 |
Словники. Література
|
|
|
|
Словники
У лінгвістичних словниках пояснюється слово. Лінгвістичні словники є:
- одномовними;
- двомовними;
- багатомовними.
В одномовних словниках у певному аспекті розкриваються особливості слів, що вживаються в одній, певній мові. В залежності від аспекту з’ясування слова та призначення словника розрізняють одномовні словники таких типів:
- тлумачні словники;
- історичні словники;
- орфоепічні словники;
- орфографічні словники;
- етимологічні словники;
- словники іншомовних слів;
- термінологічні словники;
- граматичні словники;
- інверсійні словники;
- частотні словники;
- діалектні словники;
- словники мови окремих письменників;
- ономастичні словники;
- словотворчі словники;
- морфемні словники;
- словники синонімів;
- словники омонімів;
- словники паронімів;
- словники антонімів;
- словники перифраз;
- фразеологічні словники.
Тлумачний словник - це словник, у якому засобами рідної мови розкривається значення слова, відзначають граматичні і стилістичні особливості його, наводяться зразки вживання слова у кожному з наведених значень. Таким в українській мові є одинадцятитомний " Словник української мови" (1970 - 1980 рр. ), у якому вміщено понад 134 000 слів. Словник підготовлено працівниками Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні АН України й опубліковано у видавництві " Наукова думка". У 1983 р. його було відзначено Державною премією СРСР.
У 1978 р. У видавництві " Радянська школа" вийшов " Короткий тлумачний словник української мови", підготовлений колективом авторів, відповідальний редактор Л. Л. Гумецька. Словник уміщує загальновживану лексику та фразеологію. Призначений для учнів та вчителів загальноосвітніх шкіл
|
|
|
Етимологічні словники розкривають відомості про походження слів, первісне значення їх, подають найдавніші форми слова та відзначають звукові зміни, яких зазнавало слово у процесі свого життя. Таким в українській мові має бути семитомний " Етимологічний словник української мови", три томи якого вийшли у світ у 1982 (І), 1985 (ІІ), 1989 (ІІІ) роках.
Словники іншомовних слів фіксують слова, засвоєні рідною мовою з інших мов, відзначають, з якої мови і якого слова та його форми засвоєне кожне з них, розкривають його значення. Отже, ці словники поєднують особливості етимологічних і тлумачних словників. У 1974 році Головна редакція УРЕ АН УРСР випустила " Словник іншомовних слів" за редакцією члена-кореспондента АН УРСР О. С. Мельничука. У словнику зібрано й подано пояснення часто вживаних іншомовних слів і термінів із різних галузей науки, всього близько 24 000 слів. Словник призначений для широких кіл громадськості. До 1987 року його було тричі перевидано. Зразок статей із названого " Словника іншомовних слів":
Альтернатива (франц. аlternative, від лат. аlterno - чергую, змінюю) - необхідністі вибору між двома можливостями, що виключають одна одну; кожна з цих можливостей.
Пакт (від лат. рactum - договір) - 1) Міжнародний договір, який має велике політичне значення. 2) В буржуазних країнах - угоди між політичними партіями, профспілками та іншими організаціями про спільний виступ на виборах, тощо.
Орфографічні словники подають відомості про нормативне написання слів і їх граматичних форм. Українська лексикографія має орфографічні словники різного призначення:
- для початкової школи;
- для загальноосвітньої середньої школи;
- для широких кіл громадськості.
Найбільш повним із них є " Орфографічний словник української мови" - укладачі С. І. Головащук, М. М. Пещак, В. М. Русанівський, О. О. Тараненко. У цьому словнику зареєстровано близько 120 000 слів, він вийшов у видавництві " Довіра" в 1984 р. Зразки статей з цього словника:
|
|
|
відвезти, -зу, -зеш, -земо, -зете; мин. -віз, -везла.
відвернення, -я.
дисциплінованість, -ності, ор. -ністю.
перекриття, -я, р. мн. -иттів і -ить.
Орфографічні словники водночас є довідниками з нормативного наголошення слів: наголос позначений у кожному реєстровому слові, у похідній граматичній формі.
Орфоепічні словники інформують про правильну літературну вимову й наголошення слів, їх форм. Слова та їх форми або частини, що мають вимовні особливості, подаються фонетичною транскрипцією.
Українська літературна мова у своєму розпорядженні має такі орфоепічні словники: " Українська літературна вимова і наголос: Словник - довідник" (К.: Наукова думка, 1973, близько 50 000 слів); М. І. Погрібний " Словник наголосів" (К.; Рад. Шк.., 1959 (І вид. ); 1964 (ІІ вид. ) та " Орфоепічний словник" (К.: Рад. Шк.., 1984).
