Особливості дії договору страхування у світовому досвіді страхової діяльності.

Особисте страхування є перспективним і досить складним видом діяльності. Світовий досвід показує, що добре налагоджена страхова справа сприяє розвитку самого бізнесу і допомагає вирішувати соціальні проблеми. Крім того, зараз дуже важливо для розвитку ринку страхових послуг є його забезпечення висококваліфікованими кадрами, які б інформували населення про необхідність і важливість страхування, бо саме громадяни і є потенційними споживачами цих страхових послуг.
Однією з галузей страхування є особисте страхування, яке має на меті надання певних послуг як фізичним (окремим громадянам, членам їхніх сімей), так і юридичним особам (наприклад, страхування працівників за рахунок коштів підприємств від нещасних випадків). Ці послуги передбачають страховий захист страхувальників (застрахованих) у разі настання несприятливих подій для їхнього життя і здоров'я [1].
Необхідність особистого добровільного страхування зумовлюється як ризиковим характером відтворення робочої сили, так і підвищенням ступеня ризику життя у зв'язку з урбанізацією, погіршенням довкілля, а також зростанням частки людей похилого віку в загальній чисельності населення. Це ускладнює захист особистих інтересів громадян з боку держави та за її рахунок і передбачає формування захисних механізмів за рахунок перерозподілу індивідуальних доходів [2].
Розвиток особистого страхування має важливе значення для соціально-економічного розвитку держави загалом і, звичайно, окремої людини. З однієї сторони воно захищає здоров’я, працездатність і добробут людей, а з іншого – покращує розвиток економіки, бо накопичені кошти інвестуються в економіку держави. Особисте страхування регламентується ЗУ «Про страхування».
Особисте страхування може бути обов’язковим і добровільним. Особисте страхування включає страхування життя, страхування від нещасних випадків, медичне страхування.
Страхування життя – підгалузь особистого страхування, в якому об’єктом страхування є майнові інтереси, пов’язані з життям застрахованого. Страхування життя розглядається як вигідне вкладення грошей. Страхувальник (застрахований) за договором страхування життя може розраховувати на страхову суму або пенсію у разі дожиття до закінчення договору, що є засобом накопичення коштів[1].
Проаналізувавши теперішній стан ринку страхування життя можна сказати, що не користується великим попитом серед населення саме страхування життя. У нашій країні не розвинута культура страхування, набагато частіше люди просто не довіряють системі страхування. Крім того, гальмує розвиток і недовіра населення до деяких фінансових інститутів. Ще однією причиною є фінансова криза, яка вплинула на доходи громадян.
Від нещасних випадків в Україні щорічно гине близько 45-50 тис. людей – це приблизно 6% всіх смертей. Страхові компанії страхують від нещасного випадку, однак попит на такий продукт, як і раніше невисокий. У житті небезпека підстерігає нас буквально на кожному кроці: вивихи і переломи, опіки та обмороження, отруєння медпрепаратами та неякісними продуктами. Однак поки українці не поспішають страхувати себе від нещасних випадків. Спостерігається зростання попиту на поліси страхування у сезон відпусток.
Медичне страхування - це особлива організаційна форма страхової діяльності, що передбачає соціальний захист інтересів населення в охороні здоров'я. Медичне страхування - це страхування на випадок втрати здоров'я з будь-якої причини. При медичному страхуванні не передбачається ризик смерті або дожиття до певного віку чи до закінчення терміну дії договору. Тому воно відноситься до ризикових видів страхування.
Згідно Закону України "Про страхування" передбачено здійснення медичного страхування як в обов'язковій, так і добровільній формах. Завдяки медичному страхуванню громадяни можуть одержати комплекс медичних послуг кваліфікованих спеціалістів у різних медичних закладах.
Медичне страхування поки що не користується попитом - дорого й сердито.
Українці не поспішають страхуватися через невиправдану дорожнечу. Власник страхового поліса зазвичай розраховує на обслуговування у клініках класу "люкс". Насправді ж може опинитись у державній лікарні, а інколи й зовсім не отримати «гарантованої» допомоги. За послуги лікарів, лікарень, платить страхова компанія. Про рахунки клієнт забуває, придбавши поліс, який дозволяє заздалегідь спланувати витрати на щорічне медичне обслуговування. Але це в ідеалі. Головний недолік медичного страхування - відмова страховиків під будь-яким приводом від оплати лікування страхувальника. Найчастіша причина - клієнт не попередив про свої хронічні захворювання - дії медичної страховки, як правило, на них не поширюються. Ще один недолік - неякісне медичне обслуговування страхувальників. Небагато страхових компаній можуть забезпечити медичну допомогу клієнтові, якого доля закинула в провінцію. Обманюють не лише страховики, а й страхувальники. Страхова компанія не завжди може проконтролювати, чи справді настав страховий випадок. Інший приклад обману страхових компаній клієнтами й лікарями - завищення вартості наданих послуг. За деякими страховими програмами медичні послуги оплачує клієнт, страховик потім компенсує витрати. Страховики намагаються ретельно перевіряти, чи відповідають ціни у виставленому рахунку прейскуранту клініки. Однак змови пацієнтів і лікарів розкривають нечасто.

