 |
Утворення та відмінювання імен по батькові
|
|
|
|
Оскільки в діловій документації імена людей вживаються пере-важно у сполученні з формою по батькові, необхідно знати особливості творення та відмінювання цих форм.
Чоловічі імена по батькові в українській мові утворюють за допомогою суфікса -ович, який додається до основи: Василь – Васильо-вич, Ігор – Ігорович, Юрій – Юрійович.
Жіночі імена по батькові утворюють за допомогою суфіксів -івн(а), який додається до основи слова, - і,-ївна (а), якщо ім’я закінчує-ться на - й: Павлівна, Іллівна, Юріївна.
В и й н я т о к:
Григорій – Григорович, Григорівна;
Ілля – Ілліч, Іллівна;
Кузьма – Кузьмич, Кузьмівна;
Микита – Микитович, Микитівна;
Микола – Миколайович, Миколаївна;
Сава – Савич (Савович), Савівна;
Хома – Хомич, Хомівна;
Яков – Якович, Яківна.
Слід звернути увагу на правопис деяких форм імен по батькові:
- при утворенні імен по батькові в основах імен відбувається чергування і з о: Фед і р – Федор о вич, Як і в – Як о вич, Нест і р – Нестор о- вич; Павл о – Павл і вна;
- у родовому відмінку жіночі імена по батькові мають закінчення - и, у давальному – -і: Ніни Павлівн и, Вірі Іванівн і.
Наводимо приклад відмінювання жіночих та чоловічих імен по батькові:
Н. Любов Іванівна Олег Миколайович
Р. Любові Іванівни Олега Миколайовича
Д. Любові Іванівні Олегу (-ові) Миколайовичу
З. Любов Іванівну Олега Миколайовича
О. Любов´ю Іванівною Олегом Миколайовичем
М. при Любові Іванівні Олегу (-ові) Миколайовичу
Кл.ф. Любове Іванівно Олегу (Олеже) Миколайовичу
У діловому мовленні часто складнощі виникають при утворенні кличної форми. Як звернутись до особи, коли треба використати весь тричлен людського найменування або тільки ім´я по батькові? Як утворити кличну форму?
|
|
|
Кличну форму імені утворюють від його певної форми, заміняючи закінчення:
-а на -о: Марин а – Марин о, Микол а – Микол о;
-я на -є: Ліді я – Ліді є, Софі я – Софі є, але Ілл я – Ілл е,
Мотр я – Мотр е;
-й, м´який приголосний на - ю: Юрій – Юрію, Василь – Василю, але Нінель – Нінел е;
-о та закінчення на твердий приголосний – на - е: Михайло – Михайле, Ігор – Ігоре, Любов – Любов е.
Якщо у формі звертання треба поставити прізвище та ім´я по батькові, то прізвище ставлять у називному відмінку, а ім´я та по батькові – в кличній формі: Коваль Маріє Петрівно, Шевченко Миколо Івановичу. Коли ж ми не знаємо імені та по батькові особи, до якої треба звернутися, можемо використати одне із загальних слів-звертань (пан, пані, добродію, добродійко і т. ін), поставивши це слово в кличній формі, а прізвище – в називному відмінку: пані Скорик, пане Скляр, добродійко Шевченко, добродію Петров і т. ін.
Отже, використовуючи прізвища та імена по батькові в діловому мовленні (особливо в ділових документах) слід дуже ретельно дотри-муватися загальноприйнятих норм і правил їх вживання й правопису. Нехтування ними може призвести не тільки до зниження якості документа, а й навіть до порушення партнерських зв´язків.
Контрольні питання
1. Яким правилам підпорядковано написання українських
прізвищ?
2. Як передають на письмі прізвища російського походження?
3. Що треба знати про правопис імен?
4. Як утворюють і відміняють імена по батькові?
Завдання
|
|
|
B. Зменшення утворення внутрішнього фактора Кастла
В. лусочки, які вкривають папули, склеюються з утворенням кірко-лусок,
Визначення теплоти пароутворення рідини
Визначення, утворення та класифікація кривих ліній
Відмінювання і правопис займенників.
ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ
ВІДМІНЮВАННЯ ПРИКМЕТНИКІВ
Відмінювання прикметників ІІ-ї групи.
Відмінювання прізвищ, імен, по батькові.
ВІДМІНЮВАННЯ ЧИСЛІВНИКІВ
