Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Методичні рекомендації до семінарського заняття

У наш час в Україні розвивається страховий ринок, створюються нові компанії, збільшуються обсяги страхування, підвищується рівень конкуренції між страховиками. Проте жорстка конкуренція на страховому ринку унеможливлює вільний вибір сприятливих ризиків, через що в портфелі страхової компанії можуть з'явитися ризики з надто високою відповідальністю, а настання лише одного повного збитку може призвести до значного погіршення фінансового стану страхової організації. Отже, виникає, нагальна потреба у розвитку перестрахувальних відносин і співстрахування. Перестрахування і співстрахування стають важливими, необхідними елементами страхового ринку.

Найважливішим чинником, що впливає на перестрахування і співстрахування та обумовлює їх розвиток, є, безперечно, існуюча законодавча база.

Тому студентам доцільно звернутися до основних нормативних актів, якими страхові компанії керуються при проведенні співстрахування та перестрахування в Україні.

Слід звернути увагу на те, що згідно із Законом України «Про страхування» страховик, який укладає договір перестрахування залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування. У співстрахуванні, на відміну від перестрахування, страховик залишається відповідальним перед страхувальником лише в розмірі своєї частки.

Виявити інші особливості та відмінності співстрахування перестрахування студентам допоможе відповідна література (див.перелік літератури в кінці методичних порад).

З огляду на світовий досвід, зауважимо, що в жодній країні перестрахування не регулюється фіксованими положеннями, уставами. спеціально встановленими законом правилами. На формування перестрахувального права впливають методи і практика діяльності, які ґрунтуються на певних принципах. Студентам необхідно дослідити сутність і зміст принципів, якими керуються при проведенні перестрахувальних операцій.

Після опрацювання цих принципів доцільно перейти до розгляду вітчизняного ринку перестрахування: визначити тенденції його розвитку, суб'єктів перестрахування (перестраховик, цедент, брокер), взаємовідносини між ними.

Особливості перестрахувальної діяльності потребують використання специфічного понятійного апарату у цій сфері.

Студенти мають акцентувати увагу на таких важливих поняттях у перестрахуванні, як: цесія і ретроцесія; активне і пасивне перестрахування; ліміт перестрахувального покриття; місткість перестраховувального договору; бордеро передач; сліп; комісійна винагорода; види комісій; тант'єма тощо. Доцільно більш детально розглянути таке ключове поняття в перестрахуванні, як «власне утримання цедента» (визначення частки ризику, яку він залишає за собою). Передавати в перестрахування досить велику частку ризику не вигідно, оскільки страховик при цьому втрачає відповідну частку зібраної ним премії, яку страхова компанія могла б залишати за собою заумови оптимального визначення розміру власного утримання. Якщо ж розмір власного утримання страховика буде надто високим, то це впливатиме на його фінансову стійкість. Існує багато теорій і практичних рекомендацій щодо встановлення ліміту власного утримання. Але вони мають загальний характер і не враховують специфічних умов діяльності конкретних компаній.

Іноді страховики перестраховують ризик, встановлюючи нульове власне утримання (фронтування). Студентам доцільно визначити, з якою метою страхові компанії вдаються до таких заходів.

Для розуміння механізму дії перестрахування слід розглянути методи і форми перестраховувального захисту. Існує два методи передачі ризиків у перестрахування: факультативний та облігаторний. Необхідно визначити суть цих методів перестрахування, виявити переваги і вади кожного з них, порівняти їх і зробити певні висновки. На практиці використовується також метод, який базується на поєднанні цих двох методів. Він називається договором відкритого покриття. Студентам треба дослідити, в яких випадках страховику доцільніше вдаватися до того чи іншого методу перестраховувального захисту.

Перестраховувальний захист може здійснюватися також за допомогою

пулів. Особливого значення пули набувають у країнах, де відбувається становлення ринку страхування і перестрахування.

Після розгляду методів перестрахування доречно перейти до ознайомлення з формами перестраховувального захисту. Форми перестрахування (пропорційна і непропорційна) різняться системою розподілу ризиків між сторонами перестраховувальної угоди. Кожна з форм перестрахування передбачає певні види договорів.

Доцільно спочатку зупинитися на пропорційній формі перестрахування, оскільки вона є простішою, визначити її особливості.

Пропорційна форма виділяє кілька видів договорів (квотні, ексцедентні, квотно-ексцедентні). Крім того, існують різні системи або модифікації цих договорів.

Студентам необхідно визначити механізм дії кожного із зазначених договорів, дати повну характеристику певного договору, виявити його переваги і вади, з'ясувати, в яких видах страхування вони використовуються.

Наступним етапом розгляду теми є визначення сутності та особливостей непропорційного перестрахування.

Призначення непропорційного перестрахування — надання гарантій відповідальності страховика по прийнятих ризиках внаслідок великого сукупного збитку за визначений час.

Непропорційній формі перестрахування, як і пропорційній, притаманні певні види договорів (ексцедент збитку — «ехсеss of loss» та ексцедент збитковості — «stoop loss»).

Студентам необхідно визначити характерні ознаки кожного з договорів непропорційного перестрахування, їх переваги, вади, сфери застосування.

