 |
Картина ііі. Пансіон «звезда». Картина IIі. Картина іv. Картина V
|
|
|
|
КАРТИНА ІІІ
ПАНСІОН «ЗВЕЗДА»
Проня, а також інші учениці пансіону.
Заняття по етикету та світським манерам
Викладачка етикету:
Раз, два, три четыре.
Так приветствуете папу.
Всі повторюють, і Проня теж…
Так поклонитесь начальству,
что по службе выше мужа.
Всі повторюють і Проня теж…
Проня Прокоповна: Какого мужа?!
Викладачка етикету: Того мужа, какой будет.
Если ниже он по чину, то встречайте так.
Всі повторюють і Проня теж…
Со служанкой не стесняйтесь, чтоб боялась вас.
Всі повторюють і Проня теж…
Проня Прокоповна: Химка, сюда! Химка, туда!
Химка, молчи! Химка, иди!
Химка: Дуры, дуры, раз, два, три!
Викладачка етикету: (продовжує) Так идете деликатно к своему вы кавалеру.
Реверанс. Реверанс. Реверанс.
Перечепляється через Проню
Викладачка: Тумба!
Проня: Сама тумба!
Викладачка: Цапля! Жаба!
Проня: Гадюка!
Викладачка: Хулиганка! Стерва, стерва!
Проня: Ах, вот значит какая ты звезда!
Викладачка: Стерва, стерва!
Проня: Набридло все! Ви у мєня ещо автограф просить будите, а я вам его не дам! Пошли ви все, тоже мне – «звьозди», тьфу на Вас через окно! (до учениць) Вот самі в цьому дур домі залишайтесь! А я тут калекой стану!
Викладачка: Єто Вам нє что нібудь, а светскій пансійон, «звьозд»!
Проня: Ага я, я бачу! Я вам устрою, пансіон! Всю жизть по перечеслению работать будете!
Викладачка: Скатертью дорога, а тепер – урок английского язика!
КАРТИНА IIІ
Хата Сірків. Гучно грає музика.
Сірко. Проню, вимкни ти цю шарманку!
Сірчиха. Та хіба вона тобі заважає? (йде вимикає)
Сірко. Готуємо, готуємо придане, а ніхто нашу дочку не сватає.
|
|
|
Сіркиха. Та тому що кругом простота! А моїй же донечці треба щось особливе, тому що моя красунечка вчилася в особливому пенсіоні. Ти ж сам грошей на пенсіон не жалкував.
Сірко. Не жалкував, а мені та наука в таку копійчину стала! Страх! Скільки отій мадамі в пенсіоні уплочено! А скільки там Проня Прокоповна просиділа?
Сірчика. Мало хіба? Аж три місяці! Ти б уже хотів, щоб там рідну дитину науками замучили, аж до загину!
Сірко. Я не про теє: та мені самому ці пенсіони ось де. Але ж гроші за рік заплатили! Треба ж було хоч одсидіти за них
Сірчиха. Так ти гроші пожалів? А дитиночку нашу рідну, єдину ти не жалієш. Вона там зовсім змарніла та знівечилась, хоч живою в труну клади! Там уже мало того, що науками вимучили, вимордували, та ще й голодом морили! Дитина не видержала й утекла! Приїхала за того пенсіона така худенька
Сірко. Нічого, вдома відгодували. Плаття перешиваємо й перешиваємо.
Проня: Все, я пішла на променад!
Батьки: (разом) Куди?!
Проня: Ех, тєнота! На прогулянку у міський сад! (пішла)
Сірко: Ет, вигадала – про-мє-над!
Сірчиха: Отож, бо й воно, по соврєменному значить!
Сірко – Химко.!
Химка. –Га!
Сірко. – Шо ти гакаєш?
Химка. – А шо такеє?
Сірко. – Іди подивися за Пронею Прокоповною, бо вже вечір надворі.
Химка. –Та де ж я буду там шукати. Та її ж і кавалери проведуть.
Сірчиха. Проведуть, проведуть, а все ж таки страшно. Іди, Химко, глянь!
Сірко. –Явдохо, а памятаєщ, як я до тебе присватувався?
Сірчиха. – та тю на тебе, що згадав!
Сірко. –…як я ходив навколо тебе. …гулі-гулі-гулі…(співає) Ой дівчино, чия ти……
Сірчиха. –Горілки не дам!
Сірко. А чого це?
Сірчиха. А нічого.
Сірко. Що через розумну доньку вже й випити не можна?
Сірчиха. Не можна.