Словотворчий словник допомагає з’ясувати, як утворено те чи інше похідне слово, за допомогою яких словотворчих засобів, на основі якого слова, у яке словотвірне гніздо воно входить. Слова у такому словнику розміщені словотвірними гніздами (тобто сукупністю однокореневих слів, спільних за значенням; першим розміщене непохідне слово, що виступає основою для творення інших слів; кожне попереднє слово є основою для утворення наступного слова, наступних слів). У кожному наступному слові виділені твірна основа й словотворчий засіб.
Сучасна українська мова не має словотворчого словника. Невеликий за обсягом такий словник міститься у праці В. О. Горпинича " Будова слова і словотвір" (К.: Рад. Шк.., 1977. - С. 77 - 118). Довідником для з? ясування особливостей творення багатьох українських слів може бути, крім названого, " Школьный словообразовательный словарь русского языка" О. О. Тихонова (Посібник для учетелів. - М.: Просвещение, 1978 (І вид. ): 1986 (ІІ вид. )): його двотомний " Словообразовательный словарь русского языка", що містить 145 000 слів і побачив світ у 1985 р., та " Українсько - російський словотворчий словник" С. С. Сікорської (К.: Рад. Шк., 1985 р. ).
Термінологічні словники - це словники, в яких зібрані, систематизовані терміни, вживані у певній галузі науки, розтлумачено значення їх, названо походження. Такі словники можуть бути:
|
|
|
- одномовними;
- двомовними (перекладними).
Українська мова має термінологічні словники з багатьох галузей науки:
- мінералогії;
- біологіЇ;
- медицини;
- математики;
- тепломеханіки та газотехніки;
- літературознавства;
- мовознавства;
- спорту.
" Словник лінгвістичних термінів", складений Є. В. Кротевичем та Н. С. Родзевич, вийшов у видавництві АН УРСР у 1957 р.; під такою самою назвою у 1985 р. Київське видавництво " Вища школа" випустило у світ словник, складений Д. І. Ганичем ті І. С. Олійником. Останній є двомовним - українсько - російським перекладним словником і, звичайно, тлумачним.
Зразок статті з нього:
АБЗАЦ, абзац (нім. Absatz - уступ). 1. Відступ управо в початковому рядку друкованого чи рукописного тексту; новий рядок. 2. Частина друкованого чи рукописного тексту від одного відступу до іншого, що складається з одного чи кількох речень і характеризується єдністю й відносною закінченістю змісту.
НУЛЬ ЗВУКА, нуль звука. Відсутність звука у складі морфеми, що виступає як показник грамматичного значення при чергуванні. Наприклад: обирати - обрати, посилати - послати, умерти - умру.
Фрезеологічні словники - це словники, в яких зібрано й розкрито значення фразеологічних одиниць. Такі словники є:
- одномовні;
- двомовні.
В одномовних фразеологічних словниках, які є тлумачними, розкривається значення фразеологізмів, вживаних у рідній мові, наводяться варіанти їх, іноді подається стилістична й грамматична характеристика. Наводять зразки вживання фразеологізму у різних стилях літературної мови. Такими словниками в українській літературній мові є " Фразеологічний словник" (Н. О. Батюк. К.: Рад. Шк., 1982) та " Словник українських ідіом" (К.: Рад. Письменник, 1968, понад 2 200 ідіом) Г. М. Удовиченка, " Крилаті вислови в українській літературній мові" А. П. Коваль та В. В. Коптілова (2-ге вид., перероб. І доп. - К.: Вид-во при Київ. держ. ун-ті, 1975), а також збірки " Українські народні прислів’я та приказки", що різним обсягом видавалися у різні роки. У 1993 році побачив світ двотомний " Фразеологічний словник української мови" (К.: Наук, думка), призначений для широкого кола читачів.
|
|
|
Двомовні фразеологічні словники - це перекладні словники. У них до наведених фразеологізмів однієї мови подаються фразеологічні відповідники іншої, як це зроблено в " Українсько - російському і російсько - українському фразеологічному словнику", укладеному І. С. Олійником та М. М. Сидоренко (К.: Рад. Шк., 1978), чи в праці " Англо-український фразеологічний словник" К. Т. Баранцева (1969).
Зразки статей із тлумачного фразеологічного словника Н. О. Батюк:
Грати у власну дудку. Мати свої, незалежні від когось погляди, робити по-своєму. Ілюстрації.
Брати (узяти) за живе. Розтривожити, схвилювати (ілюстрації).