17)Особливості сучасного стану розвитку особистого страхування в Україні.

В Україні станом на 1 січня 2006 року до Державного реєстру було внесено 411 організацій. Із них на здійснення особистого страхування отримали ліцензії: 381 — на страхування життя; 397 — на страхування від нещасних випадків; 324 — на медичне страхування.

У цей період на ринку особистого страхування України зростає частка ризикових короткострокових видів страхування, що передбачають відповідальність за наслідки нещасних випадків. Зростання частки короткострокових договорів має більше негативних наслідків, ніж позитивних. Короткострокові угоди не дають можливості страховику акумулювати грошові засоби з метою довгострокового їх інвестування та отримання прибутку від інвестиційної діяльності, який можна було б використати на здешевлення послуг зі страхового захисту та на здійснення повнішого захисту інтересів громадян. Отже, це невигідно з огляду на довгостроковий період ні страховику, ні страхувальнику. Невигідно і з погляду інтересів держави ні в страховій, ні в інвестиційній, ні в податковій політиці. Переважну більшість договорів особистого страхування було укладено в колективній формі за рахунок підприємств. Це пояснюється, з одного боку, вкрай низькими індивідуальними доходами переважної більшості громадян України, через що й попит для них на страхові послуги не є першочерговим, а також — недовірою пересічних громадян до страхового захисту як гаранта їхнього добробуту. З іншого боку, з погляду інтересів страхувальника-підприємства укладати такі договори було вигідно, оскільки: а) в такий спосіб вони стимулювали своїх працівників за допомогою страхових виплат; б) заощаджували кошти в розмірі нарахувань на фонд оплати праці; в) вирішувалась певною мірою проблема переведення безготівкових грошових засобів у готівку (внески сплачують за безготівковими рахунками, а виплати отримують готівкою).

Позитивними тенденціями розвитку особистого страхування в Україні є:

· збільшення обсягів страхових резервів на один договір;

· вирівнювання темпів зростання страхових премій та страхових резервів;

· збільшення рівня страхових виплат як свідчення зростання повноти виконання своїх зобов'язань перед страхувальником;

· пожвавлення конкуренції між страховими компаніями, які здійснюють особисте страхування.

Оцінка тенденцій розвитку страхового ринку України вказує на те, що страхування є однією з найбільш рентабельних галузей національної економіки, бо дохідність від страхової діяльності є надзвичайно високою. Варто зазначити, що щороку рівень страхових виплат зменшується. Так у 2000 році цей показник становив 19,1%, а у 2005 році він знизився до 14,7%. Однак, протягом 2006 року даний показник склав 18%. При цьому рівень виплат фізичним особам у 2005 році становив 31,2%, а за 9 місяців 2006 року досяг 33%/

Отже, до основних тенденцій розвитку страхових компаній в Україні можна віднести: збільшення кількості страхових компаній; укрупнення страховиків; розширення філіальної мережі; зростання статутних та резервних фондів; підвищення платоспроможності страховиків; зростання обсягів страхових операцій з усіх видів страхування.

Станом на 01.07.2007 року в Україні зареєстровано вже 410 страхових компаній. З яких – 56 страховиків, які здійснюють страхування життя. Понад 50 страховиків створені із залученням іноземного капіталу. Доцільно зазначити, що протягом останніх років спостерігається реальне зростання обсягів страхових операцій з усіх видів страхування і структурні зміни на користь добровільного страхування та його довгострокових видів. Найбільшу частку в структурі премій та виплат протягом 2004 - на поч. 2007рр. займали добровільне майнове страхування та страхування фінансових ризиків, на другому місці – державне обов’язкове страхування та добровільне особисте страхування, а найменші значення цих показників характерні для недержавного обов’язкового страхування, добровільного страхування відповідальності та страхування життя.