Сірко. - я тобі кажу, Явдохо, що ці панські науки до хорошого не доведуть. Хвалити бога, прожили вік у добрій згоді та лагоді, діждалися й свого ясного вечора, а після цього пенсіона зовсім життя нема. Туди не йди, це не одягай, там не сиди… нагородив Господь донькою-розумнецею.
|
|
|
КАРТИНА ІV
на околиці Києва
Степан. А хто, по-вашому, панове, розумніший у нашому місті: чи семінарист, чи академіст, чи університант?
Хлопець. Голохвостий!
Степан (регоче). Ото ушкварив!
1-й бас. Попав пальцем у небо!
Дехто. Найшов розумного на смітнику! Ха-ха!
Хлопець. А хто ж розумніший за його? Говорить по-ученому, що й не второпаєш!
Степан. Дивіться, люде добрі, що по-свинячому хрюка, то й розумніший, значить!
Другі. Чого ж, справді, сміятись? Голохвостий, таки не взяв його кат, розумний, освічений; і ходить, і говорить по-панському!
Степан. Од міщан одстав, а до панів не пристав. Які були у батька гроші — процвиндрив, а тепер що на йому, то й при йому!
1-й б а с. А який ласун до дівчат, як зводить усіх — біда!
2-й б а с. Та то ж через теє Степан на нього і гори верне.
Дехто. Боїться, значить, щоб не одбив дівчини.
Степан. Одбив би я йому печінки!
Д р у г і. О! Він хваткий!
1-й б а с. А в тебе уже є коханка?
Степан. Що ти їх слухаєш? Верзуть теревені!
Дехто. Єсть, єсть…
1-й б а с. А хто?
Хлопець. Галя Лимаришина.
1-й бас. Гарна?
Хлопець. Чудо яка!
Степан. Ти-бо мені, гляди, і честь знай, бо язика й полатати можна!
Хлопець. Що ж я сказав? От напасть!
Другі. Цитьте! Он Голохвостий іде!
КАРТИНА V
Ті ж і Голохвостий.
Дехто. Здрастуйте, Свириде Петровичу, а ми вас оце згадували…
Голохвостий. А, хорошо, добре…
Степан (набік). Шкода, що не чув!
Голохвостий (подає декому руку, а решті кланяється згорда). Меня таки вездє споминають: значить, моя парсона у шику!
Степан (набік). Як свиня в дощ!
Хлопець. А яке убрання на вас, Свириде Петровичу, — чудо! Певно, дороге!
Голохвостий. Конєшно, не копеєшне! Хвисонистої моди і загрянишного матеріалу, да і шив, можно сказать, первий магазин. От ви думаєтьо, што плаття — лиш би што, а плаття первоє дєло, потому што по платтю всякого стрічають.
Степан (до других). А по уму виряджають!
Голохвостий (не звертаючи уваги). От, вбзьмем, примєром, бруки: трубою стоять, как влиті, чисто аглицький хвисон! А чаво-нибудь не додай, і вже хвизиномії не імєють! Або вот жильотка, — здайоться-кажеться, пустяк, а хитра штука: только немножко не потрап, і мода не та, уже й симпатії нєту. Я вже не говору про піньжак, потому што піньжак — ето первая хворма: как только хворми нєту, так і нікоторого шику! А от даже шляпа, на што уже шляпа, а как она, значить, при галавє, так і на типе парад!
|
|
|
Дехто. Добре на цьому знається! Нема що!
Хлопець. А матерія яка! Ряба, ряба та зозуляста, от би мені такого на штани!
Голохвостий. Зозуляста?! Шаталанська!
Хлопець. Що ж то значить — шарлатанська?
Голохвостий. Ет, мужва! Што з тобою разговаривать.
Хлопець. Та я так!
Дехто. Розкажіть краще що нам! Ви ж там по світах буваєте, розумних людей чуваєте…
Голохвостий. Не всьо то для простоти антересно, што для меня матеріально. Хороший бил би для меня кадрель — водити з вами кумпанію!
Д є х т о. Е, ви вже дерете носа до неба!
Голохвостий. Тут, понімаєте, делікатна матерія… Кахвюру, значить, нужно підстерегти і спроводить… Одне слово, не вашого розуму дєло!
Хлопець. Що ж воно таке?
Голохвостий. Інтрижка.
Хлопець. Як?
Степан. Та кинь його, ходім!
Другі. А й справді! Чого з ним возжатись? Ну його к бісу! Рушай далі!
Всі пішли.
|
|
|