Зразки статей з двомовного фразеологічного словника:
Накивати п? ятами - показать пятки, фам. задать стрекача (чесу).
На вкус, на цвет товарища нет - на любов і смак товариш не всяк.
Двомовні словники - словники перекладні. У них подано переклад слів з однієї мови на іншу (зякої на яку - відображено у назві словника). Поруч із перекладом уміщено типові приклади вживання слів у різних значеннях, оскільки у різних мовах похідні значення відповідних слів не збігаються, хоча основне значення в них спільне. До того ж у різних мовах неоднакова система омонімів, тому на іншу мову такі слова перекладаються не одним, а кількома відповідними, паприклад:
лицо - укр. лице, обличчя, вид, особа;
залог - укр. застава (відати під заставу), запорука (запорука миру), стан (дійсний стан).
Українська лексикографія має чимало перекладних словників, серед них - словники " Русско - украинский словарь" та " " Українсько - російський словник".
" Русско - украинский словарь" вийшов кількома виданями. Вперше - у 1948 р. одним томом. У ньому зареєстровано 80 000 слів російською мовою, українських відповідників більше. Головний редактор словника - акад. Калинович М. Я., редактори - академіки Л. А. Булаховський, М. Т. Рильський. Друге видання словника було здійснено в 1968 р. у трьох томах. Російська частина словника нараховує близько 120 000 слів. Головний редактор цього видання - акад. І. К. Білодід.
Зразки статей з останнього словника:
длиться тривати; (продолжаться - еще) продовжуватися, -жується; (тянуться - еще) тягтися, -гнеться, тягнутися; (о беседе и т. п. - еще) точитися, -читься.
зеркало 1. дзеркало, реже люстро; уст., поэт. свічадо; уст. верцадло; 2. перен. дзеркало.
У 1975 р. у видавництві " Радянська школа" війшов " Русско - украинский словарь" Д. І. Гранича та І. С. Олійника, призначений для учнів середніх шкіл. У словнику вміщено понад 30 000 слів різних стилістичних групп. Словник витримав кілька видань.
|
|
|
Цими самими авторами було підготовлено й видано у 1990 р. " Русско - украинский и украинско - русский словарь" (К.: Вища шк. ). І російська, й українська частина у реєстрі містять по 12 000 слів з перекладом їх на іншу мову.
У 1992 р. з’явився " Русско - украинский и украинско - русский словарь. Отличающаяся лексика", підготовлений колективом авторів у складі Л. І. Мацько, О. І. Сидоренко, С. В. Шевчук (К.: Вища шк. ); у ньому зібрано слова російської мови, що перекладаються власне українськими словами, у другій частині подано переклад власне українських слів російською мовою. У додатках уміщено сталі російські вислови, відповідні їм українські, а також слова і вирази зі значенням часу, слова українського народного календаря.
Значним досягненням української лексикографії є шеститомний " Українсько - російський словник", виданий у 1953 - 1963 рр. Інститутом мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР. Українська частина словника нараховує понад 120 000 слів. Головний редактор словника - чл. -кор. АН УРСР М. Т. Рильський.
У 1976 р. було випущено третім виданням однотомник " українсько - російського словника" (відповідальні редактори Л. С. Паламарчук, Л. Г. Скрипник. - К.: Наук. думка). У ньому вміщено в українській частині близько 65 000 слів. Словник складений на основі названого вище шеститомного словника, розрахований на широке коло читачів, призначений для довідок при перекладах, читанні українських текстів різних жанрів. Зразки статей з цього словника:
дія действие; воздействие, влияние; акт (театр. ); обставина способу дії грам. обстоятельство образа действия; п? єса на три дії (театр), трехактная пьеса, пьеса в трех действиях (актах).
дняти (дніє) безл. светать, рассветать.
Крім названих широко використовуються й інші лінгвістичні словники, зокрема словник синонімів, словник антонімів, словник омонімів, словник рим, частотний словник, інверсійний словник, граматичний словник, словники мови творів окремих письменників, " Словник труднощів української мови".
Таким чином, лексикографія надзвичайно важлива як для практики читання іноземної літератури, так й для пізнання мови минулого і сучасності.
Мовленнєвий етикет у сфері ділового спілкування
Мовленнєвий етикет - це мовні формули вітання, прощання, звертання, висловлення сумніву, підтвердження, згоди, незгоди та ін.
Етикет (від франц. еtiquette - встромляти) має широке тлумачення: від " зведення норм поведінки, порядок дій і правила чемності при дворах монархів, титулованих осіб (придворний етикет), а також у дипломатичних колах" до " усталених норм поведінки і правил ввічливості в якому-небудь товаристві".
