Дієслово і його форми

Найпоширенішою дієслівною формою в офіційно-діловому та науковому стилях є дієслово теперішнього часу із значенням позачасо-вості, яке вживається у першій особі множини або третій особі однини. Наприклад: Надсилаємо студентів – дипломників за умовами контрак-ту…, Просимо надати інформацію…, Донецький національний техніч-ний університет оголошує конкурс на вакантні посади ….

Теперешній час можна вживати на позначення майбутнього, коли треба підкреслити обов´язковість виконання дії, наприклад: Нарада розпочинається о 10-й годині.

Недоконаний вид у текстах ділового та наукового спрямування позначається складними формами, наприклад: Конференція буде роз-починатися о 9-й годині, захисти дипломних робіт студентів факуль-тету обчислювальної техніки будуть проводитися у 4-му корпусі.

Доконаний вид твориться за рахунок префіксації, наприклад: У подальшому необхідно запроектувати удосконалення опалювальної системи 1-го корпусу ДонНТУ (з доповідної записки).

В офіційно-діловому стилі, особливо в мові документів, форми

власне наказового способу (іди, робіть) використовуються тільки в усному мовленні. У писемному мовленні переважає інфінітив та опи-сові лексичні засоби. Інфінітів, вживаний у наказах та розпоряджен-нях, надає висловленню категоричного характеру. Менш категоричні безособові форми; вони констатують факт і застосовуються в різних інструкціях, статутах та ін. (не дозволяється, заборонено). Інфінітів повинен мати форму на -ти (здійснювати, виконувати); закінчення -ть вживається тільки в розмовній мові, зрідка в художніх текстах (Роблять казна-що з цінами – з розмови співбесідників у міському транспорті).

Дієслова третьої особи однини можуть утворювати паралельні форми – повні й короткі: зна і знає, бува і буває. Обидві форми вживаються в розмовній мові, художньому стилі. В усіх інших стилях, у тому числі й у діловому, вживається тільки повна форма: зазначає, повідомляє, доручає, запрошує.

Слова нема і немає паралельно вживаються в усіх стилях мови (у нас немає таких документів, у нас нема таких документів або ми не маємо таких документів).

Іноді під впливом російської мови замість форми є у ролі зв´язку використовуються особові форми дієслова являтися: Підприємство являється юридичною особою; ДонНТУ являється найстарішим нав-чальним закладом Донбаського регіону. Така заміна є порушенням норми. Правильний варіант наступний: Підприємство є юридичною особою; ДонНТУ є найстарішим навчальним закладом Донбаського регіону. В українській мові дієслово являтися вживається із значення “з´являтися, примарюватися, снитися”, як у прикладах: Не раз у сні являється мені, О Люба, образ твій, такий чудовий… (І. Франко); Чого являєшся мені У сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні. Сумні, Немов криниці дно студене?

Наказовий спосіб дієслова у ділових паперах передається рядом форм:

1) інфінітивом на - ти, наприклад: … призначити на посаду про-граміста обчислювального центра ДонНТУ Іванова Олега Петровича;

2) безособовими формами, наприклад: … Контроль за виконан-ням наказу покладається на доц. Іващенка Т.І.

Слід пам΄ятати, що утворені від перехідних дієслів активні дієприкметники недоконаного виду на зразок “поважаюча себе лю-дина”, “виконуючий термінове завдання”, не відповідають нормам сучасної української мови. Натомість вживаються описові звороти:

людина, яка поважає себе, працівник, який виконує термінове завдання. У сучасній українській мові намітилася тенденція до уникнення дієприкметникових форм на -уч-(-юч-): коригувальний замість коригуючий, копіювальний замість копіюючий, інтегрувальний замість інтегруючий. Російські форми на -ущ-, -ющ-, -ш-, -вш- в українській мові можуть передаватися: а) іменниками або описовими зворотами: исполняющий обязанности – виконавець обов´язків, организующий дело – той, хто організовує справу; б) прикметниками: вышестоящий орган – вищий орган, текущий счет – поточний рахунок; в) дієприкметниками пасивного стану: наболевший вопрос – наболіле питання, нижеподписавшийся – нижчепідписаний.

Російські пасивні дієприкметники теперішнього часу у процесі перекладу на українську мову замінюються описовими конструкціями або дієприкметниками минулого часу: ведомый – ведений, гонимый – гнаний, желаемый – бажаний, записываемый – записуваний, освещае-мый – освітлюваний, употребляемый – вживаний тощо.

Часто трапляються помилки при перекладі російського слова следующий. Дієприкметник следующий передається в українській мові описовою конструкцією із сполучником: следующий через станцию поезд – поїзд, що проходить через станцію; следующие из сказанного выводы – висновки, що випливають із сказаного і ін. Прикметник следующий має такі українські відповідники: наступний, другий, подальший. У значенні займенника (як правило, перед перерахуванням або поясненням), це слово передається займенником такий. Запам’я-тайте відповідники російських словосполучень із словом следующий: в следующий раз – наступного разу; на следующий день – на другий день, другого (наступного) дня; следующим выступает – далі виступає.

Крім того, слід звернути увагу на особливості використання діє-прислівників:

1) Дієприслівники недоконаного виду утворюються за допомогою суфіксів -учи (-ючи) і -ачи (-ячи): пишучи, читаючи, вважаючи, стверджуючи і т.д. Форми із суфіксом -а (-я) (читая, считая, утверждая) для сучасної української мови є ненормативними.

2) Дієприслівники доконаного виду утворюються за допомо-гою суфікса -вши (-ши): прочитавши, приготувавши, зробивши, при-нісши, перемігши.

Контрольні питання

1. Дієслова якого часу найбільш широко використовують в діло-вих паперах? Чому?

2. Як позначають у ділових паперах незавершеність дії? За допо-могою якого виду?

3. Як позначають в ділових документах наявність результату? За допомогою дієслів якого виду?

4. Як у писемних ділових текстах передають наказовий спосіб дієслова? Якими формами? У яких документах це можна про-слідкувати?

Завдання