 |
2. Технологія виготовлення джгутів
|
|
|
|
2. Технологія виготовлення джгутів
1) Підготовка за типом, забарвленням та перетину проводів;
2) зрізів їх;
3) укладання їх в необхідному поєднанні за шаблоном;
4) скріплення їх видною або одяганням оболонки;
5) продзвонювання й маркування;
6) окінцювання та зовнішній контроль. Укладання виробляють на шаблонах (рис. 65).
Рисунок 65 – Виробництво джгутів
Шаблон – дерев'яна панель, на якій нанесена конфігурація джгута в натуральну величину. Кінці джгута фіксують кінцевими й поворотними фіксаторами. Напрямок укладання кожного провідника вказується лінією, наміченою фарбою за шаблоном, при невеликій кількості провідників. При великій кількості провідників укладання ведуть за кресленням або за таблицею провідників, що входить до монтажної схеми.
На шаблоні джгут, що складається з окремих провідників пов'язують бандажем. Кінці провідників окінцьовують.
3. Маркування
Полегшує монтаж та експлуатацію електроустановок, її наносять на всі апарати, прилади, затискачі, дроти, панелі, щити, шафи, пульти та кабелі.
Маркування на обладнанні наносять трафаретом або штампом. На кабель – на підвісних бірках або на окінцюваннях; на жили – на окінцюваннях, ПВХ трубках або маркувальної липкою стрічкою (рис. 66).
Дроти вторинних ланцюгів використовують кольорові дроти або дрот з буквеної, або цифровим маркуванням по всій довжині ізоляції.
Для позначення фази та полярності використовують різні фарби: жовтий – А, B – зелений, С – червоний, синій – " ─ ", червоний – " + ".
А також, для маркування проводів використовують карболітові маркувальні накінечники чорного кольору або накінечники з ПВХ. Маркування на карболіті наносяться білилом, на ПВХ або капроні – чорнилом. Під час монтажу дроти маркуються тимчасовими навісними бірками з картону, напис пишеться олівцем. Після приєднання проводів до затискачів на кінці проводів надягають постійні бірки, на які переносять написи з тимчасових.
|
|
|
Рисунок 66 – Маркування для кабелів типу KCG
Для маркування кабелів і джгутів застосовуються навісні пластмасові або металеві бірки. Бірки закріплюють на кабелях та джгутах пластмасової або металевої в'язкою (рис. 67). Написи наносять вручну, трафаретом або вибитим клеймом.
Рисунок 67 – Хомути (бездротове стягування), матеріал стандартний нейлон, не містить галогенів, самозагасаючий, робоча температура – 40°С÷ +85°С
4. Техніка безпеки
При збірці дотримується слюсарна техніка безпеки (робота з ножем, тощо). А при монтажі джгутів планується та перевіряється його функціональність – підключення до електромережі, тобто дотримуватися електробезпеки (рис. 68, 69).
Рисунок 68 – Встановлена проводка у відсіку літака, монтаж
Рисунок 69 – Прокладка дротів вільно висячими джгутами
Тема 11 Загальні відомості про конденсатори
План:
1. Поняття та основні параметри.
2. Позначення на схемі.
3. Класифікація.
4. Маркування.
5. Види конденсаторів.
6. Застосування.
7. Техніка безпеки
1. Поняття та основні параметри
Конденсатор – елемент електричного кола, що складається з провідних електродів (обкладок), розділених діелектриком та призначенні для використання його ємності (фотоспалах).
Ємність конденсатора – відношення розжарюваного в ньому електричного заряду до прикладеної напруги (вимірюється у Фарада).
|
|
|
Питома ємність – відношення ємності до об'єму.
Номінальна ємність – ємність, яку повинен мати конденсатор згідно з ДСТУ.
Фактична ємність відрізняється від номінальної на величину допуску.
Електроміцність конденсатора характеризується показниками Uном (тобто найбільш допустиме для роботи в тривалому режимі).
Випробувальна напруга – Umax, при якому випробовується електроміцність конденсатора.
Пробивна напруга – Umin, при якій відбувається електричний пробій на швидкому випробуванні (напруга підвищується до пробою протягом декількох секунд).
На рисунку 70 зображено конденсатор керамічний змінної ємності.
Рисунок 70 – Конденсатор змінної ємності
|
|
|