Мовленнєвий етикет тісно пов'язаний з культурою мовлення і є виразником загальної культури.
Український мовленнєвий етикет історично має такі ознаки, як увічливість (ввічливість), ґречність, чемність, вихованість, тактовність, обхідливість, коректність, делікатність, приязність, звичайність. Усі слова, що характеризують мовленнєвий етикет, становлять синонімічний ряд з домінантою ввічливість. Доречним буде з'ясування значень окремих слів. Так, обхідливість - увічливість, привітність у поводженні з людьми. А приязність - це приязнь, дружня прихильність, симпатія до когось, дружелюбність, привітність. Звичайність - вихованість, ввічливість, уважність до кого-, чого-небудь, делікатність.
У кінці словникової статті " Практичного словника синонімів української мови" С. Караванського (1993 р. ) з домінантою ввічливість додається ипор. люб'язний". Знаходимо: " люб'язний, любий, привітний, ласкавий, уважний, кн. обхідливий; люб'язний б. з. (безпідставно занедбане слово), любий, милий".
Слово ґречний уживається в українській мові з XVII століття, утворено від злиття давнього прийменника к з давальним відмінком іменника речи (к речи - до речі).
Зустрічаючись з колегами, з керівником, ми вітаємось: уранці - " Добрий ранок"; " Доброго ранку" вже стало традиційним; удень - " Добрий день"; " Доброго дня"; " Добридень"; увечер - " Добрий вечір"; " Доброго вечора"; " Добривечір". У всіх словосполученнях присутній корінь добр-. Вживаючи форму називного відмінка, ми констатуємо факт щодо ранку, дня чи вечора.
Використовуючи форму родового відмінка, ми бажаємо один одному доброго ранку, дня чи вечора.
Вітання доповнюється звертанням, яке може містити ім'я або ім'я, по батькові. Разом із власними іменами використовуються загальні слова:
• іменники пане, пані, панове; добродію, добродійко, добродії; громадо, спільното, товариство; рідше громадянине, громадянко, громадяни; товаришу, товариші;
• прикметники шановний, вельмишановний, високоповажний. Коли ми звертаємося до вищих посадових осіб, потрібно використовувати такі мовні формули:
• до Президента - Ваша Високодостойносте Пане Президенте;
• до міністрів і послів - Високодостойний пане Міністре;
Високодостойний пане Амбасадоре або Високодостойний пане Посол. Хоча, на нашу думку, доцільніше використовувати такі засоби мовленнєвого етикету у звертаннях:
• до Президента - Ваша Високоповажносте Пане Президенте;
• до міністрів і послів - Високоповажний пане Міністре;
Високоповажний пане Амбасадоре або Високоповажний пане Посол. Кожна розмова має свій зачин: " Як справи? ", " Як здоров'я? " - особливий тип мовлення, де простий обмін звичайними фразами наштовхує співрозмовників вести ділову чи товариську розмову, психологічно підводить їх до суті справи.
У писемному мовленні, коли ми звертаємося до особи, використовується ввічлива форма займенника Ви (Вас, Вам, Вами, на Вас), Ваш.
Ділові засідання є складовою державної служби. У процесі підготовки до ділових засідань треба пам'ятати про вплив вербальних і невербальних засобів спілкування на слухачів. Тому доречним буде підбір слів, словосполучень, фраз, які найкращим чином допоможуть досягти мети ділового засідання.
Ділові засідання завжди починаються з вітання й звертання до аудиторії. Можна звернутися, використавши фрази: " Доброго ранку, шановне товариство "; " Добрий день, шановні колеги " тощо.
У кінці засідання можливі запитання, тому потрібно врахувати це і заздалегідь підготувати відповіді.
Іноді в усному діловому мовленні доречним може бути використання цитат, фразеологізмів (берегти, як зіницю ока; бити байдики; брати близько до серця; гав ловити; ні те ні се), крилатих фраз (А хура й досі там (Л. Глібов); У ріднім краю навіть дим солодкий та коханий (Леся Українка), афоризмів.
У мові є багато формул етикету, ще більше буває ситуацій, в яких їх треба використати, тому не можна їх усі передбачити. Знання основних засобів мовленнєвого етикету, внутрішній такт, загальна культура допоможуть державному службовцю підібрати найефективніший і найдоречніший спосіб висловлення ставлення до особи, до дій, до вчинків.
Г. Сковорода писав: " Легкий повітряний шум спричиняє випущене слово, але воно часто або смертельно ранить, або радість викликає і збуджує душу".
