неподільне, що пережили його родичами;

· сімейні та суспільні питання - релігійні і благодійні пожертвування, переважне право на купівлю, клятви, передача майна за допомогою заповіту або іншого документа;

· кастове право;

· індуські ідеї збереглися також в концепції державного землеволодіння.