Ставлення до ризику суб'єктів прийняття рішень

Психологічна теорія прийняття рішень вивчає цікаві проблеми про те, як впливають особисті риси на прийняття рішень, обтяжених ризиком. Цьому присвячена велика кількість праць, зокрема [12,13,22].

Пристосуватися до ризику можуть допомогти дії, що знижують ймовірність небажаних подій чи величину потенційних збитків або впливають на розподіл наслідків ризику серед суб'єктів господарської діяльності чи суспільства в цілому.

Для кожної стадії прийняття ризикованого рішення характерні свої закономірності. Так, на стадії усвідомлення і попереднього оцінювання (вимірювання) ризику, його суб'єкт фокусує свою увагу на одній-двох найважливіших, на його думку, характеристиках. Найчастіше зосереджуються на величині очікуваного доходу (наприклад, коли питання торкається інвестицій) і майже не замислюються над імовірністю збитків. Здебільшого інформація про конкретну ситуацію формується у суб'єкта ризику в два етапи: спочатку обирається одна з характеристик як деяке обмеження, а іншу вважають за критерій (мету). При цьому відкидають усі альтернативи, що не відповідають обраним обмеженням. Далі з тих альтернатив, що залишилися, обирають ту, яка забезпечує найвищий рівень характеристики, обраної за мету. Зазвичай, характеристику («ймовірність одержання не меншого від деякого заданого значення прибутку») розглядають як обмеження, а «величину сподіваного прибутку» — як мету.

Розглянемо проблеми, пов'язані з внутрішнім та зовнішнім пристосуванням особи до ризику. Зовнішнє пристосування (інтравертність) до ризику полягає в спробі суб'єкта ризику певним чином модифікувати зовнішнє середовище, щоб дістати деякі переваги. Йдеться про маневрування ресурсами, маніпулювання поводженням контрагентів (партнерів) при укладенні угод тощо.

Внутрішнє пристосування (екстравертність) до ризику є характерним для осіб, які не дуже вірять у можливість контролю над зовнішнім середовищем та безпосереднього впливу на нього. їх основний інструмент,— це збір додаткової інформації, виграш у часі, підключення своїх керівників до процесу прийняття відповідальних рішень, генерація нових альтернатив.

Так, приймаючи рішення стосовно великих інвестицій, деякі особи, що відповідають за прийняття рішень, намагатимуться торгуватися з банком щодо умов позики, ставок відсотків, графіків виплат або прагнутимуть залучити банк до справ своєї фірми на правах співучасника (зовнішнє пристосування до ризику). Інші особи більше уваги приділятимуть збиранню інформації про можливості банку та його заінтересованість у наданні кредиту фірмі чи продумуванні проблеми обхідних шляхів на випадок провалу операції і падіння авторитету фірми (внутрішнє пристосування до ризику).

Слід мати на увазі, що під час прийняття певного рішення доцільно виявити інтереси основних учасників подій: хто яку позицію займає, хто і як ставиться до вашої ініціативи. В результаті у вас заздалегідь складеться певне уявлення про можливий перебіг подій (пов'язані з цим суперечності та перешкоди, що зумовлюють ризик). Для ведення переговорів це досить важливий чинник, який дає змогу здійснити аналіз ситуації, обтяженої ризиком, та вжити відповідних заходів щодо її переведення в більш сприятливу.

Поводження підприємця (менеджера) в умовах ризику має орієнтуватися: "

1) на пошук «рушійної пружини» ризикової ситуації (осмислення проблеми, формування управлінської задачі, розстановка сил), використовуючи ситуаційний (сценарний) аналіз;

2) на відшукання зв'язку даної ризикованої ситуації з попередніми обставинами (історичний метод) та прогнозування загроз щодо різних ускладнень, які можуть призвести до збитків;

3) на зіставлення ризикової задачі з розвитком цілісної системи управління (системний підхід);

4) на обґрунтування і використання технологій розв'язання управлінських задач, адекватних ситуацій;

5) на формування адекватного стилю управління (нова тактика в нових обставинах, обтяжених ризиком).