Щоб фраза Л. Костенко " Ми поранені люди, ми дуже поранені люди" нас не стосувалась, варто дотримуватись правил мовленнєвого етикету як у діловій сфері, на державній службі, так і в повсякденному житті. Наведемо приклади перекладу найпоширеніших форм звертань з російської мови на українську:
дорогие друзья дорогі друзі
дорогой друг дорогий друже
гражданин громадянине
гражданка громадянко
граждане громадяни
господин пане (добродію)
госпожа пані (добродійко)
господа панове (добродії)
товарищи товариші (у військовій сфері)
уважаемый шановний
многоуважаемый вельмишановний
глубокоуважаемый високоповажний
люди добрые люди добрі
Слова пан(е), папі походять із західнослов'янських мов.
" Історичний словник українського язика" Є. Тимченка подає слово добродій(ка) - -ю(-йко), вказуючи, що воно функціонувало із XVII ст. у східних областях України. Антонімами до нього є слова злодій, лиходій.
Ділове спілкування має особливий порядок привітань, рекомендацій, знайомств залежно від ситуації.
Так, при зустрічі першими вітають молодші старших, чоловіки першими вітаються з жінками. Виняток з цього правила: той, хто увійшов до помешкання - жінка чи чоловік, вітається першим із присутніми. Той, хто виходить, першим прощається з тими, хто залишається.
Під час переговорів слід обов'язково привітатися з кожним із присутніх, а на прийомі цього робити не варто.
Чоловік завжди встає, коли вітається (за винятком дуже старих чи хворих). Жінка, вітаючись із чоловіком, не встає, вітаючись із жінкою - встає.
Згідно з етикетом за однакового службового рангу першою вітається більш вихована людина. Існувало правило, що першою при вітанні подає руку жінка, якщо вона вітається з чоловіком. Тепер це правило не діє категорично.
Якщо знайомлять чоловіка й жінку, то першим називають чоловіка, потім - жінку. Лише коли жінку знайомлять з вельми старим чоловіком, то першою називають жінку. Під час знайомства називають спочатку ім'я, по батькові, прізвище, а потім - посаду (За матеріалами: Дороніна М. С. Культура мовлення ділових людей: Посіб. для студентів гуманіт. ф-тів вищ. навч. закл. - К.: Видавн. дім " КМ Асаdіетіа", 1997).
Наведемо найуживаніші мовні звороти, які виражають згоду, підтвердження, заперечення, відмову тощо.
Згода, підтвердження
Согласен – згоден
я не отрицаю – я не заперечую
договорились – домовилися
вы правы – ви маєте рацію
это действительно так – це справді так
естественно – авжеж
конечно – звичайно, певна річ
прекрасно – чудово
да – так
наверное – напевне
обязательно – обов 'язково
безоговорочно – безперечно
несомненно – безсумнівно
безусловно – безумовно
мы в этом уверены – ми в цьому впевнені
пожалуйста – будь ласка, прошу
хорошо – гаразд
с удовольствием – з приємністю (із задоволенням)
еще бы – ще б пак
Заперечення і відмова
нет – ні
нас это не устраивает – нас це не влаштовує
я не согласен – я не згодний (згоден)
это не точно – це не точно
нельзя ни в коем случае – не можна ні в якому разі
это исключено – це виключено
этого не может быть – цього бути не може
это невозможно – це неможливо
вы не правы – ви не маєте рації
я отрицаю это – я заперечую це
ни за что – нізащо
об этом не может быть и речи – про це не може бути й мови
ничего подобного – нічого подібного
это лишняя трата времени – це даремна трата часу
не стоит об этом напоминать – не варто про це нагадувати
мне этого хватит – з мене цього досить
никоим образом – аж ніяк
Стимулювання розмови
продолжайте – продовжуйте
мы вас слушаем – ми вас слухаємо
а что вы можете сказать об этом (по этому поводу) – а що ви можете сказати про це (з цього приводу)
кто еще желает высказаться (выступить) – хто ще бажає висловитись (виступити)
посмотрим на этот вопрос с другой стороны – подивимося на це питання з іншого боку
Корекція розмови
извините, я перебью вас – вибачте, я переб'ю вас
извините, но я хочу отметить, что – вибачте, але я хочу відмітити, що извините, что перебиваю, но – прошу вибачити, що перебиваю, але не отклоняйтесь – не відхиляйтесь вы отошли от темы – ви відійшли від теми вернемся к нашей теме – повернемося до нашої теми я все-таки хотел бы вернуться к разговору (к проблеме) – я все ж таки хотів би повернутися до розмови (до проблеми)
Література
(1-9)
|
|
|