Слід зауважити, що дуже великий збиток може виникнути як внаслідок однієї події, так і внаслідок кумуляції ризиків, тому покриття за ексцедентом збитку поділяють на ризиковий ексцедент збитку та катастрофічний ексцедент збитку.

Ризиковий ексцедент збитку та катастрофічний ексцедент збитку можуть доповнювати один одного.

У цьому виді договору покриття поширюється на збитки за ризиком і за випадком, коли неможливо запобігти кумуляції. Тому частіше таке покриття використовують при автотранспортному страхуванні або страхуванні цивільної відповідальності.

Розглядаючи такий вид захисту, як договір ексцеденту збитковості (stop loss), треба взяти до уваги, що цей захист орієнтований не на окремий збиток або сукупність збитків, а на окремий вид страхування або на весь страховий портфель страховика.

Тому цей договір не передбачає гарантії щодо прибутку, а тільки оберігає страховика від дуже великих втрат.

Слід зауважити, що непропорційні договори перестрахування мобільніші й простіші в опрацюванні. І хоча пропорційні договори виникли значно раніше непропорційних, на сьогодні договори непропорційної форми перестрахування набувають все більшого поширення.

Нині більшість страхових компаній України конче потребують перестраховувального захисту. Нові страхові компанії мають недостатньо міцну фінансову базу; місткість національного страхового ринку порівняно незначна. Разом з тим існує попит на страхування великих ризиків, який не можуть задовольнити національні страховики.

У такій ситуації за браком власних можливостей страхова компанія може вдатися до перестрахування або співстрахування. Це рішення є оптимальним, оскільки воно дає змогу підвищити як можливості окремої компанії, так і місткість страхового ринку в цілому.

Питання для обговорення

1. З яких причин страхові компанії вдаються до фронтування (нульового власного утримання)?

2. Тенденції розвитку вітчизняного ринку перестрахування.

3. Шляхи збільшення місткості страхового ринку України. Вплив перестрахування на цей процес.

4. Державне регулювання перестрахувальної діяльності.

5. Порівняльна характеристика принципів діяльності страхового і перестрахувального пулу.

Тести

1. За договором страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції відшкодовуються збитки, спричинені

а) внаслідок неправильного зберігання продукції на складі страхувальника;

б) дефектними товарами;

в) вадами в конструкції продукції.

2. За договором страхування професійної відповідальності страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату за позовом третьої особи за шкоду, заподіяну їй страхувальником через

а) нещасний випадок;

б) нечесність страхувальника;

в) помилку страхувальника.

3. На розмір тарифних ставок за договором страхування професійної відповідальності впливають

а) стан здоров'я страхувальника;

б) стаж роботи страхувальника;

в) вид професії страхувальника.

4. За договором страхування відповідальності за забруднення довкілля страховик відшкодовує збитки, спричинені витратами:

а) страхувальника на очищення свого майна;

б) третіх осіб на очищення та усунення наслідків забруднення;

в) страхувальника на сплату штрафів.

5. Які ризики співстрахуються:

а) значні, але однорідні;

б) ризики в масових видах страхування, навіть не дуже великі.

6. Страховий пул — це:

а) добровільне об'єднання страхових компаній з метою співстрахування значних ризиків;

б) добровільне об'єднання, що формується за рахунок відрахувань з суми страхових внесків страховиків з метою забезпечення захисту інтересів страхувальників у разі банкрутства страховиків.

7. Ліміт у перестрахуванні — це:

а) частка ризику, що залишає собі страховик;

б) максимальний обсяг збитків, що покриває за ризиком перестраховик;

в) сума ризику, що перестраховується понад власне утримання страхової компанії.

8. Які із наведених принципів страхування застосовують і в перестрахуванні:

а) принцип страхового інтересу;

б) принцип суброгації;

в) принцип відшкодування збитків у межах фактичних втрат;

г) принцип найвищої сумлінності;

д) принцип сприяння.

9. Що означає договір із 60%-ою квотою?

а) цедент залишає 60% кожного ризику;

б) цедент залишає 40% кожного ризику;

в) перестраховик приймає 60% кожного ризику;

г) перестраховик приймає 40% кожного ризику.

10. Переваги факультативного методу перестрахування:

а) більш висока ставка комісійної винагороди;

б) легкість в управлінні;

в) індивідуальна увага, що приділяється індивідуальним ризикам;

г) ніяких переваг.

11. Найвищу комісію з перестрахування цедент одержує:

а) за квотним договором;

б) за договором ексцеденту суми;

в) за квотно-ексцедентним договором.

12. Умовами договору передбачено, що сума ексцеденту — 10 часток (ліній), кратних власному утриманню. Якою буде місткість цього договору?

а) 9; б)10; в) 11; г)20.

13. Поняття «комісійні з перестрахування» означає:

а) плату, що одержує перестраховик;

б) плату, що одержує цедент за передачу ризиків у перестрахування;

в) розмір ризику, переданого перестраховику.

14. Який із методів перестрахування за деякими ознаками схожий із прямим страхуванням?

а) факультативний;

б) облігаторний;

в) факультативно-облігаторний.

⇐ Предыдущая 16 17 18 19 202122 23 24 25 Следующая ⇒