 |
Техніка безпеки. Тема 2 Пайка та лудіння. Зварювання. 1. Пайка та лудіння проводів і наконечників
|
|
|
|
Техніка безпеки
При поводженні з електроприладами потрібно строго виконувати правила безпеки (порушення цих правил може стати причиною нещасних випадків):
1. Ні в якому разі не можна торкатися оголених проводів, по яких йде електричний струм.
2. Не можна перевіряти наявність електричного струму в приладах або проводах пальцями. Щоб не пошкодити ізоляції і щоб не було коротких замикань (спалахів полум'я), не можна защемляти дроти дверима, віконними рамами, закріплювати дроти на цвяхах. Потрібно стежити за тим, щоб електричні дроти не стикалися з батареями опалення, трубами водопроводу, з телефонними і радіотрансляційними проводами.
3. Не можна вішати одяг та інші речі на вимикачі, ролики та проводи, так як дроти можуть обірватися. Торкнувшись один іншого, вони викличуть пожежу.
4. Небезпечно включати і вимикати електричні лампочки, а також побутові прилади мокрими руками. Замінювати перегорілі лампочки потрібно при відключеному вимикачі.
5. Категорично забороняється користуватися побутовими електроприладами, по корпусу яких проходить струм (прилад „щипає“).
6. Штепсель при включенні та виключенні приладів потрібно брати за пластмасову колодку, а не за провід.
7. Потрібно стежити також і за тим, щоб шнури, зняті з приладів, не залишалися приєднаними до штепсельної розетки, тому що при випадковому дотику до них можливе ураження струмом.
8. Вмикати та вимикати будь-який електропобутовий прилад потрібно однією рукою, бажано правою, не торкаючись при цьому водопровідних, газових та опалювальних труб.
Тема 2 Пайка та лудіння. Зварювання
|
|
|
План:
1. Пайка та лудіння проводів і наконечників.
2. Припої, флюси, їх різновиди та склади.
3. Основний інструмент – паяльник.
4. Закладення кінців проводів кабелів.
5. Техніка безпеки при виконанні робіт.
6. Зварювання, техніка безпеки при зварювальних роботах.
1. Пайка та лудіння проводів і наконечників
Паяння – процес отримання нероз'ємного з'єднання різних металів за допомогою розплавленого проміжного металу, що плавиться при більш низькій температурі, ніж з'єднувальні метали.
Паяння широко застосовується в різних галузях промисловості. У електропромисловості та приладобудуванні паяння є, в ряді випадків, єдино можливим методом з'єднання деталей.
До переваг пайки відносять:
– незначний нагрів з'єднуючих частин (зберігання структури і механічних властивостей металів);
– чистота з'єднання, що не вимагає в більшості випадків подальшої обробки;
– збереження розмірів і форм деталей;
– досить висока точність з'єднання;
Сучасні способи дозволяють паяти вуглецеві, леговані та нержавіючі сталі, кольорові метали та їх сплави.
Припій – проміжний сплав або метал, що застосовуєтьсяпри паянні (рис. 5).
Рисунок 5 – Припій
Припої повинні мати властивості:
– мати температуру плавлення нижче температури плавлення спаювальних металів;
– у розплавленому стані, взаємодіючи із захисним середовищем, флюсом або в вакуумі добре змочувати паяємий матеріал та легко розтікатися по його поверхні;
– забезпечувати досить високі характеристики (міцність, пластичність і герметичність) паяємого з'єднання;
– з паяємимі матеріалами не утворювати корозійно-нестійкої пари;
– мати коефіцієнт температурного розширення, близький до коефіцієнта паяемого матеріалу;
Лудіння – покриття поверхні припоєм. Застосовується для захисту підготовлених болтових з'єднань або пайки поверхні.
|
|
|
2. Припої та флюси, їх різновиди та склад
Припої бувають:
– легкоплавкі (м'які), температура плавлення до 500°С.
– тугоплавкі (тверді), температура плавлення вище 500°С.
Легкоплавкі припої застосовуються у всіх галузях промисловості та в побуті.
Склад: сплав олова зі свинцем (марка ПОС), вміст олова від 18% – ПОС18 до 90% – ПОС90.
Питома провідність цих припоїв – 9÷ 13% питомої провідності міді. Існують також м'які припої з добавками алюмінію, срібла. Ще більш м'які припої, до складу яких входять вісмут і кадмій.
Для пайки мідних жил застосовують припій ПОС18, а для тонких мідних провідників – більш м'які припої (ПОС40, ПОС50, ПОС61). Легкоплавкі припої випускають у вигляді «чушок», дроту, литих прутків, дерен, фольги, трубок з внутрішнім набиванням каніфолю, діаметром від 2 до 5мм, а також у вигляді порошків і паст з порошку та флюсу.
Тверді припої – медно-цінкові (ПМЦ) та срібні (ПСР).
Мідно-цинкові припої (ПМЦ36; ПМЦ48 та інші) і мідно-фосфорні припої (ПФОЦ 7, 3, 2 та інші) володіють крихкістю і не стійки до вібрації, ударних навантажень, електричний опір швів дуже малий.
Срібно-мідні припої (мідь 40%; срібло 25%; цинк 35%) відрізняються малим питомим електричним опором. Широко застосовуються для пайки струмоведучих частин, для чорних і кольорових металів. При цьому утворюється механічно міцні і корозійно-стійкі шви.
Припій на алюмінієвій основі з додаваннями міді, кадмію, олова відрізняються підвищеною механічною міцністю і стійкістю до атмосферної корозії.
Для пайки алюмінієвих жил проводів застосовують цинково-олов'янистих припій марки А (40% олова), цинково-олов'янистих ЦО12 (12% олова і 88% цинку) припій.
Флюс – друга важлива речовина при паянні. При паянні металів флюс очищає поверхні від окислів, забруднень. Охороняє спаювані метали від окислення в процесі пайки, знижує поверхневий натяг припою, покращує розтікання припою та змочуваність їм спаеваемих поверхонь (рис. 6).
Рисунок 6 – Флюси
Флюси бувають:
– тверді порошкоподібні речовини (бура, борна кислота, каніфоль);
|
|
|
– рідина (водний розчин хлористого цинку, спиртовий розчин каніфолі);
– пасти (застосовуються рідко).
По дії, взаимодії на метал, що піддається паянню, флюси ділять на групи:
– активні (кислотні) флюси – соляні кислоти, хлористі та фтористі з'єднання металів, тощо.
Після пайки цим флюсом місце обробки ретельно промивається. При монтажі електрорадіоприладів застосування активних флюсів неприпустимо.
– безкислотні флюси – каніфоль і флюси, приготовані на її основі з додаванням спирту, гліцерину та інших неактивних речовин;
– активовані флюси – каніфоль з добавкою активаторів (невеликих кількостей солянокислого або фосфорно-кислотного аміаку);
– антикорозійні флюси – на основі фосфорної кислоти з додаванням органічних сполук та розчинників. Залишки цих флюсів не викликають корозії.
|
|
|
