2.2. Способи пересування на полі бою.

2. 2. Способи пересування на полі бою.

У всіх видах боїв основою бойових дій є пересування. Залежно від характеру місцевості, умов, обстановки і вогневих дій противника солдат, перебуваючи у пішому строю, може пересуватися:

· кроком (бігом);

· перебіганням;

· переповзанням.

Прискорений крок або біг (на повний зріст або пригинаючись) застосовується для подолання ділянок місцевості, недоступної для спостереження і вогню противника. Темп прискореної ходьби - у середньому 130-140 кроків за 1 хв, довжина кроку - 80-90 см.

Щоб подовжити крок, треба швидше і дужче розгинати ту ногу, що позаду, і більше виносити другу ногу стегном уперед. Оскільки тривале пересування прискореним кроком дуже стомлює, при швидкісному пересуванні доцільно чергувати ходьбу і біг.

У такий спосіб солдат рухається в ході атаки, тримаючи зброю в положенні готовності до негайного відкриття вогню. Ходьба пригинаючись застосовується для прихованого пересування місцевістю з невисокими укриттями (низькі кущі, висока трава, канава тощо). Потрібно зігнути ноги в колінах, податися корпусом уперед, дивитися перед собою і рухатися нешироким кроком. Усі рухи виконуються вільно, без напруження.

Залежно від обстановки, рельєфу місцевості та вогню противника солдат може переповзати:

· по-пластунському: лягти на землю, правою рукою взяти зброю за ремінь біля верхньої антабки і покласти її на передпліччя правої руки; підтягти праву (або ліву) ногу і водночас просунути ліву (праву) руку якомога далі, відштовхуючись зігнутою ногою, пересунутися вперед, підтягнути другу ногу, висунути другу руку і продовжувати рухатися так само, притискуючи до себе зброю;

· напівкарачки: стати на коліна і, спираючись на передпліччя або кисті рук, підняти зігнуту праву (ліву) ногу до грудей, водночас ліву (праву) руку просунути вперед; просунути тіло вперед до повного випрямлення правої (лівої) ноги, водночас підтягнувши другу зігнуту ногу, і, просуваючи вперед другу руку, продовжувати рух; зброю тримати: при опорі на передпліччя - так само, як і при переповзанні по-пластунському; при опорі на кисті рук - у правій руці;

· на боці: лягти на лівий бік, підтягти вперед ліву ногу і зігнути в коліні, спертися на передпліччя лівої руки, каблуком правої ноги впертися в землю якомога ближче до себе; розгинаючи праву ногу, просунути тіло вперед; не змінюючи положення, продовжувати рух; зброю тримати правою рукою, поклавши її на стегно лівої ноги.

В основі індивідуальних дій при вогневих контактах у місті лежить так зване «лівостороннє правило». Суть його полягає в тому, що людині – правші (таких людей близько 95%) зручніше і швидше вдаються всі дії, пов'язані з поворотом вліво (у лівші – вправо). Зручніше і швидше стріляти в умовах, коли треба рухатися або розвертатися вліво (проти годинникової стрілки) і набагато важче і менш результативніше – з розворотом вправо. Віддача пістолетів майже всіх систем «кидає» зброя вліво-вгору (по циферблату на 10-11 годин).

У бойовій обстановці, стріляючи з автомата з правого плеча (з пістолета - з правої руки), необхідно використовувати будь-які укриття (камінь, стовпи, кути будівель тощо).

Укриття в такому випадку повинно знаходитися зліва, закриваючи корпус і велику частину голови. Якщо укриття розташоване праворуч, доведеться стріляти з лівого плеча, це незвично і незручно, але військовослужбовець буде в укритті.

Необхідно намагатися так організувати вогневий контакт, щоб можливі укриття противника були праворуч, а ваші – ліворуч від військовослужбовця. Для цього постійно намагатися (якщо це можливо по обстановці) “закручувати” поле бою, переміщаючись вліво від себе.

Наприклад: противник знаходиться в будівлі і стріляє з вікна і, якщо військовослужбовець наближаєтеся до нього (перебіжками від укриття до укриття, під вогневим прикриттям товаришів) з правої від противника сторони, тобто огинає будівлю проти годинникової стрілки, перевагу буде мати автоматник, а не противник.

Методика переміщення підрозділу в бою ґрунтується на одному принципі або методі: спочатку придуши, а потім біжи, або «один прикриває – інший біжить». Цей спосіб нагадує ходьбу, при якій одна нога фіксується на ґрунті, а інша переміщається. Тому цей метод іноді називають «методом однієї ноги на землі».

Переміщення в «двійці».

Порядок переміщення в двійках методом “одна нога на землі” самоочевидний. Потрібно лише відзначити, що при роботі в “двійці” солдат, який відкриває вогонь, повинен криком, наприклад, “тримаю” або “крию”, або іншим способом повідомляти про готовність прикрити вогнем переміщення напарника.

Це необхідно робити, оскільки не завжди навіть всередині “двійки” може підтримуватися візуальний контакт, а в гуркоті бою не завжди можливо відрізнити вогонь свого напарника від вогню іншого солдата.

	Перша фаза - №1прикриває, №2переміщається
	Друга фаза - №2 заліг, зробив прицільний постріл або чергу і крикнув №1 про готовність прикривати його переміщення
	Третя фаза - №2 прикриває, №1  переміщається

Поширена помилка – повідомляти напарникові про те, що готовий його прикривати, відразу ж після того, як закінчив переміщення, а сам ще не встиг зайняти стрілецьку позицію. У наслідку напарник припиняє свій вогонь до того, як другий член «двійки» почне його вести, оскільки потрібен деякий час, щоб зайняти зручну для ведення вогню позицію.

Для боротьби з цією помилкою треба відпрацювати наступний прийом: солдат спочатку повинен зробити один постріл (чергу) і лише потім повідомити напарникові про свою готовність прикривати його вогнем. Тобто переміщення розбивається на фази: фаза ведення вогню одним солдатом змінюється фазою ведення вогню двома солдатами.