Тема 2. Докази тваринного походження людини.

2.1. Періодизація та загальні закономірності розвитку приматів.

У відповідності з уявленнями сучасної синтетичної еволюційної теорії розвиток приматів, до яких належить людина, розгортався, головним чином, протягом кайнозойської ери (табл.1), котра наступила після крейдяного періоду мезозойської ери. хоча перші відомі примати мають вік близько 75-80млн. років (79 млн. р. назад), що припадає на кінець крейдяного періоду [155].

Табл. 1.Періодизація кайнозойської ери.

За досить значний проміжок часу, із предкових форм людини сформувався вид Homo sapiens, який за адаптивними можливостями значно перевищує усі види ссавців. Така надзвичайно широка норма реакції зумовлена специфікою еволюції людини, яка, на відміну від філогенетичного розвитку тварин, була спрямована не на утворення безлічі дрібних пристосувань до конкретних умов існування, а на вироблення універсального відношення до навколишнього середовища за рахунок прогресивного розвитку свідомості, членороздільної мови та трудової діяльності [44, 45, 46]. Елементи подібної стратегії виживання присутні у безлічі дрібних неспеціалізованих організмів, які розвиваються в напрямку соціалізації та широкої, еврибіонтної адаптації до оточення. Вони переважно належать до К-стратегів, або організмів, що розвиваються в цьому напрямку (посилено піклуються про потомство, якість потомства переважає над кількістю, зростає відсоток виживання потомства, на відміну від R-стратегів, що дають велику кількість потомства з низьким рівнем піклування про нього та високою смертністю). Серед цих організмів переважає відбір β- самців (замість α-самців, що переважають в процесі розмноження більшості живих організмів) в процесі продовження роду, що саме і призводить переважно до розвитку в напрямку до відсутності яскраво вираженої спеціалізації до вузьких екологічних ніш. Величезну роль у формуванні цих процесів відіграла модифікація групової поведінки тварин і розвиток соціальних відносин. Передумови саме такого розвитку створювалися упродовж тривалої еволюції живої природи і пов'язані з реалізацією необмеженого біологічного прогресу, тобто загального еволюційного розвитку тварин у напрямі до розумної істоти [42, 43]. Досить багато видів тварин (примати, ведмеді, собаки, коти, щури тощо) відзначаються достатньо розвиненою елементарною розумовою діяльністю і складною поведінкою, котра базується на умовних рефлексах, навчанні, індивідуальному досвіді. Подібні властивості є закономірним результатом еволюції нервової системи, психічного відображення і поведінки. Елемент випадковості в цьому процесі був привнесений неочікуваною зміною зовнішніх умов і тим фактом, що примати першими опинилися в нетиповому для них середовищі, коли виживання значною мірою забезпечувалося високою мобільністю психічних процесів і соціальними факторами, які й зумовили специфіку подальшого розвитку тварин у напрямі універсально пристосованої розумної істоти [45].

Загальна еволюція тварин пов'язана з реалізацією кількох основних напрямів розвитку адаптацій. До них належать:

·виникнення багатоклітинності і все більша диференціація систем органів;

·виникнення твердого скелету (зовнішнього і внутрішнього);

·розвиток центральної нервової системи, який реалізувався у двох різних напрямках. Перший характерний для комах і спрямований на спадкове закріплення будь-якого типу реакцій поведінки за допомогою безумовних рефлексів та інстинктів. Другий напрям еволюційного рішення проблеми доцільної поведінки властивий для ссавців. Він оснований на умовних рефлексах і навчанні, на збільшенні значення досвіду кожної особини;

·розвиток соціальності серед багатьох груп тварин, що став могутнім біологічним фактором виживання більшості особин, які входять до складу того чи іншого угрупування.